підбори фам фаталь 💋

швейні гуртки 🌼💌 Швейний гурток (sewing circles) був приватною групою геїв, лесбійок та бісексуалів(ок) у Голлівуді. Група існувала в так званий «золотий вік Голлівуду» в 1920-1950-х роках. До кола входили такі кіноідоли, як Грета Гарбо, Марлен Дітріх, Джоан Кроуфорд і Барбара Стенвік, а також поет і сценарист Мерседес де Акоста. Гурток зберігав своє існування в таємниці, так як тогочасний голлівудський кодекс поведінки не дозволяв зображення гомосексуальних стосунків в кіно, а також не дозволяв людям, чия гомосексуальність була публічно відома, працювати в кіноіндустрії. У випадку великих зірок, це було особливо заборонено та навіть прописано у відповідних контрактних пунктах.

🥀 Існує версія, що культовий лесбійський поцілунок у фільмі “Марокко” (1930) був якщо не безпосередньо ідеєю Марлен Дітріх, то палко відстоювався нею. Кажуть, що вона запропонувала взяти квітку у дівчини, яку вона цілувала, а потім віддати її солдату, щоб поцілунок не можна було вирізати на догоду цензорам, і щоб поява квітки не втратила сенсу. Цю сцену вважають першим лесбійським поцілунком в кіно. Вітаю з місяцем прайду! 🏳️‍🌈 І тут теж є можливість нагадати, що у нас є відео-есе про зображення лесбійок у кіно. Отакі ми продуктивні 🫠

🎥🧸 little white lies зробили класний відос про те, як софія коппола оформлює дівочі кімнати у своїх фільмах 🧪✉️нагадую, що у нас теж є відео про її режисерський стиль 📃👼а також про байопік «прісцилла»

Будемо пітчити «Жінка, яку я ненавиджу» на кінофестивалі Миколайчук Open! Щиро дякую організаторам фестивалю за цю можливість, а також відбірковій комісії, яка приділила час розгляду проєктів 🙌🏼🤍

ну і нагадую, що це відео з серії #фатальнийwatchlist, тож пишіть, про кого ще ви хотіли б почути ми все читаємо, і я вже занотувала частину режисерок, про яких ви писали і про яких справді круто можна розповісти 💋

А у нас на каналі вийшов новий відос про режисуру Грети Гервіг, тож запрошую до перегляду! https://youtu.be/5J_Xn2zhia0?si=3bAActOd3rjsEGuu

наша улюблена православна гінекологиня

боже, коли вийшов мультфільм «пригоди десперо» я пам’ятаю, наскільки він відчувався стрьомним (принаймні для мене у дитинстві) я ще й в дитинстві книжку читала, і вона теж доволі жестякова (це було багато років тому, але єдине, що я пам’ятаю, як головному герою відрубали хвоста) зараз вирішила показати мультфільм хлопцю, але боже, мене цей шедевр досі тригерить у ньому стільки жесті і суму, це пиздець з перших же кадрів помирає жінка, щур потрапляє у вигнання, батьки викидають свою дитину-мишеня у підземелля, ще й ці щури, які їдять помиї з натяками на канібалізм. одна з героїнь глуха прислуга, яку і дитинстві продали зі свинями, і мені завжди було її так шкода, бо вона мріяла стати принцесою воно ще й все у сіро-жовто-пісочних тонах. блискуче рішення, якщо ваша цільова аудиторія діти (ні) коротше жесть, над історією служниці окремо плачу. ну а хлопцю подобається, каже, що епоха середньовіччя прикольно інтегрована 🫠

назви мені хоч один приклад надмірних витрат, які не були необхідністю для моєї родини. о, мій тигр прибув! catherine called birdy, 2022