es
Feedback

¡No caigas en manos de tramposos! Telemetrio encuentra y marca estos canales 👉 Si quieres ver la etiqueta, suscríbete

Храм поезії (🖤)

Храм поезії (🖤)

Ir al canal en Telegram

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

Mostrar más
1 414
Suscriptores
-224 horas
Sin datos7 días
+1530 días
Archivo de publicaciones
Repost from N/a
⚡️ Свіжий запит від 5 ПКШР! Ку**ький напрямок! ❤️‍🔥 До мене звернулися наші хлопці з 5 ПКШР, яким ми з вами регулярно допомагаємо із запитами. Нещодавно бійці втратили чимало техніки, а самі потрапили в госпіталь. На щастя, зараз вони в порядку, а техніку та устаткування будемо відновляти. З термінового – зараз потрібен генератор для підзарядки пристроїв та щогла для антени для встановлення стійкого зв’язку із дронами. 📝 Вартість потрібного генератора становить 18-20к, вартість щогли на 9,5 метра – 14к. Збір невеликий, давайте швиденько його закриємо, аби хлопці могли швидко отримати потрібну техніку. 💰 Донатити сюди Банка: https://send.monobank.ua/jar/2GwpapXwLs Картка банки: `5375 4112 1884 61161 Paypal: veronikamovchann@gmail.com В коментарях «на генератор та щоглу для 5 ПКШР» 🤝 Як завжди, вітаються не лише донати, а й лайки, коментарі та репости. Чим більше активності, тим швидше буде закрито збір! 💙 Разом переможемо! 💛

Пошир сам збір пліз Дякую

Repost from N/a
Допоміжні банки вітаються!!!

1 Ти робиш із мене кинджал і встромляєш собі у груди, бо можеш бути щасливим лише через власні спокуту, біль і каяття. Не хочу твоєї крові. Не хочу твого серця такою ціною, бо я — жінка, але не кара. Я — не кат. 2 Зроби з мене човен і пусти за течією лагідної і стрімкої ріки, ніжними хвилями я плистиму туди, де небо обіймає воду. На землі, яку вода цілує, зроби з мене будинок. Я вирощу навколо себе сад, ти обведеш нас парканом, і ми залишимося в домі удвох, як човен і ріка, як земля і будинок, як сад і паркан. Одного дня з вікна будинку на березі ріки вилетять два вільних птаха. Човен на лагідних хвилях ріки, будинок на її березі, сад, наповнений цвітом, паркан, що їх захищає, залишаться тим, хто ще не вміє любити без болю. @ "Гостре цвітіння квітів війни", 2024 Наталія Васильєва #поезія

МІСІЯ: “СТАЛЕВА ХМАРА” НАД АЗОВОМ Я — Тиловик і я відкриваю збір на РЕБи. Азовці міцно стоять на захисті нашої країни і щоден
+1
МІСІЯ: “СТАЛЕВА ХМАРА” НАД АЗОВОМ Я — Тиловик і я відкриваю збір на РЕБи. Азовці міцно стоять на захисті нашої країни і щоденно ризикують найціннішим — своїм життям. Тож найменше, що ми можемо зробити — це забезпечити Героїв доступом до сучасного радіоелектронного захисту. РЕБ — це збережені життя. А ще — це захищені автомобілі, бронетехніка, позиції, командні пункти та склади боєприпасів. Посилання на дружню монобанку Ментор: @alyonanananana Ти теж можеш стати Тиловиком! Для цього реєструйся в чат-боті телеграм @tylovyky_bot і отримуй необхідну інформацію для збору. Слідкувати за ініціативою на @tylovyky *Ініціатива затверджена єдиною офіційною платформою по забезпеченню Бригади НГУ «АЗОВ»

Розтягнутий джемпер. Джинси з дірками. Навушники ледь виглядають з карману. Розхристана трохи. Пасма бузкові. Цікаво, чи довго ти будеш такою? Цікаво, чи зможеш...бути собою. Чи здатна ти зігнорувати юрбою? Несхваленням дії? Осудом думки? Зостатись піраткою між сухопутних? Смішлива сорока. В зграї з круками. Закльована "треба", "не можна", "негайно". Посаджена в клітку. Зморена в бурях. Бузкові пір'їни тобі ж так пасують. Не дай їх урвати! Цюкни щосили! Нехай рук не тягнуть, бо їх не просили. Ні крихти уступок в тому, що власне. Розкришене легше мете щітка часу. Чудненьке дівча мугикає пісню. Чекає на потяг. Він буде запізно. Бузкова сорока в сірому світі. Якби ж ти зуміла такою лишитись. @zapyskyneofitky #неофітка

Навіть з розбитими стінами. Лю-би-ти? Голови — розкриті гранати, червоні зернини. люби-ти? Як тебе, місто, досі мені лю... Сонце грається з циферблатом, стрілки назад — весна. П'яні любов'ю, повені алеями, вулицями. Ховаємось в картонному затишку автобусної зупинки. Пліч-о-пліч Спина-до-спини Краплі збудили цукерковий запах бузку, млосно. Соромно — в білому під дощем. Навіть калюжі залились сміхом, Вдихаю на повні груди: щ  а  с  л  и  в  а Л ю ... Люстра розгублена на підлозі шукає своїх серед пилу, бетону і гострих трикутників  скла. Розбився годинник. Зима. Черга по воду прямо посеред дороги, вікна обмахують спраглих шторами. Тільки б не знепритомніти Спина-до-спини Пліч-о-пліч Чекаю сусідку з третього поверху, у густому її волоссі — парфуми з цвіту акації і бузку. Носить в колисці локонів спогади про весну В обморожених пальцях вулиць спокійно й тепло. Обережно торкаюсь тріщини у стіні, шепочу їй на вухо: "...і серед розрухи  з усіма ранами Тебе Любитиму" І місто стиха всміхається у відповідь. @snigpoetry #мері

*** цупкі лещата твоїх обіймів мене поновно до миру змусили від стиду мабуть згорів мобільний вщент переповнений твоїми нюдсами звʼязок втрачається                                      шляхи знаходяться ти хочеш чаю? чай –                                       синонім похоті давай забудемо, що ми дотичні та зустріч в липні була помилкою ти причитаєш,                           та твої притчі вже не чіпляють спинись на хвильку і пригадай яка прозора була вода у морі чорному коли гойдав тебе на хвилях уперше я немов на крилах та нас              н               а                к                 р                  и                   л                    о й зірвало дах то ж підіймайся і просто йди згрубіли крила в брудній воді.

ню твоє тіло — твій храм, його підступи омиває вода нестримного Чорного моря, хвилі грайливо лижуть ступні, цілують ніжно жив
ню твоє тіло — твій храм, його підступи омиває вода нестримного Чорного моря, хвилі грайливо лижуть ступні, цілують ніжно живіт після палкого літа й важкої спеки завжди приходить прохолоди спасіння, ти шепочеш, що вийшла з ребра Ліліт я лягаю спати поміж твоїх стегон, і твій храм перетворюється на опочивальню, ти безжальна, впустила у мої легені міцелій, розрослась у них, наче міт я молюсь у твоєму храмі, відкидай усі свої страхи, знімай білі одежі, на землю поклади соломʼяний бриль, яким соромʼязливо прикривала груди, ти прийшла у цей світ саме така — оголена і беззбройна люди можуть заборонити тобі бути почутою, бути гучною, можуть кинути камінь, спалити твій храм, але вони ніколи не змінять твою сутність вони можуть танцювати на твоїх кістках, адже ти оголена і беззбройна прийшла у цей земний світ, щоб нести свою любов, наче гордості стяг.

Repost from N/a
Цей збір відкрив хороший друг мого чоловіка. Колись Сашко разом з моїм чоловіком забирав мене з пологового з першою дитиною,
+2
Цей збір відкрив хороший друг мого чоловіка. Колись Сашко разом з моїм чоловіком забирав мене з пологового з першою дитиною, бо у нас не було машини. Тому цей збір важливий для мене особисто. На майстерню 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3jssHpqAi6 💳Номер картки банки 5375 4112 2254 6298

Ковтнувши чашку еспресо - зомліла лише від радості. Це вдихи Волі хутчіше побачила там на дні. Не в сон я лину, а в сонце - одне з переможних ласощів. І доливаю ще кави. Залежна, як орк від гільз. Пройтися Кримом чи Сумами - відчути легкість, жагу зі спокоєм. І розчинити все горе ще зернами, бурхливим окропом. Он синьо-жовті вітрила ціліють від бомб тих, Господи. Весна закутана у діамантово-морозяний холод. Екстаз напою шалений - ескімо б взяти, схопити. Розпланувати поїздку - стати б "валізними" леді. Узяти "Jacobs Монарх", зварити йще одну... Шов з рани омитий. Ввімкнути б трек одкровення про серця, що сталеві! Сонячна Темінь @soniachnateminpoems #ковтокперемоги #темінь

Repost from N/a
Сам запит виставлю на днях, чекаю фіналізації по інфі. Якщо коротко: це для 5 ПКШР, Сумський напрямок. Я вже казала, що багато техніки було знищено. Хлопці попали в госпіталь, вже повертаються до роботи. https://send.monobank.ua/jar/2GwpapXwLs Хто розпочинить?

Присвячується Мурці. ну що я маю тобі сказати? у когось - Марія, чи хоч Олена, а в мене - ні хати, ні рим піздатих, я так, пересічно-паралельний до наративів благої долі - непристосований застосунок. пельмені, кола та анаболик. ну й трохи zoom-у. дивись, я без схем,              махінацій,                            кланів — плекаю тишу, щоб жити звуком хтось рве харизму, щоб вирізнятись, хтось пише плани, збирає cookie, та вище неба підбори тягне — асфальт відлунює металево. на фоні міста гливкої магми я наче стяг без герба та лева на фоні кольору плям лексичних статично граю в плейофф-неймдропінг — так іронічно палю(сь). в "по-лічном" — кульгаві кроки. та кожен ріст має дивне значення, стрибати в воду  - як в тій задачці, де з точки А в точку Б є начебто чи жовтий потяг за фібоначчі, чи тільки крок - нескінченно вартий слизьких парабол та гострокутих систем, горінь, реформ. і начхати на скутки. тож паралелюсь під власний вимір, тримаю коло найближчих. серед листів загубленого покоління я майже вижив, бо ще не вмер, а живу — зодягнений не по стандарту. сміється доля, як моріарті, як клята курва десятибальна, бо точки змішано, наче карти, на фоні неба все маргінально. і недоречна моя відвертість на фоні лиха, сирен і вирв. та на фоні загальнолюдської смерті — я ще живий. @viknapoetry #верле

Ти бачиш мене? Бо я тут, зовсім поряд: Ловлю твої сни і нашіптую зорям Таємне і тихе, нестримне, глибоке – Все те, що ховаєш
Ти бачиш мене? Бо я тут, зовсім поряд: Ловлю твої сни і нашіптую зорям Таємне і тихе, нестримне, глибоке – Все те, що ховаєш удень від сторонніх. Вночі будь зі мною, бліда й босонога, Оголеним нервом, перекотиполем, Відвертістю, ніжністю, трунком, відмовся Від всіх заборон зі своїм білим вовком. Ловлю твої сни. Завиваєш волосся У коси тугі, перев'язані шовком Думки доплітаєш. Здолаю всіх монстрів, Що в душу тендітну проникнути хочуть. Я – твій оберіг, нерозривний із родом: Від предків крізь морок століть до сьогодні Приходжу до тебе тотемом, не гостем. Ловлю твої сни, зберігаю твій простір Щасливим, теплом огортаю, бо досить Шукати вину чи недоліки в собі. Світанком в роз'яснену променем просинь Прийду і залишу тобі стоголосся Праснів, що твій рід розкладав на покоси Цілющого зілля – заварюй на росах. А потім поспи. Я втиратиму сльози Й ловитиму сни. Ти під захистом вовка. Вірш привів мене у півфінал конкурсу від "Собору поезії", тема: тотемна тварина. Писала під псевдонімом 39.

вітаю, наші переможці: 1 місце - Таня Удод 2 місце - Саша Хопта 3 місце - Андрій Мальва результати коментарі вірші окрема под
вітаю, наші переможці: 1 місце - Таня Удод 2 місце - Саша Хопта 3 місце - Андрій Мальва результати коментарі вірші окрема подяка Каті Цимбал #хрампоезії

Щось знову пишеться... *** Я втомилася ненавидіти і поділяти людей На "своїх" і "чужих". Я не хочу захлинатися від гніву, читаючи знову про обстріли. Я відчуваю безсилля проти цієї війни. Проте продовжую цей потік негативу. І моє сприйняття вже ніколи не зміниться. Всередині біль, ніби намагаєшся затулити Емоційну самотність, зловживаючи ескапізмом. Ніби ти дитина, яка вивчає сепарацію від батьків З перших кроків. І доки не станеш дихати рівно – Тобою не перестануть маніпулювати. Я втомилася догоджати, щоб у відповідь Побачити сонце, яке сховалося щільно за хмарами. Воно хоче бути причиною прийдешнього дня, Проте світить через мішуру невдоволення. Ніколи не стане краще – Це звучить так приречено і водночас вільно. Бо ти ж знаєш, що сподівання Одягають на руки кайдани. Не думай, що завтра буде полегшення. Прийми цей шлях цілісно і безжально. Я втомилася ненавидіти. Але в цій жорстокості гнів приймає образ каталізатора. Я продовжую мислити категоріями. Моє сприйняття ніколи не зміниться. @adelis_in_equilibrium #adelis #вірші

Минув понад тиждень після початку конкурсу "Плейлист"🐌 Маємо 15 чудових віршів, але мені малувато, я хочу більше 😶 Тому про
Минув понад тиждень після початку конкурсу "Плейлист"🐌 Маємо 15 чудових віршів, але мені малувато, я хочу більше 😶 Тому прошу розповсюдити пост про набір на конкурс по каналах, чатах чи просто розповісти друзям-поетам про цю можливість🖤 📌 завдання конкурсу 📌 здавати вірш сюди 📌 регламент конкурсу 🎧 7 авторів отримають декламацію на свій вірш і потраплять в окремий альбом переможців Дякую Мемотворцеві за інфографіку🫰

Мавка Хрусткими крихтами блакиті В долоні падають зірки. На шпилях вражень та дзвіниць Збираю променями миті. Йду, не торкаюч
Мавка Хрусткими крихтами блакиті В долоні падають зірки. На шпилях вражень та дзвіниць Збираю променями миті. Йду, не торкаючись дороги, Босоніж лину за поля, Вплітаю в довгі коси час, Жасмин, любов і перевтому. Де трави не ростуть, танцюю, У гори квіти понесу. Крізь ребра не побачиш суть: Ти бійся — вже без порятунку. Зеленокоса врода лісу Туман вбирає, душі п'є. І десь під склом озерних плес Тримає сни, колише тишу. Стихії паростками зéла Ростимуть від весни у синь, Розтануть грози й голоси, Де мавка побрела на стерні. Душа приплавилась навіки, Крил за спиною не таїть, Самотність перелилась в цвіт Серед болота теплим світлом. @olesya13r #репа

а чим це таким починає попахувати в повітрі? це що, аромат свіжих чорнил та паперу з-під пресу?
а чим це таким починає попахувати в повітрі? це що, аромат свіжих чорнил та паперу з-під пресу?

у мене кава в чашці, бо там на фронті - ти. я з книжкою у парку, бо ти там - з автоматом. найменше, чим тобі я могла б допомогти - це акції в підтримку, поширення, донати. у мене вдома тихо, бо ти шумиш в степах, у мене є вечеря, бо ти сьогодні в варті. сьогодні твої берці крізь бруд торують шлях, щоб завтра ми до Криму добралась на плацкарті. хтось зараз у окопі, хтось повернувся в тил. герої! героїні! сьогодні ваша дата. найменша наша вдячність за працю збройних сил - це акції в підтримку, поширення, донати. @daria_lisich #лісіч