Приказка
Ir al canal en Telegram
2 575
Suscriptores
+124 horas
-147 días
-4030 días
Cargando datos
Canales Similares
Nube de Etiquetas
Menciones Entrantes y Salientes
---
---
---
---
---
---
Atraer Suscriptores
octubre '26oct '26
octubre '26
+8
en 0 canales
septiembre '26
+26
en 0 canales
Get PRO
agosto '26
+46
en 2 canales
Get PRO
julio '26
+34
en 0 canales
Get PRO
junio '26
+15
en 3 canales
Get PRO
mayo '26
+16
en 1 canales
Get PRO
abril '26
+9
en 0 canales
Get PRO
marzo '26
+106
en 2 canales
Get PRO
febrero '26
+10
en 1 canales
Get PRO
enero '26
+12
en 1 canales
Get PRO
diciembre '25
+12
en 1 canales
Get PRO
noviembre '25
+15
en 2 canales
Get PRO
octubre '25
+18
en 0 canales
Get PRO
septiembre '25
+14
en 1 canales
Get PRO
agosto '25
+21
en 1 canales
Get PRO
julio '25
+12
en 1 canales
Get PRO
junio '25
+22
en 1 canales
Get PRO
mayo '25
+16
en 2 canales
Get PRO
abril '25
+26
en 2 canales
Get PRO
marzo '25
+30
en 1 canales
Get PRO
febrero '25
+31
en 0 canales
Get PRO
enero '25
+28
en 1 canales
Get PRO
diciembre '24
+29
en 5 canales
Get PRO
noviembre '24
+37
en 1 canales
Get PRO
octubre '24
+32
en 2 canales
Get PRO
septiembre '24
+26
en 4 canales
Get PRO
agosto '24
+31
en 4 canales
Get PRO
julio '24
+58
en 4 canales
Get PRO
junio '24
+14
en 2 canales
Get PRO
mayo '24
+56
en 4 canales
Get PRO
abril '24
+53
en 7 canales
Get PRO
marzo '24
+229
en 9 canales
Get PRO
febrero '24
+46
en 0 canales
Get PRO
enero '24
+50
en 1 canales
Get PRO
diciembre '23
+82
en 5 canales
Get PRO
noviembre '23
+65
en 3 canales
Get PRO
octubre '23
+46
en 4 canales
Get PRO
septiembre '23
+47
en 0 canales
Get PRO
agosto '23
+96
en 0 canales
Get PRO
julio '23
+102
en 0 canales
Get PRO
junio '23
+79
en 0 canales
Get PRO
mayo '23
+201
en 0 canales
Get PRO
abril '23
+743
en 0 canales
Get PRO
marzo '23
+49
en 0 canales
Get PRO
febrero '23
+113
en 0 canales
Get PRO
enero '23
+285
en 0 canales
Get PRO
diciembre '22
+77
en 0 canales
Get PRO
noviembre '22
+545
en 0 canales
Get PRO
octubre '22
+157
en 0 canales
Get PRO
septiembre '22
+384
en 0 canales
Get PRO
agosto '22
+1 190
en 0 canales
| Fecha | Crecimiento de Suscriptores | Menciones | Canales | |
| 25 octubre | 0 | |||
| 24 octubre | +1 | |||
| 23 octubre | 0 | |||
| 22 octubre | 0 | |||
| 21 octubre | 0 | |||
| 20 octubre | 0 | |||
| 19 octubre | +1 | |||
| 18 octubre | 0 | |||
| 17 octubre | 0 | |||
| 16 octubre | 0 | |||
| 15 octubre | 0 | |||
| 14 octubre | 0 | |||
| 13 octubre | 0 | |||
| 12 octubre | 0 | |||
| 11 octubre | 0 | |||
| 10 octubre | 0 | |||
| 09 octubre | 0 | |||
| 08 octubre | 0 | |||
| 07 octubre | 0 | |||
| 06 octubre | 0 | |||
| 05 octubre | 0 | |||
| 04 octubre | +1 | |||
| 03 octubre | 0 | |||
| 02 octubre | +3 | |||
| 01 octubre | +2 |
Publicaciones del Canal
| 2 | Діти вміють здивувати. Вчора після презентації у бібліотеці, до мене підійшли малята і спитали, чи це я написала книжки про ведмедика Паддінгтона.
Хто не в темі, пояснюю: це приблизно як підійти до актора і спитати чи це йому минулого тижня дали Оскара.
Ні, написала не я, — і треба мати бубонці зі сталі, щоб дітям це сказати, коли вони дивляться на тебе великими очима і в них океан віри і сподівання.
Але чи лестить мені, що про мене так можна подумати? 😆 От у чому питання.
Регочу. | 310 |
| 3 |  +3Ходила до дітей сьогодні у Леотеку | 347 |
| 4 |  Всім привіт!
Недавно підписник мені сказав, що треба мати вішліст. Раптом хтось хоче мене підтримати.
Я послухалася і зібрала список речей, яким буду рада. Деякі допомагають мені в роботі й творчих проєктах, інші потрібні для повсякденного життя, а деякі просто потішать. Якщо захочете зробити мені подарунок, можете обрати щось зі списку і домовитися про передачу речі — або просто надіслати донат.
Дякую за підтримку! 💛
https://docs.google.com/spreadsheets/d/1bM0Ty6BQ6y_FJsNrzHbJSz1fvfBeJciBtBErymRpIsg/edit?usp=sharing | 430 |
| 5 | Мені було кілька місяців від народження, коли я роздивилися цей світ, подумала: “Та ну нафік” і надумала помирати. Зокрема захворіла на кашлюк. Батьки страшенно перелякалися. Почали шукати, як мене врятувати. Як лікування годилося ВСЕ.
Один із засобів був таким.
Щодня десь так от п'ятій ранку мене везли у вівчарню. Батьки домовилися з власниками. Заносили мене всередину. Туди, де ночувала отара. Там було тепло і вогко. Вважалося, що оце повітря цілюще для малят з кашлюком.
Кажуть, сонні вівці зі здивуванням дивилися на мене, а я - не менш сонна і здивована - на них.
Не знаю, чи завдяки цьому чи чомусь іншому, але, як бачите, я вижила і одужала. Вовну і запах вовни люблю досі.
Розкажіть, а чим дивним лікували вас? | 460 |
| 6 |  Взагалі, це про обсесивненьку людину, яку спочатку не вмовиш почати, а потім не вмовиш завершити - про що б не йшлося. Але тепер ви знаєте, як раніше виглядали ведмеді 😉🙃 | 469 |
| 7 |  Міф натхнення | 555 |
| 8 |  Тепер ви знаєте 🤭😜 | 590 |
| 9 | Розкажу вам про те, над чим зараз працюю. Ви ж мене знаєте: невгамовна 🙂
1.Будуть ще книжкові українсько-африканські проєкти. Зараз на стадії підготовки. Поки що не можу розказати детальніше. Але в двох словах — торую дуже новий шлях. Хочеться, щоб на сонячному континенті про нас знали, і щоб ми про нього знали теж.
Складно? Так. Цікаво? Так.
2. Пишу нові дитячі книжки.
Сама не знаю як, але цьогоріч змогла знайти в собі милі, веселі, затишні й пізнавальні дитячі книжечки, які формуються в серію. Дивуюся. Воно ж через загальну ситуацію в країні на душі часто похмуро. Але ж книжечки чомусь світлі вдалися, радісні.
Звідки вони взялися?.. Як вони до мене прийшли?..
3. Пишу дорослі книжки.
Одна з них вдалася теж дуже життєствердною. Інші — темні, похмурі. Переважно про те, як подивитися в очі своїм страхам і що з цього буде. Ви, напевно, від мене таких не чекаєте, а я вже давно в роботі над ними й звикла до неоготичного боку своєї творчості.
4. Крим.
Я вам чесно казала, що Крим я не любила. На емоційному рівні. Так, він мені рідний. Так, мені прикро, що з ним зараз усе так. І проблем у мене від того теж багато. Це правда, що побутовому сенсі та професійному теж мені жити там не подобалося й не підходило. Але ж… Що далі, то частіше прослизає він у мої книжки. Ніби сам собою. Дивуюся цьому.
5. Веду книжковий блог.
Багато читаю і пишу про книжки, які читаю. Чесно пишу, що в них бачу, а це означає, що не завжди улесливо для авторів. Але пишу, бо люблю книжки й мені хочеться, щоб їх було багато — різних і чудових.
І щоб читачі могли зорієнтуватися, що читати, а що ні.
6. Веду канал зі своїми котами.
Котів, до речі, підлікувала, усе з ними добре. Канал на YouTube назвала «Коти натхнення», бо вони мої директори з натхнення.
Медитативний канал виходить. Зрештою, як і мої Міф та Мрія.
7. Популяризація української мови.
Очікуються вистави за моїм сценарієм у школах. Зустрічаюся з дітьми, читаю їм книжки. Розповідаю вам про приказки. Їздила в Будапешт розповідати про нас.
Не знаю, як я це все встигаю, але якось встигаю.
Ви ж мене знаєте. Невгамовна.
Найкраще, що ви можете зробити — це мене підтримати:
+ Пригостіть мене кавою.
+ Погодуйте вечерею.
+ Заплатіть за мене комуналку.
+ Купіть мені щось корисне і чудове.
А я перетворю ваші донати на нові книжки й проєкти. Для всіх.
Банка і PayPal у коментарях. | 569 |
| 10 | Я вже майже рік веду книжковий блог і написала чимало рецензій на дуже різні твори. Так влаштовані соцмережі й сайт, що я бачу вашу реакцію на них.
Звісно, якісь із моїх оцінок і поглядів вам відгукнулися сильніше, якісь — слабше. Це природно.
Але серед усіх рецензій є одна, яку ви сприйняли дуже нестандартно. Вона вибивається з усієї статистики. Загадково. Таємничо. Йдеться про рецензію на дитячу книжку Андрія Кокотюхи.
Специфіка в тому, що то моя публікація зібрала відносно малу кількість лайків, коментарів і репостів. Разом із тим — у неї надзвичайно високе число переглядів. Виходить, рецензію кулуарно читали, можливо, обговорювали, пересилали, але не діяли відкрито.
Чому так? Хто зможе пояснити? | 576 |
| 11 |  Тєжко мені. Тєжко. Ніхто мені не винен, крім моїх очікувань. Думала, чи писати відгук на книжку «Срав пес, перділи гуси», чи ні.
Вирішила, що чесно буде написати як є. Як є — це без лестощів. Мабуть, зовсім не те, чого очікують автори. Але все ж напишу.
Почну з того, що висловлю повагу до авторів (Людмила Горова, Руслан Горовий, Віталій Чепинога) як людей, наших громадян і діячів.
Тепер буду сварити.
Перші двоє авторів (Горові) постійно посилаються на різні прояви російської культури. Навіть вірші — це типу як пародія на «Вредные советы». Навіщо так робити? Не знаю… Пародія — це теж популяризація свого роду. Наслідування стилю. Це — не творення зсередини себе, калькування за чужим алгоритмом — який, до речі, у своєму часі і просторі мав дуже гучний успіх...
(Читати повністю: https://prykazka.com/2026/10/13/svizhyi-vidhuk-srav-pes-perdily-husy/) | 679 |
| 12 |  До уваги всіх, хто працює з дітьми 9–12 років!
Скоро День української писемності та мови.
До нього можна підготувати інтерактивну виставу. Є готовий сценарій! І до нього готовий реквізит — потрібно лише роздрукувати на звичайному принтері кілька аркушів.
Усе дуже зручно, просто, корисно і захопливо!
Але репетувати… Тьху! Тобто репетирувати треба починати вже!
(Забирайте сценарій тут: https://prykazka.com/charivna-ukrayinska-mova/) | 618 |
| 13 |  Читаємо книжечку | 588 |
| 14 | Друзі мене проводжають. Вони мусять їхати до Словаччини, де живуть уже давно-давно. Я намагаюся на прощання обійняти їх на пероні, але вони просяться зайти у вагон. Кажуть, що давно не були в Україні і що для них побути хоч хвилинку в укрзалізничному купе — це ніби майже вдома. Просять передати рідній землі привіт. Так є, що вони, мабуть, ще не скоро приїдуть.
Проводжаючих просять вийти з вагонів. Поїзд рушає. Можна кілька годин поспати, а потім буде кордон. Я покажу паспорт і скажу, що везу лише особисті речі. А нашому поїзду поміняють колеса, як люди міняють вуличне взуття на домашні капці, коли повертаються додому. | 642 |
| 15 | День №4
Коли я збиралася у поїздку, то заздалегідь дізнавалася, якою буває погода у Будапешті на початку осені. Казали, що десь так градусів 17 вдень, а може, й 15. Також це сезон дощів. Плащик, чоботи, парасолька. Якось так я і уявляла свою поїздку. Але ж ні!
Ближче до від’їзду я побачила, що прогноз змінився і засяяв несподіваним сонцем та теплом. Принаймні, для мене це було зненацька. Місцеві кажуть, що Будапешт зазвичай такий і є — світлий і теплий.
Минулого разу я була тут майже 10 років тому. Тоді тільки зробили безвіз, і Угорщина стала першою країною, у яку я приїхала з біометричним паспортом. Це був чи то липень, чи то серпень, але спека стояла нестерпна. Що не завадило мені обійти майже всі туристичні місця. Добре, що так. Після того у мене ніколи не було нагоди відвідати Будапешт знову, та й зараз поїздка робоча, тож прогулянок у неї вдається втиснути хіба мінімум.
У виставковому центрі людей сьогодні значно менше, ніж було вчора, але все ще багато. Я поспішаю до зали, де вчора розповідала про свій твір, щоб послухати, як тепер там говоритимуть про інший.
За кілька хвилин я вже тримаю в руках книжку. Вона товстенька, але не така товста, як мені чомусь здавалося. У неї шорстка обкладинка, але на диво приємна на дотик. Ілюстрації похмурі й готичні. Темрява і світло від ліхтарів. Я згадую слово «к’яроскуро», яке лише недавно вивчила від кенійського ілюстратора. К’яроскуро — це художній прийом у мистецтві, який полягає у використанні різких контрастів між світлом і тінню. Не знаю, чи в цьому випадку контраст достатньо різкий. Треба спитати у когось із художників.
На невеличкій сцені-подіумі перекладач Олександр Вешелені та редакторка Оксана Борис розповідають, як працювали над тим, щоб книжка Нобелівського лауреата Ласло Краснагоркаї з’явилася в Україні українською мовою. Робота надскладна, бо мови з різних груп і зовсім різної будови, мелодії та структури. Також автор вклав багато тонких сенсів у мовні профілі різних персонажів — і потрібно було знайти спосіб перенести це в переклад. Дуже цікаво слухати. Дуже хочеться прочитати книжку. Як добре, що у світі є стільки письменників! Як добре, що у світі є стільки людей, які багато працюють, щоб книжки можна було читати по всій планеті різними мовами!
Після події ще раз обходжу виставкові зали. З усіма обіймаюся і розмовляю. Але нових знайомств, здається, вже немає. Ми вже всі одне одного знаємо.
Час наближається до обіднього, і ми з подругою втікаємо з виставки. Нам треба багато встигнути: хоча б трошки погуляти містом, купити щось у дорогу, зібрати валізи і сісти у поїзд, який відвезе мене до Львова.
Будапешт гарний, Будапешт величний, Будапешт просторий. Щоразу, коли ми бачимо мозаїчний дах, ми зупиняємося і ним милуємося. Я згадую, як під час минулої поїздки дізналася, що тут було масштабне виробництво кольорової черепиці, і угорці цим дуже пишаються. Направду, дуже гарні ці дахи. Блискучі. Милі. Хоча й величезні, але ніби трошки іграшкові.
Що важливо для угорців — тут розумієш моментально. Черепиця, гуляш, вино, паприка та її перемога над цингою, купальні, кубик Рубіка — це все в топонімічних назвах, у сувенірах... Рясно, всюди. Чомусь тільки нічого ніде не бачу про командорів, тобто угорських вівчарок. Це такі великі білі собаки з дредами. Шкода, я б купила собі футболку, сумку чи магнітик із ними. Але немає.
Цікаво, коли хтось з іноземців потрапляє в Україну, чи розуміють вони відразу, чим пишаємося ми?
Дунай тече через Німеччину, Австрію, Словаччину, потім Угорщину, потім через Хорватію, Сербію — і далі, далі, далі, щоб сягнути України та на Одещині злитися з Чорним морем.
Валізи назад збираються швидко. Просто хапаєш усе, що привезла, і трамбуєш у сумки так, щоб застібнулася блискавка. Це простіше, ніж збиратися вдома і намагатися вгадати, якими будуть погода, події та дрескод.
Поїзд легко впізнати: серед багатьох, які очікують пасажирів на вокзалі, лише один жовто-блакитний. | 627 |
| 16 |  +1День №3
Ким би ви не були і скільки б грошей не заплатили за готель чи то за подобову квартиру, обов’язково і щоразу настане момент, коли ви будете там з підручних матеріалів робити якесь знаряддя.
Сонце пече, і хоч це жовтневий ранок, на балконі атмосфера пляжна.
— Щось ти зовсім не хвилюєшся, — зауважує моя подруга.
Я солодко потягуюся у проміннях сонця і випростовую ноги на балконні бильця. Знизую плечима.
— А чого хвилюватися? Я зробила абсолютно все, що залежало від мене, для книжки. Далі доля розбереться.
Допиваю каву, ще трошки милуюся будапештськими дахами, але вже треба йти збиратися.
У доступі є праска, навіть цілих дві, але немає прасувальної дошки. Я майструю її подобу з покривала і рушників, щоб розгладити зморшки і заломи на сукні, яка подорожувала в моїй валізі. Сукня у клітинку і з червоними ґудзиками уздовж спини, я її дуже люблю, зокрема ще й через те, що вона українського бренду і зроблена в Україні.
(далі у коментарях) | 619 |
| 17 |  +3День №2
Це правда, що я дуже переймаюся котиками, які лишилися вдома. Минулого разу все пройшло погано. Вони дуже сумували за мною, не брали їжу у няні і не їли. Ба більше, коли повернулася я, вони теж відмовлялися їсти. Закінчилося рахунком у ветеринара і примусовим годуванням зі шприця.
Я прокидаюся у Будапешті і думаю про свій сон. Там немає чого тлумачити, все і так зрозуміло. Мені снилося, що котики без мене журилися, але моя попередня і покійна киця Міця знайшла спосіб прийти з того світу до них, щоб їх втішити і заспокоїти. Вона з ними. Вона їх береже, наставляє і захищає. Все буде добре.
Треба збиратися до дітей у школу. Я ж письменниця, спікерка і запрошена гостя. Було б добре при них не розридатися, коли говоритиму про котів у моїх книжках. Не знаю, як пояснюватиму, якщо раптом все ж…
(далі у коментарях) | 743 |
| 18 |  День №0
Я бігаю по львівській квартирі, пакую валізу. Звичайно, нічого не вміщається. Радію, що книжки поїхали окремо раніше і успішно дісталися пункту призначення. Весь час перевіряю сайт Укрзалізниці і переживаю за наш поїзд. Такий самий, що їхав на добу раніше, запізнився через тривоги на вісім годин. Вісім годин — це багато. Це інша логістика.
Пакування валізи ускладнюється ще й тим, що треба продумати багато речей. Наприклад, у чому вискакувати в поле. Або в чому бути в поїзді, якщо там буде спекотно. Або в чому, якщо буде холодно. У чому проводити презентацію і йти до дітей у школі. Якою погодою зустріне Будапешт? І навіщо ж так влаштовано, що ночі значно холодніші за дні?...
Видаю настанови котикам бути дуже-дуже чемними і слухати котоняню. Запевняю їх, що через чотири дні повернуся. На пальцях показую їм, скільки це — чотири.
(далі у коментарях) | 646 |
| 19 |  Повернулася з поїздки у Будапешт на книжковий фестиваль. Отямлюся і розповім детальніше. Спойлер: було круто! | 672 |
| 20 | Українська народна казка "Рукавичка" передбачливо готувала нас до того, що пакети у супермаркетах стануть платними, але овочі і фрукти можна фасувати у одноразові рукавички. Безкоштовно. | 901 |
