СУМИ | SUMY FIX

2. Коли клан Дашутіних, включно з міністром спорту, назавжди втратить свій вплив і буде змушений продати все утримуване ним майно, зокрема, комерційну нерухомість. Коли надбудови до універмагу «Київ» будуть демонтовані, а сам універмаг проданий. Дехто радіє, що на тлі виходу з Сум виробництв та інших магазинів в універмазі відкрилося «Сільпо». Чому ви радієте, що орендні платежі і далі будуть збагачувати клан Дашутіних, а сумчани і далі будуть щоденно перебувати під ризиком руйнування даху парковки? Громаді було б вигідніше, аби цей клан збанкрутував, ніж отримав свого міністра спорту і посилився. Якби «Фоззі Груп» викупило цей ганебний гнидник у центрі міста і навело там лад і безпеку. 

Паблік Sumy One вирішив детально нагадати сумчанам про фігуранта нашого переліку ознак змін на краще на Сумщині — клан Дашутіних.

Є дві версії. Перша: вони це роблять навмисно, з метою політичної розкрутки Терехова; Друга: вони просто тупі.

Сумські медіа дуже люблять себе хвалити: хлібом не годуй, а лише дай розповісти, які вони незалежні, збалансовані, популярні й цілком самодостатні. Але от у чому штука: коли нам потрібно отримати повну картину дня і бути впевненими, що ми нічого не пропустили, то ми йдемо читати на Дебати. Поспілкувалися з місцевими відомими журналістами, то теж неохоче, крізь зуби, але визнають, що читають новини там. Тобто, з одного боку, в місцевому журналістському середовищі заведено публічно ставати в позу і розповідати, що це продажне, токсичне і незбалансоване видання, яке використовує чужі матеріали, а з іншого — всі, що так кажуть, самі ходять туди читати, щоб бути в курсі. Виникає питання, а чого ж ніхто інший не спромігся закрити просту нішу звичайного дайджесту сумських новин, продемонструвати, так би мовити, майстер-клас, щоб і збалансовано, і з дотриманням стандартів, і щоб коротка, не сильно перевантажена зайвим шумом картина дня, що ж заважає?!

Бомбосховище розподільчого центру Rozetka у Броварах врятувало життя 92 працівників під час руйнівного російського обстрілу трьома балістичними ракетами в ніч проти 5 серпня 2026 року. Усі люди, які знаходилися всередині, залишилися неушкодженими після прильоту 3 балістичних ракет та 7-годинної пожежі. Сховище розраховане на 600 людей. «У сучасній Україні фактично немає власних будівельних норм щодо укриттів — лише оновлені стандарти з радянських часів. У цьому питанні ми пішли далі: додали туди вентиляцію, яка захищена від вибухів, плюс механічні приводи до вентиляції, встановили систему димовидалення. Таким чином, якщо не буде енергопостачання, бомбосховище буде працювати — людям буде чим дихати, і вони можуть у ньому знаходитися досить довго. Бомбосховище обладнане необхідною кількістю туалетів. Там зберігається певний запас їжі та води. Є дублююче резервне живлення - генератор, який знаходиться на поверхні, та ще один всередині. Також є кімната для зберігання пального, вона відокремлена від бомбосховища. Крім того, приміщення обладнано пандусами, і ним можуть скористатися маломобільні люди — для них під землею облаштовані навіть туалети. Є обігрів, тобто взимку там не буде холодно, і люди зможуть перебувати там тривалий час», - розповів керівник компанії Владислав Чечоткін. Рятувальники, які прибули гасити пожежу на склад, вже не покидали територію, бо у наявності було укриття. Під час повторних тривог вони заходили до бомбосховища, перечікували небезпеку, а потім виходили і гасили полум’я далі. Будівництво підземного сховища коштувало компанії 60 мільйонів гривень. Збудували його дуже швидко — майже за 5 місяців. ✅ Наочний приклад як можна робити, якщо робити для себе, а, отже, при цьому не красти. Скільки бомбосховищ хоча б рівня стандартного радянського протирадіаційного укриття було збудовано в Сумах із моменту початку Курської операції? У які терміни? Що саме завадило їх масово побудувати — відсутність коштів, відсутність мізків, чи щось інше? Ось цими б питаннями мали б цікавитися сумські журналісти, а не втікати від реальності та обслуговувати нікчем.

Київські журналісти цькують одне одного за фото порожніх полиць у супермаркетах. Одні журналісти такі фото викладають, як уже згаданий на скріншоті Казанський, а інші набігають їх хейтити, кричати, що вони хайпують, накручують собі охоплення, а ситуація геть не така, як її зображують. ✅ Що тут можна сказати. У них там у Києві якась нечувана свобода слова. І перекладення теплотраси вони вже обговорюють із можновладцями, бо вона зачепила вікові дерева, а саму вирубку припинили, і фотки порожніх полиць цілком вільно собі викладають, супроводжуючи це міркуваннями про голодомор. 📌 От у інших містах усе тихо і спокійно, суто як на кладовищі, а все навколо мовчить, бо благоденствує та порядок кругом, то у них у Києві аномалія якась. 🙃 Чи може це і є нормальне здорове суспільство без штучних заборон і тиску, яким воно і має бути, а аномалія таки десь не там?!

До інших інтернет-видань, які пишуть про знищення будинку на Покровській 18, приєдналося «Кордон Медіа», зробивши анонс своєї публікації з відеопідводкою, який одразу ж поширили великі телеграми та пабліки. Тобто в плані розповсюдження все зроблено грамотно, як кажуть, «по уму». Натомість «Цукр» свою публікацію не згадав ані в переліку матеріалів, ані у тижневому відео. Так само ми не помітили жодних поширень їхньої статті іншими медіа чи телеграмами. І це вкупі з відміною їхньої чудової роботи про щомісячні обстріли та ситуацію навколо Сум (а звіт за неймовірно кривавий липень так і не вийшов) викликає певне нерозуміння. Складається враження, що редакція власними ж силами песимізує охоплення своїх же серйозних матеріалів і всіляко намагається продемонструвати, що вони не про суспільно-важливі для більшості Сум речі, а винятково про культурку, мовляв, наша аудиторія потребує лише цього — інше її не цікавить. Наслідки подібної політики передбачити нескладно.

— Ало, це пральня? — Ху*льня. Це Міністерство культури! Дзвінок у пральню: — Ало, це Міністерство культури? — Зовсім ні. Дозвольте припустити, що ви були неуважні під час набору номеру. — Так, справді бачу, що вийшла помилка...

— Ало, це пральня? — Ху*льня. Це Міністерство культури! Дзвінок у пральню: — Ало, це Міністерство культури? — Зовсім ні. Дозвольте припустити, що ви були неуважні під час набору номеру. — Так, справді бачу, що вийшла помилка...

Бачили твердження, що 1+1 є найбільшим пропагандистом марафону. Видно, що ті аналітики, які це розповідають, востаннє дивилися марафон пару років тому. Ми ж дивимося марафон не менше одного разу на два тижні по кілька годин поспіль, особливо підсумкові випуски в кінці тижня, бо нам треба точно знати, чим саме годують народ. То ж з упевненістю можемо стверджувати, що на першому місці за абсолютно кондовою дупополірувальною пропагандою є телеканал ICTV, де неконтрольована потужність лізе з усіх щілин, а зовсім не 1+1, який на його тлі виглядає навіть збалансованим. До речі, Суми на марафоні іноді представлені навіть якісніше, ніж у суто місцевих медіа, завдяки кореспондентці Юлії Зайцевій із каналу Інтер. Але її докладні репортажі виходять не так часто, в основному після масштабних трагедій.

Насправді всі максимально докладні відповіді вам були дані на більшість питань ще в попередні роки. І коли ви обговорюєте ту, чи іншу прохідну подію, як от останні обшуки у судді Дашутіна, то варто лише перейти за цитованим дописом, подивитися дату та переконатися. Питають, чого ми зараз не пишемо так докладно, як тоді. Ну, бо є величезне розчарування у здатності суспільства рухатися в правильному напрямку.

Мешканці глибоко підконтрольних фейсбуку й телеграму відкривають для себе тредс, скрінять звідти дописи і тягнуть їх до себе на сторінки з криками: «що ж вони там пишуть, як вони посміли». Так буває, коли живеш у штучно створеній інформаційній бульбашці та гадаєш, що всі навколо роблять так само.

Занепокоєння громадськості щодо навмисного знищення історичної спадщини у Сумах на Покровській, 18 не залишилося поза увагою. Паблік Sumy One оперативно опублікував матеріал. Частини: перша, друга, третя, четверта, п'ята. Далі вийшла публікація на Цукрі. У таких випадках завжди не вистачає ще телебачення, або відеоматеріалів, бо текстом складно передати реакції сторін і одразу ж на камеру поставити додаткові запитання. Тим більше, що тут левова частина журналістської роботи вже зроблена, лишаються лише кілька завершальних штрихів.

Ще один цікавий прийом з колекції езопової офіційної журналістики: написати, або сказати те, що від неї вимагають, або очікують згори, але... проілюструвати свій матеріал таким фото, або відеорядом, що свідчить абсолютно про протилежне. 😉

Катерина Коберник, співзасновниця «Бабелю», інформує про затримання військового Олександра Ширшина, який стверджує, що йому підкинули наркотики. Сумчанам ця історія має бути цікавою, бо, очевидно, що він був джерелом інформації про ситуацію на нашому напрямку не лише для «Бабеля», а й для низки інших видань.

У цій війні чимало неочевидних аспектів. Наприклад, на початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році Суми змогли уникнути масштабних руйнувань, у тому числі і завдяки позиції Індії, чиї іноземні студенти на той час перебували на території міста до евакуації. Цей факт настільки збурив російських пропагандистів, що вони потім знімали в Індії фільм, де брехали, що нібито студентів утримували у Сумах силою, щоб вплинути на громадську думку населення та політичне керівництво Індії. А чи помічаєте ви, що, як тільки про нелюдські руйнування КАБами Сум починають вголос говорити авторитетні міжнародні медіа, то це на певний час призупиняється? Щойно замовкають, то починають закидувати з іще більшим озвірінням. ✅ З цього випливає, що очільникам варто безперервно тримати Суми в центрі уваги міжнародних медіа, а зважаючи на те, що були прильоти і по бізнесу Sinsay у Сумах, на цьому слід акцентувати увагу вже Китаю. Це все — інший геополітичний контур можливостей із захисту міста, який не менш важливий, ніж військовий, і який треба вміти використовувати. 📌 Насправді навіть залучення «Української Правди» уже б могло мати певний вплив на ситуацію. Але для всіх цих речей нинішньому керівництву слід усвідомити власну суб'єктність, яка не зводиться лише до виконання команд згори.

Транспортний експерт Віктор Загреба інформує, що з 30 нових американських тепловозів General Electric, які особливо важливі для прифронтових регіонів, нині працюють лише близько 16-ти, переважна більшість інших вибула через вкрай погане обслуговування. Оскільки жодного спростування цієї інформації від «Укрзалізниці» не послідувало (а ми спеціально вичекали певний час, щоб поглянути на реакцію), то наведена експертом картина, очевидно, цілком відповідає дійсності. ‼️ Це досить традиційна картина для більшості транспортних депо України, обслуговування чого це б не стосувалося, чи то дефіцитних і вкрай потрібних нині тепловозів, чи звичайних тролейбусів. Те, що в ЄС та США справно служить по 25-40 років (у залежності від експлуатаційного терміну виробу), в України не тримається і десятка років. Причина всюди одна і та сама, або обслуговування взагалі не проводиться, а гроші на нього просто розкрадаються керівництвом, або ж проводиться вкрай незадовільно, кваліфікація майстрів депо низька. Культура ж запрошення задля проведення обслуговування представників заводу-виробника взагалі відсутня, бо тоді ж не вийде вкрасти гроші платників податків, виділені на обслуговування. Таке запрошення відбувається лише у виняткових випадках тоді, коли працівники депо знову щось «вграють», а громадськість зчиняє галас, щоб врятувати транспорт.

Після першої декади цього місяця спостерігаємо, що новини та статті принаймні у двох місцевих виданнях пишуться зовсім початківцями, від яких поки не варто очікувати висвітлення серйозних тем на пристойному рівні. Також за ними спостерігається облизування в новинах тих чиновників, яких ці редакції взагалі раніше майже не згадували, грубий рерайт новин, які ці ж самі чиновники і продукують на публіку, без жодної критичної оцінки та доданої вартості цих матеріалів. Мабуть і слідкувати за якістю цих матеріалів теж особливо нема кому. А основний склад редакцій або зовсім нічого не пише, або пише щось на теми, які зараз малоактуальні для викликів прифронтового міста. З цього можна зробити висновок, що ці люди або ж перебувають у відпустках, або вже, як модно казати, «релокувалися», або ж редакційна політика раптом докорінно змінилася не на користь містян. Журналісти, ви там подавайте якісь сигнали, якщо вас тримають «у заручниках», або взагалі потікали з міста, бо читати цю всю полову під виглядом адекватних медіа нема жодних сил. Ми це поки ще робимо суто за інерцією з огляду на колишні заслуги.

Хто готовий контролювати підготовку до зими в енергетичній і тепловій сферах, а також допомогу новітнім обладнанням захисникам? Якщо дивитися на публічно-доступну інформацію, то медіа в цьому участі взагалі не беруть, бо ванни з чиновниками на кшталт інтерв'ю з Васюніним, то взагалі не про контроль, а дещо про інші жанри. Простіше кажучи, майже всі ЗМІ скурвилися, а хто не скурвився, той просто нездатний робити те, що треба. Отже поки залишаються деякі пабліки, які справді щось роблять у цьому напрямку, але на них треба дивитися з пересторогою, бо все це явно політичні, а іноді кримінальні проекти. Серед нардепів в сфері оборони Сум певну активність проявляв Антон Швачко, не лише публічно задав питання Федорову, а й дещо необхідне передавав захисникам. Щодо контролю підготовки до зими тут засвітилися Ігор Васильєв і Олександр Качура. Наскільки щиро і головне послідовно Качура це робить є певні сумніви, бо складається враження, що піар на першому місці, але, як кажуть, інших контролерів поки не проглядається. Картина сумна, але фіксуємо те, що є. В ідеалі медіа мали б звертатися до нардепів, щоб вони звернули увагу на той, чи інший аспект, який просідає, створили парламентську комісію задля ефективності контролю та допомоги, але ЗМІ у нас замість цього продовжують займатися казна чим.

Знаходимо для фіксенят найцікавіші коментарі на теренах фейсбуку. 🙃