Храм поезії (🖤)
Ir al canal en Telegram
зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
Mostrar más1 416
Suscriptores
-224 horas
-57 días
+1530 días
Archivo de publicaciones
1 417
Присвячується Мурці.
ну що я маю тобі сказати?
у когось - Марія, чи хоч Олена,
а в мене - ні хати, ні рим піздатих,
я так, пересічно-паралельний
до наративів благої долі - непристосований застосунок.
пельмені, кола та анаболик.
ну й трохи zoom-у.
дивись, я без схем,
махінацій,
кланів —
плекаю тишу, щоб жити звуком
хтось рве харизму, щоб вирізнятись,
хтось пише плани, збирає cookie,
та вище неба підбори тягне —
асфальт відлунює металево.
на фоні міста гливкої магми
я наче стяг без герба та лева
на фоні кольору плям лексичних
статично граю в плейофф-неймдропінг —
так іронічно палю(сь).
в "по-лічном" —
кульгаві кроки.
та кожен ріст має дивне значення,
стрибати в воду - як в тій задачці,
де з точки А в точку Б є начебто
чи жовтий потяг за фібоначчі,
чи тільки крок - нескінченно вартий
слизьких парабол та гострокутих
систем, горінь, реформ.
і начхати
на скутки.
тож паралелюсь під власний вимір,
тримаю коло найближчих. серед
листів загубленого покоління
я майже вижив, бо ще не вмер, а
живу — зодягнений не по стандарту.
сміється доля, як моріарті, як клята курва десятибальна,
бо точки змішано, наче карти,
на фоні неба все маргінально.
і недоречна моя відвертість
на фоні лиха, сирен і вирв. та
на фоні загальнолюдської смерті —
я ще живий.
@viknapoetry
#верле
07 oct 2024, 09:01
1 417
Repost from Рими в ритмі серця❤️🔥 (Олеся Репа)
Ти бачиш мене? Бо я тут, зовсім поряд:
Ловлю твої сни і нашіптую зорям
Таємне і тихе, нестримне, глибоке –
Все те, що ховаєш удень від сторонніх.
Вночі будь зі мною, бліда й босонога,
Оголеним нервом, перекотиполем,
Відвертістю, ніжністю, трунком, відмовся
Від всіх заборон зі своїм білим вовком.
Ловлю твої сни. Завиваєш волосся
У коси тугі, перев'язані шовком
Думки доплітаєш. Здолаю всіх монстрів,
Що в душу тендітну проникнути хочуть.
Я – твій оберіг, нерозривний із родом:
Від предків крізь морок століть до сьогодні
Приходжу до тебе тотемом, не гостем.
Ловлю твої сни, зберігаю твій простір
Щасливим, теплом огортаю, бо досить
Шукати вину чи недоліки в собі.
Світанком в роз'яснену променем просинь
Прийду і залишу тобі стоголосся
Праснів, що твій рід розкладав на покоси
Цілющого зілля – заварюй на росах.
А потім поспи. Я втиратиму сльози
Й ловитиму сни. Ти під захистом вовка.
Вірш привів мене у півфінал конкурсу від "Собору поезії", тема: тотемна тварина. Писала під псевдонімом 39.
07 oct 2024, 06:43
07 oct 2024, ~06:43
1 417
вітаю, наші переможці:
1 місце - Таня Удод
2 місце - Саша Хопта
3 місце - Андрій Мальва
результати
коментарі
вірші
окрема подяка Каті Цимбал
#хрампоезії
07 oct 2024, 05:03
1 417
Щось знову пишеться...
***
Я втомилася ненавидіти і поділяти людей
На "своїх" і "чужих".
Я не хочу захлинатися від гніву, читаючи знову про обстріли.
Я відчуваю безсилля проти цієї війни.
Проте продовжую цей потік негативу.
І моє сприйняття вже ніколи не зміниться.
Всередині біль, ніби намагаєшся затулити
Емоційну самотність, зловживаючи ескапізмом.
Ніби ти дитина, яка вивчає сепарацію від батьків
З перших кроків.
І доки не станеш дихати рівно –
Тобою не перестануть маніпулювати.
Я втомилася догоджати, щоб у відповідь
Побачити сонце, яке сховалося щільно за хмарами.
Воно хоче бути причиною прийдешнього дня,
Проте світить через мішуру невдоволення.
Ніколи не стане краще –
Це звучить так приречено і водночас вільно.
Бо ти ж знаєш, що сподівання
Одягають на руки кайдани.
Не думай, що завтра буде полегшення.
Прийми цей шлях цілісно і безжально.
Я втомилася ненавидіти.
Але в цій жорстокості гнів приймає образ каталізатора.
Я продовжую мислити категоріями.
Моє сприйняття ніколи не зміниться.
@adelis_in_equilibrium
#adelis
#вірші07 oct 2024, 05:01
1 417
Repost from Віршопліткарка FM
Минув понад тиждень після початку конкурсу "Плейлист"🐌
Маємо 15 чудових віршів, але мені малувато, я хочу більше 😶 Тому прошу розповсюдити пост про набір на конкурс по каналах, чатах чи просто розповісти друзям-поетам про цю можливість🖤
📌 завдання конкурсу
📌 здавати вірш сюди
📌 регламент конкурсу
🎧 7 авторів отримають декламацію на свій вірш і потраплять в окремий альбом переможців
Дякую Мемотворцеві за інфографіку🫰
07 oct 2024, 03:33
1 417
Мавка
Хрусткими крихтами блакиті
В долоні падають зірки.
На шпилях вражень та дзвіниць
Збираю променями миті.
Йду, не торкаючись дороги,
Босоніж лину за поля,
Вплітаю в довгі коси час,
Жасмин, любов і перевтому.
Де трави не ростуть, танцюю,
У гори квіти понесу.
Крізь ребра не побачиш суть:
Ти бійся — вже без порятунку.
Зеленокоса врода лісу
Туман вбирає, душі п'є.
І десь під склом озерних плес
Тримає сни, колише тишу.
Стихії паростками зéла
Ростимуть від весни у синь,
Розтануть грози й голоси,
Де мавка побрела на стерні.
Душа приплавилась навіки,
Крил за спиною не таїть,
Самотність перелилась в цвіт
Серед болота теплим світлом.
@olesya13r
#репа
07 oct 2024, 01:00
1 417
Repost from Лісіч пише…
а чим це таким починає попахувати в повітрі?
це що, аромат свіжих чорнил та паперу з-під пресу?
06 oct 2024, 17:42
1 417
у мене кава в чашці, бо там на фронті - ти.
я з книжкою у парку, бо ти там - з автоматом.
найменше, чим тобі я могла б допомогти -
це акції в підтримку, поширення, донати.
у мене вдома тихо, бо ти шумиш в степах,
у мене є вечеря, бо ти сьогодні в варті.
сьогодні твої берці крізь бруд торують шлях,
щоб завтра ми до Криму добралась на плацкарті.
хтось зараз у окопі, хтось повернувся в тил.
герої! героїні! сьогодні ваша дата.
найменша наша вдячність за працю збройних сил -
це акції в підтримку, поширення, донати.
@daria_lisich
#лісіч
06 oct 2024, 17:36
1 417
Боже, скажи, чи є щось краще,
ніж ранній вечір і морось дощу?
Небо біжить, запнувши плащ свій,
у місце, про яке я не чув.
Листопад здійма ліхтарі вуличні
високо через сутінь богів.
Сонця нема. Сонце заснуло, чи,
може, Гарм його з'їв?
Хочеться просто йти безцільно
під вітру жалами обрію вслід.
А ще – щоб осінь була фільмом,
поставленим на "repeat".
І щоб у кишенях – лише зорі,
а в рюкзаку – слова і дим...
А ще б – мати вдосталь історій,
аби розказати всім.
@nikolasson
#ніколассон
06 oct 2024, 13:30
1 417
Ранки, що пахнуть мильною парою
Та окситоциновими думками
Так їх хотілось,
Щоб більше ніколи не лити сліз
Спати — не спати
Уявляти — не переуявити
Вже те, про що і так думаєш —
Стискати не свій військовий жетон уві сні
В надії, що він допоможе влучно стріляти.
Спати — не спати
Уявляти — не переуявити
Промах
Та й все одно уві сні в цьому немає сенсу
Сни — не сни,
То куди я стріляла?
Напевно, що прямо в серце
Та й таки точно поцілилась.
Ранком, що пахне мильною парою всіх дощів
(Та нарешті вони не з моїх очей)
Від того окситоциновими думками
Мені не переуявити, те що і так неодмінно станеться/сталось.
Окситоциновим пострілом
Прямо в серце,
Парою всіх дощів
Зі снів, що складно тепер уявляти
Таке не переуявити.
@poetrypozharska
#роніка
06 oct 2024, 10:20
1 417
Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве
Знову думаю про не свої втрати, вбивства, поранення
Про щось реальне для когось, а для мене уявне
І це суперечить суспільному психологічному вченню.
Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі
Я знову не знаю, що тут, бляха, таке ось коїться
І ви лиш просто собі весь цей біль уявіте
Та скажіть коли серце та розум мої заспокояться.
Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків
Та не знаю як склеїти їх в одне ціле, зібрати до купи
Як поставити моральних сотні, тисячі замків
І про біль нарешті навіки безпечно забути.
Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве
А краще б малювала в уяві квітучі мальви.
Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі
А краще б себе навчилася щиро любити.
Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків
А краще б рахувала кількість прожитих до нині світанків.
@tatka_ternavska
#татка_вірші
06 oct 2024, 09:27
1 417
@ternavska_tatka:
Можливо когось зацікавить
Продаємо кавомашинку для домашнього використання
Кавомашина Polaris PCM 1535E Adore Cappuccino
Оголошення
06 oct 2024, 09:14
1 417
Олена Галунець
Друзі, треба РОЗШТОВХАТИ збір🚨🚨🚨
Допоможіть мені це зробити, бо хлопці збирають вже 3 місяці 😮😮😮 А нічний зір треба вже зараз!🔥🔥🔥
Збираємо для 117 механізованої бригади, 3 батальон, які несуть службу на Оріхівському напрямку.
На другому фото в каруселі парамедикиня та інструкторка з такмеду Оксана Скачко разом зі своїм чоловіком, який служить у 117 мехбригаді.
Кожен по троху, ДОЛУЧАЙМОСЬ!💵👉🏻🫙
Посилання на банку
06 oct 2024, 08:47
1 417
Верхні ноти: ялівець, лимон, бергамот, перець.
Ноти серця: голки сосни, ладан, корінь ірису.
Ноти бази: ваніль, сандал, амбра.
Я так пахну сьогодні.
Ці нові парфуми бентежать:
такою ти мене ще не знаєш.
Верхні ноти: ванільне тістечко із сільмагу, сигарети, «ведешка» для зброї.
Ноти серця: голки сосни, соляра, кава.
Ноти бази: вогнище, вітер із лісу, чужі люди поруч.
Чим ти пахнеш сьогодні?
Є ще й інші нагальні питання.
Де ми нині й навіщо?
Хто ти?
Хто я?
Як я потім впізнаю тебе
на пливких перехрестях незнаних доріг?
Ну а хоч би й навпомацки,
сліпо тикаючись мокрим носом,
спрагло вивчаючи кожен сантиметр твого тіла,
кожен дражливий запах,
кожен слід існування-без-мене,
кожен збіг у нотах серця,
кожен свіжий і давній рубці непрожитого вповні життя,
де ми разом і порізно,
разом і порізно,
разом і порізно,
амінь.
Ірина Цілик
#цілик
06 oct 2024, 08:14
1 417
Спартанко, ти знову прийшла?
І знову прийшла не одна?
Блакить у очах твоїх стала неначе темніша.
Даруєш мені це маля?
Охоче прийму. Синам
Твоїм я дозволю вступити в ряди мого війська.
Слабкий серед вас чи ні,
Для мене ви всі такі.
Тендітні створіння богів, скуті плоттю та кров'ю.
Захочеш, прийму й тебе.
І біль вже за мить мине,
Тоді покажу, що дарую всім сірим та кволим.
Побачиш своїх синів,
Що стали вітрами, дім
Отримали вдруге, опісля батьківської зради.
Побачиш цариць моїх,
Що втратили земну міць
І кинулись в урвище, світ проклинаючи владний.
Ти зможеш помститись їм.
Усім, хто калічив й тим,
Хто буде калічити інших, допоки не скресне.
Ти вмієш літати? Ні?
Навчу, ти ступай. Униз.
Всміхнися, ти ж скинеш кайдани! Хіба не чудесно?
Ми скличемо всі вітри,
Зітремо з лиця землі
Усе, на що око впаде, все, що трапиться в шалі.
Злітай на рахунок "три".
Не вмієш? Навчишся. Всі,
Що нині ширяють, колись уперше злітали.
Ти бурею станеш. Шторм
Тобі уже б'є чолом.
Він бачив, які блискавиці в блакиті ховались.
Навіщо тобі земля,
Якщо в тебе буду я?
Спартанко, дозволь запросити тебе на цей танець.
Це буде неспішний вальс
Під ритм руйнівних громів,
І Спарта молитиме небо, на мир зубожіле.
Ніхто не зупинить нас,
І Зевс вмиє руки. Він
Лишень-бо паяц перед обличчям стихії.
І небо розколеться навпіл в кривавій лазурі.
Ти йдеш? Я чекаю, Спартанко, майбутня буре.
@zapyskyneofitky
#вічнавічзістихією #неофітка
06 oct 2024, 02:20
1 417
Repost from ПІДПІЛЛЯ КОРИФЕЯ
Хочеться якось розворушити цей канал перед виходом нової книги🤠
Буду вдячний за якісь поширення і всякі такі приколи🥦🤟
Звіть друзів, братів, сестер, батьків, вчителів фізики🫐
06 oct 2024, 00:33
1 417
#вірші_суддів
дзвін
зводить горло у дзвона
зводить руки до дзвону жінка
зводить жінку із ребер і мармуру скульптор
а скульптор то руки війни
а жінка то стогін війни
а дзвін то сама війна
і я хочу щоб він помовчав
листя залізного дерева
навіщо ростуть
цвяхи із моїх рук
навіщо кого куди
я піду розпинати ними
коли дерева і вовчі хрести
вигоріли
хіба до неба
гвіздками свої гілки
та ще до землі
молотком прибивати корені
розіпни мене сонце
вранці та так щоб назавжди
але на мені
не розпинай нікого
Дарина Гладун
05 oct 2024, 23:26
1 417
сам сам самота
акордеонними нотами
сам сам сам самота
під гуркіт коліс
з лісу рук
хрещатицьких дотиків
фейсбукових декларацій стосунків
кавово-книжних розмов
людних чатиків в телеґрамі
теревень між роботою і роботою і роботою
зноситься з галасів в голові
клубочиться понад містом
і курявою у відкрите горло
за однесенький вдих
колись вчителі життя
казали: майстерність ковтання шотів
у тому, аби розслабити горло
мовляв
уяви горловий мінет
шкода
не навчилася
@morskihuyorski
#анаморе
05 oct 2024, 17:16
1 417
Repost from N/a
сам сам самота
акордеонними нотами
сам сам сам самота
під гуркіт коліс
з лісу рук
хрещатицьких дотиків
фейсбукових декларацій стосунків
кавово-книжних розмов
людних чатиків в телеґрамі
теревень між роботою і роботою і роботою
зноситься з галасів в голові
клубочиться понад містом
і курявою у відкрите горло
за однесенький вдих
колись вчителі життя
казали: майстерність ковтання шотів
у тому, аби розслабити горло
мовляв
уяви горловий мінет
шкода
не навчилася
@morskihuyorski
#анаморе
05 oct 2024, 17:16
05 oct 2024, ~17:16
