Конфедерация анархистских движений (КАД)

💛 Отже, новини! Вже зараз у Києві лежить невеликий тираж Пола Гудмана, надрукований силами наших неймовірних однодумців. Ми сподіваємося, що ця збірка стане початком нового етапу для нашого самвидавництва та лібертарної думки в Україні. Подробиці — в картках! Пол Гудман «На пути к единодушию»/ 405 грн ➡️ Для оформлення замовлення пишіть @Utopistbot

В сочинении «Наука и насущное революционное дело» Бакунин писал: «Равенство и безвластие  — вот единственные условия нравственности для всякого человека. Возьмите самого яростного революционера и посадите его на всероссийский престол или дайте ему власть диктаторскую, о которой так много мечтают наши зеленые революционеры, и он через год сделается хуже самого Александра Николаевича [царя]». Подобную мысль он выразил также и в произведении «Принципы и организация интернационального революционного общества» во второй части «Революционный катехизис» (не путать с «Катехизис революционера» Нечаева): «Поса­дите самого искреннего демократа на трон; если он не­медленно его не покинет, то непременно сделается отъ­явленным негодяем». Эти мысли выражают общее психологическое наблюдение анархистов о том, что иерархическая организация общества на основе централизма, разделяющего людей на управляющих и управляемых, развращает и расчеловечивает всякого, даже наиболее добродетельного человека. Это связанно с самой логикой структуры иерархической власти, обусловливающей отчуждение людей друг от друга и разрыв солидарных человеческих связей на основе эмпатии, взаимопомощи и уважения к благополучию, свободе и достоинству. Наблюдения Бакунина и прочих анархистов были сделаны в далёком 19-ом веке, что может вызывать некоторые сомнения в их правдоподобности и актуальности, или же вызывать желание подкрепить эти наблюдения современными исследованиями. Для удовлетворения такого интереса предлагаем вам к прочтению Сергей Стрикуна «Власть развращает? Современные исследования», опубликованную в «Просветительском гуманитарном журнале»,. В этой статье автор делает краткий обзор современных исследований касательно власти и её влияния на психику и моральный облик человека.

Всемирная организация здравоохранения усомнилась в свободном выборе европейцев губить своё здоровье. ВОЗ обвинила узкую группу транснациональных компаний четырёх отраслей промышленности в том, что их деятельность способствует гибели потребителей от неинфекционных заболеваний, таких как сердечно-сосудистые болезни, рак и диабет. Организация возлагает «частичную или полную» ответственность корпораций за смерти 2.7 миллионов европейцев в год! Среди этих отраслей производители табака, алкоголя, ископаемого топлива, «вредной еды». До сих пор факторы рискового потребления, приводящие к этим заболеваниям, повсеместно считаются свободным выбором человека, но ВОЗ призывает переосмыслить это убеждение, объясняя методы, которыми «большая четвëрка» навязывает свою продукцию: от вранья и адресного маркетинга до политического лобби и влияния на государственную политику. Если вам приходилось спорить со сторонниками свободного рынка, то наверняка вы знакомы с аргументами о том, что любое вмешательство государства в продажи и потребление — насилие над личностью. В том числе меры защиты от пристрастия к табаку граждан, включая подростков. А что, это свободный выбор 14-летнего пацана стать зависимым курильщиком и помереть от рака. Как можно этому мешать? В теории экономический либерализм рисует свободного потребителя в вакууме, принимающего взвешенные решения с полным осознанием и принятием последствий. Одновременно на практике бизнесом принимаются меры к тому, чтобы у этого потребителя фактически не было возможности избежать «вредного» потребления. Открытием это назвать сложно, ещё в старом романе «99 франков» Фредерика Бегбедера о жизни рекламщика звучат насмешки:

«Если я нахваливаю йогурт, залепив плакатами все стены вашего города, то даю голову на отсечение, вы его купите… Я запрещаю вам желать, как бог на душу положит. Ваше желание должно быть результатом многомиллиардных инвестиций в евровалюте. Это первая в истории система господства человека над человеком, против которой бессильна даже свобода. Более того, она — эта система — сделала из свободы своë оружие, и это самая гениальная её находка».

Одним маркетингом дело не ограничивается. Доклад «Коммерческие причины неинфекционных заболеваний в Европейском регионе» также акцентируется на лоббировании интересов отраслей в сфере самого здравоохранения и на противоречиях между коммерческими интересами и целями здравоохранения на уровне международной торговли. Самое удивительное в этом докладе то, что он радикален. Его авторы призывают бороться с влиянием виновных в заболеваниях промышленниками на всех уровнях: политическом, экономическом, общественном. Нет предложений сделать бизнес как-нибудь этичнее изнутри. Напротив, задачи политиков, учëных и гражданского общества противопоставляются целям промышленных компаний, с которыми невозможен диалог. Приводятся примеры успешных гражданских инициатив по регулированию продажи вредной продукции. «Нам предстоит долгая работа, которая прежде всего требует политической воли» — так завершается презентация доклада. Скачать доклад можно в комментах. ______ Подписаться | Помочь

Анархисты на стороне Украины? Появилась тенденция к критике анархистов выступающих против российского империализма на стороне Украины, будто они предали анархические идеалы, что на самом деле таковым не является. Вспомним про союз махновцев и УНР, что к нему привело? 1) Отсутствие ресурсов для войны с УНР. 2) Угроза со стороны обеих сторон. 3) Угроза возвращения более вражеских сил на Украину. 4) Общий враг. В принципе, сейчас мы видим тоже самое, недостатки ресурсов для войны против обеих сторон и общий враг. Исходя из всех выше описанных причин, махновцам пришлось пойти на уступки украинскому командованию: «Командование повстанцев во главе с Н.Махном отправило 14 сентября в штаб бригады УСС в Умань делегацию, которая заявила, что махновская повстанческая армия борется за самостоятельность Украины. В ночь на 15 сентября... подписали с делегацией Махно соглашение по которому махновцы обязались занять район к югу от Умани, привести свои части в порядок, прекратить грабеж населения и полностью подлежать украинскому командованию.» (Док. № 35: ЦДАВО України. – Ф.3172. – Оп.3. – Спр.45. – Арк. 127зв.–128, 129.) Предали ли махновцы анархические идеалы, прогнулись ли под государство? Нет, как и нынешние борцы с империализмом, они использовали момент для временного перемирия, также они понимали что обе стороны являются врагом, и даже во время союза агитировали против УНР. Вспомним также ситуацию описанную Махно в своих мемуарах, когда после антигетманского переворота у махновцев проходили пути через которых мобилизованные солдаты шли в армии УНР, был выбор, либо мешать мобилизации, тем самым объявив войну УНР в том положении, в котором очевидно проиграют, либо дать спокойно проводить мобилизацию властями, в итоге махновцы пропускали мобилизованных, но агитировали их к будущей революции. Стоит понимать, что вести прямую войну против обеих военных сил ныне не в силах анархистов. Выше нынешней власти Украины стоит угроза власти инородных империалистов, для освобождения Украины от любой власти – нужна борьба и с ними, а не осуждение военные действия анархистов, как будто последние пошли на примирение с государством. Власть Украины является таким же врагом, и бороться с ним также необходимо, война действительно не повод нейтралитета к государству у анархистов в общем, не стоит осуждать ни анархистов составляющих оппозицию власти внутри Украины, ни анархистов воюющих против российских империалистических сил. Факт существования военных-анархистов не говорит о их полной терпимости к нынешним действиям украинских властей. @mahynta #махновщина #унр #известные_анархисты #террор

«В нашем селе был прежде обычай приветствовать должников, вышедших из тюрьмы, растопыривая перед глазами пальцы наподобие тюремной решетки. Мои соседи не делали этого приветственного жеста, но смотрели на меня, а потом друг на друга так, словно я вернулся после долгих странствий. Меня посадили в тюрьму, когда я шел к башмачнику взять из починки башмак. На следующее утро, когда меня выпустили, я докончил начатое дело, надел починенный башмак и присоединился к компании, отправлявшейся за черникой и поджидавшей меня как своего предводителя; через полчаса — лошадь была быстро запряжена — я был уже посреди черничника, на одном из самых высоких наших холмов, в двух милях от города, и совершенно потерял из виду государство». Сегодня четвертая лекция из курса «Социальная философия американского анархизма» Александра Мигурского. Начинаем в 19:00 (Киев) и 20:00 (Тби) Для тех, кто хочет попасть только на сегодняшнюю лекцию или получить запись — @egalite_book_bot Если вы пропустили возможность записаться на весь курс и получить записи предыдущих занятий — вот вам инструкция.

Статистическое сюрреалистическое киноэссе Патрика Кейллера 🪻РОБИНЗОН В РУИНАХ🪻 (2010) , многослойный нарратив о дрейфе сквозь наполненные нечеловеческим присутствием места побед и поражений прошлого в борьбе с навязыванием утопии саморегулирующегося рынка

Любите ли вы ридинги так же, как их любим мы? ⭐Для удобства небольших читательских коллективов в июле запустим новую книжную серию Ad extra, с помощью которой будем знакомить вас с ключевыми фигурами, темами и теоретическими концепциями современного анархизма. ⭐«Рынки, освобожденные от капитализма» – детальное эссе американского экономиста и одного из учредителей «Center for a Stateless Society» Чарльза Джонсона, раскрывающее актуальность экономических концепций рыночных анархистов прошлого на современном материале. Почему неолиберализм сковывает рыночную активность? Как на почве социального государства выросли новые чудовищные монополии? Какие категории используют анархисты-индивидуалисты для анализа капитализма и выработки политических средств его преодоления? ⭐Наши подписчики на Boosty и Patreon получают доступ к новым книгам на три недели раньше официального релиза. Кроме книг и новых переводов, там хранятся десятки часов образовательных видеоматериалов. Любая посильная подписка помогает нам делать больше, лучше и ярче 😊

Дружній до нас канал "Ментальный маг (Психология)" переклав статтю Еллен Лангер і Анни Беневенто "Самоіндукована залежність". Загалом стаття досліджує явище безпорадності та ілюзії власної некомпетентності, коли людина починає погано виконувати завдання, з яким вона раніше успішно могла впоратися. Погіршення здатності впоратися із завданням пояснюється через навішування на людину негативних ярликів, наприклад, що людина "стара", "дефективна", "погана", "тупа", "невміла" тощо. Через цю негативну стигматизацію людина може почати вважати себе справді такою, що призведе до очікувань, що вона не впорається та неякісно виконає поставлене завдання. Таке негативне очікування демотивує її докладати необхідних зусиль задля справді успішного виконання певного завдання, що власне й приводить до апатії, внутрішнього розчарування та неякісного виконання завдання, що лише слугує для такої людини "підтвердженням" її власної некомпетентності та непродуктивності. Отже, стаття висвітлює те, як негативна стигматизація людини відповідно до якоїсь сфери компетентності знижує її впевненість у собі та її продуктивність у виконання певної роботи. Як результати цього дослідження можна пов'язати з анархізмом? Анархісти давно критикують буржуазну стигматизацію і розподіл різних видів праці на "вищі" ("елітні") та нижчі ("брудні", "тупі"), стверджуючи, що немає "некваліфікованої праці", є лише праця, яка низько оплачується, на основі чого вона й визначається як "щось вбоге". Часто до "вбогої" роботи відносять працівників благоустрою, а до "елітних" — фінансистів, менеджерів, брокерів, бізнесменів тощо. Проте суспільна користь від працівників благоустрою набагато більша, ніж від паразитів на кшталт Безоса або спекулянтів капіталом. І через таку стигматизацію суспільно важливої роботи як "брудної роботи" і таврування паразитної діяльності, яка приносить прибуток, а не суспільну користь, як "елітної", відбувається деградація і розшарування суспільстві, де праця на благо всього суспільства знецінюється, а будь-яка діяльність, яка ставить своєї ціллю власну наживу, навіть з очевидною шкодою для екології або добробуту інших людей, пропагується і шанується, стимулюючи людей активніше нею займатися вже на психологічному рівні індивідуального світосприйняття. Щоб відновити повагу до творчої і суспільно корисної праці, анархісти пропонують не тільки подолати капіталізм, щоб трударі могли працювати та жити в гідних умовах, але й ввести практику інтегральної праці в освітніх закладах та на виробництві. Суть інтегральної праці полягає в залучені дітей і дорослих в різні види діяльності, завдяки чому вони будуть більш гармонійно розвиватися як особистості та на "власній шкурі" зрозуміють важливість і складність тієї чи іншої праці, оскільки часто важливість і складність якогось виду праці не розуміють самі ті, які ніколи нею не займалися. Наприклад, лікар-ветеринар буде не тільки лікувати тварин, але й час від часу прибирати за тваринами, мити підлогу, допомагати ремонтувати будівлю ветеринарної лікарні тощо. Коли люди будуть залучені в різні сфери виробництва та суспільно корисної праці, вони зможуть на власному досвіді зрозуміти її важливість і будуть менше або взагалі не будуть зневажливо ставитися до інших через особисте усвідомлення складності та важливості тієї чи іншої праці. Повага до різноманітної суспільно корисної праці, рівна залученість всіх до цих різних видів праці і відсутність стигматизації тих чи інших видів робіт в купі з гідними умовами праці та добробутом працівників (якщо ринковий анархізм, то гідна зарплата; якщо анархо-комунізм, то повноцінний доступ до суспільно вироблених благ) створять разом ситуацію, де продуктивність, задоволення від самих себе та любовь до праці будуть вищими, покращуючи ментальний стан людей.

Боротьба проти стигматизації позитивно вплине на самопочуття і самоповагу людей до себе, оскільки їхня праця — це частинка їхнього "Я". Проте стигматизація — це результат відчуження, спричиненого розподілом праці в класовому суспільстві. Щоб подолати розподіл праці та обумовлене ним відчуження, потрібна практика та пропагування інтегральної праці, взаємодопомоги та взаємоповаги через більш менш рівне та справедливе залучення людей до різноманітних видів праці. Ця ідея — одна із основних ідей анархістської етики організації праці, про яку писали Прудон, Бакунін, Кропоткін, Малатеста або Арман. Сьогодні цю ідею розвивають теоретики партисипативної економіки Майкл Альберт і Робін Ханель, яку вони називають "balanced job complex" ("комплексна збалансована праця"). Загалом таким чином висновки статті можуть бути використані в рамках теорії анархізму. Приємного читання.

У світі, де традиційні освітні системи часто критикуються за їхні стандартизовані та суворо регламентовані підходи, існує необхідність шукати альтернативи. Одна з таких альтернатив для натхнення — це вільна школа Пайдея в Іспанії. Ця школа кидає виклик усталеним нормам освіти та пропонує радикально інший погляд на навчання. Пайдея являє собою модель, де навчання відбувається через досвід і безпосереднє залучення дітей до спільноти. У цій школі учні та вчителі не мають готових ролей, а спільно створюють освітній процес, ґрунтуючись на взаємній повазі та підтримці. Така форма навчання допомагає розвивати критичне мислення, самостійність і соціальну відповідальність. Задля ознайомлення з особливостями навчального процесу в Пайдеї пропонуємо перекладену нашими активістами розповідь Ізабель Фремо та Джона Джордона. У ній вони опусують повсякденне життя Пайдеї, її цінності, які методи та підходи використовують її учасники та як це впливає на учнів і вчителів. Ця історія не просто розповідь про альтернативну школу, а натхнення для всіх, хто вірить у можливість створення нової, більш гуманної та вільної освіти. Долучайтеся до Прямої Дії!