Дизайн-борщ

Відійшла Зоя Лісовська-Нижанківська (1927–2026) 6 липня в Женеві на 100-му році життя померла Зоя Лісовська-Нижанківська — живописиця, графікиня, майстриня сакрального мистецтва. Про це повідомив Музей української діаспори; звістку передала донька мисткині Лада-Аріадна Нижанківська. Зоя Лісовська народилася 14 квітня 1927 року у Львові, у родині, де сходяться дві лінії української культури: батько — графік Роберт Лісовський, один із творців української візуальної культури ХХ століття, мати — Стефанія Туркевич, перша українська композиторка. Рятуючись від радянських репресій, родина емігрувала — Дрезден, Відень, згодом Італія та Англія. У Лондоні здобула Національний диплом із дизайну та срібну медаль за книжкову ілюстрацію; дипломну роботу виконала як альбом ілюстрацій про Гуцульщину. Трирічна стипендія привела її до Академії мистецтв у Римі. З 1955 року жила в Женеві, де взяла шлюб з Олегом Нижанківським, сином композитора Нестора Нижанківського — їхній дім став одним з осередків українського культурного життя Швейцарії. За понад шість десятиліть — сотні творів живопису, графіки, мозаїки, вітражів, ікон. Ілюструвала Коцюбинського, Лесю Українку, Торнтона Вайлдера. Персональні виставки — Мюнхен, Ріо-де-Жанейро, Нью-Йорк, Львів, Женева. Серед найвідоміших робіт — «Вечорниці» (1955), «Богородиця» (1960), «Дівчина з Буковини», «Біженці». 2018 року Львів вручив їй Золотий герб міста, тоді ж у видавництві «Апріорі» вийшла книга Романа Яціва «Зоя Лісовська: Джерела пристрасті». Вона належала до генерації митців, яка не дала перерватися тяглості української культури в роки радянської окупації — і не переставала про це говорити. У 99 років, в одному з останніх інтерв'ю, побажала українцям одного: повернутися до української мови, бо москва — наш ворог. Зі святими упокой її, Господи! Посилання