Храм поезії (🖤)

суми у мовчання та оніміння нема статі адже що скажеш коли не вперше зло в холоднокровній агонії здійснює злочин за злочином немов волосинами на голові їх перелічує котам сьогодні не змивається кров із шерсті — вони теж документують ординські дії а тим часом в Єрусалим входить подоба месії котрому до ніг кидають керовані ракети та авіабомби 13.04.25 Юрій Ліщук #поезія #ЮрійЛіщук

хорні чат з поетами, поетками, що купують таблетки (але спочатку нада прочитать правила)

Нагадую, що готуватися до старту конкурсу малої прози варто вже зараз. Судді будуть топові, але місць буде лише 35 🤌 Конкурсне завдання за посиланням ➡️ клік сюди За "зухвалий" арт дякую Мемотворцеві🖤 @virshoplitkarka

- втікачі - запам’ятай мій сину  драконяча луска на моїх руках – уламками по шрамах драконяча кров у моїх зіллях – краплями у моїй жилах на благо тобі пазурем веду по мапі вишукуючи наступне місто в якому приховують цих чудовиськ укривають їх від істини їхнього призначення  і навіть від самих себе невігласи дурні не забувай у дрекхеймі не має місця для них жорстоких токсичних незграбних ворожих і проклятих хижих дракони  віверни  змії вірми гідри ящіри василіски  скільки б їм не було ймень – всі вони були і мають стати інгредієнтами зілля вічного життя  оздобленням замків справжніх вельмож основою зброї на службі добра і цілями роду нашого жертовного навіть зараз страждаємо через них вимушені ховати свої тривоги під каптуром а герби й печаті – тримати в тіні вимушені зношувати власні сили з міста у місто з гори у ріки з лісів у моря тільки б ці почвари ставали отрутою на вістрі костеніли стрілами у колчані та всихали натягнуті на щиті опісля даруючи мені новий каптур тобі – новий плащ роду нашому – вічність запам’ятай мій сину висота людського розуміння – на рівні твоїх поножів мета нашого полювання – на висоті польоту химер зберігай знання і уміння до моменту смерті останнього виродка до перемоги над пандемією сліпоти у даркхеймі до становлення роду твого а до того мій сину не забувай ми – гордий народ що працює в тіні мисливці за вічністю світу вісники переродження стражі першооснови нехай і женуть нас з деркхейму  і кажуть що ми – «втікачі» запам'ятай мій сину драконоборцю істина на нашій стороні @cherry_poetry #немаксим

і вони стали такими зрілими ці досвіди що годі казати про себе тільки слухати як брунька на гілці розпускається в горішніх плавнях як гірчить полином збентежене юністю надвечірʼя чи стаєшся вперше собі близьким в спільну макітру засипані пережитки минулого Тижня Року Дня тримай розітри до байдужості все скошене поневолене вічністю випрасувана кремезність дикого поля і ці втомлені носії дорослих облич риплять під натиском годинникових черевиків поки березень ретроградить неповерненнями і протягом завіса / в цій реальності мені бракує тільки твоїх привіт @nlitvinovapoetry #літвінова

Сьогодні помер мій дядько Маслюк Віталій, брат моєї мами. Важко втрачати близьких. Світла пам'ять. Мій Вітя пішов у вічність... Лишив мені світле і затишне: Спогади про дитинство Та дзвінки, від яких надійно... Він був трішки безладний, Не любив ускладнювати, Бо все має бути по-чесному: Як зими чергуються з веснами. Дядько був міцним і кремезним, Маленькою уявляла, що він велетень, Коли він, сміючись ховався за яблуню, Грався зі мною у хованки. Мене не обманював: Коли він казав, що я маленька, але дуже сильна – Казав упевнено, я йому вірила щиро. Садив мене на плечі, здавалося, вище хмар і снігу, А влітку косив траву високу, щоб у садочку бігала. Коли я була нареченою, то коровай величезний Вітя разом з хрещеним за сотні кілометрів привезли. Він міг не дзвонити півроку чи більше, Але кожне "привіт, доця" у вуса ховав усміхнено. Дядько був ниткою від мами до коріння та роду. Тепер йому відболіло, він там, де вічний спокій. Назавжди майже п'ятдесят вісім. Мій Вітя пішов у вічність. 05.05.2025 @olesya13r

[залишене в окупації. 3] ⠀ залишені в окупації загублені на війні речі мають властивість повертатися їх повертає любов викуповуючи останніми там де виробництво вже припинилося тому безглуздо сумувати за дорогими речима, лишеними в окупації ⠀ але що робити з дотиками загиблих на твоєму тілі? як жити з привітаннями та звертаннями до тебе, полеглих і залишених на полі бою? ⠀ що бачили заплющені очі залишених у бою на окупованих землях? доба відповідей на складні запитання скінчилася разом з війною залишивши безсмертя запитанням, на які наймудріший на які найсміливіший не неважиться дати відповідь ⠀ хто зведе над останніми поглядами в небо кургани? війна дарує безкоштовно дорого оплачувану і довго оплакану істину ⠀ тіла нізащо не відпускають тіла живі помирають разом з мертвими полеглі в бою довго не помирають ⠀ до зими двадцять другого ми не знали що таке "орел вийняв карі очі на чужому полі, біле тіло вовки з'їли, така його доля" ⠀ до кінця лютого що триватиме цілі роки ми визнаємо, що бачать очі залишених на полі бою ⠀ до кінця лютого, що триватиме цілі роки, ми так і не дізнаємося точної відповіді як жити з дотиками загиблих на твоєму тілі Ярина Чорногуз #ярина_чорногуз

Зараз, коли щоранку всі знову списуються, перепитують чи всі живі, роблять перекличку, зворушливою стає ця віра в базові речі - близькість, електрику та агностицизм. Зранку всі прокидаються, перевіряють сповіщення, читають новини. Кожне сповіщення важливе, і кожна електрична лампочка, як голова Ісуса - перевіряєш, чи засвітиться. Сергій Жадан #жадан

давай поговоримо. про політику, про коріння і секс. коритися ідеалам — без сенсу, для ідей ти транзитний Марсель. про що писати, коли поле думок всіяне дикими ягодами, кислішими за обличчя? їстимеш, не почуваючись ситим, а красномовним правда не личить. дві таблетки натще — може, трохи загоїть щем; ходив навколо, приколов, розрісся у серці кущем. метелика тінь знає де вирости й впасти, а мій ліричний герой — як твої думки скопіпастити. можливо, всього лише чийсь воннабі, якому бог торчить пару бажань /як я — вірш тобі/ тому ріжемо яблука на двох, сухими губами до ножа: твої торкалися гострого, а на моїх густим застиг жах. шершавим наче асфальт, язиком. гáряче, повний рот маршмеллоу. ідіоми, як ідеали — цикорій, на каву мелений, так глибоко, що втрачені ґудзики проростають корінням. я не почула нічого з того що ти говорив @viknapoetry #єва_верле

🔥Я долучаюся до збору @art_oborona Staff збирає 100000 на наземну станцію RIY! 🐝 Staff - військовий підрозділу аеророзвідки 40 Окремої Артилерійської Бригади, потребує допомоги зі збором коштів для комплексу RIY. Вже зібрано 60 000 грн 💪🏻 Потрібно дотиснути ще 40 000 грн⚡️ 🎯Моя ціль 1000 грн. 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3fSRFfUrXs 💳Номер картки банки 4441 1111 2486 0556

Небо згортає докупи осяйні нитки, Серед сумливих клубків калатає гроза. Вітер і дощ залишилися на самоті, Вицвіт химерних ромашок похмуро тремтить, Від танцю заливи утомлений світ замовчав. Захисток сповіді чахне побіля хатин, Невід гризот огортає смагляві хрести. Гінко ступає, узявши барвінок пахкий. Парох чекає…Та тіло істотно дрижить. «Тихо, Явдохо, не вдасться святому втекти!». Хвиля жаги обіймає незайману плоть. Розум зникає від погляду темної зʼяви, Магія відьми схопила руїни думок. Всесвіт одразу спинився і шпарко замовк. Вирвала серце раба і з собою забрала. Лячне житло похилилося біля пітьми, Морок гріхів окуповує врунистий ліс. Гарпія прагне довічне життя зберегти, Суще чаклунки, насправді, не має ціни. Маска красуні не зникне багато століть.

📣 Аукціон для 110 ОМБр! Збір у вигляді аукціону для підтримки нашої знаменитої 110 бригади, для якої я написав пісню ~1 рік тому. Лот: Прапор з підписами воїнів. Донат для участі: від 200грн. Детальні правила і банківські посилання на моєму сайті: https://romanlysenko.com.ua Слава Україні! Героям Слава! Україна Понад Усе!

Дорога сліз¹ Прогресом на Захід Коламбія² манить: Удари по коліях, квіти бавовни. Початки маїсу у ґрунт переорано. Покинуті землі поринуть в тумани. Дорога широка,  не знали Черокі, Як швидко без кореня цвіт їх зав'яне. Одежа тоненька, спожитки замерзли. Позичила Квітка³ свій плащ немовляті — Не сіла вечеряти біля багаття. Сіріло лице амайéлі⁴ в наметі: Великі рівнини забрали дружину. Живі вирушають — не квапляться мертві. Приносять вітри пневмонію до прерій. Усі захворілі залúшились. Зранку У водах приспить золота лихоманка. Бізони з вовками — Едем на папері. Обіцяний спокій? Забудуть Черокі Всіх предків імення. Назад не повернуть. 1. Дорога сліз — масова депортація індіанців. 2. Коламбія — персоніфікація США після революції. 3. Квітка на снігу — Елізабет «Quatie» Росс, дружина вождя черокі Джона Росса, яка загинула Дорогою сліз. 4. Амайéлі — вождь мовою черокі. Картина: " Американський прогрес" Автор — Джон Гаст, 1872 рік. Вірш на 2й тур Ліги поетів. Тема — " Колонізація"

Нам казали: таке не читають на сцені. Що це “занадто особисте”, “занадто щире”, “занадто чуттєве”. Але поезія — це не про дозволи. Це про дотик, що не потребує рук. Про голос, який оголює більше, ніж тіло. У світі, де сексуальність кричить з білбордів, ми обираємо шепотіння римами Тексти, де звучить справжня пристрасть. Цей етер — для тих, хто знає, що слово може пульсувати. Хочеш увійти в цей простір? Напиши «+» у відповідь на пост Посилання на сторінку, де буде прямий ефір https://www.instagram.com/yeschoskazaty?igsh=eTlyOTAyazJ3b2pq&utm_source=qr

tabula rasa якби всі машини у світі стали зеленими людство б різко вийшло з dark ages якби всі машини стали червоними гвалтівники би розбачили у дівчатках 12 femme fatale якби всі шляхи пожовтіли ми б сонцеосяялись у pax romana якби всі всі машини стали чорною тінню — memento mori, страх преед смертю. знов — dance macabre, eternal return але поки — vita contemplativa на розі шосе і забуття.

Сьогодні лишу цікавий filler. А все тому, що ви — так-так, ви, підписники каналу "ставозеро" — протягом півтора місяця ділилися прізвищами/псевдонімами авторів, які вам спадають на думку при згадці того чи іншого регіону/обласного центру. Як наслідок, вийшла отака карта, де вписано по два/три найчастіше згаданих автори. Можливо, вас щось здивувало у виборі тих чи інших поетів під певні регіони? Буду радий відгукам :)

Прийняття /сакуро самовидці над річищем тиші в пурпурові кружальця розлуки вписали свої імена моє вміння читати твої не скасовані з часом окличні залишається в кутиках посмішки наче свіжа оголеність шкіри японської вишні - достеменно до правил життя -цвіте- як красиво ведеш за запʼястя тонке аж розчулена жилка пелюстки на останніх витках логарифмів спіралі* відновлює серцебиття від пронизливих присвистів вітру полохливо вібрує й безшумно розростається світлозалежною ніжністю в ребрах - почýй-но, вона здатна на більше ніж будь-хто колись уявляв падіння/ так спроможна тримати цю відданість відстані зліплену з марень безумовна присутність любови- тільки ще раз мене обійми́ в цьому спокої ставши лице до лиця поміж нами приточила б петельки на затертих манжетах вчорашньої драми ледь помітно здмухнувши невидимий смуток цієї весни *Властивість логарифмічної спіралі - зберігати свою форму після різних перетворень Вірш на 2 тур Ліги поетів, тема - вміння

живи, дівчинко, живи у своєму темпі. ковтаєш міське повітря, наче рванули в гори, маячиш вогненно, ніби повсюди темрява, танцюєш звабливо, ніби під алкоголем. танцюй, дівчинко, танцюй у своєму темпі, зі сміхом бісячим, із трохи пихатим поглядом, бо в щастя твого — кінцева на тім моменті, коли ти знову когось забажаєш поряд.

Травневий настрій!!! ТРАВЕНЬ Вітер холодом подмухав, Злет пелюсток наче сніг, Травень знає не послухах, Це в природи такий збій. — Мамо, глянь, кульбаби жовті, Промінь сонця спати ліг? Бджоли будять — хоботочки Почали медовий збір. Джміль кошлатий спір затіяв: — Мамо, він неначе дід, Все бубнить, чи мало квітів? Жовтий килим в трави ліг. — Доню, всі спішать набрати Дива божого — це ж дар! Ми зберемо в кошик також, Мед зготуємо у чай. Жовтий колір, жовтий настрій, Тепло в серці, щастя мить. Придивись, там жовтий заєць У кульбабі, доню, спить... 02.05,2025 фото з Pinterest.