Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

✍️"Африка, Близький Схід, Азія, Латинська Америка — це новий дипломатичний фронт у протистоянні повномасштабній російській агресії. Адже світова політика та ухвалення рішень сконцентровані не лише в країнах НАТО та ЄС, попри їх стратегічну важливість для України". 📌Розгорнутий коментар про цілі "Африканського турне" України, від голови МЗС Дмитра Кулеби. #новини #Африка #Україна #Африканське_турне

🌍3 жовтня голова МЗС України Дмитро Кулеба розпочинає дебютне в історії української дипломатії турне країнами Африки. Першою країною на цьому маршруті стане Сенегал. ✍️Ключова тема переговорів - консолідація політичної підтримки України з боку країн глобального півдня на тлі російської агресії; 📌У рамках візитів також заплановане проведення низки бізнес-форумів за участі провідних українських та африканських компаній. Турне також стане підготовкою до проведення масштабної конференції Україна - Африка. #новини #Африка #Україна

⚡️Прес-реліз, щодо спроби анексії росією деяких регіонів України (коментар МЗС Туреччини): "Туреччина не визнала анексію Криму Росією шляхом нелегітимного референдуму, проведеному в 2014 році, і щоразу наголошувала на своїй сильній підтримці територіальної цілісності, незалежності та суверенітету України. Відповідно до цієї позиції, яку ми зайняли у 2014 році, ми відкидаємо рішення росії анексувати Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області України. Наша сторона не може прийняти це рішення, яке є грубим порушенням встановлених принципів міжнародного права. Ми поновлюємо нашу підтримку розв’язанню війни, яка набуває все більш серйозних масштабів, на засадах справедливого миру, якого буде досягнуто шляхом переговорів". #Туреччина #Україна

Нехай насняться правильні сни: 🖼️"Вогняний Бог", від японського художника й майстра деревориту Коями Ейтацу (1880-1945). Сюжет переповідає історію молодого священника Ютена, якому уві сні з'явився могутній Фудо, вогняне божество й захисник від демонів. Всю історію переповідати не будемо, але в фіналі молодий Ютен став мудрішим та прийняв істинну. #мистецтво #Японія

🗺️"Byzantivm, nunc Constantinoplis". Фрагмент з детальною панорамою Константинополя, у "Civitates orbis terrarvm" ("Атласі міст земного світу") - одному з перших друкованих атласів міст в історії картографії. Альбом складається з 6-и томів та 552 ілюстрацій знаменитих міст планети (гравюри на міді, розфарбовані аквареллю), виданих протягом 1572-1618 років Георгом Брауном (теолог, картограф) та Францом Хогенбергом (гравер, видавець). #мистецтво #Стамбул #Османська_імперія

🖼️"Палаючі метелики", або ж "Заклик Хіросіми" (1983), від генія японського графічного дизайну Юсаку Камекури (1915-1997) та дизайнера Акіри Йокоями. Сильна і впливова робота, що була створена на замовлення Японської асоціації графічних дизайнерів (JAGDA) та Міжнародного культурного фонду Хіросіми. #мистецтво #Японія

Спільноту може зацікавити онлайн-захід: UKRAINE FROM OTTOMAN TIMES TO TODAY Ottoman and Turkish Studies Association 30 вересня, 9:00 (за тихоокеанським часом); https://ucdavis.zoom.us/meeting/register/tJcudOCupjMoH9QOyjHHq7Xc96uylaO6ea8M #анонс

І до речі, про Каракалпакстан, Аральське море і колоніальну передісторію, яка замутила всю цю катастрофу, є дуже круте відео тревел-блогерів Марка і Алекса Ейлінгів: https://youtu.be/hCeprlqbneE

📌Екологія, пост\колоніалізм та лакриця. Цікавий репортаж від The Economist. ✍️Каракалпацька Республіка на північному заході Узбекистану займає частину висушеного Аральського моря. Раніше радянська влада намагалась зрошувати його водами бавовну в промислових масштабах, що перетворило регіон на зону екологічного лиха. Бавовна досі становить тут основу господарства, але все частіше в солоних пустках можна зустріти великі насадження… лакриці. За кілька останніх років Каракалпакстан став одним зі світових центрів виробництва лакриці. Вона не лише чудово росте у місцевих ґрунтах, але й очищає їх від солі, роблячи землю знову «живою». Солодкий корінь лакриці додають до місцевої горілки Каратау, названої на честь сусіднього гірського хребта. Та все ж, більшу частину цього врожаю готують на експорт, сума якого досягла відмітки у 30 мільйонів доларів. Такий попит сприяв створенню мережі переробних заводів, частина з яких збудували на китайські інвестиції. Лакриця може допомогти у найближчі роки перевести сировинні галузі Узбекистану на виробничі (тканина – замість бавовни, пластик – замість нафти, і т.д.). І в цьому китайський капітал готовий допомагати. #Узбекистан #Каракалпакстан #екологія

🕌У литовському місті Кедайняй посеред парку стоїть 25 метровий османський мінарет. Поруч з ним помітні залишки фундаменту мечеті, а на фасаді османською висічена одна з сур Корану. Споруда не має відношення до спадщини литовських татар. Мечеть та мінерет збудував у 1880 р. власник місцевого маєтку - відомий генерал Едуард фон Тоттлебен (1818-1884), балто-німецький інженер на службі у Російської імперії. Він зробив це ніби на згадку про участь у Кримській та російсько-турецькій (1877-1878) війнах, підкреслюючи таким чином "професійний" інтерес до османської архітектури. Хоча за версією місцевих путівників тут не обійшлось і без романтики: «з екзотичного краю генерал привіз кохану дружину мусульманку, яка сумувала за домом і молилась у цій мечеті до самої смерті» (с). Легенди завжди краще запам'ятовуються, ніж правда. Але факт – сьогодні в Литві це єдиний реальний мінарет, що стоїть окремо без мечеті, та використовується як туристична атракція. #Литва #мінарет #мечеть #Османська_імперія

🖼️Барви колоніального Алжиру епохи "fin de siecle". Фотолітографії 1899 року. #Алжир #фото

📝«Порт-Артур». Кримськотатарська та караїмська пісня про російсько-японську війну 1904-1905 років, у якій засуджується насильницька мобілізацію кримчан до царського війська та смерть за незрозумілі колоніальні інтереси на Далекому Сході. 1. Порт-Артурської фортеці Яка висока місцина! Сто тисяч солдатів там є, А виходу зовсім немає! Не плач, моя мати! Не плач мій бітько! Може, Господь спасе. 2. Машини підмазані, Одна з одною зв’язані. В Порт-Артур як рушили, Голова пішла обертом. 3. Севастополь – мій базар! То пишу, то закреслюю… В бій відправлюсь, цілий залишусь, - Вісточку напишу! 4. Пішов я до джерела, Мило поклав там на камінь. Мене забрали в солдати. До тридцяти та й двох років. 5. В Стамбулі є одна птаха, На крилах у неї срібло. Підеш в Артур, не повернешся, Мабуть, там неладне щось. 6. Куропаткін – наш голова, А конина – наш харч. Посеред Порт-Артура Згинула вся наша молодь. ✍️У 1904 році на війну проти Японії мобілізували бл. 900 кримських татар. Ті, кому пощастило повернутись, розповідали жахливі деталі війни, привносячи образи далекого Порт-Артуру й Мукдену у народну культуру. Цю пісню записав орієнталіст Александр Самойлович у 1910 році (репресований у 1937 р. за "буржуазний націоналізм та зв'язки з японською розвідкою"), зі слів Султан Шапшал, караїмської жінки з Бахчисараю. Він також відзначав наявність подібних пісень у татар Поволжя, де «восхваляются японцы и порицаются русские военачальники, перечисляемые поименно» (с). Одним з таких воєначальників був генерал Алексей Куропаткін (згадується у останньому куплеті пісні), командувач Маньчжурської армії (1904), який «прославився» презирливим ставленням до нижчіх армійських чинів та придушенням повстань у Середній Азії. Пісня довгі роки була одним з символів кримськотатарського спротиву. Адже вона містить у собі не лише тугу за рідним домом і засудження влади, а й надію на повернення. П.С. Частина кримських татар відмовилась приймати участь у російсько-японській війні та мігрувала до Османської імперії. Одним з таких переселенців був Осман Нурі, батько Галіля Іналджика (1916-2016) – майбутнього османіста кримськотатарського походження. #текст #пісня #колоніалізм #кримські_татари #Крим #Японія #Османська_імперія #Іналджик

✍️Шах Джахан (1592-1666), п'ятий імператор Моголів, що прославився як щедрий покровитель митців і архітекторів (подякуйте йому за Тадж-Махал, Червоний форт, Джама Масджид, сади Шалімар та ін. пам'ятки). 🖼️На одному з зображень перераховані його імена й титули. На іншому - імператор милується власним портретом на коштовній підвісці. Ілюстрації з альбому Шах-Джахана 1640-х років, з колекції музею Метрополітен. #мистецтво #Індія #Пакистан #музей #експонат

🖼️Слуги, що подають при дворі османського султана каву, джем, тютюн з люльками та бахурниці для благовоній. А також сама "протокольна" процедура частування гостей у палаці Топкапи. 18 століття. Виглядає, як типові плани на вихідні. 📌Ілюстрації з «Tableau Général de l’Empire Othoman», Ігнатія д’Оссона (Тосуняна) (1740-1807) - знаменитого сходознавця, історика й дипломата вірменського походження. #Османська_імперія #кава #етикет #вихідні

🙃Фрагмент пісні, якою більшовики агітували представників корінних народів Сибіру вступати до радянської армії у 1920-х роках. Передісторія: старий остяк (хант) у тундрі готує свого сина в «старшини», й дає йому корисні поради. У приклад він наводить життя Володимира Лєніна, який в юності також жив як остяки у тундрі, випасав оленів, бив звірів та кидав аркан на 40 сажнів. Старий остяк підкреслює, що Лєнін переміг важку стихію тундри і ворогів у ній, а тому має бути прикладом для наслідування серед молодих остяків: ✍️Однажды Ленин вышел в море Тюленей бить (достать их жир), Вдруг шторм сильный – горе, горе! Унес человека в морскую ширь. Затихло море, вновь серчало. И лед кругом сковал челнок. А Ленин ел моржовье сало, Ночей не спал и весь продрог… И вот до берега доплыл Ему на встречу звери и люди: «Приди к нам в чум и отдохни Потом с тобой тягаться будем – Покажешь силы нам свои». А Ленин им – «Я хоть устал, Но бить вас хватит сил моих». Стрелою взор, скривил уста, Аркан накинул на троих, Связал и бросил в моря пасть; Топор метнул, двоих рассек, И не успел один упасть, Копьем пронзил его в висок… Далі по сюжету Лєнін вбиває царя та торговців пушниною. "Віднімаючи награбоване", він спокійно помирає, а на небі з’являється нова зірка, на ім'я "Лєнін". Старий хант (остяк) знову звертається до свого сина: ✍️И целью всех своих стремлений, Я вижу то, Хасава-пю (мой сын) Что станешь ты таким как Ленин, И в небе дашь свою звезду! 📌Джерело: В. Соловьев. Ленин в творчестве народов Востока (Песни и сказания). Москва, 1930. #пісня #Сибір #колоніалізм #актуально

✍️"Династія Чакрі, правителів Сіаму з 1782 року, дотримувалась суворої традиції шлюбів лише між особами королівських сімей, щоб зберігати чистоту роду. Їх геть потрясло не так те, що Катя була сиротою без маєтку і не належала до дворянства, як те, що дівчина була чужинкою. За словами рідного брата Чакрабонґсе, принца Праджадгіпока, "шлюб став національною династичною катастрофою…" 📕«Катя і принц Сіаму». Розповідь про кохання українки Катерини Десницької та принца Чакрабонґсе. 🖋️Після смерті свого батька принца Чули, Наріса Чакрабонґсе розбирала родинний архів у Лондоні. Там вона знайшла багато листів і фотографій своїх бабусі й дідуся, з яких дізналась про історію їх шлюбу та спільного життя при дворі династії Чакрі, у Бангкоку. Тітка Наріси – Ейлін Гантер, допомогла написати книгу, яка сьогодні є найбільш повною та вражаючою оповіддю про кохання й перипетії цієї знаменитої пари. У книзі є цікава інформація про історію Сіаму 19-20 ст., а також те, як українка сприймала придворний етикет та традиції тайців.

⚡️Японський Youtube-блогер Коічі Кувабара приїхав до Києва, щоб обіймати українців в рамках своєї міжнародної кампанії Free Hugs😊 #Японія #Україна #новини

Обирайте сніданок правильно. 🖼️«Продавець салепу» у Каїрі, від австрійського художника Людвіга Дойча (1855-1936). Салеп - це напій, який роблять з висушеного коріння орхідей. За фактурою схожий на пудинг та дуже смакує солодким, з корицею (хто знає - той знає😊). #мистецтво #орієнталізм #салеп

📷Царський палац і буддійський храмовий комплекс Потала. Лхаса, Тибет. Атмосферне фото від Міхаеля Ямашіти, американського фото-кореспондента National Geographic. 👇Інстаграм фотографа: https://instagram.com/yamashitaphoto?igshid=ODBkMDk1MTU= #фото #Тибет #Китай

☕️Опис кримськотатарської кав’ярні у новелі «На камені» (1902), від Михайла Коцюбинського. До дня народження українського письменника: ✍️«В кав'ярні було затишно. Джепар дрімав коло печі, завішаної блискучою посудиною, а в печі дрімав і попелів вогонь. Коли Мемет будив брата покликом: "Каве!" — Джепар здригався, схоплювався і брався за міх, щоб розбудити вогонь. Огонь у печі скалив зуби, пирскав іскрами і поблискував по мідяній посуді, а по хаті розходилась запашна пара свіжої кави… За столами, на широких, оббитих китайкою, ослонах сиділи татари; в одному місці грали в кості, в другому – в карти, і скрізь стояли малі філіжанки з чорною кавою. Кав'ярня була серцем села, куди збігались усі інтереси людності, все те, чим жили люди на камені…». 📷Зарф - кримськотатарська срібна підставка для кавового горнятка (фільджане), з колекції Скарбниці НМІУ. https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0GhPhiL9kxd1G1UZLYR1ZASRQufan7F78Nx2dgqmB21MDq7VYi1X7S2UHz1eoUB1nl&id=442617565773530