Храм поезії (🖤)

дякую, що ви є пробачаю вас за всі не надіслані мені ключиці дякую за вірші та поезію, було багато хорошого і поганого три моїх улюблених вірша за цей рік 1 2 3

дякую всім, що ви зі мною. це був важкий рік, сподіваюся, наступний буде кращим. усіх з прийдешнім, люблю вас ❤️

Спогади давніх зим   А колись був сніг — так багато снігу, що по ньому важко бувало йти. І куди б не ліг він, небесний вигин обіцяв собою нові світи. І усе добро, що було на світі, на єдиний вечір збиралось там, де тріщали дрова, сміялись діти, і зоря казала, що час настав.   А колись був сніг, і в його заметах так, здавалось, легко згубитись ві‌д усього‌ і всіх, і життя, і смерті, головне — добротно заме‌сти слід. У нору глибоку себе сховати, де вітри не хлещуться навідма‌ш, і чекати, доки гукнуть до хати, щоб допле‌сти голос у "Отче наш."   А колись був сніг, і усе мінялось, і ставало кращим, а ми — із ним. І збивали з ніг хуртовинні шквали, але це здавалось таким смішним! І вітри бриніли морозним хором, із якого кожен ловив своє. А із неба пильно дивились зорі. І одна манила у Вифлеєм.   А колись був сніг, і від того — щастя, ніби більш нічого не треба нам. Він пішов до снів і не попрощався, а зостались холод, чума, війна, і розбите градом вогке‌ болото, і вітрів пере‌співи у пітьмі, і міста, яким неважливо, хто ти... І, скажу по правді, якби я міг   зачерпнути з вічності сутність світу і її вмістити в єдину мить, я обрав би січень і тьмяне світло, що кидає місяць на плоть зими. І на тихі вулиці з-за порогів долітають гамір, тепло і сміх...   А вгорі — розтулені жмені Бога, Із яких на світ опадає сніг. /// @nikolasson #ніколассон

Понад 80 аудіодекламацій на вірші сучасних авторів, літній конкурс декламаторів «Грандбатл», 6 поетичних конкурсів «Плейлист», нова рубрика популяризації української музики «Я таке неслухаю» — такі підсумки роботи Віршопліткарки 2024 року. Але це ще не все, адже ми дали змогу знайти авторам нову аудиторію, спонукали слухати треки з поезією, дали талановитим декламаторам майданчик для змагань. Дякую, що підтримуєте канал Віршопліткарка FM. Бажаю вам у новому році успіхів, нових досягнень, наснаги та сил вам, попри все, адже нас не зламати! З Новим роком! Ваша Віршопліткарка 🚗🤭

Сьогодні хочу просто подякувати Збройним Силам України за те, що ми можемо жити і бути, а також всім хто долучався до зборів заради перемоги протягом цього року🔥 Завдяки вам було проведено 12 лотерейок в підтримку зборів, закриття кількох допоміжних баночок, а також своїх особистих зборів для бригади брата та долучення до благодійних ярмарків, розіграшів та етерів🇺🇦 Цього року я спробувала себе у написанні верлібрів, таким чином стався вихід з творчої кризи, а також робота з новими матеріалами, як майстрині. А головне, цього року відбулося багато нових знайомств, зустрічей та довгоочікуваних розвіртуалізацій з моїми дорогими чатівцями♥️ Ви та ваша підтримка мене тримаєте на плаву🙌 Всім щиро вдячна за те, що були поруч весь цей рік і терпіли мене😏 Бажаю всім натхнення, а головне скорішого миру та перемоги нашій державі 🙏🏻

Привіт, любі читачі! ❤️❤️❤️ Не хочу жодних підсумків, бо для мене Новий рік – не межа, а зміна дат. Але... Лишайте в 2024 всі негаразди, а в 2025 множте любов, добро, радість, здоров'я та щастя! 💜💜💜 Хай кожному з вас буде з ким ділити тишу! 💓💓 Миру нашій землі!💛💙 Обіймаю 🥰 І якщо життя підкидає лимони – робіть лимонад!

✨ Літературні передбачення від «Леготу» Команда «Легіт» вітає вас із прийдешніми святами! Дякуємо вам, що були цього року з нами 🤍 Ми підготували для вас літературні передбачення на наступний рік. Зупиняйте відео в будь-який момент і дізнавайтеся, що ж на вас чекає далі👇🏻 Ваш @lehit

Єдиний підсумок 2024 року в мене — народження проєкту "калейдоскоп". І я дуже хочу щоб він не тільки розвивався надалі, а й більше ширився літспільнотою, адже, як зазначив колись Ярослав Ґадзінський, це є вагомий проєкт, "зріз нинішнього пласту української поезії", що лиш додає мені мотивації до його розвитку. Сподіватимусь, що про нього будуть більше говорити, бо він того вартий. І буду радий, якщо ви цьому будете сприяти — насамперед поширеннями улюблених частин чи записів.

От і закінчується 2024 рік. Рік в якому я відпочивав від музичної творчості, але продовжував писати вірші та ХНМ. Сподіваюсь 2025 зарядить мене потужним натхненням! На вас чекає: - пісні - вірші - ХНМ Дякую, вам любі підписники, за те що ви зі мною. Що слідкуєте за моєю творчістю, ставите вподобайки, коменти. Ви - моя мотивація❤️ Вітаю вас з наступающим Новим Роком! Бажаю всього найкращого і миру🤗🍾🍾

МИРУ! 🙏ЗАТИШКУ, ТЕПЛА! Здійснення всього звдуманого у Новому році!

подумав, що в Храмі не вистачає писку творця каналу

Прозорий запах першого морозу Знайоміший, ніж ти цього хотів. Та осінь не дається в малих дозах, А вдарить тебе різко – й поготів, І ходиш, нею вдарений, по краю Калюж бездонних, беззмістовних сліз. І знову відчуваєш – я вмираю, Неначе щось затягує униз… Та, звісно, ні. Живу, живу, звичайно, У мареві туманів та лісів. Такий вже тиждень видався: мовчання,    Щось поза часом, за межею снів, Ламке гілля, розпливчасті світлини, Вогонь гарячий між холодних стін, І світ двоїться, мерехтить і плине, Коли іде магічний Саовін. Ми палимо свічки жовтневі знову,  І хтось вино бурштинове наллє. І світ крихкий співає колискову Для всіх, хто вже не серед нас. Але Поки мене твій подих зігріває І вогнище не забрала імла, Вони стоять – там, у тінях, за краєм, І тепло їм від нашого тепла. @SanchezKladbone

Перед межею збережи оцю Любов, як ріст ожин. Сержантську відданість. Дитинячу, собачу. Цей плач, який не переплачу. Дійти до меж, окреслити сліди. Тримати межі і триматись разом. І залишитись в жовтні назавжди. Як за наказом. Бо ця Любов, що як тупі ножі, гірка Любов, яка стає твоєю, тримається на тих, хто на межі. І тих, хто за межею. Артур Дронь

*** Їй знайомі говорять: "Час – лікар, що рани всі гоїть. Згодом біль трохи вщухне. Тримайся, хоч світ знавіснів". У кімнаті повітря насичене запахом хвої, А за вікнами зимно і сріблом виблискує сніг. Ніби іній вплели у волосся, як вугіль чорняве: Доторкнулася пензлем легенько до скронь сивина. Майже рік невідомість, що душу безжалісно чавить, І тортури тривог не лише наяву, а й у снах. Наче привид бліда, надповільно крокує до зали, Де на шафі скарбниця – коробка, в якій мішура, Чарівник Санта Клаус, що скоро малечу одарить, Плутанина гірлянд: їх сам чорт усіляко змішав... Ці дрібниці сьогодні здаються їй чимось нікчемним, Та Різдво на порозі: вир горя його не спинив. Тож, долаючи відчай, вдає, що незламна, мов кремінь, – Прикрашає кімнати, бо ж раптом повернеться син. Кажуть, віра – це сила, що здатна на будь-яке диво – Зберегти її варто на тлі лиховісних подій, Попри те, що щоденно нагадують шпальти в новинах Про живі коридори й посмертні зірки орденів. Не про нього це, ні... Сподівається любляче серце: "Він не може померти, йому ж бо лише двадцять три..." Стільки знімків на стінах: на всіх її хлопчик сміється... І вона собі каже: "Ти краще, ніж плакати, вір. Знає тільки Господь, скільки віку для смертних відміряв, Та синочок із тих, хто й упавши, рішуче б устав". Мати вірить у краще так само як Діва Марія, Що в найперше Різдво ще не знала про участь Христа... @virshimashi #чекарьова

Вулиці мертвого міста *іbĭdem ⠀ Непроглядний покров поневолено впав на продублений пил, неквапливо прибився до пам'яті стертих доріг. Паркотливий перетин прожитків покірно притих - й в передсерді порожнього міста терновий цей хрип: ⠀ «як воно залишитися в світі повічно німих?» ⠀ Сіромашні зірниці презирливих тіней тягли за собою в голодні квартали загублених днів. Навівали пурпурні видіння, що ставлять  крапки пломенистих історій з дурманним гудінням в імлі. ⠀ Голоси шанобливо запрошують в ревний танок, розрізаючи хмарну свідомість пекучим клинком. А кебетливий ветхий платан у блакить реготав, бо ж поховану дику печаль - задармá  не тривож. ⠀ Оксамитові плями лоскочуть нейрони слідів, незрадливо ведуть до янтарного схову життя. Швидкома осиротілим серцем родину зігрій, говори про покинуте, доки не вхопить  цинга. ⠀ Вповиває духмяна хустина відня‌тим теплом, невблаганно в шарлахові очі вкладає більмо‌. ⠀ Залиши астенічні видіння                                      між вістрями сонць. не бери, не вганяй до пропащої бідності кров. ⠀ « заспокойся й поглянь на свою неповторну  порадницю - смерть, лиш її флегматичні всевидячі дотики варті єства». ⠀ Примеркає відринутий день, а медове минуле все звеш тихомирно тягнутися        знов на блідий мовчазний Васкара‌н. ⠀ Скам'яніло вдивляєшся в зсохлі конари, що шепчуть мольбу, вивертай же кишені й душицю до кореня  сущих бажань. Не жалій на оздобу, завітні години -  гостинець всьому, відкупись від скупого чинара й до ма‌ківки легко ступай. ⠀ Захоронить лавина змертвілих осердям в підніжжі Христа, як заведено, часу замало - в літанії грішність прикрий. Вже судилося стати останньою тінню дворів -  без числа, та вкінці ще зустрінемось -                     биті дощами, як вранішній пил. ⠀ @mewbalagur #юля_масюра

*** вертеп пости на різдво так і доповіли попереду звіздар із пнб на шоломі за ним троє царів із подарунками по цинку на брата ангел із червоним хрестом на рукаві два пастушки з кулеметами аби заганяти отару із флангів чорт із шайтан-трубою ж*д по кишенях гранати цокотять при кожному кроці козак на позивний ірод у білому маскхалаті хоча снігу нема якщо свої то підійміть одну руку кашляє рація це всі хто дійшли за нами ще смерть доповідає звіздар тільки не видно її ні в теплак ні в пнб але чути на свист і на запах @left_lost_sock #рубнікович

вірш, який не пишеться познайомся з моїми гойдалками дитсадочок «погасле сонечко» все нормально просто небо тисне у грудях просто горло стискають холодні красиві пальці просто омажі на чужі вірші видряпують з нього слова просто свої слова постійно звучать чужими тут п’янко і душно тхне травою та паленим кальвадосом — яблучний сік забродив з полдника познайомся з моїми гойдалками замовляй клінінг у мою голову, все одно популяція тарганів зростатиме в геометричній прогресії зворотньо пропорційно моїм почуттям не можу заснути після переписок з тобою саме тому пишу тобі на нудних літературниках мені час продавати постіль після всіх простирадл текстів give me some space please! обирай незнайомі мови виливай думки на папір, нехай фізраствор із твоїх очей розмиває чорнила щоб написане залишалося недоступним це звичайно мене не вб'є але і сильніш не зробить що посієш, то і пожнеш — в дитсадочок «погасле сонечко» щодня ввозять токсичні фрукти не зривай їх, не їж — не гріх, а всього лиш акт мазохізму бо в стокгольмі знову дощить втомлений слідчий пише плутані показання виступай адвокатом, прокурором і потерпілим познайомся з моїми гойдалками помилуйся обличчям зрання мені вірші тобі не пишуться що казати вже про кохання? 27.12.2024