Style fitting talks

Дуже сумно читати цей лист. Дизайнерів такого масштабу сьогодні й без того можна перерахувати на пальцях однієї руки. І, як це часто буває, поки легенда жива — ми чомусь продовжуємо сперечатися, чи гідна вона визнання. А потім, коли її вже немає, раптом починаємо називати генієм. Гальяно — вже частина історії моди. Met Gala — це пародія на моду.

Якщо ви поки не готові відпускати сукні й переходити до чогось серйознішого — жакетів, штанів та більш теплого одягу, — зверніть увагу на новий дроп Mòcko — Smoked Rose. У колекції всього 5 суконь, але мені подобається сам підхід: завдяки крою та прозорості шарів одну й ту саму річ можна стилізувати абсолютно по-різному. У колекції відчувається естетика Alaïa, Mugler, Helmut Lang і Nensi Dojaka — трохи архівна, трохи драматична, але водночас актуальна сьогодні. Більше про колекцію — на сайті бренду.

Люблю вересень. За першої ж нагоди дістаю теплі речі, люблю поєднувати фактури: шкіру з велюром, кашемір із шовком. Але за кілька днів у мене запланована подорож до Хорватії та Венеції, тому теплі речі все-таки доведеться відкласти ще. Хоча б ненадовго. Буду рада рекомендаціям по Венеції.

Снімала людей на вулицях (на 1-му фото я) — і знову думала про те, що стиль рідко буває про одну конкретну річ. Скоріше про те, як людина бачить себе. Як поєднує звичне з новим. Як носить просту сорочку. Як обирає взуття, аксесуари. Як знову і знову повторює щось зі свого гардероба — але щоразу трохи інакше. Напевно, саме тому я так люблю допомагати клієнтам із цими задачами. І тому вересень здається мені ідеальним часом для такої перезагрузки. Подивитися на свій гардероб свіжим поглядом, прибрати те, що більше не працює, побачити нові поєднання і нарешті почати носити речі, які вже є. Тому, на вересень візьму ще 2 людини — щодо деталей можна написати @victoriakalin

Снімала людей на вулицях (на 1-му фото я) — і знову думала про те, що стиль рідко буває про одну конкретну річ. Скоріше про те, як людина бачить себе. Як поєднує звичне з новим. Як носить просту сорочку. Як обирає взуття, аксесуари. Як знову і знову повторює щось зі свого гардероба — але щоразу трохи інакше. Напевно, саме тому я так люблю допомагати клієнтам із цими задачами. І тому вересень здається мені ідеальним часом для такої перезагрузки. Подивитися на свій гардероб свіжим поглядом, прибрати те, що більше не працює, побачити нові поєднання і нарешті почати носити речі, які вже є. Тому, на вересень візьму ще 2 людини — щодо деталей можна написати @victoriakalin

Вчора була на виставці Azzedine Alaïa and Africa. Дуже красива історія про те, як Туніс та Африка залишалися частиною творчості Алая навіть після його переїзду до Франції: машрабії — в ажурних прорізах, білі стіни Тунісу — в сліпучо-білі тканини, пісок і пустельні пейзажі — у відтінках та фактурах. Рафія, мушлі, мотузка — усе це з’являлось в його роботах, але ніколи не виглядає прямою ілюстрацією. І, звичайно, знамениті сукні-бандажі, які він створював як справжні архітектурні конструкції, надихаючись, зокрема, Стародавнім Єгиптом. Виставка триватиме до 4 січня 2027 року.

Аня Рубік для V magazine в обʼєктиві Chris Colls.

Чим більше я вивчаю бренд ювелірних прикрас JAR, тим сильніше розумію, наскільки незвичайне місце він посідає в історії сучасної ювелірної культури. JAR — це Joel Arthur Rosenthal, американець, який переїхав до Парижа у 1966 році. У 1978 році він відкрив власний простір на Place Vendôme. У бренда немає традиційного магазину, вітрин чи масової рекламної стратегії. Є 2 книги вартістю майже 2000 євро. Він створює приблизно 70–80 прикрас на рік, кожну — в єдиному екземплярі. Більшість прикрас перебуває у приватних колекціях. Багато нових ювелірних брендів виглядають сучасними, але якщо почати дивитися глибше — на форму, колір, роботу з паве, чорним металом, ботанічними мотивами — можна побачити цілу історію впливу JAR.

Я вже не раз говорила, що складні образи — взагалі не моя історія. Влітку мій гардероб здебільшого тримається на топах: із джинсами, мідіспідницями.Останнім часом я все частіше знаходжу невеликі цікаві бренди завдяки гардеробу Хейлі Бібер — переважно базові речі. Білі футболки довгий час я купувала в Uniqlo, але в якийсь момент захотілося тоншої тканини й трохи іншого відчуття на собі. Так пару днів тому я побачила на ній цю футболку (1). Хто живе в Парижі — бренд у 6-му arr. І взагалі я зібрала для вас невеликий список топів, які цього літа купила за наводкою Гейлі. Нічого складного, але саме ті речі, які не ускладнюють мені життя й легко поєднуються між собою. 2. With Jean Croissant, 3. Tankair, 4. Losangelesapparel, 5. Miaou, 6. Tea You, такой чорний колір, 7. Eterne

І до цікавих подій. Під час Ukrainian Fashion Week у Києві пройде фотовиставка The Art of Smile by Jevener. Це про моду, людей і, звісно, усмішки. Для виставки фотографи Анна Гончарова, Іван Ходанич та Дмитро Гончаров зняли українських дизайнерів, моделей, акторів та інших людей, які сьогодні формують українську fashion-індустрію. Ідея проєкту досить проста: показати усмішку як частину образу. Тут зустрічаються стоматологія, фотографія і мода — і все це про красу, яку ми бачимо не тільки в одязі. Відкриття виставки відбудеться 4 вересня у 3.6.9. Space на Стрілецькій, 24.Виставку можна буде відвідати 4–5 вересня з 11:00 до 19:00. А отримати запрошення на відкриття можна заповнивши форму реєстрації за посиланням.

Так просто і так красиво. Зої вчора у Нью-Йорку. Thistles окуляри, взуття The Row, джинси — Mother brand

Випадково побачила у фешн-журналістки Каміль Шар’є взуття Saint Laurent — ті самі, які я придбала цієї весни. Мені подобається, як у її образах вони існують саме як частина повсякденного гардероба, а не як окремий акцент в образі. Лакова фактура додає трохи блиску й щільності найпростішим поєднанням, особливо поруч із оксамитовою сукнею чи шовком. Завдяки цьому образ виглядає не надто «святковим», а просто більш зібраним і об’ємним. Єдиний нюанс — їх досить складно взувати. Знайшла такі у 38 розмірі тут.

П’ятничний муд від директорки з контенту Vogue France Клер Томпсон-Джонвілль у сьогоднішні +38 у Парижі

Спостерігаю, як Алекса Чанг усе частіше показує свої образи через камеру домофона. Мені подобається сама ідея: камера, яка взагалі існує для зовсім інших завдань, раптом стає частиною візуальної мови. І одяг у такому кадрі виглядає трохи інакше — більш невимушено, і навіть переконливіше. Можливо, наступний етап — фешн-зйомки через глазок.

Шукаю зараз одну позицію для клієнтки, та натрапила на ці сатинові червоні The Row і шкодую, що свого часу не купила їх у блакитному відтінку. Як же красиво вони виглядали б із простими світлими джинсами. Взагалі, окрім стандартних магазинів, люблю з клієнтами працювати з Vestiaire, The RealReal та іншими ресейл-платформами. Там часто знаходяться саме ті речі, які роблять гардероб цікавішим та індивідуальнішим. А у кого 39-й розмір — раджу придивитися до них. Вони зручні.

Шукаю зараз одну позицію для клієнтки, та натрапила на ці сатинові червоні The Row і шкодую, що свого часу не купила їх у блакитному відтінку. Як же красиво вони виглядали б із простими світлими джинсами. Взагалі, окрім стандартних магазинів, люблю з клієнтами працювати з Vestiaire, The RealReal та іншими ресейл-платформами. Там часто знаходяться саме ті речі, які роблять гардероб цікавішим та індивідуальнішим. А у кого 39-й розмір — раджу придивитися до них. Вони зручні.

Ви коли-небудь замислювалися, чому саме діамантова каблучка стала символом освідчення? Ця традиція з’явилася завдяки одному подарунку — у 1477 році ерцгерцог Максиміліан Австрійський подарував Марії Бургундській каблучку з діамантом. Відтоді змінювалися епохи, смаки та дизайн прикрас, але сам сенс залишався незмінним — «Я обираю тебе». У Середньовіччі каблучки прикрашали сердечками або руками, що стискають одна одну. У добу Відродження на них гравіювали короткі любовні фрази, а французька аристократія XVIII століття поєднувала діаманти із сапфірами, вірячи, що синій камінь символізує вірність. Сьогодні цю традицію продовжує Apsén Diamond. Більше про колекцію — на сайті бренду.

Є речі, які неможливо пояснити логікою. Зібрала незвичні та найкрасивіші забобони, у які вірили великі дизайнери. Ів Сен-Лоран був упевнений: якщо його бульдог Муджик посидить на речі з нової колекції, на неї неодмінно чекатиме успіх. Вікторія Бекхем теж серйозно ставиться до прикмет. За старою англійською традицією вона вітається із сороками на удачу і ніколи не проходить під драбиною. Коко Шанель також бачила знаки в усьому. Свої перші парфуми вона назвала Chanel №5 не випадково — п’ятірка була її щасливим числом. Покази вона намагалася призначати на 5.05, а навіть у її квартирі на rue Cambon була люстра у формі цифри 5. Але, мабуть, найбільшим прихильником знаків долі був Крістіан Діор. Про його дивовижні прикмети я вже писала тут.

Памела Андерсон для Vogue Australia в обʼєктиві Jamie Heath

Памела Андерсон для Vogue Australia в обʼєктиві Jamie Heath