Храм поезії (🖤)

Вхопи її за капелюху! Швидче! Бо пудра розповзається бліда, Маскує у шляхетність красий відчай Відтінками пісочних сповідань. Віспини – круглі пластирі на скронях – Подряпини приховують грибні, Обірваними стрічками у жовтні Чіпляються за кінчики брехні. Я побачив її серед хащів у лісі величному. Аманіта мускарія – мускус оманливих спор. Мускарин в поведінці, в очах – ореоли чутливості. Мус зі смутком. Смугаста кутикула. Ніж. Мухомор. Мушу, мушу поранити здобич безгрішну – знедолити. Нерухома зворушлива постать – грибниця свята. Затягнула у пастку міцелієм, звабила поглядом. Гостре лезо навскіс – і в обіймах навіки відтак. Вхопи її, вдягни в червону сукню! Серпанком танго. Розчинився ґрунт. Провалююсь, лише краси відлуння У голій правді, саморідній. В ню. Гірка на смак. До тіла доторкнувся. Нове створіння невиразних барв У танці зла тенетником отруйним Сплітає чорний траурний рукав. Оксана Мовчан Вірш на 3й тур ВМ7. P.s. Завданням було написати грибний вірш за однією з чотирьох картин. Я обрала картину Валентини Мартинюк «Ню».

втеча по стежці через пустелю сорок петельок у пошуках дому що у валізі? — питав прикордонник ніц особлівего, пане Ретельний просто усе моє жито житейське спогади, щоб не застигли, — у термос, пам’ять, намотана на веретена, біль у контейнері, сльози в цистерні гордий собою спікер на TEDі подорожує лише із зубною щіткою — теж мені антитеза Ноя, думають біженки терпко ти поживи так два роки, чи стерпиш? не у готелях/котеждних містечках, а у спортзалах/гуртожитках/там-тешніх оселях у хостів /і дякуй, і жодних претензій/ термін утечі у теках держслужби що ти напишеш у полі “адреса”? ні, не прописка, не рече- сховище, справжня. слухай: шити клаптеве життя — це мистецтво темне люстерко хутенько протерти в тебе є ти — жива, ціла і тепла, значить усе, що було — не смертельно знімеш затерпло бретельки істерик і розтечеться пастель по артеріям стебел ти — і є дім, і фортеця, і тенькіт бентежного серця — чуєш, б’ється, легке, як метелик 30.04.24 @buryanpoetry #хопта

... Хорей пас курей Амфібрахій самотніх вовчиць ямб цілився в небо лежав Анапест горілиць і тільки Верлібр тінь сизу відкинув – мережо дивних метафор і слів Андрій Буремний

Я, облита дощем, у твоїй заховалась кімнаті, Де гірчинки робусти змішались з повітрям гірким. Ми чужі поки ще, та приречені спільне пізнати. Не розтиснувши вуст, ти так вабиш здриганням руки. Я течу і мовчу, а за спиною падає злива. Дико прагну й боюсь Провалитись в пітьму насолод. Доторкнись і відчуй Мою звільнену вперше сміливість, Мій розпечений плюск Крізь цнотливо потріскане скло. Я - облита дощем. Обсуши мої крила тремтячі І вдихни в мене, влий подарунок надії на все. Знявши маски нікчем, Ми народимось вдруге неначе: Для оголених мрій, Що купаються в каві глясе. Наталка Меленишин #інтимнірядки

треба навчитись спати вибух у скронях лапки по ковдрі заїло платівку писком наче взаправду здавалось під ранок тим ідеальним віршем треба навчитись радіти очиці безкавні зализаний хвіст і кроки сало на гілці флюїди подвірʼя очікувана відлига треба навчитись прощати сіллю на рану не треба чіпати – треба навчитись жити без божевілля без віри у зайве без інфантильних пауз треба навчитись спати… #вірш © ольга ритик

Таня Удод: В цей чудовий святковий день (день театру і мій день народження)😁🪇🪻, долучаюсь допоміжною банкою до збору коштів на авто для медиків НГУ. Основний збір ведуть: Вероніка Мовчан @veronda.djokonda та волонтерське об'єднання "Дика Пошта" (IG: @dykaposhta) 🔥 Для мобільності та своєчасної евакуації поранених з поля бою медики НГУ потребують повнопривідний позашляховик. Попередня вартість авто складає 310 000 грн. Запит терміновий. 🎯Загальна ціль: 310 000 грн 🫙Моя ціль: 32 000 грн (по тисячі на кожен рік 🎉) 💰💸 Картка банки: (зручно, якщо у вас не моно) 4874 1000 2602 3096 Банка: send.monobank.ua/jar/5K8Bqi44WX PayPal: udodtetana@gmail.com IBAN: DE56100110012624819000 Tetiana Udod, bank N26 🫂 Друзі, без вас будемо збирати значно довше. Долучайтеся! Пришвидшуйте покупку автівки🚙 Вітати можна і словами і копійкою і репостом і коментарем☺️ Банка буде існувати, поки не зберемо її цільову суму

​👋🏻 Я Легіт, а ти? Нумо знайомитись? Нехай секція коментарів під цим дописом стане простором для пошуку нових професійних/творчих контактів. ✍🏻 Пишіть хто ви, чим займаєтесь, що пишете і кого шукаєте — друзів, однодумців, читачів, ілюстраторів тощо. Не забудьте залишити посиланнячка на свої творчі платформи. Можливо, саме цей пост допоможе вам знайти відданих шанувальників, чуйних редакторів або творчу підтримку. Ваш @lehit

Передпродаж моєї збірки відкрито🥹🥳 https://vidkryttia.com.ua/product/%d0%bf%d1%82%d0%b0%d1%85%d0%be%d0%b4%d1%96%d0%bc/

Не розпалюй вогнища, яке не в силах втримати. Не розпалюй його просто так... Не підкидай йому хмизу-надій, що воно палатиме В В І І Ч Ч Н І І С С Т Т Ь Ь Це ж лише гра‽ Раз у вічність сповіщенням-подувом ти жаринку роздуєш до пламені, що горітиме ясно, втім швидко зостанеться згарищем, – попелом з хмизу і пам'яті... а нА згарищІ танцямИ мрію перетворю на пиЛ й намалюю на грудях мішенЬ ,щоб не схибиВ ... А на Згарищі Танцями Віру оберну лиш на дим, Хмарно-клубчастий, Він перетне виднокіл, Забере із собою всі «ми», Залишить лиш сморід ... а нА згарищІ танцямИ ненависть свторю з тугИ й відразою-голкою виш'ю оберіГ від дурості молодечого серцЯ ... А на Згарищі Я змушу Відчути весь біль, Коли спечена плоть Оголить кістки, – Тавром-згадою буде повік: Як Чинити Не Варт ... А на Згарищі, Після надцяти зим, Що снігом і холодом Гасили жаринки буття, Крізь жужіль і прах, – Навесні Розквітатимуть Проліски ... M.Leit #soul

ЛЮБОВ І ДРАМА Любов і драма Серцева рана... Спочатку ніжно Вино і ліжко Потім гостріше Уже тепліше А далі нижче В любові ближче... І так до ранку Світлі фіранки Опісля спати У снах кохати... Але не довго Бо весь світ проти... Зате натхненно Й всім незбагненно... А тут ні звідки - Закрита хвіртка Приходить драма Як пікова дама Драматизує Гіпнотизує Зламати хоче Або навроче... А ті коханці Проснуться вранці Такі щасливі Але вразливі... Їм драма скажеЛлл Чи то накаже Щоб розійтися Вже не зійтися!!! Вони ж не схочуть Лезо лоскоче Їхні горлянки Червоні фіранки... Чом так буває Ніхто не знає Любов і драма Кривава рана... by Вася СЛИВЧИК © 07.04.2025 р.

Кому печива?)

snow видіння Ниряю в остýди. Ні раю, Іудо, ні пекла не буде. Промíжне. Лежу у баюрі... Бо ж знають всі люди: Бог хованки любить... Іуда ховає під лавкою "радість", хоча й обіцяв зав'язати... шнурівку на кросах. — Го разом, та спробуй, нічого не стане. — Для чого це робиш? — Бо попит, чуваче. Сценарій накидав ся знатно. Не можу я до десяти, тож рахую до п'яти. 1-2-3-4-5 Риплять... Сніги... — Не знаю, як далі. — От горе... повір же, так легше, це зцілить. — Скільки?.. — Лиш тридцять... ...ударів об землю. Удача затьмарює розум — удавом на шиї стягнеться. удав, що притомний. У дара видіння недоліків купа: знедолює дольників, тих, що селяни; бездонні криниці спустошує, сушить... і тощо. Та-а-ащу-у-у... себе. кручу-кучу-кучугур... Розплющую очі у вільній кімнаті, і біле міжстіння шепоче захрипло: — Зно-о-ов видіння... 7 жовтня 2023

якщо ми оголені дроти на цій висоті, між ямбів й пробілів де мені впасти і як втекти від спазму високовольтних ліній? і твій силует не виходить в чат і сфальсифіковано запобіжні дії я хочу торкнутись твого плеча допоки на нас не поставили цілі і я витікаю з надщерблених лун стереозвуком на графічне блюдце викарбуй з гущі на дні любов я. хочу. тебе. торкнутись. @nlitvinovapoetry #літвінова

Друзі, нарешті, 22 березня провели перед-презентацію антології гостросоціальної поезії «ЦВЯХ»✨ Ми вражені тим, як ви підтримали нас протягом усього шляху — від початку створення до моменту отримання перших примірників. ⚡️Замовити ЦВЯХ вже можна, за посиланням Це була неймовірна подія, де лунало багато важливої та відвертої поезії (й навіть трішки прози!). Окрема подяка Юлії Рахно за допомогу у веденні та організації нашого заходу! ❤️ Також завдяки вчорашньому івенту ми змогли зібрати 8 000 грн на збірку та комплектацію дронів MAZEPA для SocialDroneUA. Шукайте себе на фото тут. Дякуємо усім, що ви були поряд та до зустрічі на офіційній презентації! Дату, час та місце — оголосимо зовсім скоро! Анґа Зелена Роніка Пожарська

шановні колеги! поети, поетки, любителі та любительниці слова! на цій сторінці відкрито збір для підрозділу Sky Monsters, що у складі бригади Хартія. а саме — на ремонт пікапів. ви ж знаєте, наскільки критично важливим є мати справні машини на фронті? до речі, це той же підрозділ, для допомоги якому я колись відкрила першу дружню банку. ми вже багато зборів пройшли з вами, тож сподіваюсь і тут підтримаєте мене 🩷 на картинках видно всякі плюшки — розіграш книжок та футболок і підписка (пожиттєва) на мій закритий канал (єс, сі). будь ласка, гортайте, донатьте та поширюйте 🙏🏻 https://send.monobank.ua/jar/6taULvx6f2 https://send.monobank.ua/jar/6taULvx6f2 https://send.monobank.ua/jar/6taULvx6f2 п.с. в коментарі надішлю пости у інстаграмі та твіттері для поширення п. п. с. заздалегідь дякую!

Мова слабшає, наче мʼязи, розтискаючись, бʼє все глибше – і росте в тобі сумнів. Блазні надихаються болем. Пишуть на стовпах, на ганебних палях – про присутність когось там. Боже, але час цей такий примарний, але віра, надія – й хто там: незбагненна солона мудрість і холодна незнана приязнь розтинають відвертість – пульс твій вже стихає поволі. Ти ще не зійшов із дороги правди, твоя сила ще тут і поряд: захлинається й тоне – далі розпливається оскал. Доля упивається цим надлИшком, і зраховує час. Удари розпадаються в теплій тиші між стовпів, що тримають памʼять на тонких заржавілих шиях, ось твій погляд, і доторк – бачиш? Ти, мов крапля, тонка, нестримна, що не хоче – а мусить впасти. Оминають тінистий пагорб незліченні комахи стрáху, і лоскочуть тонкими крИльми білі струни світів між нами. Напинаються й терпнуть звʼЯзки, і зриваються з горла крики, осипаються з неба градом міліарди деталей. Ми ще обіймаємо зéмлі кроком, і ступаємо в нори з жахом. Та вже хтось на скрижалях пише про майбутніх – великих, владних, що повстануть із тіней наших, і сильнішими будуть. Всоте: прокидаєшся – а не бачиш, захлинаєшся – а не тонеш. Всесвіт бʼє у годинник смерті, напинає байдужі крила, і злітають останні, мертві поцілунки під небом сивим. Розтискають лещата темні сотні куль земляного граду, і змивають з обличчя зимні, недосказані фрази. Фатум вже зраховує миті. Ми ще нерозʼєднано терпнем дóлі, притискаючись до одвірків ще не пройдених вздовж історій. 02–18.06.24

*** І ніхто нікому не друг, не брат. І ніхто нікому не оберіг. Але я умію губами брати теплий хліб і цукор із рук твоїх. Скажеш "вйо!" – підемо удвох цим шляхом, де повік не тане червоний сніг. І ніхто нікому не капелан, не остання сповідь, не перший бій. Але мліє юшка і пахне ладан, але стільки кроків в одній добі, стільки років нас доганяють війни, що ми геть не здатні відчути біль. І ніхто заблудлому не суддя, і ніхто сліпому не поводир. Я давно нікому уже не дякую, але я один, але ти один, і ми йдемо спільно цим довгим шляхом крізь кисільну млу і молочний дим. Йоу, козаче, за нами ніхто не плаче. Сірий степ нам – ліжко, і стіл, і дім. То ходім... Ірина Цілик #ірина_цілик

Привіт, друзі! Поки ви чекаєте фоточок зі слему, хотів би вам розповісти про те, що МИ ШУКАЄМО ТАЛАНТІВ Тепер у кожного буде можливість заявити про себе на літературно-музичному фестивалі "Літерія" у Хмельницькому! Цього року він відбуватиметься 20 та 21 червня (так, лише 2 дні) і ми хочемо поповнити нашу поетично-прозову сцену новими іменами (чи відомими всім вам). Відбір відбуватиметься у конкурсному форматі, заявки на опен-кол оцінюватимуться незалежним журі. Форма для подачі та всі умови читати тут. Міцно обіймаємо💙

Цього дня на мені із одягу залишилася тільки втома. В тобі дотепер не існує дна, тільки глибина імлистого міжсезоння, манливий спокій — свята вода, йодова сітка близькості, плетена вузликами "на пам'ять". Не торкайся, бо зв'яже пальці у спробі доторку. Бо якщо й пірнати в солону синь, ризикуючи всім, то певно що зі стрибка, не вагаючись ні хвилини. Під натиском тіла крига стає крихка. Хруст, проламується льодина. Хвиля за хвилею сточуються слова, зайві ковтаєш: нікому ніщо не винна, вільна, більше ніяких важливих рішень. Поводься тихіше, бережи кисень. Та коли відчуєш раптово як відступатиме океан, оголивши берега мокру спину аритмічним вдихом, виринай. Виривайся й біжи на пагорб, не зволікаючи. Може й встигнеш піднятися до фатального видиху. @snigpoetry #мері

Літературний слем збирає своїх — і вже обдзвонює друзів. І ми не маємо часу пояснювати, чому вам треба бути там 😌 28 березня збираємось у Харкові на презентацію першого альманаху харківської андеґраундної поезії. 📍 ArtArea ДК (вул. Чернишевська, 13) 🕔 Опен дор — 17:00 🕕 Початок — 18:00 Ведучі: The OPG Вхід вільний. Подія року, шо ж сказать. Бути треба обов’язково 😉