Nonbinary shelter 🏳️‍⚧️

#НБС_abuse Коли я починаю десь говорити про досвід аб’юзу, найчастіше питають про так звані “червоні прапорці”. Як зрозуміти, що ви в біді, коли все тільки починається? І хоч я вже писав про те, як бачу їх сам, хочу додатково процитувати нейропсихолога Андрія Васіна. У цієї людини я навчився ледь не всьому, що знаю про аб’юз із наукового боку, і десь по гештегу є наш із ним спільний подкаст. Далі трошки адаптований мною текст Андрія про ознаки аб’юзивних стосунків. У здорових, динамічних стосунках люди роблять поступки та йдуть на компроміси, все більше відкриваються одне одному, визнають свої недосконалості і цим роблять себе вразливими. Так би мовити, знімають броню поряд із партнер_кою. Це вимагає довіри, але саме це в результаті і робить людину "рідною", створює затишок та безпеку. Те саме "домашнє вогнище", до якого хочеться повернутися і біля якого ми відпочиваємо від проблем зовнішнього світу. Однак така поведінка небезпечна поряд із токсичною людиною. Аб'юзер_ка ніколи не поставить себе в уразливе становище. Навіть визнання слабкості (фізичної через хворобу, фінансової тощо) служить лише виправданням для їхньої поведінки і примусу жертви піклуватися і віддавати. А згадка про цю слабкість миттєво перекручується в звинувачення самої жертви: "Ти ж знаєш, мені боляче про це говорити! Невже не можна хоча б за вечерею не нагадувати??!" Аб’юзер_ка завжди скористається вразливістю своєї жертви, щоб отримати щось або ще більше посилити контроль, самоствердитись за чужий рахунок. Це призводить до того, що замість безпеки та розслаблення у токсичного вогнища навпаки доводиться носити ще більше броні. Ми далеко не завжди (майже ніколи) можемо розпізнати у партнер_ці аб'юзер_ку. Але ми можемо помітити токсичність; те, що ми не відчуваємо себе у безпеці. Ми можемо помітити, що не здатні передбачити поведінку партнер_ки - коли ми будемо обласкані, а коли і за що саме покарані. Ми можемо помітити, що навіть відчуваючи наближення сварки, не можемо їй запобігти. Ми можемо помітити, що ніби ходимо мінним полем, вибираючи з варіантів дій/відповідей правильний, і боїмося оступитися. Ми можемо помітити, що досвід минулих сварок не працює у запобіганні новим, що ми можемо бути покарані за те, що нам говорили робити минулого разу, або що нашому партнеру дозволено робити те, що нам заборонено. Ми можемо не помітити, що наш_а партнер_ка аб’юзер_ка, але ми помітимо свій власний страх. В токсичних стосунках ми боїмося втратити, боїмося за наш_у партнер_ку або навіть просто боїмося цю людину. Причому партнер_ка не робить нічого, щоб страх розвіяти, а навпаки підтримує його. У здорових стосунках немає місця страху.

Сподіваюся, що назавжди 💖

Бар «Поза зоною» закрили. У коментарі виданню «Накипіло» представники бару повідомили, що команда закладу займається ребрендінгом. Про це також написало харківське онлайн-медіа «Люк», журналіст якого дзвонив по контактному номеру «Поза зоною». На що отримав відповідь: «Коли відкриємось, тоді і відкриємось, вас це турбувати не повинно». Нагадаємо, що сталося: харківський бар спричинив хвилю суспільного обурення через назви коктейлів на кшталт «мрія педофіла», «зґвалтований», «інцест», та інші. На критику працівники бару зловтішалися, дякували за піар та хамили в коментарях. Можливо, через реакцію суспільства і агенток змін, заклад все ж таки переглянув свої погляди? Нагадуємо, що також було відкрите провадження. Слідкуємо за розвитком подій і сподіваємося, що подібних випадків з порушенням прав людини та зловтішання з цього буде ставати дедалі менше. Які ваші ставки? 🔥 бар змінив своє ставлення і розкаявся 🥲 відчуваєте, що може поновити роботу з ще більш недоречними меседжами

#НБС_abuse #НБС_кіно Продовжуючи тему кіно, спитаю, чи ви вже дивилися Baby Reindeer? Якщо ні, то треба, бо якщо ви читаєте цей канал, то вам таке буде цікаво. У цьому шоу є ледь не всі теми, про які ми тут говоримо, але мене в першу чергу схвилювала лінія аб’юзу. Герой звинувачує себе в тому, що з ним сталося, а ще час від часу говорить “ні” своїм агресор_кам. Але це не допомагає. Зараз в тіктоках крутиться тренд про чоловіків і ведмедів - “з ким би ви обрали залишитися наодинці в лісі?” Жінки обирають ведмедів, а чоловіки, звісно ж, обурюються - і кажуть, що людині можна сказати “ні”, а тварині не можна. І от якраз я згадав про те, як неодноразово говорив “ні” своєму аб’юзеру. Але це не допомагало. Моя людина не була цисчоловіком, але на таке здатні, на жаль, всі Homo Sapiens. 1. Сиджу я якось на вокзалі в сльозах після побиття, в руках у мене сумка з речами та кіт у переносці. Грошей у мене немає, тому що всі гроші я віддаю партнеру. Дзвоню своїй тітці рідній, яка нібито сім'я і все таке. А вона каже: "Немає у мене місця для тебе, і тим більше для кота, у мене свої коти та собака, вибач, племяш, не вийде". Батькам я не телефоную, бо нещодавно батьки замикали мене вдома за те, що я лесбійка, і я поки що не можу їм довіритися. А друзів у мене немає, бо... ну, мабуть, я мудак і сам посварився зі своїми друзями і нових не нажив. У 20 років, ай-ай-ай. Локі дзвонить мені знову і знову, і я відповідаю зрештою, і спочатку говорю "ні, я не повернуся". А потім слухаю. Слухаю вмовляння, образи, погрози. Потім його сльози і слова про те, що без мене він не виживе. Або навіть накладе на себе руки. "Хіба ти хочеш цього?" "Ти що, зовсім мене не любиш?" ("Куди ти підеш, шматок гівна, кому ти ще, крім мене, потрібен?") І я сиджу на вокзалі зі своїм "ні", без грошей, поряд з безхатьками і дворовими собаками, на яких волає мій кіт з переноски, і поступово, одночасно з заходом сонця, моє "ні" згасає і перетворюється на "так". 2. Сиджу я якось працюю вночі, заробляю гроші, які годують та одягають нас обох. А йому хочеться сексу. Або поговорити. Я кажу “ні". Я говорю, що працюю, і якщо відійду від комп'ютера і пропущу дзвінки, мене оштрафують або звільнять, і нам нічого буде їсти. Йому не буде на що купити ліки та тестостерон. Він підходить до мене, вимикає комп'ютер. Торкається мене, чіпає мої ерогенні зони, про які добре знає. І не відчепиться, поки я не відійду і не задовольню його бажання. Після ще одного "ні" може почати бити, і тоді я точно не зможу відпрацювати зміну з хворою головою та ломотою у всьому тілі від синців. Мені простіше перестати говорити "ні". Для загального блага нашої родини. 3. Валяюсь я якось на підлозі кухні вранці, його рука тримає мене за волосся, а кулак другої з розмаху гатить по ребрах, животі, ногах. Потім він сідає зверху, притискає мої руки всією вагою до підлоги і впивається зубами в м'які місця: плече, руку, щоку. До крові. І ось я думаю. Може "Досить" та "прошу, відпусти" просто були неправильними словоформами? Потрібно було конкретно "Ні" говорити в цьому випадку, так би спрацювало? Так, звичайно, у кожній із цих ситуацій (і в десятках інших) я (і десятки інших людей) самі зробили цей вибір. Вибір між поверненням до мудака та ночівлею на вулиці. Вибір між виживанням та неприємним сексом. Вибір між... ну навіть не знаю, який вибір можна зробити, коли вже б'ють. Хіба що вибір піти зняти побої і заявити в поліцію... а потім отримати за це ще серйозніше, бо повертатися тобі більше нікуди. І всі ті, хто досі ратують за “достатньо просто сказати “ні” і звинувачують жертв, дають насильникам чіткі сигнали - так можна. Мрію про світ, в якому ми не будемо навчати дітей, як захиститися від насильства. І для цього вже зараз треба навчати не вчиняти насильство.

#НБС_abuse #НБС_кіно Продовжуючи тему кіно, спитаю, чи ви вже дивилися Baby Reindeer? Якщо ні, то треба, бо якщо ви читаєте цей канал, то вам таке буде цікаво. У цьому шоу є ледь не всі теми, про які ми тут говоримо, але мене в першу чергу схвилювала лінія аб’юзу. Герой звинувачує себе в тому, що з ним сталося, а ще час від часу говорить “ні” своїм агресор_кам. Але це не допомагає. Зараз в тіктоках крутиться тренд про чоловіків і ведмедів - “з ким би ви обрали залишитися наодинці в лісі?” Жінки обирають ведмедів, а чоловіки, звісно ж, обурюються - і кажуть, що людині можна сказати “ні”, а тварині не можна. І от якраз я згадав про те, як неодноразово говорив “ні” своєму аб’юзеру. Але це не допомагало. Моя людина не була цисчоловіком, але на таке здатні, на жаль, всі Homo Sapiens. 1. Сиджу я якось на вокзалі в сльозах після побиття, в руках у мене сумка з речами та кіт у переносці. Грошей у мене немає, тому що всі гроші я віддаю партнеру. Дзвоню своїй тітці рідній, яка нібито сім'я і все таке. А вона каже: "Немає у мене місця для тебе, і тим більше для кота, у мене свої коти та собака, вибач, племяш, не вийде". Батькам я не телефоную, бо нещодавно батьки замикали мене вдома за те, що я лесбійка, і я поки що не можу їм довіритися. А друзів у мене немає, бо... ну, мабуть, я мудак і сам посварився зі своїми друзями і нових не нажив. У 20 років, ай-ай-ай. Локі дзвонить мені знову і знову, і я відповідаю зрештою, і спочатку говорю "ні, я не повернуся". А потім слухаю. Слухаю вмовляння, образи, погрози. Потім його сльози і слова про те, що без мене він не виживе. Або навіть накладе на себе руки. "Хіба ти хочеш цього?" "Ти що, зовсім мене не любиш?" ("Куди ти підеш, шматок гівна, кому ти ще, крім мене, потрібен?") І я сиджу на вокзалі зі своїм "ні", без грошей, поряд з безхатьками і дворовими собаками, на яких волає мій кіт з переноски, і поступово, одночасно з заходом сонця, моє "ні" згасає і перетворюється на "так". 2. Сиджу я якось працюю вночі, заробляю гроші, які годують та одягають нас обох. А йому хочеться сексу. Або поговорити. Я кажу “ні". Я говорю, що працюю, і якщо відійду від комп'ютера і пропущу дзвінки, мене оштрафують або звільнять, і нам нічого буде їсти. Йому не буде на що купити ліки та тестостерон. Він підходить до мене, вимикає комп'ютер. Торкається мене, чіпає мої ерогенні зони, про які добре знає. І не відчепиться, поки я не відійду і не задовольню його бажання. Після ще одного "ні" може почати бити, і тоді я точно не зможу відпрацювати зміну з хворою головою та ломотою у всьому тілі від синців. Мені простіше перестати говорити "ні". Для загального блага нашої родини. 3. Валяюсь я якось на підлозі кухні вранці, його рука тримає мене за волосся, а кулак другої з розмаху гатить по ребрах, животі, ногах. Потім він сідає зверху, притискає мої руки всією вагою до підлоги і впивається зубами в м'які місця: плече, руку, щоку. До крові. І ось я думаю. Може "Досить" та "прошу, відпусти" просто були неправильними словоформами? Потрібно було конкретно "Ні" говорити в цьому випадку, так би спрацювало? Так, звичайно, у кожній із цих ситуацій (і в десятках інших) я (і десятки інших людей) самі зробили цей вибір. Вибір між поверненням до мудака та ночівлею на вулиці. Вибір між виживанням та неприємним сексом. Вибір між... ну навіть не знаю, який вибір можна зробити, коли тебе вже б'ють. Хіба що піти зняти побої і заявити в поліцію після... а потім отримати за це ще серйозніше, бо повертатися все одно до тієї ж людини. І всі ті, хто досі ратують за “достатньо просто сказати “ні” і звинувачують жертв, дають насильникам чіткі сигнали - так можна. Мрію про світ, в якому ми не будемо навчати дітей, як захиститися від насильства. І для цього вже зараз треба навчати не вчиняти насильство.

Режисерка Ірина Цілик повідомила, що на неї і її друзів напали в Києві За словами Ірини, коли вони збиралися сісти в таксі, до них кинулися троє чоловіків, вони намагалися відтіснити компанію від машини. Чоловіки представилися «людьми Карася».

#НБС_новини Карась надзвичайно заїбав. Дуже чекаю, коли доля і закон відсиплють йому і його секті заслужених пиздюлів. У мене з ним теж є історія, можна почитати тут.

‼️ Важлива новина, яка спростовує аргументи анти-транс* рухів щодо того, що транс* жінки спортсменки, які вживають фемінізуючу гормональну терапію, мають біологічні переваги перед цис жінками і не мають права з ними змагатися. Дослідження, профінансоване Міжнародним олімпійським комітетом і видане Британським журналом спортивної медицини дійшло висновку, що транс* атлетки навпаки мають гірші показники за низкою індикаторів, зокрема, таких як сила та витривалість до кардіо навантажень. Щільність кісток транс* жінок не перевищувала цей показник у цис спортсменок. Також їхні показники були гіршими під час оцінювання функцій легенів. З детальним аналізом дослідження та його результатів можна ознайомитися у статті Forbes: https://www.forbes.com/sites/lindseyedarvin/2024/04/25/transgender-athletes-could-be-at-a-physical-disadvantage-new-research-shows/?sh=644fecc73729

На початку тижня я допомагав Джул Сіроус, небінарним військовим медикам, збирати на машину для аеророзвідки. Дуже дякую всім за участь! Три томи "Коли завмирає серце" і квірний мерч на додачу розіграно!! Збір-розіграш проводився на всіх моїх платформах, і виграла людинка з Інстаграму. Всім дуже дякую за участь🖤 Подібні розіграші ще будуть 😏

У НАС ЗАЛИШИЛОСЯ 43 ДНІ!!! Петиція з вимогою впровадити вже розроблений механізм протидії сексуальним домаганням та насильству в ЗСУ та припинити безкарність тих, хто чинить насильство в армії досі НЕ набрала необхідних 25000 підписів. А часу стає все менше. Пропонуємо вам зробити дещо важливе на вихідних. А саме: поширити максимально інформацію про петицію. Аби якомога більше людей дізналися про цю проблему. Аби якомога швидше збільшилася кількість небайдужих. АБИ НАРЕШТІ ЗАМІСТЬ МОВЧАННЯ ЗАПРАЦЮВАЛА СПРАВЕДЛИВІСТЬ (активне посилання на петицію №220188 https://petition.president.gov.ua/petition/220188)