Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

✍️21 червня 1971 року під час археологічних розкопок кургану Товста Могила (біля м. Орджонікідзе, нині м. Покров, Дніпропетровської обл.) була знайдена золота пектораль - шийна прекраса скіфського правителя 4 ст. до н.е. 📷На фото кервіник експедиції Борис Мозолевський піднімає пектораль на повернхню. #цей_день #фото #скіфи #пектораль #археологія

⚡"Я започаткував нову політику України щодо Африки. Саме в час моєї каденції затверджена перша стратегія розвитку відносин України з державами Африки" (с). ✍️Президент Володимир Зеленський повідомив, що в Україні з'явиться спецпредставник у справах Африки. Також, він анонсував перше в історії незалежної України регіональне турне міністра закордонних справ державами Субсахарської Африки, разом з серією регулярних візитів народних депутатів України до африканських країн. 📌Повний текст виступу Президента України на засіданні Бюро Асамблеї Африканського Союзу тут. #новини #Африка #Україна

🖼️Татарські улани Речі Посполитої, на передодні її розділу. 1777-1794 роки. Бійці 1, 2, 3, 4, 5, 6-го уланських полків, які у 1794 році підтримали повстання Костюшка проти Росії та Прусії. #татари_липки #Річ_Посполита #улани #татари

📷Майстри лялькарі, від Фелічі Беато, одного з перших митців, що професійно фотографував Азію. Японія, 1860-і. #Японія #фото #Фелічі_Беато

🖼️«Сила звички». Або ж, як соціальний досвід здобутий у колоніях, втілюється після повернення додому? Глибока та актуальна карикатура у журналі Simplicisium (1904), від Фердинанда фон Резніека (1868-1909), австрійського художника чеського походження. #карикатура #мистецтво #колоніалізм

📷«Чотири сторони світу»: Алегоричні образи Африки, Азії, Європи та Америки. Скульптури на фасаді знаменитого готелю «Жорж» у Льовові, архітектурної пам’ятки ХІХ – поч. ХХ ст. Виконані скульпторами Леонардом Марконі та Антоном Попелем. Відлиті ймовірно у майстерні Роберта Гебеля. #мистецтво #Україна #архітектура #Львів #скульптура

І трохи класики української художньої орієнталістики: 📕«Бек аль Джугур» (1886) – перший опублікований художній твір молодого Михайла Грушевського. «Проба пера», у якій український історик рефлексує на тему війни Британії та Єгипту в Судані (1880-1885), проти повстанців на чолі з Мохаммедом бен Ахмадом, або ж «Магді». ✍️Грушевський писав про події Суданської війни натхненний боротьбою нардів Кавказу проти російської колонізації. Тут на нього мав вплив власний суб’єктивний досвід – з 1870 року родина Грушевських мешкала у Ставрополі та Владикавказі, невдовзі після завершення облоги Гунібу та капітуляції Шаміля, великого імама Дагестану: 📌«Все навколо мене було повно споминів про сю героїчну боротьбу кавказьких гірняків. Симпатії були на стороні їх, в самім таборі переможців… Зневажливо, карикатурно описуючи похід англійської культури на арабський Судан, я мав в гадках російську “культурну місію” на Кавказі…» - згадував Михайло Грушевський. ✍️Він відправив свій рукопис «для поцінування» Івану Нечуй-Левицькому, з супровідним листом: 📌«Я вложив сюди свої тодiшнi визвiльнi й анти-iмперiялістичні настрої. Використовуючи своє деяке практичне знання магометанського свiтy, щоб конкретизувати свої гадки й надати свому оповіданню мicцeвoгo кольору, я писав як укрaїнський патрiот i противник насильства й експлоатацiї колонiяльних нapoдiв так званими висококультурними: iронiзував з хиткої моралi i релiгiйного лицемiрства сих імперiялiстичних експлоататорiв. Написавши се оповiдання в лютiм 1885 р., я вiдчув, що зробив дещо цiннe…». #чтиво #Колоніалізм #Україна #Судан #Єгипет #Африка #Кавказ #Шаміль

☕Зі Стамбулу просили нагадати, щоб ви не забували про перерву на обід та каву, а також погодувати кота: 📌Головний кухар султана; 📌Кондитер султанського палацу; 📌Турецький вуличний торговець кавою; 📌Турецька дівчина п'є каву на дивані; 📌Вуличний продавець солодощів; 📌Годування вуличних котів; «100 гравюр із зображенням різноманітних жителів Леванта» (1712), від Жана-Батиста ван Мура. #мистецтво #кава #обід #Стамбул

⚡Архітектор Хірокі Мацуура, засновник бюро MADMA urbanism+landscape та MASA Architects, розробить майстер-план міста Ірпінь. ✍️Архітектор неодноразово бував в Україні, брав участь у створенні центральної площі парку UNIT.City, спроєктував будівлю університету «Метінвест Політехніка», гуртожиток для студентів і центральний парк у Маріуполі. Крім того, Хірокі Мацуура був запрошеним експертом Харківської школи архітектури та членом журі українських архітектурних конкурсів. https://birdinflight.com/uk/novini/matsuura-irpin-rebuild.html #Японія #Україна #новини

У черговий спекотний день, тримайте трохи мистецтва: 🖼️"Літня дорога", від сучасного японського художника Кіучі Тацуро,1966. #мистецтво #Японія #актуальна_погода

📝«Порт-Артур». Кримськотатарська та караїмська пісня про російсько-японську війну 1904-1905 років, у якій засуджується насильницька мобілізацію кримчан до царського війська та смерть за незрозумілі колоніальні інтереси на Далекому Сході. 1. Порт-Артурської фортеці Яка висока місцина! Сто тисяч солдатів там є, А виходу зовсім немає! Не плач, моя мати! Не плач мій бітько! Може, Господь спасе. 2. Машини підмазані, Одна з одною зв’язані. В Порт-Артур як рушили, Голова пішла обертом. 3. Севастополь – мій базар! То пишу, то закреслюю… В бій відправлюсь, цілий залишусь, - Вісточку напишу! 4. Пішов я до джерела, Мило поклав там на камінь. Мене забрали в солдати. До тридцяти та й двох років. 5. В Стамбулі є одна птаха, На крилах у неї срібло. Підеш в Артур, не повернешся, Мабуть, там неладне щось. 6. Куропаткін – наш голова, А конина – наш харч. Посеред Порт-Артура Згинула вся наша молодь. ✍️У 1904 році на війну проти Японії мобілізували бл. 900 кримських татар. Ті, кому пощастило повернутись, розповідали жахливі деталі війни, привносячи образи далекого Порт-Артуру й Мукдену у народну культуру. Цю пісню записав орієнталіст Александр Самойлович у 1910 році (репресований у 1937 р. за "буржуазний націоналізм та зв'язки з японською розвідкою"), зі слів Султан Шапшал, караїмської жінки з Бахчисараю. Він також відзначав наявність подібних пісень у татар Поволжя, де «восхваляются японцы и порицаются русские военачальники, перечисляемые поименно» (с). Одним з таких воєначальників був генерал Алексей Куропаткін (згадується у останньому куплеті пісні), командувач Маньчжурської армії (1904), який «прославився» презирливим ставленням до нижчіх армійських чинів та придушенням повстань у Середній Азії. Пісня довгі роки була одним з символів кримськотатарського спротиву. Адже вона містить у собі не лише тугу за рідним домом і засудження влади, а й надію на повернення. П.С. Частина кримських татар відмовилась приймати участь у російсько-японській війні та мігрувала до Османської імперії. Одним з таких переселенців був Осман Нурі, батько Галіля Іналджика (1916-2016) – майбутнього османіста кримськотатарського походження. #текст #пісня #колоніалізм #кримські_татари #Крим #Японія #Османська_імперія #Іналджик

🖼️Ще кілька слів про Жана-Батиста ван Мура та його вплив на образ «турків» у Європі. ✍️На зорі творчості, 18-літнього Ван Мура помітив маркіз Шарль де Феріоль, політик та колекціонер. У 1699 р. Феріоль відбув з дипломатичною місією у Стамбул, запросивши туди молодого митця. Столиця османів так захопила Ван Мура, що він залишився навіть після повернення Феріоля у 1711 р. На останок, покровитель замовив у художника грандіозний проект з 99 портретів, які мали продемонструвати Європі велич Османської імперії та численних підданих султана. На основі цих портретів створили серію «100 гравюр із зображенням різноманітних жителів Леванта» (1712). Через розуміння автором деталей придворного життя, видання мало шалений успіх та численні перевидання. Після 27 років життя у Стамбулі, Ван Мур отримав від короля Франції звання «Художник Його Королівської Високості на території Леванта». Він помер у 1737 р., й був похований біля St. Louis De Francis Church, в районі Бейоглу. #мистецтво #Стамбул

✍️Як поєднати фламандський живопис з османськими сюжетами? Відповіає Жан-Батист ван Мур (1671-1737) – фламандського художника, який 30 років прожив в Османській імперії. Його спадок містить багато цінних деталей, які ілюструють різні сторони життя османського суспільства: від прийомів в палаці Топкапи, до повсякдення мешканців Стамбулу за султана Ахмеда ІІІ (1703-1730). Дехто вважає його найбільш впливовим творцем візуального образу «турка» у Західній Європі доби Просвітництва, адже Ван Мур мав ексклюзивний доступ до палацу, знав протоколи та символічні жести аудієнцій, які відтворював у полотнах. Про це знали й дипломати з європейських країн, які звертались з проханнями зафіксувати візиту до султана чи візира. Найвідомішими аудієнціями, які відтворив Ван Мур, були візити фр. посла Жан-Батиста Луї Пікона (1724) та гол. посла Корнеліса Калкена (1727). 🖼️Процесія султана Ахмеда ІІІ та Блакитна мечеть з Іподромом у Стамбулі, Жана-Батиста Ван Мура; #мистецтво #Стамбул #Османська_імперія

🗺️Карта Криму, від Яна-Хендріка Кінсбергена (1787). Одна з перших карт анексованого росією Кримського ханату у 1783 році, а також одна з найдетальніших для свого часу карт Кримського півострову. Видання відомо у чорно-білому та кольоровому форматах. Ян-Хендрік Кінсберген (1735-1819) був одним з численних голландський офіцерів на російськоій службі, важливим обов’язком яких було відтворювати на картах нові територіальні надбання. 🖼️Окрім детальної системи координат і топографії, карта містить на диво маловідоме зображення кримських татар (поруч з якими можливо і інші мешканці Криму), зображене в кращих традиціях епохи Просвітництва. #мистецтво #карта #Крим #кримські_татари

✍️"Більшість населення Туреччини не підтримує війну рф проти України. За кілька днів після 24 лютого дипломатичні установи України в Туреччині перетворилися на склади гуманітарної допомоги, які функціонували майже цілодобово...". 📌Інтерв'ю з послом України в Турецькій Республіці про те, що змінилось в українсько-турецьких відносинах після 24 лютого. #інтервю #стаття #Туреччина #Україна

Подальша доля селища Суук-Су змушують замислитись над тим, як імперії змінюють колонізований простір, формуючи власну пам’ять про нього через нові суб’єктивні зв’язки. ✍️«Суук-Су» з кримськотатарської мови значить «холодна вода». Цю назву селище на південному березі Криму отримало через знамените джерело з цілющою водою. У 1896 році навколишні землі викупив російський поміщик та інженер В. Бєрєзін, який взявся перетворювати місцевість у оздоровчий курорт. Хоча сам він не встиг побачити результати своїх старань, його дружина все ж відкрила тут у 1903 році дачне поселення та казино, яке стало місцевою архітектурною гордістю. Уже в радянський час у поселенні збудували знаменитий дитячий табір «Артек», а приміщення казино стали використовувати як «будинок піонерів». Улюблені скелі біля Суук-Су, які кримські татари з сумом згадують у пісні, отримають назву «Пушкіна» та «Шаляпіна», а селище перейменують у Лісне 1948 року, після депортації його корінних мешканців. #Суук_Су #кримські_татари #Крим #колоніалізм

🎥«Суук-Су»: народна пісня кримськотатарських емігрантів та її пост/колоніальні змісти. ✍️4 червня 1904 року 120 родин селища Суук-Су (Suvuq Suv) вимушені були покинути Крим, та відплисти у Стамбул в пошуках кращої долі. З цього сумного приводу, місцева кримськотатарська громада склала пісню, яку згодом записав дослідник О. Мурасов зі слів Іси Хакли Аріф Оглу, жителя цього селища. Деякі фрагменти пісні були змінені кримськими татарами вже пізніше, щоб додати у її зміст ігровий, а не тужливий характер. Сам дослідник зазначає, що становище мігрантів у Стамбулі було дуже важким, але вони хотіли приховати це навіть у словах пісні, щоб у Туреччині не сприйняли її, як нарікання на погану гостинність: ... «Ми вирушаємо у плавання, полишивши селище, Що нам робити, не знаємо, і це викликає подив! Суук-Су славиться своєю подвійною скелею; Душевно любе нами селище пішло за дарма! Коли вітер сильно дме, листя спадає з дерева; Ми не змогли прихопити пригоршні землі із нашого селища! Ми відправляємось, покидаючи селище й поглядаючи на хмару; З ким ми будемо бавитись, коли подібно до квітів розсипались? Ми хотіли би не їхати, але поміщик говорить: виїжджайте! Якщо випаде померти на морі, наше тіло риби з’їдять! В Суук-Су є п’ять яблучних садів, Жодного разу в Криму не було такої печалі! … Пісня просякнута тугою за домом, поетичними метафорами та символізмом. Її повний текст наведений у «Песни крымских татар», С. Ефетова, В. Филоненко (Симферополь, 1927). Послухати кримськотатарською її можна за посиланням. #кримські_татари #Крим #Суук_Су #пісня

✍️«…Мовне питання — це теж проблема, коли ваша мова навіть не збережена на папері, не уніфікована, коли 10 кримських татар тобі по-різному напишуть слово «дякую». ⚡Щире інтерв’ю з кримськотатарським режисером Наріманом Алієвим, який (серед іншого) розповідає й про повернення кримських татар додому та проблеми ідентичності корінного народу, викликані депортацією й пост\колоніальними реаліями Криму 1990-х років. #інтервю #кримські_татари #Крим #Україна #постколоніалізм

🖼️Колоніальна естетика у мистецтві Поля Мерварта (1855-1902), французько-польського живописця й ілюстратора з української Херсонщини. ✍️Поль Мерварт народився у с. Мар’янівка (суч. Херсонська обл. України), в родині польки та французького військового, що оселився в українських степах після Східної (Кримської) війни. Дитинство й юність він провів у Льовові й Коломиї, вивчав мистецтво у Відні, Мюнхені та Парижі. Працював ілюстратором у «L'Illustration», «Le Monde illustré» та інших відомих французьких часописах. Під впливом молодшого брата Еміля Мерварта, який будував успішну кар’єру колоніального чиновника (працював на фр. уряд у Гаяні, Кот-д’Івуарі, Убангі-Чарі, Чаді, Дагомеї), Поль Мерварт став художником французького департаменту колоній. Ця робота дала змогу здійснювати подорожі у Туніс, Конго, Сенегал, Мавританію, Сомалі та на Канарські о-ви. Під час візиту на о. Мартініка у 1902 році, художник загинув від виверження вулкану Сен-Пьеро, разом з населенням цього острова. #мистецтво #орієнталізм #мистецтво

🖼️Картина корейського художника Кім Хак Су (1919-2009). Чудові пейзажі, панорами міст та християнські сюжети, сповнені співчуття й любові до дітей, які стали сиротами під час Корейської війни. ✍️Кім Хак Су народився в християнській родині у Пхеньяні. Після початку Корейської війни 1955 року він був розлучений з дружиною та дітьми, адже потрапив в якості біженця на Південь, у Пусан. Власний трагічний досвід змусив його допомагати дітям війни, приймаючи участь у створенні Церкви «Зіон» та фонду допомоги біженцям. #Корея #мистецтво