Павло Деркач

ДОЧЕКАЙСЯ Дочекайся усміхнених ягід, Назбирай повну жменю суниць, Коли сонце прямує на захід, Полежи у траві горілиць. Роздивись нависаючі хмари, Полети до них пташкою мрій, Щоб прискорились серця удари, І сльоза народилась зпід вій. Щоби радість торкнулася тиші, Ледве чутним мереживом слів, І щоб вились ліанами вірші, Коли він " І я теж" відповів. І кохання було поміж вами, Невагомим, як червня вуаль, Дочекайся мажорної гами, Проживи розставання печаль. ©Павло Деркач 24.01.2024

НІЧ ТАКА... Ніч така невимовна в своїй німоті, Фантастична в своєму мовчанні, Зорі дивляться з неба, неначе святі, На прощання хвилини останні. Час, забувши про все, зупинився вгорі, Непорушно, мов птах на сторожі, Дослухається як у твоєму дворі, Сновигають коти перехожі. Ніч така загадкова в своїй вишині, Невагома в своєму безмежжі, Наші очі горять, мов яскраві вогні, І в серцях пломеніють пожежі. Доторкнися до мене серпанками вій, Пригорнись діамантами тиші, Доки ранок не стався засиллям подій, Доки мріями повняться вірші. ©Павло Деркач 15.02.2024

НАПРОЛОМ І коли у тобі геть померкне заряд, І коли сил не буде тримати удар, Хай твій сон омивають граційні моря, І висить тепле сонце у небі без хмар. Хай омріяний спокій накриє крилом, І сховає від лиха на кілька хвилин, Не біжи напролом, не біжи напролом, Бо нікуди не дінеться всесвіту млин. І коли у тобі майже згасне вогонь, І коли ледве грітиме внутрішній жар, Хай торкнеться надія замерзлих долонь, І у серці запалить яскравий ліхтар. Хай відродяться сили із попелу втом, Підіймайся поволі, спішити не слід, Не біжи напролом, не біжи напролом. Бо нікуди не дінеться всесвіту лід. І коли ти відчуєш наснаги запал, І коли, попри все, усміхнешся юрбі, Хай підсвічують віру мільйони дзеркал, Тих очей, що навзаєм озвуться тобі. І яким би не був у життя перелом, Все мине, як минає пора холодів, Не біжи напролом, не біжи напролом, Бо нікуди не дінеться всесвіту спів. ©Павло Деркач 02.03.2024

СЬОГОДНІ НЕБО СИНЄ, ЯК НІКОЛИ Сьогодні небо синє, як ніколи, Мовчать дерева, листя не шумить, І я свої порушив протоколи, Бо думаю про тебе кожну мить. І вся моя усталена бравада, Упевнено летить під три чорти, Бо в погляді твоєму чиста влада, І в серці відтепер одна лиш ти. І як мені вуста палкі забути? І вимовити як, про що мовчу, Сьогодні доконаю від отрути, Що ти мені налила досхочу. Я п'ю її у кожному двобої, Де сил нема збороти німоту, О дай, життя, сміливості набої, Я вистрелю любов'ю в самоту! ©Павло Деркач 22.03.2024

Друзі!!! Дякую усім, хто підтримав!!! ВИ НЕЙМОВІРНІ!!! Будуть хлопцям смаколики до Великодня!!!

Друзі! Допоможіть дотиснути збір на смаколики бійцям в реабілітаційний центр. Зараз є вже 10850 гривень, а треба 12000. https://send.monobank.ua/jar/8VYgQk5gXE 5375 4112 1724 4610 Ну зовсім трошки лишилось. Добра мало не буває! РАЗОМ МИ - СИЛА!!!

ЯКБИ Якби тебе я не зустрів, Якби з тобою розминувся, Чи погляд в сторону відвів, Чи у мовчанні захлинувся. То б прозаїчно бігли дні, У темінь сизу без упину, І не засяяло б мені, Твоє ім'я в сумну годину. Якби ти осторонь пройшла, Якби мені не усміхнулась, І звабом ніжного тепла, У інші руки пригорнулась. То опадали б крони мрій, Пожовклим листям безнадії, І я би час намарно свій, Втрачав в життєвій аритмії, Якби, якби, та сталось так, Що наші долі перетнулись, І щастя тисячі ознак, В серцях птахами стрепенулись, І крила їх і вільний лет, Коханню вказують дорогу, Крізь почуттів стрімкий сюжет, В любові подорож розлогу. ©Павло Деркач 28.01.2024

Добрий день! Друзі! Нещодавно товариші з благодійного фонду побратимів "Пліч-о-пліч" відвідали реабілітаційний центр м. Київ, де проходять відновлення близько 500 військових. Завезли каву, смаколи і трохи моїх книг. Але смаколики, кава і електрочайники, при такій кількості наших захисників у центрі дуже швидко закінчуються... То ж буду Вас просити по 50, 100, 200 гривень бійцям на хороший настрій! Хто може більше, донатьте більше, бо доброта не має меж і обов'язково Вам повернеться! Підтримайте будь-ласка! https://send.monobank.ua/jar/8VYgQk5gXE 5375 4112 1724 4610 Щиро дякую!!! РАЗОМ МИ - СИЛА!!!

ЕСТЕТИКА За вікном осипаються яблуні, Ніби снігом, вкриваючи вулиці, Ти в моєму застигла уявленні, Ти в мені почуттями відбýлася. Ти одна відцвіла й зав'язалася, І достигла у серці захована, Як так сталося, мила, як сталося? Моя проза тобою римована! Моя тиша тобою пробуджена, Між гармоній і терцій оспівана, І душа, що ржавіла застуджена, Забриніла із нóвими силами. Мов весна, що торкнулася вродою, До застиглого серця поетики, Ти пробуджуєш разом з природою. Відчуття неземної естетики. ©Павло Деркач 23.01.2024

Друзі!!! Ось чим займався останні 2 місяці: Зібрали 318000 гривень на 12 FPV-бомберів для взводу розвідки 167 бату 119 бригади ТрО. Тепер хлопці будуть "надсилати щирі вітання" почварам з мордору! Дякую усім хто підтримав, і не пройшов повз!!!