Ейдос

#хвилинкадизайнера Автівка як у Фантомаса, що може розігнатися на звичайній дорозі та злетіти в небо? Здається, ця казка стане дійсністю вже геть скоро — у найближчі 5 років. Проте ціна такого задоволення обіцяє бути доволі високою — 500 тис. євро. PAL-V Liberty — авто розробки нідерландських інженерів, що вміє літати, здобуло дозвіл на пересування європейськими дорогами. Отримання ліцензії та дозволів на польоти очікується до 2023 року, а отже, вже незабаром ми будемо спостерігати не лише за літаками, що борознять повітряний простір, але й за автівками, що будуть раптово залишати затори й здійматися вгору. Подивитися як літає PAL-V Liberty можна тут.

​​#хвилинкадизайнера #дизмат Є такі речі, дизайн яких був створений сотні, або ж навіть тисячі років тому. Звісно, не обійшлося без апдейтів, але ми й досі користуємося ними в повсякденному житті, майже в такому самому вигляді, що вони дістали за своєї появи. ✂️ Наприклад, ножиці. Перші знайдені археологами ножиці датуються 5 тисячоліттям до н.е. Перші екземпляри були зроблені цільно й вимагали застосування фізичної сили для розрізання предметів, але доволі швидко вони отримали гвинт, що поєднував два леза між собою посередині. Далі вже змінювалися матеріали та оздоблення, але фундаментально це такі самі ножиці, що були 4-5 тис. років тому. 👓 Окуляри. Перші прототипи відомих нам окуляр з’явилися наприкінці XIII ст., проте їм бракувало однієї важливої деталі — дужок, щоби тримати їх на обличчі. Цей елемент додався до окулярів лише у XVIII ст. І вже понад двохсот років конструкція окуляр не змінювалася. 🎻 Музичні інструменти. Наприклад, скрипка, що вперше зазвучала у XVI ст. лунає так само й сьогодні. За 5 століть гриф став довшим, форма інструменту стала більш витягнутою, додалися деякі деталі для більш комфортної гри музиканта. Жодних кардинальних змін.

​​#кухняOLX Я розпочинаю серію постів про роботу дизайн-команди OLX, мою безпосередню роль у створенні продукту та розповім про історію ребрендингу платформи. Що за звір OLX? Коли я жив в Україні, то був впевнений, що OLX — це українська компанія, яка утворилася на базі маркетплейсу «Slando». Якщо ви також думали так само, тоді я поспішаю зруйнувати цю ілюзію:D OLX Group одна з компаній холдингу Prosus. У портфоліо останньої: Avito, Delivery Hero, Udemy, PayU, mail.ru та багато інших разом з OLX Group. Prosus на свою чергу належить компанії Naspers. Naspers придбав марктеплейс Slando, перетворив на OLX у 2014 році й із цим вийшов на український ринок. Наразі OLX працює в Аргентині, Бразилії, Колумбії, Еквадорі, Перу, Південній Африці, Португалії, Румунії, Боснії та Герцеговині, Болгарії, Польщі, Україні, Казахстані, Узбекистані, Індії та Індії. Основні технічні центри, що ведуть розробку основного продукту, знаходяться в маленькому місті Познань, у Польщі, а також у Берліні, Німеччина. Дизайн команда OLX OLX Group не завжди можна було назвати design centric компанією і старий дизайн, що не змінювався саме з 2014-го року це наочно демонстрував. Але за останні роки філософія змінилася й OLX Group зібрав першокласних дизайнерів продукту та UX-дослідників: у Берліні маємо 4 дизайнера та 2 UX дослідника, у Познані — 4 дизайнера та 2 UX дослідника. Кожен дизайнер маю свою зону відповідальності та працює з однією, або кількома крос-функціональними командами над окремими фічами продукту. Хто такий дизайнер продукту в OLX? В OLX дизайнер продукту — це спеціаліст, що має досить багато повноважень, широку зону відповідальності та працює з різними командами над різними фічами. Для дизайнерів новачків саме старший дизайнер продукту стає ментором. У нас немає рівня lead, менеджерські функції для всіх дизайнерів виконуються зусиллями Head of Design. Моя особиста продуктова зона — доставка OLX у різних країнах. Кожна країна має власні бізнес-моделі, партнерів із доставки та команду розробників із менеджером продукту на чолі. Дизайнери продукту не звітують менеджерам, ми є їхніми партнерами. По суті, ми є індивідуальними одиницями, що взаємодіють між собою задля досягнення найвищої якості продукту. На фото моє улюблене місце роботи в берлінському офісі (в до коронавірусні часи) — з видом на Александрплатц та чудові заходи сонця.

​​#хвилинкадизайнера #дизпсих Коли ми роздивляємося вогонь, то можемо побачити в ньому якісь окремі силуети, що здаються знайомими, схожі на інші речі. Так само ми будуємо асоціації, роздивляючись хмари в небі, або гори. Саме у такий спосіб наші пращури дивилися на зоряне небо й давали імена сузір’ям. Так влаштований наш мозок — нова візуальна інформація завжди порівнюється з наявною в нашій пам’яті. Мозок структурує всі здобуті знання, розкладає їх полицями, а коли чогось бракує, прагне заповнити прогалини асоціаціями, проводить паралелі для створення цілісної картини. Принципи роботи мозку вивчає гештальтпсихологія. І знання цих правил дуже допомагає дизайнерам у створенні якісних робіт. Перше правило, що прийшло саме з гештальтпсихології та яке допомагає нам у створенні інтерфейсів — правило близькості. Елементи, які розташовані близько один до одного, сприймаються як більш пов’язані, ніж ті, що розташовані далі один від одного. Отже, різні елементи можуть розглядатися як група, а не окремо. Це правило всеосяжне: дизайнери використовують його в оформленні контенту, усіх інформаційних блоках, елементів навігації тощо. Крім правила близькості, нам у роботі допомагає низка інших принципів гештальту: 🎏 Схожість — об’єкти, що схожі за розміром, контурами, кольором мають тенденцію сприйматися разом 🧷 Цілісність — наше сприйняття візуальної інформації має тенденцію до спрощення та цілісності 🔗 Замкнутість — відображає тенденцію завершувати фігуру так, що вона набуває повної, завершеної форми 🗝 Сумісність — близькість стимулів у часі та просторі може визначати наше сприйняття, коли одна подія викликає іншу 🧶 Загальна зона — принципи гештальту формують наше повсякденне сприйняття нарівні з навчанням і минулим досвідом. Наглядний приклад можливості нашого мозку різнобічно інтерпретувати візуальну інформацію. Тож, що ви бачите на фото? Молода дівчина чи стара бабця? 😉

​​#хвилинкадизайнера Джонатан Айв залишив компанію Apple у 2019-му. Він присвятив їй 27 років життя й достовірної відповіді на питання: чому Айв пішов, досі немає. Ми знаємо лише те, що реальної роботи в Apple за останні 4 роки було небагато — його обов’язки зводилися до контролю роботи дизайнерів. Також відомо, що Тім Кук «незацікавлений» у тих процесах розробки продуктів, які були прийнятними раніше. Зрештою, Джонатан Айв заснував власну агенцію FromLove, до якої долучилися не лише цифрові дизайнери, але також архітектори та навіть письменники. Ця агенція поки не дала якихось гучних результатів своєї роботи, але очікування вкрай високі. Вони підігріваються також новинами на кшталт нових клієнтів — останнім із таких стала компанія AirBNB. Айв, який був посвячений у лицарі королевою Великобританії у 2012 році, є одним із найвідоміших, найвпливовіших та найзнаковіших дизайнерів сучасності. На його рахунку дизайн моделей iPhone, iPad, iMac і MacBook, створення Apple Watch та навіть долучення до проєктування нового кампусу компанії — Apple Park. Саме йому цифровий світ завдячує переходу від сквеоморфізму до плоского та мінімалістичного дизайну. На початку ідеї Айва видавалися користувачам божевільними, його звинувачували в примітивізмі. Але зрештою Айв створив справжню революцію в зовнішньому вигляді цифрових продуктів і вніс своє ім’я в історію світового дизайну. Його постать в Apple була настільки визначною, що акції Apple впали на 1 % після оголошення закінчення його співпраці з компанією. Чекаємо на кейси FromLove, а також на нові продукти AirBNB на чолі з Джонатаном Айвом. Це має бути вогник! 🙂

#мистецтво Бенксі створив нове графіті. 17-го жовтня він виклав у своєму інстаграмі фото нової роботи на вулиці Ноттінгема. На малюнку дівчинка крутить велосипедну шину-обруч, яку вона зняла (судячи з композиції) зі старого велосипеда без колеса, що був залишений поруч. Останні роботи Бенксі були на тему пандемії, а ця… Ця залишилася без пояснення й виглядає як забавка, наче відомий творець втомився від болючих соціальних тем і вирішив узяти паузу й погратися в дитячі забавки. Що мене насправді дивує в історії Бенксі — це його анонімність. Анонімність тривала й чим далі, тим більше міфів і таємниць навколо цього імені. Чи, можливо, бренду? Бо один із достеменно відомих фактів — у Бенксі є помічники. Але тим паче, як у XXI столітті можна залишатися невідомим, тікати від поліції вночі після нанесення чергово малюнка й водночас бути всесвітньо відомим митцем, що додав своїми творами вуличне графіті (за який штрафують і саджають) та стріт-арт до контексту сучасного мистецтва, що продаються на аукціонах за мільйони доларів? Лише уявіть собі таке: вночі ти під трафарет малюєш на черговій будівлі й за тобою вже женеться поліція, щоби схопити й кинути за ґрати за вандалізм, але наступного дня ти бачиш, як місцева влада встановлює скло на твою нову роботу й тисячі туристів фотографуються на тлі твого витвору.

#хвилинкадизайнера Андрій Федорів в одному з останніх випусків свого влогу взяв інтерв’ю в Баррі Катца — автора 6-ти книг із дизайну, професора двох видатних американських університетів та «fellow» в компанії IDEO. Коротко кажучи, це дуже крутий дядечко-дизайнер. Ось декілька з його тез із цього випуску, що зачепили струни моєї душі: «Дизайн починається там, де майстер переходить від речі до плану виробництва». «В XIX сторіччі майстер зробив би стілець, уже у XX він би зробив план для стільця й найняв би когось, щоби це зробити. Наразі дизайнери відокремлені від виробництва». «Дизайнер може отримати обвинувачення на власну адресу, що в нього бракує експертності для розв’язання глобальної проблеми» — це зумовлює необхідність розбудови власних зон експертності у T-shape форматі. «Те, чого люди бажають і те, що їм насправді потрібно — це можуть бути геть різні речі». Більше цікавинок від пана Катца за посиланням.

​​Чим насправді пахнуть книги? Звідки беруться всі ті запахи й чому старі технології стоять на варті нашого кохання до книг? Розповідаю про все це у моїй невеличкій статті для блогу книгарні «Є».

#мистецтво #фан Час трішки розважитися! Тест від «Ейдосу» — дізнайся, який ти стиль у художньому мистецтві 😉

#хвилинкадизайнера Що об’єднує логотипи IBM, UPS, Esquire, Ford та NeXT? Так, звісно, дизайнер, що їх створив. Якщо ви дизайнер, то ім’я Пола Ренда вам має бути відоме. Він — ікона графічного дизайну XX сторіччя. Ренд створив багато логотипів, що стали справді легендарними. Він керувався системним підходом у творчості, прагнув підкорити процес створення логотипу чітким процедурам і зрештою зміг розробити методологію, яка й наразі є універсальною для перевірки якості логотипу. Ренд запропонував оцінювати фірмові знаки за такими показниками: ✅ Унікальність ✅ Зручність читання ✅ Адаптивність ✅ Запам’ятовуваність ✅ Універсальність ✅ Позачасовість ✅ Простота

​​#хвилникадизайнера #дизмат Перші комерційно вдалі навушники були створені у 1910-му році в США, на кухні мормона Натаніеля Болдуіна. Винахідник навіть не запатентував свій виріб, бо вважав його простим і тривіальним. Проте ВМС США одразу звернули увагу на новинку і придбали винахід Болдуіна. За декілька років він заснував компанію Baldwin Radio Company, у якій уже у 1920-х працювало 150 співробітників, а щорічний прибуток становив 2 млн доларів. Неймовірні гроші на той час. Втім компанія проіснувала лічені роки. У 1924-му було оголошено про банкрутство. А річ у тім, що Натаніель Болдуін все-таки був спершу мормоном, а вже потім винахідником та бізнесменом. Він завзято боровся за права та свободи мормонів, інвестував багато грошей у мормонські фундаменталістські організації. Саме релігійний фанатизм занапастив його статки, бізнес та славу винахідника. На зображенні ті самі перші навушники Болдуіна, що здобули світову славу.

​​#мистецтво Якщо Кандинського з його абстракціями можна не розуміти, якщо сюрреалізм Рене Магрітта також залишає нас із купою питань, то принаймні ніхто з них не руйнує естетичні канони. І ніхто не залишив своє ім’я в історії мистецтва настільки неоднозначними творами, як Амадео Модільяні. Творчість цього художника залишається для мене цілковитою загадкою. Він мав окремий, неповторний стиль, яким можна захоплюватися та жахатися водночас. Завжди бідний, із жахливим характером, слабкий і хворий на туберкульоз, Модільяні знаходив прихисток в алкоголі та наркотиках. Існує легенда, що стиль його портретів (завдяки яким він і увійшов в історію) із подовженими кінцівками, відсутністю зіниць і т. п. з’явився через постійне алкогольне сп’яніння, мовляв, художник завжди дивиться на своїх героїв крізь дно склянки й тому бачить їх саме так. Але це тільки легенда, насправді художник був справжнім талантом, володів різноманітними стилями, встиг зарекомендувати себе майстром у жанрі реалізму. Тож відомі портрети Модільяні — це унікальне бачення людини, спроба відшукати архетип жінки та чоловіка. На зображенні один із відомих портретів художника — «Porträt de Moise Kiesling». P.S. У 2004-му році світ побачив стрічку «Модільяні» від режисера Міка Девіса, що розповідає про життя та творчість митця. Раджу до перегляду, якщо ви цікавитися мистецтвом.

​​#хвилинкадизайнера Правильна відповідь! До живопису біоморфізм немає стосунку, а от промисловий дизайн та архітектура мають уже доволі багато об’єктів вироблених саме в цьому стилі. Один із моїх улюблених прикладів: внутрішній дизайн та оздоблення собору Саграда Фамілія, що були створені суто інтуїтивно великим Антоніо Гауді. Архітектор надихався елементами природи, тому розгалужені колони всередині храму мають нагадувати відвідувачам дерева. Біоморфізм в архітектурі, дизайні інтер’єрів та промисловому дизайні характеризує відсутність симетрії, жорстких ліній та чітких форм. Натомість він використовує плавні та пластичні форми, що нагадують (але не копіюють) об’єкти природи. Цифровий дизайн поки не може похизуватися великою кількістю девайсів, або застосунками виробленими в стилі біоморфізму… Хоча, є все-таки дещо варте нашої уваги — Apple Watch. У 2015 році до команди Джоні Айва доєднався його найкращий друг — промисловий дизайнер Марк Ньюсон, відомий своїми роботами (інтер’єри, автівки, фотокамери, зброя, годинники та багато іншого) у стилі біоморфізму. Усім роботам дизайнера характерна відсутність гострих кутів, пластичність і легкість форм. Філософія цифрового та технологічного пристрою сама по собі протилежна єднанню з природою та відтворенню біологічних об’єктів, проте дизайн корпусу Apple Watch завдячує саме елементам біоморфізму.

​​#хвилинкадизайнера #дизмат Допоки зірки сяють на нічному небі, ми завжди будемо спрямовувати наші погляди вгору, спостерігати за ними, мріяти про них. ✨ Маск готує нову місію на Місяць і ми вже бачимо на обрії початок ери космічного туризму. Не за горами той момент, коли астронавт зробить перший крок на Марсі. А спочатку люди нічого не знали про небесні світила. Їм залишилося лише фантазувати, наділяючи зірки магічними властивостями. Хтось вважав, що це душі загиблих, а інші думали, що це сяєво богів. Знадобилися тисячоліття та безліч ночей проведених біля багаття в спостереженнях за зірками, щоби зрозуміти лише те, що небесні тіла не змінюють взаєморозташування. Із цим фактом людство започаткувало розвиток навігації. Очі залишалися головною зброєю в пізнанні неба аж до XVII сторіччя, коли Галілео Галілей спрямував зорову трубу в небо. У прагненні дістатися зірок, в 1609 році Галілей зміг посилити збільшення й так з’явився перший телескоп із 8-кратним збільшенням. Вчений розвивав свій винахід, аж допоки не досяг 32-кратного збільшення. Це був телескоп завдовжки в метр і діаметром 4,5 см. Завдяки своєму «девайсу» Галілей розгледів фази Венери, кільця Сатурна, супутники Юпітера та навіть плями на сонці. 🔭 Наштовхує на роздуми про те, наскільки важливо працювати в ітераціях над будь-яким продуктом. Галілей міг зупинитися на 8-ми чи 16-ти кратному збільшенні, досліджуючи ті неосяжні простори космосу, що вже розгорталися перед ним. Але він не спинявся на досягнутому, бажав побачити більше і зрештою дістав поглядом кільця Сатурну та супутники Юпітера. А все почалося лише з одного наївного руху вченого, у романтичному прагненні дістатися зірок. Телескоп Галілея зруйнував сталі уявлення людства про Всесвіт та нашого місця в ньому. За що сам вчений був суворо покараний. До речі, Ватикан визнав помилку та хибність обвинувачень Галілея лише в 1992 році.

​​#мистецтво Я особливо полюбляю ті історії успіху, у яких герой займається чимось одним перші так років 30–40 свого життя, аж раптом розуміє, що хоче робити щось геть інше і зрештою стає видатним діячем, а його ім’я закарбовується на сторінках історії. Такі біографії, з раптовим розворотом кар’єри на 180°, завжди надихають і нагадують, що вік — не вирок і наше життя в наших руках. Здебільшого. 😬 Так було і з Василем Кандинським, батьки якого бачили сина виключно юристом. Проте в 30 років він відмовився від кар’єри і зайнявся живописом. Багато років потому Кандинський створив перші картини, що зробили його відомим на весь світ. Це були картини у новому стилі абстракціонізму. Роботи Кандинського унікальні та всебічно працюють із нашими відчуттями. Художник сприймав барви не лише оптично, але й аудіально, як це не дивно. Він казав, що в кожної фарби є свій аромат, звук та форма: що синій — це коло, а червоний — квадрат. Саме тому роботи Василя Кандинського порівнюють із симфоніями. На зображенні відома картина художника «Маленькі світи».

​​#хвилинкадизайнера Правильна відповідь вікторини! Отже чверть з тих, хто взяв участь в опитуванні, дали відповідь, що продакт-дизайнер займається «візуальною складовою». Це йде від розповсюдженого стереотипу, що всі дизайнери працюють здебільшого з графікою. І насправді продакт-дизайнер має вміти створювати привабливі візуальні рішення, проте це далеко не основний напрям його діяльності. Проєктування користувацького досвіду — це є основне завдання у роботі продакт-дизайнера. На перше місце продакт-дизайнер завжди має ставити інтереси користувача, досліджувати його проблеми й потреби та врешті пропонувати різні рішення продукту, що ці потреби здатні задовольнити. Максимально зручний та цілісний досвід користувача, а також захист його інтересів — це є основна зона відповідальності продакт-дизайнера. Якщо саме ця тема вам цікава й ви хотіли б отримувати більше корисної інформації для розвитку саме у галузі продукт-дизайну — завітайте й підпишіться на мій Instagram.

​​#хвилинкадизайнера #дизмат У сучасному цивілізованому світі вже не знайдеться такої людини, яка б не чула про конструктори LEGO. Я не дуже полюбляв іграшки-конструктори в дитинстві, але коли я вперше побачив конструктор LEGO на вітрині магазину «Піонер» (то була модель піратського корабля), це було кохання з першого погляду. Він стояв під склом у центрі зала й виблискував, наче справжній скарб. Так воно і є, бо кожний конструктор LEGO має особливу магію, що здатна легко перенести дитину й навіть дорослого, у казковий світ, який ми створюємо самі й де все можливо. Історія LEGO почалася у 20-х роках, у майстерні данця Оле Кірка Крістіансена, який робив драбини, прасувальні дошки, стільці та дерев’яні іграшки. Саме іграшки він полюбляв робити найбільше. У 1932-му році знаходячись на межі виживання та банкрутства, Крістіансен називає свою майстерню Leg Godt, що в перекладі з данської означає «грай добре». Назва швидко трансформувалася в скорочену версію LEGO. Крістансен поставив собі за мету, створювати такі іграшки, які б розвивали фантазію дитини, винахідливість та творчі здібності. Саме це і стало «секретним соусом» конструктора LEGO. Прості дерев’яні цеглинки з яких можна було створити будь-що. Цеглинки LEGO здобули шалену популярність у межах Данії, а у 1947-му році почалося виробництво моделей із пластику. І якщо сьогодні ви захочете зібрати щось зі своїх деталей із нового конструктора та конструктора, що був випущений, скажімо, у 50-х — усі цеглинки підійдуть одна до одної. Вже за 20 років LEGO стала справжньою імперією, а конструктори збиралися дорослими та дітьми в усіх куточках планети. Британська асоціація продавців іграшок назвала цеглинку LEGO найзначнішою іграшкою XX сторіччя. І навіть сьогодні, у нашому диджиталізованому світі з купою гаджетів та цифрових розваг, звичайна цеглинка конструктора LEGO має попит, а компанія й далі розвивається та отримує прибутки. А ви збираєте LEGO? 😍

​​#хвилинкадизайнера В одному своїх ранішніх постів я розповідав про велику історію Запорізького автомобілебудівного заводу «ЗАЗ» і жалівся на те, що наразі він стоїть і світлого майбутнього на його горизонті не видніється. Аж раптом ось такі чудові новини — «ЗАЗ» розпочинає виробництво автомобілів Renault для українського ринку. Поки що невідомо, які саме моделі будуть збиратися на заводі, коли вони надійдуть у продаж і за які гроші, але сам факт відновлення заводу, його модернізація та повернення до активної роботи — величезний крок для нашої країни.