Кризова психологія та травматерапія: фокус

Техніка «Письмова експозиція травматичного досвіду» (Written Exposure Therapy, WET)   структурований травмофокусований протокол Д. Слоан і Б. Маркса   📌 Джерело: Sloan, D. M., & Marx, B. P. (2026). Written Exposure Therapy for PTSD: A Brief Treatment Approach for Mental Health Professionals Manual. U.S. Department of Veterans Affairs, National Center for PTSD.   Публікація: https://www.ptsd.va.gov/professional/continuing_ed/WET_Manual.asp   Мета. Зменшення симптомів ПТСР через повторний контрольований контакт із травматичним спогадом у письмовій формі, зниження уникнення та поступове опрацювання пов’язаних із подією думок і емоцій.   Показання: ПТСР, зокрема після одиничних або множинних травматичних подій; виражене уникнення травматичних спогадів; труднощі говорити про травму вголос.   Обмеження: WET є індивідуальною травмофокусованою психотерапією, а не вправою для самодопомоги. Перед початком терапевт оцінює клінічний стан і здатність клієнта брати участь у структурованій експозиційній роботі.   Хід роботи   1. Психоосвіта та підготовка. На першій сесії терапевт пояснює симптоми ПТСР, роль уникнення та принцип письмової експозиції. Обирається конкретна травматична подія, з якою проводитиметься робота.   2. Письмова експозиція. Клієнт протягом 30 хвилин безперервно пише про травматичну подію. Увага спрямовується на деталі події, а також думки й емоції, які виникали під час неї. Письмо відбувається в присутності терапевта.   3. Коротке обговорення. Після завершення письма терапевт коротко обговорює з клієнтом досвід виконання завдання: що було найважчим, чи виникало бажання уникати певних фрагментів, як змінювався емоційний стан. Текст передається терапевту для перевірки відповідності інструкції.   4. Повторна експозиція. Процедура повторюється на п’яти сесіях. На ранніх сесіях основний акцент робиться на детальному контакті з травматичним спогадом, а на пізніших – також на тому, як подія вплинула на життя людини та яке значення вона має тепер.   5. Робота з уникненням. Якщо клієнт оминає найскладніші частини події, пише надто узагальнено або віддаляється від власних переживань, терапевт допомагає повернутися до безпосереднього опису травматичного досвіду відповідно до протоколу.   6. Між сесіями. Спеціальних домашніх завдань немає. Клієнту пропонується не намагатися активно уникати травматичних спогадів, думок та емоцій, якщо вони природно виникають між зустрічами.   Очікувані результати: Зменшення уникнення травматичної пам’яті; зниження інтенсивності емоційної та фізіологічної реакції на спогад; підвищення здатності витримувати пов’язані з травмою переживання; зменшення симптомів ПТСР та поступове формування нового ставлення до пережитого.   Застереження. WET передбачає навмисний контакт із травматичним спогадом і може тимчасово підвищувати дистрес. Вона проводиться під керівництвом підготовленого фахівця. Не слід замінювати протокол порадою «написати про травму вдома»: ключовими компонентами є структурована інструкція, повторювана експозиція, контроль уникнення та супровід терапевта. ___________________________________ Підписуйтеся на канал «Кризова психологія та травматерапія: Фокус»: https://t.me/traumotherapy https://www.facebook.com/traumotherapy   Канал створений Українським інститутом практичної адиктології для інформування про наукові досягнення у сфері травматерапії та кризової психології та ознайомлення з практичними техніками.   Сайт Українського інституту практичної адиктології: http://www.uipa.com.ua/

РАНИ, ЯКІ НЕ ЗМИВАЮТЬСЯ: ОГИДА ТА МЕНТАЛЬНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПІСЛЯ ТРАВМИ У ВЕТЕРАНІВ, ЯКІ ЗВЕРТАЮТЬСЯ ПО ЛІКУВАННЯ ПТСР   #статті   📌 Jones, A. C., Myers, U. S., Badour, C. L., & Grubaugh, A. L. (2026). Wounds that won’t wash away: Disgust and trauma-related contamination in military veterans seeking treatment for posttraumatic stress disorder. Journal of Traumatic Stress, 39(1), 66–74. https://doi.org/10.1002/jts.70018   Анотація   Огида при посттравматичному стресовому розладі вивчена значно менше, ніж страх або тривога, хоча для бойової травми вона може мати особливе значення через контакт як із фізичним забрудненням, так і з подіями, що порушують моральні переконання. У дослідженні оцінювали поширеність огиди, ментального забруднення та компульсивної поведінки серед ветеранів, які звернулися по лікування ПТСР.   У вибірку увійшли 289 військових ветеранів (79,2 % чоловіків; середній вік 43,82 року), направлених до спеціалізованої клініки ПТСР Міністерства у справах ветеранів США. Оцінювали симптоми ПТСР, пов’язану з травмою огиду до інших і до себе, відчуття забрудненості у відповідь на думки, образи або спогади про травму, компульсивну поведінку та час, витрачений на миття, очищення або уникнення відчуття забрудненості.   Бойові дії були найпоширенішою індексною травмою (69,9 %). Щонайменше помірну огиду до інших відзначали 74,0 % ветеранів, огиду до себе – 61,2 %, а ментальне забруднення – 54,4 %. Майже половина учасників (45,0 %) повідомила, що витрачає щонайменше одну годину на день на миття, очищення та/або уникнення відчуття забрудненості.   Огида до інших, огида до себе та ментальне забруднення значуще корелювали з тяжкістю симптомів ПТСР (r = 0,41–0,57; p < 0,001). У множинній регресійній моделі всі три показники були пов’язані з симптомами ПТСР; разом вони пояснювали 47 % варіації симптомів, а найсильнішим предиктором була огида до себе (β = 0,30; p < 0,001).   Результати показують, що огида до себе й інших, ментальне забруднення та пов’язана з ними поведінка є поширеними серед ветеранів, які звертаються по лікування ПТСР. Ці прояви можуть становити клінічно важливу, але недостатньо враховану частину посттравматичної симптоматики. ___________________________________ Підписуйтеся на канал «Кризова психологія та травматерапія: Фокус»: Telegram: https://t.me/traumotherapy Facebook: https://www.facebook.com/traumotherapy   Канал створений Українським інститутом практичної адиктології для інформування про наукові досягнення у сфері травматерапії та кризової психології та ознайомлення з практичними техніками.   Сайт Українського інституту практичної адиктології: https://www.uipa.com.ua/

ТИПОВІ ТЕМИ КОНТРПЕРЕНЕСЕННЯ У ПОСТТРАВМАТИЧНІЙ ТЕРАПІЇ   #фрагмент   📌 За матеріалами: Wilson, J. P. (1989). Trauma, transformation, and healing: An integrative approach to theory, research, and post-traumatic therapy (p. 205). Brunner/Mazel.   Робота з людьми, які пережили тяжку травму, може викликати в терапевта інтенсивні емоційні та когнітивні реакції. Усвідомлення цих реакцій допомагає не перетворювати власний дистрес терапевта на додаткове джерело напруження для клієнта й підтримувати терапевтичний альянс.   Емоційне контрперенесення може проявлятися по-різному. Гнів інколи спрямовується на винуватця травми або на суспільство, яке не захистило постраждалого, але може виникати й щодо самого клієнта через інтенсивність його переживань. Можливі також страх перед сильними емоціями клієнта, тривога щодо власної професійної спроможності та гостре усвідомлення власної вразливості.   Поширеними є співчуття, скорбота, жах, огида, сором і відраза, що виникають під час слухання травматичних історій. Іншим полюсом може стати зниження емоційної чутливості: психічне перевантаження поступово призводить до дистанціювання, притуплення реакцій або свідомого чи несвідомого уникнення травматичного матеріалу. Таке відсторонення може виконувати захисну функцію для терапевта, але водночас погіршувати контакт із клієнтом.   Контрперенесення проявляється не лише почуттями, а й способом мислення про клієнта та терапію. Один із ризиків – хибна нейтральність, коли ідея «чистого екрана» використовується для емоційного віддалення. Протилежним ризиком є надмірна ідентифікація з постраждалим: терапевт починає переживати його досвід майже як власний, бере на себе надмірну відповідальність за одужання або прагне допомагати більше, ніж дозволяють терапевтичні межі.   Особливо проблематичною може бути позиція «рятівника» чи «цілителя», коли власна потреба бути необхідним починає визначати втручання. Поряд із цим може формуватися образ клієнта як слабкого, безпорадного або нездатного самостійно впоратися з наслідками травми. Обидві позиції зменшують суб’єктність клієнта й можуть порушувати рівновагу терапевтичних стосунків.   До когнітивних реакцій можуть належати також професійне й ідеологічне розчарування після зіткнення з масштабом людського насильства, прагнення швидко знизити емоційну напругу медикаментами передусім заради відчуття контролю, заперечення посттравматичного характеру симптомів або схильність пояснювати їх виключно преморбідними особливостями людини.   Контрперенесення саме по собі не означає професійної помилки: емоційні реакції на чужий травматичний досвід природні. Ризик виникає тоді, коли вони залишаються неусвідомленими й починають керувати поведінкою терапевта. Рефлексія власних почуттів, контроль меж, супервізія та уважність до змін у ставленні до клієнта допомагають використовувати ці реакції як джерело клінічної інформації, а не як перешкоду для терапії.   Неусвідомлені реакції терапевта можуть змінювати сам стиль роботи. Страх перед емоційною інтенсивністю інколи веде до надмірного структурування, поспішного заспокоєння або уникнення травматичного матеріалу; надмірна ідентифікація, навпаки, може підштовхувати до порушення меж чи прагнення «врятувати» клієнта від будь-якого дистресу. В обох випадках терапевтичні рішення починають визначатися способом, у який терапевт регулює власні переживання.   Корисним сигналом є різка зміна ставлення до клієнта: нетипове роздратування, безсилля, нудьга, надмірне захоплення, бажання уникнути сесії або, навпаки, зробити значно більше, ніж зазвичай. Такі зміни потребують осмислення, бо можуть відображати важливу частину міжособистісної динаміки травми. ___________________________________ Підписуйтеся на канал «Кризова психологія та травматерапія: Фокус»: Telegram: https://t.me/traumotherapy Facebook: https://www.facebook.com/traumotherapy   Канал створений Українським інститутом практичної адиктології для інформування про наукові досягнення у сфері травматерапії та кризової психології та ознайомлення з практичними техніками.   Сайт Українського інституту практичної адиктології: https://www.uipa.com.ua/

Техніка «Заява про вплив травматичного досвіду» (Impact Statement)   компонент Cognitive Processing Therapy (CPT)   📌 Джерело: Resick, P. A., Monson, C. M., & Chard, K. M. (2026). Cognitive Processing Therapy for Posttraumatic Stress Disorder: A Comprehensive Manual (2nd ed.). U.S. Department of Veterans Affairs, National Center for PTSD.   Публікація: https://www.ptsd.va.gov/professional/continuing_ed/CPT_Manual.asp   Мета. Допомогти клієнту виявити, як травматична подія вплинула на його уявлення про себе, інших людей і світ, та визначити «застряглі переконання» (stuck points), які можуть підтримувати симптоми ПТСР.   Показання: ПТСР і комплексний ПТСР; стійке самозвинувачення; зміни переконань щодо безпеки, довіри, контролю, власної цінності та близькості; труднощі пояснення того, як травматичний досвід змінив ставлення людини до себе й світу.   Хід роботи   1. Пояснення завдання. Психолог пояснює, що клієнту не потрібно детально описувати саму травматичну подію. Завдання полягає у дослідженні того, яке значення вона набула для нього.   2. Чому це сталося? Клієнту пропонується письмово відповісти на запитання: «Чому, на вашу думку, ця подія сталася?» Важливо записувати власні пояснення без попереднього виправлення або оцінювання їхньої правильності.   3. Як травма змінила мої переконання? Клієнт описує, як пережитий досвід вплинув на його погляди щодо: – безпеки: «Наскільки світ і люди здаються мені безпечними?» – довіри: «Кому можна довіряти?» – влади й контролю: «Наскільки я можу впливати на те, що зі мною відбувається?» – самооцінки: «Що ця подія змусила мене думати про себе?» – близькості: «Як змінилася моя здатність бути близьким з іншими людьми?» Описуються як переконання про себе, так і переконання про інших людей і світ.   4. Виділення «застряглих переконань». Психолог разом із клієнтом перечитує текст і звертає увагу на категоричні або надмірно узагальнені висновки: «Я мав це передбачити». «Це сталося через мене». «Нікому не можна довіряти». «Світ завжди небезпечний». «Я слабкий». «Після цього я не заслуговую на нормальне життя». Такі твердження записуються окремо як можливі stuck points.   5. Уточнення формулювань. Кожне переконання формулюється максимально конкретно. Наприклад, замість «Я поганий» уточнюється: «Я вважаю себе поганим, тому що не зміг запобігти тому, що сталося». На цьому етапі не обов’язково переконувати клієнта, що його думка неправильна. Спочатку важливо точно визначити переконання, яке потребуватиме подальшого дослідження.   6. Подальша робота. Виявлені stuck points використовуються на наступних етапах CPT для перевірки доказів, виявлення проблемних способів мислення та формування більш точних і збалансованих переконань. Наприкінці курсу CPT Impact Statement пишеться повторно та порівнюється з початковим, що дозволяє побачити, як змінилося осмислення травматичного досвіду.   Очікувані результати: усвідомлення впливу травми на систему переконань; виявлення конкретних точок самозвинувачення та надмірного узагальнення; розмежування самої події та висновків, зроблених на її основі; визначення мішеней для подальшої когнітивної роботи.   Застереження. Impact Statement не є детальним письмовим описом травматичної події. Завдання спрямоване насамперед на її значення та наслідки для переконань людини. Під час виконання можливе тимчасове посилення емоційного дискомфорту, тому робота проводиться в межах структурованої психотерапії ПТСР. ___________________________________ Підписуйтеся на канал «Кризова психологія та травматерапія: Фокус»: https://t.me/traumotherapy https://www.facebook.com/traumotherapy   Канал створений Українським інститутом практичної адиктології для інформування про наукові досягнення у сфері травматерапії та кризової психології та ознайомлення з практичними техніками.   Сайт Українського інституту практичної адиктології: http://www.uipa.com.ua/

🍁 ЛИСТОПАД ІЗ УІПА 🍁 🔥 Український інститут практичної адиктології запрошує на онлайн-семінари: 🔹 12 ЛИСТОПАДА «ТЕХНІКИ РОБОТИ ІЗ ЗАЛЕЖНИМ МИСЛЕННЯМ У КЛІЄНТІВ ІЗ ЗАЛЕЖНІСТЮ» Залежне мислення — це один із основних психологічних механізмів, що підтримують залежність і підвищують ризик повернення до вживання психоактивних речовин. 🔎 На семінарі розглянемо: ▪️ основні форми залежного мислення та механізми його підтримання; ▪️ розпізнавання прихованих переконань і внутрішніх дозволів на вживання; ▪️ сократівський діалог, мотиваційне інтерв’ювання, схему ABCDE та метафоричні техніки. 💳 1100 грн — до 04.11 | 1300 грн — з 05.11 📝 Реєстрація: https://forms.gle/XqRZAKfBehsSEyTQ7 🍂 19 ЛИСТОПАДА «ПСИХОТЕРАПІЯ ПЕРЕЖИВАНЬ СОРОМУ ТА ПРОВИНИ» Сором і провина належать до фундаментальних соціально-моральних переживань людини. Сором і провина відіграють важливу роль у формуванні та підтриманні широкого спектра психологічних проблем і психічних розладів, виступаючи як первинними, так і вторинними переживаннями. 🔎 На семінарі розглянемо: ▪️ філософські й психологічні концепції сорому та провини; ▪️ їхню роль при психічних розладах; ▪️ психотерапевтичну роботу із самокритикою, самозвинуваченням, тілесними проявами й дисфункційними переконаннями. 💳 1100 грн — до 11.11 | 1300 грн — з 12.11 📝 Реєстрація: https://forms.gle/SLA3yzF3avjBE7A1A 🎙 Автор та ведучий — Денис Старков ▪️ кандидат психологічних наук (медична психологія); ▪️ супервізор Української спілки психотерапевтів у напрямку психотерапії узалежнень; ▪️ сертифікований психотерапевт у транзакційному аналізі (CTA-p-EATA) та психотерапії узалежнень; ▪️ президент та навчаючий тренер УІПА; ▪️ досвід психологічного консультування та психотерапії з 2009 року. ℹ️ ОРГАНІЗАЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ ⏰ 18:00–21:00 (за Києвом) 💻 Онлайн у Zoom, українською мовою. 📹 Обов’язкова присутність щонайменше на 80% семінару з увімкненою камерою. 🎓 Сертифікат УІПА та 4 бали БПР за кожен семінар за умови виконання вимог участі та проходження тестування в день заходу. ❗️ Реєстрація завершується за дві доби до початку кожного семінару. 💬 Організатор: +38 (050) 352-66-28 (Viber, Telegram, WhatsApp) 🍁 До зустрічі на листопадових семінарах УІПА!🍁

РОЗРОБКА ГРУПОВОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ БОЙОВИХ ДІЙ ІЗ МОРАЛЬНОЮ ТРАВМОЮ: ПРОТОКОЛ ДОСЛІДЖЕННЯ   #статті   📌 O’Brien, S., Goodman, M., Litz, B., Boulanger, G., & Finley, E. (2026). Development of a group psychotherapy for combat veterans with moral injury: Protocol for a user-centered study. JMIR Research Protocols, 15, e87756. https://doi.org/10.2196/87756   Анотація   Моральна травма може виникати після дій, бездіяльності або пережитої зради, що грубо суперечать глибоким моральним переконанням людини. Її наслідки можуть включати провину, сором, гнів, огиду, порушення довіри, ідентичності, сенсу життя та стосунків з іншими. Приблизно чверть ветеранів бойових дій із ПТСР, які звертаються по допомогу, повідомляють про травми, пов’язані з потенційно морально травмувальними подіями.   Стаття описує протокол розробки глибинно-орієнтованої групової психотерапії для американських бойових ветеранів із моральною травмою. Проєкт використовує принципи дизайну, орієнтованого на користувачів: досвід ветеранів і клініцистів систематично збирають на різних етапах створення втручання, щоб підвищити його прийнятність, практичність і зручність застосування.   Дослідження має три завдання. Перше – за допомогою напівструктурованих якісних інтерв’ю визначити потреби й уподобання ветеранів, а також бар’єри та чинники, що полегшують залучення до лікування, з погляду ветеранів, фахівців із психічного здоров’я та капеланів системи VA. Друге – створити й доопрацювати терапевтичний посібник на основі зворотного зв’язку від користувачів та експертної клінічної ради. Третє – провести два відкриті випробування швидкого прототипування за участю приблизно 12 ветеранів і послідовно вдосконалювати посібник.   Основними критеріями на цьому етапі є не доведення клінічної ефективності, а зручність використання, здійсненність, засвоюваність і прийнятність втручання. Набір учасників для пілотних випробувань тривав із жовтня 2023 до січня 2025 року; у протоколі планувалося завершити збір даних у січні 2026 року, а первинний аналіз – у квітні 2026 року.   Отже, публікація описує етап розробки та пілотного тестування терапевтичної програми, а не результати перевірки її ефективності. У разі успішних попередніх результатів наступним кроком має стати рандомізоване контрольоване дослідження з паралельними групами. _______________________________ Підписуйтеся на канал «Кризова психологія та травматерапія: Фокус»: Telegram: https://t.me/traumotherapy Facebook: https://www.facebook.com/traumotherapy   Канал створений Українським інститутом практичної адиктології для інформування про наукові досягнення у сфері травматерапії та кризової психології та ознайомлення з практичними техніками.   Сайт Українського інституту практичної адиктології: https://www.uipa.com.ua/

ОЦІНКА ПТСР: СТРУКТУРОВАНІ ДІАГНОСТИЧНІ ІНТЕРВ’Ю   #фрагмент   📌 За матеріалами: Livingston, N. A., Brief, D. J., Miller, M. W., & Keane, T. M. (2021). Assessment of PTSD and its comorbidities in adults. In M. J. Friedman, P. P. Schnurr, & T. M. Keane (Eds.), Handbook of PTSD: Science and practice (3rd ed., pp. 283–298). The Guilford Press.   У дослідженнях ПТСР структуровані діагностичні інтерв’ю вважаються рекомендованим стандартом оцінки. У повсякденній практиці їх застосовують рідше, бо вони потребують часу, спеціальної підготовки та організаційних ресурсів. Проте саме стандартизовані інтерв’ю допомагають точніше відмежувати ПТСР від інших станів, визначити структуру симптомів і виявити коморбідні розлади, які можуть впливати на перебіг лікування.   SCID-5 є напівструктурованим клінічним інтерв’ю для діагностики розладів DSM-5. Воно побудоване модульно, тому може використовуватися як для широкої психіатричної оцінки, так і для більш прицільної діагностики. Перевага цього інструменту в тому, що поряд із ПТСР можна оцінювати депресивні, тривожні, пов’язані з уживанням психоактивних речовин та інші супутні розлади. Для ПТСР симптоми зазвичай оцінюють щодо тієї події, яку людина переживає як найбільш травматичну. Це зручно клінічно, але має й обмеження: при множинній травматизації частина значущих проявів може залишитися недооціненою.   CAPS-5, розроблена Національним центром ПТСР США, зазвичай розглядається як «золотий стандарт» клініцист-адміністрованої оцінки ПТСР. Це 30-пунктове структуроване інтерв’ю, яке охоплює всі критерії DSM-5, допомагає оцінити не лише наявність симптомів, а й їхню частоту, інтенсивність, загальну тяжкість, функціональний вплив, рівень дистресу та дисоціативні особливості. Його цінність у високому ступені стандартизації та клінічній інформативності, але за це доводиться платити тривалістю: повне проведення часто займає близько 45–60 хвилин.   PSSI-5 є коротшим напівструктурованим інтерв’ю, створеним на основі критеріїв DSM-5. Воно включає 24 пункти й дозволяє оцінювати тяжкість кожного симптому через поєднання частоти та інтенсивності. У порівнянні з CAPS-5 цей інструмент компактніший і зручніший тоді, коли потрібно швидше отримати структуровану оцінку симптоматики, зберігаючи клінічну чіткість.   ADIS-5 має ширший діагностичний фокус. Це напівструктуроване інтерв’ю для оцінки тривожних, афективних та суміжних емоційних розладів, яке може тривати до двох годин. Воно корисне, коли необхідна розгорнута диференціальна діагностика або коли ПТСР потрібно оцінити в контексті складної тривожно-депресивної симптоматики. Водночас дані щодо психометричних властивостей модуля ПТСР були менш однозначними, ніж для CAPS-5.   Вибір інструменту залежить від завдання. Якщо потрібна найбільш детальна й стандартизована оцінка самого ПТСР, перевагу часто надають CAPS-5. Якщо важливо одночасно оцінити широкий спектр коморбідних розладів, зручнішим може бути SCID-5. Коли потрібен коротший структурований формат оцінки симптомів, доцільним варіантом є PSSI-5. Якщо ж головний акцент – широка діагностика тривожної та емоційної патології, корисним може бути ADIS-5.   Отже, структуровані інтерв’ю залишаються центральним інструментом якісної оцінки ПТСР у дослідженнях і важливим орієнтиром для клінічної практики. Вони не просто фіксують симптоми, а задають більш точну рамку для діагностики, диференціації та планування подальшого лікування. _______________________________ Підписуйтеся на канал «Кризова психологія та травматерапія: Фокус»: Telegram: https://t.me/traumotherapy Facebook: https://www.facebook.com/traumotherapy   Канал створений Українським інститутом практичної адиктології для інформування про наукові досягнення у сфері травматерапії та кризової психології та ознайомлення з практичними техніками.   Сайт Українського інституту практичної адиктології: https://www.uipa.com.ua/

Техніка «Реальна безпека чи посттравматична пересторога?»   адаптація поведінкового експерименту CT-PTSD для роботи з гіперпильністю та надмірною захисною поведінкою   📌 Джерело: Murray, H., & El-Leithy, S. (2021). Behavioural experiments in cognitive therapy for posttraumatic stress disorder: Why, when, and how? Verhaltenstherapie, 31(1), 50–60. https://doi.org/10.1159/000511921   Публікація: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7611432/   Мета. Допомогти клієнту розрізняти реалістичні заходи безпеки та надмірну посттравматичну захисну поведінку, перевіряти переконання про необхідність постійної пильності й поступово зменшувати дії, які підтримують відчуття постійної загрози.   Показання: ПТСР і комплексний ПТСР; гіперпильність; постійне сканування простору; надмірні перевірки замків, виходів, людей довкола; потреба завжди сидіти біля виходу або спиною до стіни; інші дії, без яких клієнт очікує небезпеки.   Протипоказання: гострий кризовий стан, активний флешбек, виражена дисоціація, недостатня стабілізація. Техніка не використовується для зменшення заходів безпеки в ситуаціях, де загроза є реальною.   Хід роботи   1. Виявлення захисної поведінки. Психолог разом із клієнтом визначає конкретну дію: наприклад, постійно перевіряти двері, стежити за всіма людьми в приміщенні, планувати шлях втечі. Уточнюється переконання: «Що, на вашу думку, станеться, якщо ви цього не зробите?»   2. Розрізнення реальної та посттравматичної перестороги. Обговорюється, наскільки ця поведінка відповідає актуальному ризику. За потреби використовуються об’єктивні дані або консультації фахівців. Питання: «Чи захищає ця дія від реальної небезпеки зараз, чи переважно допомагає вам відчувати, що ви контролюєте можливу загрозу?»   3. Формулювання прогнозу. Клієнт конкретно прогнозує результат і оцінює його ймовірність від 0 до 100%: «Якщо я 10 хвилин не перевірятиму двері, хтось увійде – 80%».   4. Поведінковий експеримент. В об’єктивно безпечній ситуації клієнт тимчасово зменшує одну надмірну захисну дію. Інші розумні заходи безпеки зберігаються. Експеримент має бути невеликим, конкретним і контрольованим.   5. Спостереження за результатом. Фіксується: чи сталася очікувана небезпека; як змінювалася тривога; чи зміг клієнт більше зосередитися на розмові, діяльності або навколишньому середовищі; чи справді відмова від захисної дії зробила ситуацію менш безпечною.   6. Новий висновок. Порівнюються прогноз і фактичний результат: «Що показав цей експеримент?», «Наскільки ця захисна дія була необхідною?», «Що можна спробувати наступного разу?» За потреби експеримент повторюється в інших безпечних ситуаціях із поступовим зменшенням надмірної перестороги.   Очікувані результати: краще розрізнення реальної та посттравматичної загрози; зменшення гіперпильності й надмірних перевірок; послаблення переконання, що без постійного контролю обов’язково станеться небезпека; підвищення здатності бути залученим у поточну діяльність.   Застереження. Завдання техніки – не зробити клієнта менш обережним, а перевірити, які саме дії реально підвищують безпеку, а які підтримують ПТСР. В умовах війни оцінка актуальної загрози має передувати будь-якому експерименту. Якщо небезпека об’єктивно існує, пріоритетом залишаються відповідні заходи безпеки. _______________________________ Підписуйтеся на канал «Кризова психологія та травматерапія: Фокус»: https://t.me/traumotherapy https://www.facebook.com/traumotherapy   Канал створений Українським інститутом практичної адиктології для інформування про наукові досягнення у сфері травматерапії та кризової психології та ознайомлення з практичними техніками.   Сайт Українського інституту практичної адиктології: http://www.uipa.com.ua/

Просимо підтримати наукове дослідження ігрової поведінки, яке проводить Ірина Заєць — віцепрезидентка ГО «Український інститут практичної адиктології», що веде цю сторінку «Кризова психологія та травматерапія: фокус». Нижче — звернення Ірини. Шановні друзі та колеги! Хочу попросити вас допомогти мені провести наукове дослідження — приділити приблизно 10 хвилин і заповнити анкету. 🤗Дякую усім, хто вже долучився! Це дуже цінно для мене! Про що дослідження? Цифрові ігри стали помітною частиною повсякденного життя сучасної людини. Для когось це спосіб відпочинку, для когось — спілкування, змагання або можливість переключитися. У цьому дослідженні я хочу краще зрозуміти психологічні особливості ігрової поведінки дорослих. До участі запрошую повнолітніх громадян України, які протягом останніх 12 місяців хоча б інколи грали в цифрові ігри на комп’ютері, консолі, смартфоні чи іншому пристрої. Не обов’язково грати регулярно або вважати себе геймером — важливий досвід кожного учасника. Опитування анонімне, його заповнення займає близько 10 хвилин. 🤗Буду дуже вдячна за вашу участь, а також за поширення цього допису серед знайомих, які можуть долучитися! 🌐Посилання на дослідження: https://forms.gle/LtJGobREPSqvcjU77 З вдячністю, Ірина Заєць супервізорка в полімодальному багатофокусному підході, сертифікована практикиня транзакційного аналізу УСТА, кандидатка в сертифіковані транзакційні аналіткині Європейського реєстру — Trainee for CTA-P-EATA, психологиня, EMDR-терапевтка, кризова консультантка і травматерапевтка, навчаюча тренерка та віцепрезидентка ГО «Український інститут практичної адиктології», засновниця Центру розвитку особистості «Альтернатива», членкиня УСТА, EATA, MCC та НПА

ГЛИБИННО-ОРІЄНТОВАНА ГРУПОВА ПСИХОТЕРАПІЯ МОРАЛЬНОЇ ТРАВМИ У ВІЙСЬКОВИХ ВЕТЕРАНІВ   #статті   📌 O’Brien, S., Boulanger, G., Yahalom, J., Bhatt-Mackin, S., & Goodman, M. (2026). Depth-oriented group psychotherapy for moral injury with military veterans: Relational psychoanalytic and psychodynamic theory, mechanisms of action, and clinical implications. Frontiers in Psychiatry, 17, 1763407. https://doi.org/10.3389/fpsyt.2026.1763407   Анотація   Моральна травма може виникати у ветеранів після вчинків, бездіяльності або пережитої зради, що суперечать їхнім глибоким моральним переконанням і підривають довіру до себе та інших. Автори описують розроблену для американських ветеранів бойових дій модель глибинно-орієнтованої групової психотерапії, засновану на реляційному психоаналізі та психодинамічній теорії.   Мета терапії полягає в тому, щоб учасники поступово сформували цілісну розповідь про морально травмувальні події та їхній вплив на теперішнє життя. Передбачувані механізми змін включають: (1) підготовчі вправи для формування групової згуртованості, зокрема елементи імпровізації та психодрами/соціометрії; (2) рефлексивне слухання й висловлювання; (3) розповідь про морально травмувальний досвід іншим людям, яким учасник довіряє.   Клінічна модель передбачає поступове вербалізування почуттів, тілесних відчуттів, спогадів і фрагментарних думок, які спочатку важко висловити або навіть пригадати. Груповий формат має протидіяти сорому, ізоляції та втраті довіри через досвід приналежності, взаємного слухання й спільного осмислення подій.   Стаття має теоретико-клінічний характер і описує модель, механізми дії та структуру втручання. Автори прямо зазначають, що програму вже мануалізовано, але її ефективність ще має бути перевірена в рандомізованому контрольованому дослідженні. Тому запропонований підхід слід розглядати як перспективну, але поки що не підтверджену за результатами випробувань модель лікування моральної травми. _______________________________ Підписуйтеся на канал «Кризова психологія та травматерапія: Фокус»: Telegram: https://t.me/traumotherapy Facebook: https://www.facebook.com/traumotherapy   Канал створений Українським інститутом практичної адиктології для інформування про наукові досягнення у сфері травматерапії та кризової психології та ознайомлення з практичними техніками.   Сайт Українського інституту практичної адиктології: https://www.uipa.com.ua/

Просимо пробачення, в минулому повідомленні буле невірне посилання на збір, ось правильні посилання Поповнити конверт через Приват24 https://www.privat24.ua/send/k51mx Номер картки конверта 5168752162708427

ПОВТОРНЕ ПЕРЕЖИВАННЯ ЯК ПРОЦЕС ОПРАЦЮВАННЯ ТРАВМИ   #фрагменти   📌 За матеріалами: Briere, J. N., & Scott, C. (2014). Principles of trauma therapy: A guide to symptoms, evaluation, and treatment (2nd ed., DSM-5 update). SAGE Publications.   Редакційна примітка. Фрагмент передає авторську модель внутрішнього опрацювання травматичного досвіду й терапевтичного дозування контакту зі спогадами. Це не єдиний підхід до пояснення механізмів травмофокусованої терапії.   Briere і Scott розглядають нав’язливе повторне переживання травми – флешбеки, кошмари, інші інтрузивні спогади – не лише як симптом, а й як можливий природний механізм опрацювання. Повторне відтворення травматичного матеріалу може сприяти когнітивній адаптації до реальності події, поступовому зниженню емоційної реактивності та перебудові очікувань, пов’язаних із травмою. Це, на думку авторів, частково пояснює природне відновлення багатьох людей у перші місяці після травми.   Однак повторне переживання саме по собі не гарантує одужання. Якщо травматичні спогади надто болісні, а здатність регулювати емоції обмежена, контакт із ними може перевищувати переносимий рівень активації. Тоді людина вдається до дисоціації, пригнічення думок, вживання психоактивних речовин, переключення уваги або інших форм уникнення. У такому разі повторне переживання може тривати без достатнього опрацювання.   Звідси випливає терапевтична дилема. Уникнення може тимчасово виконувати захисну функцію, тому занадто швидкі спроби усунути його можуть порушити внутрішню рівновагу клієнта. Водночас повне уникнення травматичних спогадів також блокує їх опрацювання.   Автори пропонують працювати в межах «терапевтичного діапазону»: забезпечувати достатній контакт із травматичними спогадами для їх опрацювання, але не настільки інтенсивний, щоб людина була перевантажена й змушена знову переходити до уникнення. Терапевт у такому разі допомагає регулювати й дозувати емоційну активацію під час роботи зі спогадами.   Briere і Scott протиставляють цей підхід більш інтенсивним експозиційним моделям, зокрема тривалій експозиції, не заперечуючи її ефективності, але наголошуючи на необхідності враховувати здатність конкретної людини переносити емоційну активацію, особливо при тяжкій або комплексній посттравматичній симптоматиці. _______________________________ Підписуйтеся на канал «Кризова психологія та травматерапія: Фокус»: Telegram: https://t.me/traumotherapy Facebook: https://www.facebook.com/traumotherapy   Канал створений Українським інститутом практичної адиктології для інформування про наукові досягнення у сфері травматерапії та кризової психології та ознайомлення з практичними техніками.   Сайт Українського інституту практичної адиктології: https://www.uipa.com.ua/

🔥 Український інститут практичної адиктології запрошує на онлайн-семінар: «ПСИХОТЕРАПІЯ ПЕРЕЖИВАНЬ СОРОМУ ТА ПРОВИНИ» 🔎 ПРО СЕМІНАР Сором і провина пов’язані з усвідомленням себе, оцінкою власної поведінки, соціальними нормами та стосунками з іншими людьми. Вони можуть відігравати важливу роль у формуванні й підтриманні психологічних проблем і психічних розладів, виступаючи як первинними, так і вторинними переживаннями. На семінарі розглянемо механізми сорому та провини, їхні клінічні й неклінічні прояви та підходи до психотерапевтичної роботи з ними. 📚 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА: — філософські уявлення про сором і провину: від Арістотеля та християнської філософії до Канта, Ніцше, К’єркегора, Гайдеггера, Ясперса й Сартра; — моральність, совість, каяття, прощення, моральний обов’язок, свобода волі та погляд Іншого; — психологічні концепції Фройда, Гелен Льюїс, Джун Тангні та Пола Гілберта; — сором і провина при депресії, ПТСР і комплексному ПТСР, соціальній тривозі, ОКР, розладах особистості, розладах харчової поведінки та залежностях. 🧩 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА: — психодинамічна, когнітивно-поведінкова, схема-терапія, емоційно-фокусована терапія та терапія, сфокусована на співчутті; — феноменологічне дослідження сорому й провини: стосунки, думки, мотивація, тілесні відчуття, ідентичність і переживання себе; — робота з дисфункційними переконаннями, самокритикою, самозвинуваченням та униканням; — робота з тілесними проявами сорому й провини; — метафоричні техніки роботи із цими переживаннями. 📌 Семінар буде корисний психологам, психотерапевтам та консультантам різних спеціалізацій, які працюють із травматичним соромом, надмірною провиною та самозвинуваченням. 🎙 ДЕНИС СТАРКОВ ▪️ кандидат психологічних наук (медична психологія); ▪️ супервізор Української спілки психотерапевтів у напрямку психотерапії узалежнень; ▪️ сертифікований психотерапевт у транзакційному аналізі (CTA-p-EATA) та психотерапії узалежнень; ▪️ президент і навчаючий тренер УІПА; ▪️ науковий співробітник Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України; ▪️ досвід консультування та психотерапії з 2009 року. ℹ️ ОРГАНІЗАЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ 📆 19.11.2026 ⏰ 18:00–21:00, за київським часом 💻 Онлайн у Zoom, відеозв’язок обов’язковий 🗣 Мова — українська 💳 1100 грн — до 11.11; 1300 грн — з 12.11 📝 Реєстрація: https://forms.gle/SLA3yzF3avjBE7A1A Реєстрація завершується за дві доби до початку. Необхідна присутність щонайменше на 80% семінару з увімкненою камерою. 🎓 За дотримання всіх вимог видається сертифікат УІПА та нараховуються 4 бали БПР за умови проходження тестування в день заходу. 💬 Організатор: +38 (050) 352-66-28 (Viber, Telegram, WhatsApp) uipa.inst@gmail.com Віра Лисенко До зустрічі 19 листопада!🍃

Техніка «Повернення власного життя» (Reclaiming Your Life)   компонент Cognitive Therapy for PTSD (CT-PTSD) А. Елерс і Д. Кларка   📌 Джерело: Ehlers, A., Clark, D. M., Hackmann, A., Grey, N., Liness, S., Wild, J., Manley, J., Waddington, L., & McManus, F. (2010). Intensive cognitive therapy for PTSD: A feasibility study. Behavioural and Cognitive Psychotherapy, 38(4), 383–398. https://doi.org/10.1017/S1352465810000214   Публікація: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC2893530/   Мета. Допомогти клієнту поступово відновлювати значущі заняття, соціальні контакти та сфери життя, які зменшилися або припинилися після травматичної події, і послабити відчуття незворотної зміни себе та власного життя.   Показання: ПТСР і комплексний ПТСР; звуження повсякденного життя після травми; відмова від колишніх інтересів, соціальних контактів або ролей; переконання «я вже не той/та», «моє життя закінчилося», «я не заслуговую на радість».   Протипоказання: гострий кризовий стан, актуальна небезпека або стан, за якого обрана активність є об'єктивно небезпечною чи медично протипоказаною. Завдання добираються відповідно до реальних можливостей клієнта.   Хід роботи   1. Що змінилося після травми. Клієнт визначає заняття, стосунки, ролі та повсякденні звички, які після травми припинилися або значно скоротилися: спілкування, спорт, робота, навчання, хобі, відпочинок, турбота про себе тощо.   2. Що було важливим. Обговорюється, що ці заняття давали людині раніше: задоволення, відчуття компетентності, близькість, належність, сенс або переживання себе певною людиною.   3. Вибір невеликого кроку. Клієнт обирає одну конкретну й реалістичну дію, яку може повернути найближчим часом. Наприклад: написати другові, ненадовго повернутися до хобі, відвідати знайоме місце, відновити одну звичну активність.   4. Виявлення перешкод. Перед виконанням психолог уточнює очікування та переконання, які заважають: «це буде небезпечно», «я нічого не відчую», «я більше не здатний на це», «я не маю права отримувати задоволення».   5. Виконання завдання. Клієнт здійснює заплановану дію між сесіями. Якщо відповідне переконання потребує перевірки, завдання може використовуватися як поведінковий експеримент: заздалегідь фіксуються очікування, а після виконання – фактичний результат.   6. Перегляд результату. Обговорюється: що відбулося насправді; що клієнт відчув; чи підтвердилися його очікування; що ця дія нагадала йому про себе; який наступний крок є можливим.   7. Поступове розширення життя. Завдання «повернення життя» плануються протягом терапії. Це можуть бути як заняття й стосунки з життя до травми, так і нові способи реалізовувати ті самі цінності в теперішніх умовах.   Очікувані результати: розширення повсякденної активності та соціальних зв'язків; відновлення доступу до значущих ролей і цінностей; послаблення переконання про незворотну негативну зміну себе; збільшення відчуття компетентності, задоволення та зв'язку з власним життям.   Застереження. «Повернення власного життя» не означає вимоги стати таким, як до травми, або механічно відновити всі колишні заняття. Частина життя може об'єктивно змінитися. Завдання полягає у відновленні або створенні таких форм активності й стосунків, які знову пов'язують людину з важливими для неї цінностями, ролями та досвідом.   ____________________________________________________________ Підписуйтеся на канал «Кризова психологія та травматерапія: Фокус»: Telegram: https://t.me/traumotherapy Facebook: https://www.facebook.com/traumotherapy   Канал створений Українським інститутом практичної адиктології для інформування про наукові досягнення у сфері травматерапії та кризової психології та ознайомлення з практичними техніками.   Сайт Українського інституту практичної адиктології: https://www.uipa.com.ua/

Шановні друзі та колеги! Хочу попросити вас допомогти мені провести наукове дослідження — приділити приблизно 15 хвилин і заповнити анкету. Про що дослідження? Цифрові ігри стали помітною частиною повсякденного життя сучасної людини. Для когось це спосіб відпочинку, для когось — спілкування, змагання або можливість переключитися. У цьому дослідженні я хочу краще зрозуміти психологічні особливості ігрової поведінки дорослих. До участі запрошую повнолітніх громадян України, які протягом останніх 12 місяців хоча б інколи грали в цифрові ігри на комп’ютері, консолі, смартфоні чи іншому пристрої. Не обов’язково грати регулярно або вважати себе геймером — важливий досвід кожного учасника. Опитування анонімне, його заповнення займає близько 15 хвилин. 🤗Буду дуже вдячна за вашу участь, а також за поширення цього допису серед знайомих, які можуть долучитися! 🌐Посилання на дослідження: https://forms.gle/LtJGobREPSqvcjU77 З вдячністю, Ірина Заєць супервізорка в полімодальному багатофокусному підході, сертифікована практикиня транзакційного аналізу УСТА, кандидатка в сертифіковані транзакційні аналіткині Європейського реєстру — Trainee for CTA-P-EATA, психологиня, EMDR-терапевтка, кризова консультантка і травматерапевтка, навчаюча тренерка та віцепрезидентка ГО «Український інститут практичної адиктології», засновниця Центру розвитку особистості «Альтернатива», членкиня УСТА, EATA, MCC та НПА

🔥 Український інститут практичної адиктології запрошує на онлайн-семінар: «ТЕХНІКИ РОБОТИ ІЗ ЗАЛЕЖНИМ МИСЛЕННЯМ У КЛІЄНТІВ ІЗ ЗАЛЕЖНІСТЮ» 🔎 ПРО СЕМІНАР Залежне мислення підтримує залежність і підвищує ризик повернення до вживання. Людина може применшувати небезпеку, перебільшувати позитивні наслідки вживання, знаходити виправдання або переконувати себе, що цього разу зможе все контролювати. Такі думки можуть здаватися цілком логічними, навіть коли вона щиро прагне залишатися тверезою. На семінарі розглянемо основні форми залежного мислення та практичні техніки розпізнавання й зміни переконань, які підтримують залежність. 📚 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА: — основні форми узалежненого мислення: типові помилки, міфи, раціоналізація та самовиправдовування; — класифікації узалежнених переконань при хімічних залежностях та гемблінгу; — когнітивний дисонанс, самовиправдовування, розщеплення мислення та психологічні захисти; — мисленнєве підживлення потягу (desire thinking); — нейробіологічні аспекти роботи з мисленням у залежних клієнтів. 🧩 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА: — розпізнавання характерних висловлювань, прихованих переконань і внутрішніх дозволів на вживання; — неконфронтаційна робота: сократівський діалог та мотиваційне інтерв’ювання; — аналіз автоматичних думок, перевірка переконань, схема ABCDE та формування альтернативних способів мислення; — експресивні й метафоричні техніки роботи зі стійкими переконаннями; — екстерналізація узалежнених переконань, робота з внутрішнім діалогом, образами та асоціаціями. 📌 Семінар буде корисний консультантам із хімічної залежності, психологам-адиктологам, психотерапевтам та іншим фахівцям, які працюють із залежностями. 🎙 ДЕНИС СТАРКОВ ▪️ кандидат психологічних наук (медична психологія); ▪️ супервізор Української спілки психотерапевтів у напрямку психотерапії узалежнень; ▪️ сертифікований психотерапевт у транзакційному аналізі (CTA-p-EATA) та психотерапії узалежнень; ▪️ президент і навчаючий тренер УІПА; ▪️ науковий співробітник Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України; ▪️ досвід консультування та психотерапії з 2009 року. ℹ️ ОРГАНІЗАЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ 📆 12.11.2026 ⏰ 18:00–21:00, за київським часом 💻 Онлайн у Zoom, відеозв’язок обов’язковий 🗣 Мова — українська 💳 1100 грн — до 04.11; 1300 грн — з 05.11 📝 Реєстрація: https://forms.gle/XqRZAKfBehsSEyTQ7 Реєстрація завершується за дві доби до початку. Необхідна присутність щонайменше на 80% семінару з увімкненою камерою. 🎓 За дотримання всіх вимог видається сертифікат УІПА та нараховуються 4 бали БПР за умови проходження тестування в день заходу. 💬 Організатор: +38 (050) 352-66-28 (Viber, Telegram, WhatsApp) uipa.inst@gmail.com Віра Лисенко До зустрічі 12 листопада!

НА ШЛЯХУ ДО МОДЕЛІ ЛІКУВАННЯ ПТСР ЗА ПРИНЦИПАМИ ПРЕЦИЗІЙНОЇ МЕДИЦИНИ   #статті   📌 Wielgosz, J., Norman, S. B., & Marx, B. P. (2026). Toward a precision medicine treatment model for posttraumatic stress disorder. Journal of Traumatic Stress, 39(3), 597–600. https://doi.org/10.1002/jts.70058   Анотація   Існує кілька науково обґрунтованих методів лікування посттравматичного стресового розладу, однак вони приносять неоднакову користь різним пацієнтам через неповну відповідь на лікування, раннє його припинення та збереження симптомів. Попри це, клініцистам і пацієнтам бракує емпірично обґрунтованих рекомендацій щодо вибору між доступними варіантами лікування.   У цьому коментарі автори обґрунтовують актуальність і клінічну перспективність підходу прецизійної медицини в дослідженнях лікування ПТСР. Такий підхід має виходити за межі оцінювання середніх ефектів і спрямовуватися на моделювання оптимального лікування для конкретної людини з урахуванням її індивідуальних особливостей та контексту.   Автори виокремлюють три наукові пріоритети для створення клінічно придатних моделей прийняття рішень: (1) ставити в центр гетерогенність відповіді на лікування; (2) враховувати вплив фахівця, клініки й системи охорони здоров’я разом із соціальним та матеріальним контекстом пацієнта; (3) підвищувати строгість і узгодженість оцінювання результатів.   Для реалізації цих пріоритетів необхідні більші та якісніші масиви даних про лікування ПТСР і скоординовані дослідницькі зусилля. На думку авторів, завдання галузі полягає не лише в розробленні ефективних методів лікування, а й у визначенні того, який метод, коли і для кого працює найкраще. _______________________________ Підписуйтеся на канал «Кризова психологія та травматерапія: Фокус»: Telegram: https://t.me/traumotherapy Facebook: https://www.facebook.com/traumotherapy   Канал створений Українським інститутом практичної адиктології для інформування про наукові досягнення у сфері травматерапії та кризової психології та ознайомлення з практичними техніками.   Сайт Українського інституту практичної адиктології: https://www.uipa.com.ua/