Храм поезії (🖤)
Ir al canal en Telegram
зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
Mostrar más1 417
Suscriptores
-124 horas
-17 días
+1630 días
Archivo de publicaciones
1 416
⛰️🌊 Шаман 🌊⛰️
Коли ідеш углиб океану – будь океаном,
Коли потрапляєш у серце бурі – будь громовицею,
Гранітні вилиці скель підкажуть, як стати каменем,
Вітри повідають вітряні таємниці.
Старий шаман підіймає долоні віття,
І миттю світ темнішає, ніби морок –
Не бійся, говорить, усі ми – стихії діти,
Бери своє, йди донизу, а потім – вгору.
Віддай чуже, тобі непотрібне – комусь згодиться,
Не бійся болю, той біль тепер – жертовна данина.
Не будь наївним, віднині ставай невинним.
Невинний знає про зло та іде в долину.
Невинний знає про страх, він боятись вміє,
Але стихія серця тримає міцно.
Коли океан міліє, приходять змії,
Отрута їхня – цілюща, і точить крицю.
Старий шаман підіймає чоло до неба,
А потім крокує прямо, стає горою,
А потім крокує криво в зелених стеблах,
І тіні його кружляють осиним роєм.
Ідеш углиб – так ставай глибиною, хлопче,
Ідеш догори – розгортай-но, дівчино, крила.
Ніхто насправді сили собі не хоче,
Усім, хто може – сила себе відкрила.
***
@worldscrossroads
#alldoroga
23 abr 2025, 09:02
1 416
Repost from Божко набирає текст
коли й помилитись то так аби втратити все
коли закохатись то так аби все віддати
самособоюнаповнене море
самособоюнавернене
нажахане власною прозорістю
смазматично спльовує на глухонімий берег
дрібнички загублені смертю
вцілілі й щербаті домівки молюсків
крабів з відірваними клішнями
бліді безликі тіла медуз
чи цілком неметафоричні кавалки оплавленого алюмінію
коли й помилитись то так аби не помилували
коли закопатись то так аби стати піском
самособоюнапоєне море
самособоюнастояне
вночі стає м’язом серця
відтак стискається до камінчика
заважкого аби забрати з собою в кишені
й аж надто знайомо поточеного
аби лишити на пляжі
куди не глянеш крізь вічко у камінці
бачиш балкер на горизонті
чайки стрімкий розворот
набрякання хвилі
коли й помолитись то так аби чули на тому березі
коли закохатись то так аби перекричати молитву
самособоюнаснажене море
самособоюнатомлене
обліплене бетонними їжаками
мов цуценятами сука
співає сонному лиману
солону крижану колискову
непомітно розмиває виднокіл
самособоюнадурене море
самособоюнавіяне
коли й помиляється
не кається
коли кохає
не питає
#сама
23 abr 2025, 05:02
1 416
Repost from PLAIDPOETRYEVENT
‼️УВАГА УВАГА УВАГА УВАГА ‼️
Цей пост - офіційне запрошення на літературно-музичний івент від PLAIDPOETRY
🤔Що варто знати?
Готуйся до гарно проведеного вечора)
Обов'язково дізнайся більше про людей, що будуть ділитися з вами своєю творчістю)
👀Як потрапити?
Дата: 27.04.25
Місце: Art Village
Адреса: вул. Набережно-Хрещатицька 39
Час: 17:30
Вхід: донат від 150 грн
Записуватися тут: @plaidpoetrik
Приходьте, вечір буде моцний!
23 abr 2025, 03:17
1 416
І немає нічого, крім нас.
Безперечне тримає наш час.
Ми хвилину за днем пронесемо
І за спокоєм тихо пройдемо.
Що любов, та що вічності варта,
Забирає на себе всі ватра.
Вона — кінь, безперечне єство,
Вона — тінь, огортає крило.
Вона — день, перевернута в ніч!
Вона — коло в квадраті, безліч.
Фантазія скромна, регалії сум,
Фантана Моргана, Іларія перша.
І навіщо ті гори, як падає світ,
Коли, опиняючись біля твоїх ніг,
Він розквітає в безсоннім шляху
І промовляє тебе, як я тут.
Ти тримаєш безмежне в собі.
І немає нічого, крім нас.
Безперечне тримає наш час.
Ми хвилину за днем пронесемо
І за спокоєм тихо пройдемо.
Анастасія Яковлєва
#Анастасія_Яковлєва
23 abr 2025, 01:51
1 416
Repost from Ola_poetry_ua
***
Шепіт у темряві чую твій дуже сміливий,
Руками-тентаклями здавлюєш дужче шибарі.
До «перемоги» рахую відверті хвилини,
Між тим, в голові, сторінки Камасутри гортаю.
Я просто сьогодні відволікаюсь тобою.
В темні години, як завше, потрібні обійми.
Пеклом обпалюють тіло вологі долоні,
Ти мною керуєш наче смиренним кормилом.
Через відсутність вай-фаю вмикаю уяву,
Ти допоможеш мені це відчути скоріше.
Жити в постійному стресі не зможу, я знаю,
То́му лишається нам смакувати у тиші.
…..
Опісля оновлені нерви згадають минуле:
Було «не на часі» і так ми прожили третину.
Тепер розумію, той пострах мене баламутив
І повністю лютого привид мій потяг поглинув.
***
Вірш написаний за спогадами перших місяців війни 2022 на марафон #інтимнірядки позаконкурсом♥️
© Ольга Ритик
Конкурс проходить у інстаграм @poetry_ua
#вірш
#інтимнірядки
На фото я
23 abr 2025, 01:03
1 416
Repost from N/a
На добраніч 🌙
Ти питаєш, чи я не нудьгую без драми?
Лиш поглянь мені в очі, а хочеш, у вірші:
Я хронічно була кимось надто бажáна
І, мов колесо пʼяте, недоречна і лишня.
Мене зáвжди було то багато то мало.
Це так важко прийняти і навіть збагнути,
Тому кожного разу я вперто й зухвало
Зігрівала блукальців у себе на грудях.
Прокидалась одна і одна засинала,
Пригортаючи замість коханого ковдру.
Мене римами нудило і вивертало,
Я зрікалась довіри і вірила вкотре.
І от зараз я дивом, можливо, в останнє
Довіряю тобі власну недосконалість.
Мені затишно й тепло. Ти ще маєш питання?
Ні? То спи вже нарешті.
Люблю.
На добраніч.
Київ, 16.04.2024
22 abr 2025, 16:02
1 416
і вони стали такими зрілими
ці досвіди
що годі казати про себе
тільки слухати
як брунька на гілці розпускається в горішніх плавнях
як гірчить полином збентежене юністю надвечірʼя
чи стаєшся вперше собі близьким
в спільну макітру засипані
пережитки минулого
Тижня Року Дня
тримай
розітри до байдужості
все скошене
поневолене вічністю
випрасувана кремезність дикого поля
і ці втомлені носії дорослих облич
риплять під натиском годинникових черевиків
поки
березень ретроградить неповерненнями
і протягом
завіса
/
в цій реальності
мені бракує тільки твоїх привіт
@nlitvinovapoetry
#літвінова
22 abr 2025, 13:09
1 416
Марсове поле
Просто ще одна спроба не впасти
в Маріанську западину стресу.
Білі квіти до шкіри та пластир,
щоб загоїти тріщини-пастки.
Ця земля обіймає і хрестить
тільки тих, хто лягає під насип.
Спи не спи — ти є витоком течій.
Ляскіт — щоки пашіють під сонцем,
що коралями душить цей вечір.
І слова стали вмить недоречні.
Віри дайте хоча б кілька порцій,
щоб до столу подати малечі.
Поле Марса засіяне криком,
що в блідому мовчанні не вродить.
Осінь тане, та ми ще не зникли,
щоб з уламків — маленьких, великих —
будувати, мов бджоли, свободу
на осколках фальшивих реліквій.
Медом хочеться думку змастити:
от штовхай не штовхай — нам не впасти.
Геноцид, правдоцид, цикли, титри.
У імперії — голови гідри.
Підвіконня і свічка. Хліб з маслом.
Не забути ціну, йти у наступ.
© Олена Галунець
@virshoplitkarka 🇺🇦 #олена_галунець
🎙Декламує Сашко Негрич
22 abr 2025, 13:06
1 416
бери мене жменями
читай мене стосами
всі зими і осені
цілуй мене босою
ковтай мене хвилями
куштуй мене поспіхом
всі зими і осені
святкуй мене
з розмахом
всі літа і весни
танцюй мене зливами
розніжуй собою,
щоб стала лінивою
шукай мою крихкість
відлиту в прозорості
осяяну в золоті
губи в невідомості
#Йана_Браценюк
22 abr 2025, 09:02
1 416
Repost from N/a
⚡️ Новий запит! Збираємо кошти на зарядну станцію та зварювальний апарат для ремонту автівок бійцям ЗСУ на Харківський напрямок.
💪 Мені написав мій приятель, який служить у війську з проханням допомогти придбати необхідні для роботи девайси. Ми з вами минулого року вже допомагали його бригаді з устаткуванням та інструментами, нині знову є потреба. Хлопці багато пересуваються, автівки часто "стають" і їх треба ремонтувати. Бракує зварювального апарату. Щодо зарядної станції – очевидно.
💰 Що по вартості? Зарядна станція коштує 30К, зварювальний апарат – 13-15К. Тож відкриваю збір на 45К.
🥰 Донатити сюди:
https://send.monobank.ua/jar/2Lwnq5T8L8
4441 1111 2354 8889
Paypal: veronikamovchann@gmail.com
В коментах: "на зарядну станцію"
🐱 Долучайтесь, ваша підтримка дуже потрібна!22 abr 2025, 05:29
1 416
РОЗДУМИ
Зима напевно всього року крапка:
Природі час оновлень, сон, спочинок.
Ганяє вітер сніг — колючі скалки
І зблідле сонце ходить надто низько,
Мороз бува, лютує, хижо жалять.
Лиш взимку шибки квітнуть срібним цвітом,
Зима сплітає іній у тонкі мережки:
Краса холодна, гаптування білим.
Серед заметів ледь помітна стежка,
Веде в дитинство, часто робить скріни.
Хурделить, дім знайомий ледь помітний,
У грудях гуркіт серця й ком у горлі.
Загляну. Мама місить хлібне тісто,
Дівча вкладає хлібець в круглу форму
І в'ється запах вгору — в домі тісно.
В постійній, змінній року круговерті,
Проходять наші дні життя, століття,
Осінній дощ зі смаком яблук спілих,
Весни буяння, цвіту, літня спека,
Мороз тріщить і товща лід на річках.
Коли всміхнеться сонце в час відлиги,
Ростуть з води бурульки — лід зі стріхи.
А час свій біг поверне з рейок зимних,
Малює із весною плани спільні,
В душі тепло від сонячної днини...
@Raramina
#раміна
22 abr 2025, 05:05
1 416
Repost from підвечірнє каркання
більшість шкіл у місті стоять у формі літери "П",
де "П" - це поразка.
сни перед першим уроком розкладаються довго, як пластик.
як пластир швидко і болісно зриваються криком літери.
хмара чекала 5 років, і сніг артобстрілом випаде.
ракетами класу "повітря - останні парти",
"повітря - твоя непевність", "повітря цього не варте".
хтось відміняє черговий бартер,
і крейда в'їдається в мозок пошкодженою але правдивою скрипкою.
по собі лишає сліди-слова, що лежали глибоко під кістковими плитками.
твої тотемні тваринки сьогодні назвались хамелеонами,
тобто у літери "П" з'являються нові значення.
твій диктант червоніє від наївних дитячих помилок,
прокинься і зможеш побачити:
по-перше, не було ніякого крику,
ні під час втрати останнього літа,
ні від спроб усліпу намацати вихід.
по-друге, не можна писати кров'ю і власним пір'ям,
краще б сидів в напівтемній квартирі
і ловив би з задвірками Всесвіту найхиткіші конекти,
головне не дививсь у вікно: там "Приреченість", "Пастка", "Помста".
хто цей йобаний архітектор?
прощайся з усім цим у стилі Бостону
розгадка лежить у втраті:
ось вона
ось вона
ось вона
як проміняти школу на септу?
вчора ти спитав мене на позакласному:
"порізи - це щоб ховати, чи щоб показувати?"
я безпорадно крізь зуби вицідив:
"наступного разу у школу з рушницею".
я викидаю з твого портфелю усі цигарки і кволості
час по дорозі додому темний і трохи пористий.
як не змінюй температури, та струмені більш не змиють,
того що ти носиш за спиною.
змінюй прописки, прізвища, переходь на вечірню зміну.
але як змінити порядок, в якому шикуються стіни?
вчора мене звільнили.
в тебе - не працює сім-карта.
я проїжджаю повз школу, де "П" відсьогодні - правда.
22 abr 2025, 02:44
1 416
я стільки разів людина скільки знаю мов
ворожнечі
з усіма діалектами й говірками
вгадай у якій з них я нейтів
говорю без акценту пишу без помилок
думаю всіма одразу
кучерявий метод зміїні голови
набери до рота мертвої води
аби вимовити мій шиболет
чи стане тобі замаху змолотити цей колосок
чи спроможні твої щелепи прожувати мою чорну паляницю
чи зламаються від поцілунку
як репається напівзітлілий корінець
старого кишенькового словника
латина вуличних бійок
клинопис срачів у твіттері
санскрит війни
борейська мова медоїда
inaudible whisper asmr
твоєї неусвідомленої злості
шарудіння сторінок із криптограмами
з-під шкіри стоншеної мов калька
бубонить давньогрецький речитатив крові
говори принаймні голосніше ніж думаєш
ненавидь гучніше ніж боїшся
пиши сороміцькі вірші на бересті моєї спини
я вмію читати хребцями
спільноіндоєвропейську лексику хордових
назви мене першоіменами що роздвоюють язик
і мертві мови любові
вийдуть із гробу
спустяться з гір
злізуть з дерев
ступлять на сушу
і зябри загоять свої
@bozhkoistyping
#божко
22 abr 2025, 01:00
1 416
Repost from N/a
✨ Перо фенікса ✨
Крилатий вісник дзвоном пролунав.
Я міцно сплю. Здається, ось вона,
Дорога серед пагорбів до Моря…
Навколо – невмируща йде весна,
В руках шматки уявного стерна,
Та хто ж тут автор радісних історій?
Я міцно сплю. Це все – омана днів,
На дні туги ввижається мені
Густа вода, замулена бідою.
Слова бувають кволі та дрібні,
Сліди блищать рубінами в стерні,
Та є ще полиск зірки золотої.
У цьому сні є місце для заграв,
Якби колись мене би хто спитав –
Я б ці шляхи на картах змалювала.
Горить жаріння променем між трав,
Його ніхто у вісників не крав,
Їх цим шляхом заплутало чимало.
Як феніксове полум’я злетить,
У тім вогні відродяться світи.
А ти вже йди. Твоя пора настала.
Березень 2025 р.
#збірка_Слово_Скриптора
***
22 abr 2025, 00:05
1 416
Марсове поле
Просто ще одна спроба не впасти
в Маріанську западину стресу.
Білі квіти до шкіри та пластир,
щоб загоїти тріщини-пастки.
Ця земля обіймає і хрестить
тільки тих, хто лягає під насип.
Спи не спи — ти є витоком течій.
Ляскіт — щоки пашіють під сонцем,
що коралями душить цей вечір.
І слова стали вмить недоречні.
Віри дайте хоча б кілька порцій,
щоб до столу подати малечі.
Поле Марса засіяне криком,
що в блідому мовчанні не вродить.
Осінь тане, та ми ще не зникли,
щоб з уламків — маленьких, великих —
будувати, мов бджоли, свободу
на осколках фальшивих реліквій.
Медом хочеться думку змастити:
от штовхай не штовхай — нам не впасти.
Геноцид, правдоцид, цикли, титри.
У імперії — голови гідри.
Підвіконня і свічка. Хліб з маслом.
Не забути ціну, йти у наступ.
© Олена Галунець
@virshoplitkarka 🇺🇦 #олена_галунець
🎙Декламує Сашко Негрич
21 abr 2025, 16:01
1 416
Балада про Білого Вовка
Дітей вкладають на ліжка, дають їм пити отруту,
у них забрали дитинство, бо треба знаряддя здобути —
не бути більше людиною, а тільки лиш інструментом. Отрута змінює тіло.
Скільки смертей хлопчачих бачили ці старі стіни? А скільки дітей платили
занадто високу ціну? Щоб стати знаряддям убивства
чи захисту інструментом, аби не забракло хисту
вбивати без сентиментів.
Щоб потім у вічі кланялись чемно. За спиною, щоб плювали
й лякали дітей відьмаком, а потім просили в підвали
залізти й убити стриґу, а потім в болотах потвору.
Ще й обмануть з оплатою і будуть благати повторно
про захист від лиходіїв. Чи думав хоч хтось про нього?
Його сокровенну мрію? Кохати Йен безумовно
та мати спільних дітей, старіти поруч із нею.
Не треба ні слави, ні вдячності, не треба коштовних трофеїв.
Можливо мати хотіла за темні гріхи спокути,
що привела в Каер-Морхен, де дітям дають отруту?
Що віддала відьмакам свою тепленьку дитину?
Чи краялось болем серце? Чи плакала потім за сином?
Він теж пив чаклунський трунок і він вже герой, що вижив.
Магічні жахливі тортури зробили у десять сивим.
Немов ще тоді віщувало нещастя долі лихі
волосся біле, як сіль, а очі, як у змії.
Сивіти з роками природньо — приходить повага та шана,
Та всім буде муляти очі
БІЛЕ
ВОЛОССЯ
МУТАНТА
@lysychkazlisu
#лисичка
21 abr 2025, 13:02
1 416
Repost from N/a
*
Ти знай, що цей смерч тебе не знесе.
І коли ти втратив віру, і коли збайдужіло геть все.
Я прийду.
Заберу твій біль.
І верба перестане бути плакучою.
Я буду погрожувати грозі – і вона мине.
Запиши ці слова на згадку ручкою:
«Цей смерч тебе не знесе!»
Я посаджу твої улюблені квіти, а вони будуть сміятися сонцем для тебе.
Візьму у веселки твої улюблені кольори і зв’яжу тобі шарф.
І коли твоє горло буде стискати печаль, носи його.
І коли твоїм рукам буде холодно, я заварю для тебе найсмачнішу каву.
Питимеш і триматимешся за тепло горнятка.
Горнися до життя і не віддавайся смерчу.
Тримайся.
Грій свої мрії в собі іскорками світла, які ховаються за темними думками.
Не ходи лабіринтами.
Не говори з лукавим.
Світло.
Тому що завтра буде завтра.
Тому що цей день не останній.
Ти знай, що цей смерч тебе не знесе.
Тому що ти не байдужий комусь.
Тому що по вірі твоїй буде тобі.
Вір.
І колись твої улюблені квіти будуть сміятися сонцем для твоїх онуків.
Ти знай, що цей смерч тебе не знесе.
І коли ти втратив віру, і коли збайдужіло геть все.
Я прийду.
‒ Твій день.
© Оксана Лихогляд
27.04.2023
#вічнавічзістихією
21 abr 2025, 09:02
1 416
Repost from Віршопліткарка FM
Весняна аудіодобірка переможних віршів конкурсу "Плейлист" тепер доступна й на YouTube! Тепер слухати буде ще зручніше!🎧
➡️Залишаю посилання: https://www.youtube.com/watch?v=pZ9lRYbfmdY&t=39s
21 abr 2025, 07:15
1 416
непрості
·
всірілий постріл
спрілого подиву
спокусою серпня
простромлює простір
·
ріже серпом
серпанковий слід
спраглий до краю роси
пориву дивного світ
·
три слова поспіль
втиснуто стрілою ирію
ми вдвох непрОсті
на цій війні
·
прозорі спомини
вічністю сплетені
скреслого подиву
спробуєш — не спини
@panna_andriana
#панна_андріана
21 abr 2025, 05:01
