Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

🖼️Теплі кольори Стамбулу, у роботах Івана Ціоглінського (1858-1913), одного з зачинателів польського імпресіонізму. З колекції Національного музею в Варшаві. ✍️Іван Ціоглінський шукав в орієнтальних сюжетах яскраві кольори. На початку 20 ст. багато подорожував Кавказом, Близьким Сходом та Північною Африкою в пошуках натхнення. Під впливом творчості Адама Міцкевича відвідував і малював Крим. Частина колекції його чудових робіт також зберігається сьогодні у Львові. #мистецтво #Стамбул #Туреччина #Польща #Україна

🎥Чудовий випуск про різноманітні трунки, які були поширені на українських теренах ранньомодерної доби. Багато згадується у випуску й про орієнтальне - каву, тютюн, кальяни. Згадую, як мені трапилась в одному документі 17 ст., серед опису майна, згадка про "бардак". Я був подумав, що це тюркізм, яким позначали буквально кубок чи чашу (bardaq кримськотатарською - кубок, склянка, чаша). Але пан Олексій зазначає, що так називали в староукраїнській мові чашу для кальяну. Зокрема - яка була серед опису майна гетьмана Івана Самойловича. Тож, раджу дивитись випуск: #відео https://youtu.be/SnwpBBXe_FU?si=Z_QX7O5sUNmtWSQA

🖼️Кримські татари, у роботах Августа Вільгельма Кізеветтера (1811-1865), німецького художника, мандрівника, етнографа, який жив в Криму з 1845 по 1847 роки. Колекція Музею європейських культур в Берліні. На портретах типажі: школяр (мій фаворит), заможний чоловік, бідний чоловік, літній чоловік, ногаєць, кримський татарин з Карасубазара. Кізеветтер жив переважно в Бахчисараї, Акмесджиті, Гурзуфі. І трохи в Ялті. Намагався «зануритись» у місцеве середовище: вдягався у кримськотатарський одяг, вивчав слова, наймав перекладачів, які пояснювали йому місцеві звичаї, обряди, ремесла. А ще – багато малював і створював макети, зокрема Бахчисарайського палацу, кав’ярні, селища на південному узбережжі. Свій досвід художник детально описав у щоденниках. Загалом, це атмосферна й дуже популярна серед дослідників серія картин. #Крим #кримські #татари #мистецтво

Деколоніальний цитатник: ✍"Більшість істориків бачать азійський світ з палуби корабля, валу фортеці чи високої галереї торгового дому" (1934). Цитата Якоба Корнеліуса ван Леура, або ж Дж. С. ван Леура (1908-1942), впливового інтелектуала, який запропонував погляд на історію Південно-Східної Азії, орієнтований на корінне населення. Сам автор загинув досить рано, під час Тихоокеанської військової кампанії 1942 р. Але його ідеї мали великий вплив на концепції заморської історії та деколонізації, що набули популярності після Другої світової війни. У своїй праці "Індонезійське суспільноство: нариси соціальної та економічної історії" він писав в т.ч. про те, що історію країн, народів і регіонів не можна починати лише з часу їх завоювання і включення до колоніальних імперій. Ця теза зараз сприймається як щось очевидне, але для тих часів вважалась навіть дуже категоричною. І вона актуальна не лише для переосмислення "заморських колоній", але й інших регіонів. Зокрема Східної Європи. https://archive.org/details/indonesiantrades0000jcva/page/n7/mode/2up #цитата #деколонізація #погляд

-Чи чули ви про Україну? – питаю його нарешті. -Чув, - відповідає Саті, - це на півдні росії така країна, що хоче волі так, як і ми, араби. З моєї черги розказую Саті історію українського відродження. Історію великого пробудження і кривавого хрещення України, що коштувало життя найкращих синів народу. Мій учений араб слухає уважно, похитуючи головою, а потім додає як би у відповідь власним моїм думкам: -Що значить життя одиниці супроти величності ідеалу? Потім виходимо на чердак по кладу. Із сивих глибин світу непомітно встає день. Він відзначує межі моря і гасить зоряні світла. Згодом з’являються на покладі перші сірі шинелі французьких колоніальних вояків… Але я не можу позбутися думок про Саті і його останні слова… Хто так думає, той побідити мусить. Це для вас встає нині день – Народи Сходу. Степан Левинський, «Паризькі настрої» (1926). 📝На поч. 1920-х років на пароплаві з Єгипту до Сирії український письменник, сходознавець та дипломат Степан Левинський (1897-194) познайомився з Саті Єль Ґієрі, або ж Саті аль-Ґусрі (1879-1968), відомим сирійським та іракським політиком, письменником, просвітником, а також одним з найвпливовіших ідеологів панарабізму. Коли у жовтні 1918 р. було створено Арабське королівство Сирія, Саті аль-Ґусрі став міністром освіти в уряді короля Фейсала. Оголошення французького мандату на ці території, а також поразка під Майсалуном від армії генерала Анрі Гуро поклали край цій короткій незалежності. Фейсал зайнявся розбудовою держави в Іраку, а разом з ним у цій країні осів і Саті аль-Ґусрі, виховавши кілька поколінь сирійських та іракських політиків. Він вважав, що головними умовами для формування нації є рідна мова та спільна культура. Саме ці чинники можуть відродити політичну націю, навіть після втрати державності в минулому. У розмові між Степаном Левинським та Саті аль-Ґусрі відчувається емпатія, адже обидва інтелектуали належали до народів, що у фіналі Великої війни вимушені були відстоювати своє право на самовизначення та незалежність у важкій боротьбі. Деколоніалізм, модернізація, просвітництво, національне відродження та право на суб’єктність – це ті теми, які найбільше турбували співрозмовників. #Сирія #Ірак #Україна #текст

✍"Я трохи здригнув, мимоволі очі потяглися ще більш на північ. По взгір’ю розкинулася Алупка… Вона ще спить… Куняє прехороша мечеть зі своїм високим мінаретом: мені здається, що він вип’явся вгору, аби зазирнути в очі Ай-Петрі, глянути на сніги білі в широких щілинах високої гори скелястої, але, побачивши, яка темна гнобительська хмара суне з півночі на Ай-Петрі, мінарет злякався, принишк, доки мулла, кличучи «правовірних» на молитву, не зрушить його спокою…". 📚З оповідання "Ранком в Алупці" (1895), Олександа Кониського (1836-1900), відомого українського літературного та громадського діяча. Мечеть в Алупці була збудована у 1834 р. за проєктом Філіппа Ельсона (1793-1867). У 1927 р. пам'ятка сильно постраждала від землетрусу й була розібрана на будівельні матеріали радянською владою. Її купол і мінатер, якы описуэ Кониський, можна побачити на літографії від видавництва Еміля Берндта (Verlag v. Emil Berndt). #Крим #Алупка #текст #мистецтво

Книга про османську кавʼярню в Камʼянці-Подільському зʼявилась у вільному доступі: https://www.academia.edu/125773223/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%9E%D1%81%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B2_%D1%8F%D1%80%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%9A%D0%B0%D0%BC_%D1%8F%D0%BD%D1%86%D1%96_%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%A2%D0%BE%D0%BC_%D0%86_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4_%D0%BB%D1%8E%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%B8_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2_%D0%9A%D0%B0%D0%BC_%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_2022_296_%D1%81

⚡️Останнім часом мало дописів, але багато анонсів. Цієї неділі буде ще одна кураторська екскурсія виставкою. Приєднуйтесь! #Крим #кримські_татари #анонс https://facebook.com/events/s/%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%96%D1%8F-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D1%8E-miras-%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4/956119479690490/

21 листопада о 16.00 запрошуємо взяти участь у семінарі з історії гуманітаристики, присвяченому дослідженню та осмисленню спадщини кримських татар у музеї. В межах семінару відбудеться презентація видання «MİRAS. Спадщина. The Heritage», що демонструє світ живої спадщини корінного народу України. Обговоримо цікаві питання: 🔹 що таке «Спадщина» та які сенси куратори й автори видання вкладають у поняття деколонізація; 🔹що таке нематеріальна культурна спадщина, та як вона пов’язана з ідентичністю носіїв культури корінного народу; 🔹чому музейні колекції – це не лише набір предметів історичної, мистецької чи матеріальної цінності, але й щось набагато більше; 🔹 як через музейні артефакти можна говорити про людей та їхні долі? Деталі за посиланням: #анонс #Крим #кримські_татари https://facebook.com/events/s/%D1%81%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80-%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%82%D0%B0-/957807839548082/

🎥"Як українці жили та воювали в Китаї?": Новий випуск на каналі "Історичної правди" про українців у північно-східному Китаї: історія переселення на Далекий Схід, суспільне й політичне життя громади в Харбіні в 1920-х роках та інші цікаві процеси: https://www.youtube.com/watch?v=KEIfPbk_aFs #Китай

Орієнталізм вихідного дня: 🖼«Автопортрет з люлькою», від Еміля Жана Горація (Ораса) Верне (1789-1863), знаменитого французького орієнталіста, мандрівника, дипломата, бонапартиста, а також автора картина «Іван Мазепа серед вовків», створеної на основі однойменної поеми Байрона. Горацій Верне також бував в Криму. Під час "Східної війни" у 1855 р. він супроводжував французьку армію на півострові й навіть намалював декілька картин з батальними сценами (Альма, Малахів Курган), менш відомих у його творчості. #мистецтво #настрій #Крим

Зараз примірники видання розіслали по різним бібліотекам в Україні. Невдовзі, коли матимемо друкований наклад, проведемо презентацію разом зі співавторами, партнерами, консультантами й усіма дотичними до проєкту учасниками. А поки, щоб нагадати основну ідею виставки, даю посилання на кілька цікавих інтерв'ю про її концепцію: 📌Інтерв'ю на «Громадському радіо»: «Битва під Хотином 1621 року: український вимір війни, яка відбулася 400 років тому»; https://hromadske.radio/podcasts/hromadska-hvylya/bytva-pid-khotynom-1621-roku-ukrains-kyy-vymir-viyny-iaka-vidbulasia-400-rokiv-tomu 📌Про різницю у поглядах на Хотинську війну 1621 року у Речі Посполитої та Османської імперії, а також про те, як наслідки цих подій сприймали різні її учасники у своїх писемних джерелах, у музейному блозі: https://old.nmiu.org/component/k2/item/41-viina-sliv-zbroi-ta-podarunkiv-shcho-novoho-pro-khotynsku-bytvu-vidkryvaie-vystavka-v-muzei?

📚Вийшло друком наше нове науково-популярне видання, надруковане в рамках конкурсу культурно-мистецьких проєктів Українського інституту книги: «Хотинська війна 1621 р. Козацька звитяга, османські амбіції та європейське майбутнє» («Кліо», 2024). Видання є своєрідним підсумком партнерської виставки «Битва під Хотином 1621 року та доля Центрально-Східної Європи», яку ми втілювали в #НМІУ у 2021 р. Розбирали цю виставку з колегами вже 24 лютого 2022 р., під час початку повномасштабного вторгнення Росії, тому виставка для нас ще й дуже особиста. Дякую усім, хто голосував за це видання. Там буде багато цікавих ілюстрацій, гравюр, текстів, рукописів, артефактів та реконструкцій, що розкривають події Хотинської кампанії, а також мілітарну, політичну, інтелектуальну культуру епохи. Цікава частина буде й про Кримський ханат та Османську імперію. #фото #книга #чтиво #Хотин_1621

✍️«Музейні колекції й артефакти нерозривно пов’язані людьми та їхніми долями. Як і «Спадщина» в цілому. Із тими, хто в різний час створював, використовував, досліджував та зберігав подібні речі. Ми намагались створювати видання й виставку так, щоб за речами історичної чи мистецької вартості завжди можна було побачити людей. Розказати про їхні долі. Саме цей контекст і відрізняє живу спадщину від, так би мовити, «археологічних культур», які залишились лише на сторінках історії…». 📝Дякую команді «Кримськотатарський ресурсний центр» за інтервʼю. Говорили про виставку, видання та їх концепцію. Читайте за посиланням: #інтервю #Крим #кримські_татари #музей #Miras https://ctrcenter.org/uk/vydannya-miras-spadshhyna-the-heritage?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR00UQ_NsI0Xq6fCF-cjpfjx4hMnpPpmissWJaJPgkqDKclkWn20Ns_LR8I_aem_EFX__4y15C75kRMV8ixbag

🖼"Еволюція котів", від Мацумото Рьохея, сучасного японського художника. Трохи більше робіт у його профілі в інстаграмі: https://www.instagram.com/r.matsumoto60?igsh=eHY5YTNldHI2aWtn #мистецтво #Японія #кіт

Вчора виповнилось два роки з відкриття виставки #miras_cпадщина, в #Скарбниця_НМІУ. Кілька "закулісних" фото процесу підготовки виставки, для історії роботи нашого музею у часи повномасштабного вторгнення. #фото #музей #виставка #Крим #кримські_татари

🖼️"Гість" (2011), від Мамута Чурлу, сучасного кримськотатарського художника й дослідника традиційного орнаменту орьнек. Частина триптиху "Доля. 1916 рік". #мистецтво #Крим #кримські_татари

🎥"Кримські татари в лавах османських козаків під час Східної Війни (1853-1856)". Запис лекції Володимира Полторака на семінарі з історії Криму. Раптом хтось пропустив у п'ятницю. https://www.youtube.com/watch?v=sSr3DXHJAIc

Марокканська кавова\чайна культура: 🍵Марокко більше асоціюється з чайною традицією. Тут своя унікальна культура споживання й подачі тонізуючого чаю в жаркий день, на сніданок і вечерю. Чай «по-марокканські» зазвичай подають у скляних прозорих склянках, з листям м’яти. Важливо, що м’яту не заварюють з чаєм, а саме заливають чаєм у стакані. До чаю подають «сафандж» - традиційні пончики, смажені в казанах з маслом, посипані цукровою пудрою. Ідеальний магибський сніданок, одним словом. ☕Кавова культура в Марокко також дуже давня, і сягає своїм корінням часів берберських та арабських купців, воїнів, мандрівників. По-при давнє знайомство, кава довго не мала такої популярності, як у країнах затоки чи Османській імперії. Лише з XVIII ст. в міській культурі поширюється мода на кав’ярні, які виникають у крупних містах типу Марракеша чи Касабланки. Але цей феномен поширюється під впливом європейців, зокрема французів. Після цього кава стає більш «народним» явищем. У міських кав’ярнях популярно пити два види кави «по-марокканські»: 📌«половина на половину», або «Nous Nous» (щось середнє між еспресо з молоком та капучіно); 📌«чорну каву», або «Café Noir» з прянощами (корицею, меленим імбиром, чорним перцем, анісом, мускатним горіхом). Цей варіант кави більш домашній\народний. Цікаво, що кава, як і чай, подаються у скляному посуді, а не порцеляновому (як прийнято у кримських татар, турків, арабів). Гадаю, саме тому чашечки з мого набору теж зі скла, що й привернуло першочергово мою увагу. Скляні філіжанки я зустрічав дуже рідко і більшість аналогій саме з Марокко. #кава #чай #Марокко #Африка #їжа