Закнижжя психолога.

Книги, які допомагають в роботі з військовими. Частина 3. Обіцяв потроху писати про книги, які допомагають в роботі з військовими. І про каву. Ось частина 1, тут частина 2. На фото - моя третя добірка книжок про травму, сенс, стійкість і психологічне відновлення, які формували моє розуміння роботи з військовими. Я зачитувався кожною, і з великою радістю тримаю їх зараз на моїх полицях в бібліотеці. 1. Ненсі Мак-Вільямс «Психоаналітична діагностика» Це одна з найавторитетніших книг із клінічної психології, яка допомагає глибше зрозуміти структуру особистості, а не лише її симптоми. Ненсі Мак-Вільямс поєднує психоаналітичну теорію з багаторічною клінічною практикою, роблячи складні концепції доступними для фахівців. Це фундаментальна праця для психологів, психотерапевтів і всіх, хто прагне краще розуміти внутрішній світ людини. База. Для всіх клінічних психологів. 2. Стівен Гейз «Вивільни свій розум і почни жити» Книга знайомить читача з терапією прийняття та відповідальності (ACT), навчаючи по-новому ставитися до тривожних думок і важких емоцій. Автор показує, що боротьба з внутрішніми переживаннями часто лише посилює страждання, тоді як прийняття допомагає рухатися до життя, яке відповідає власним цінностям. 3. Меган Девайн «Це ок, якщо ви не ок» Меган Девайн руйнує поширені міфи про горювання та чесно говорить про біль втрати без спроб його «полагодити». Книга допомагає зрозуміти, що сильні переживання після втрати є природною реакцією, а не ознакою слабкості чи патології. 4. Гомер «Одіссея» «Одіссея» книга, з якої виросла вся західна література, на мою думку. Одна з найвидатніших поем світової літератури, що розповідає про довгий шлях ветерана (Одіссея) додому після Троянської війни. Це історія про витривалість, вірність, мужність і прагнення повернутися до найдорожчих людей, незважаючи на численні випробування. 5. Джонатан Шей «Одіссей в Америці» У цій книзі американський психіатр Джонатан Шей використовує образ Одіссея, щоб пояснити психологічний шлях військових після повернення з війни. Спираючись на багаторічну роботу з ветеранами, автор показує, що справжнє повернення додому означає не лише фізичне прибуття, а й відновлення довіри, стосунків, ідентичності та відчуття приналежності. Книга є крутим джерелом для психологів, військових, ветеранів і всіх, хто прагне глибше зрозуміти наслідки війни та процес психологічної реінтеграції. Я читав її після "Одісеї", дуже крута." 6. Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу» У своїй найвідомішій книзі Віктор Франкл поєднує особистий досвід перебування в нацистських концтаборах із принципами створеної ним логотерапії, показуючи, що прагнення до сенсу є головною рушійною силою людини. Як людина, яка практикує логотерапію в роботі з військовими - скажу, що це головна книга для мене. А кава дуже доповнює це перелік книг. Я дуже люблю смачну каву. Ось 3 смаки, які мені дуже подобаються. Я їх прям на фото взяв: Сальвадор - моя улюблена. Дуже смачна. З кислинкою особливою. Індонезія - п’ю прямо зараз, з приємними нотками барбарису. Колумбія - неймовірно смачна і з кислинкою. Декафеїнізована кава- тобто вона зберігає більшість корисних речовин звичайної кави, але практично не стимулює нервову систему. Я дружу з ними і маю спеціальні умови, якщо купляти каву через моє посилання. І правда дуже класна кава • можна отримувати бонуси при покупці: • бонуси нараховуються у вигляді % від покупки • 1 бонус = 1 грн при оплаті • бонусами можна оплатити до 100% замовлення • чим частіше замовляєш — тим вищий рівень і більше бонусів повертається • бонуси не згорають Коротше, умови класні. Кава класна. Рекомендую. Тільки замовляти потрібно за моїм посиланням, тоді нараховуються бонуси. А Від 350 грн - безкоштовна доставка. Ось тут: https://25coffeeroasters.ua/?utm_source=bloger&utm_medium=cpc&utm_campaign=bagnenko Якщо такі пости про книги для роботи з військовими корисні - поставте 🔥 або + в коментарях. І напишіть, які ще книги, на ваш погляд допомагають працювати з військовими. Якщо не читав - прочитаю, якщо читав, може додам до мого списку. @bagnenkoText

Люблю поповнювати бібліотеку англомовними книгами. Це дуже розвиває мову і розуміння книжкового світу. Але сьогодні усвідомив одну дуже цікаву річ — як же відрізняється наш книжковий ринок від західного. Був сьогодні в book.ua - там полиця з англомовними книгами. Я дивився і знайшов реально 4 прізвища, знайомі мені. А це книжки з британських книжкових, які є бестселлерами. Як же багато книг у нас ще не перекладено. Цікаво розуміти, як багато ти не знаєш. Купив кілька класних авторів, яких відкрив для себе. Хочете покажу? @BagnenkoText

Про "Мистецтво війни" Сунь Цзи або чому важливо дарувати військовому книги, що він сам хоче читати. Книга для військового? Продовжую дарувати і звітую вам. Дарую також і незвичні книги - наприклад "Мистецтво війни" Сунь Цзи. Цей військовий дуже хотів саме цю книжку і попросив її. Коли людина виявляє бажання - я завжди дуже підтримую. Читання книги, яка дійсно цікава військовому, допомагає переключити увагу з постійної настороженості на змістовну діяльність, що знижує рівень психофізіологічного напруження. Воно стимулює осмислення власного досвіду, розширює внутрішній світ і нагадує, що життя не обмежується війною та пережитою травмою. Крім того, самостійний вибір книги повертає відчуття автономії, контролю й здатності впливати на своє життя, що є важливим чинником психологічного відновлення. Дякую за підтримку і допомогу в закупці якісних і потрібних книг для хлопців. Ось збір на підтримку моєї роботи з військовими — книги і необхідне. 🔗Посилання на Банку https://send.monobank.ua/jar/4XtefYkEZN 💳Номер картки Банки 4874 1000 3049 5322 Дякую🙌 @bagnenkoPsy

"Життя Марії" Сергія Жадана. Читатиму на вихідних. Зараз є потреба в якихось містких і хльостких словах. У Сергія Жадана дуже сильна поезія, і хочеться читати і читати. Ось вірш, який особливо запав в серце:

Візьми лише найважливіше. Візьми листи.

Візьми лише те, що зможеш сама нести.

Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі,

візьми дерев’яні розп’яття, золочені муляжі.

Візьми хліб і городину, потім іди.

Ми ніколи більше не повернемося сюди.

Ми ніколи більше не побачимо наші міста.

Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.

Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць.

Нам ніколи не пити з сухих криниць.

Нам ніколи більше не бачити знайомих облич.

Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч.

Нам з тобою бігти вздовж соняшникових полів.

Нам з тобою тікати від псів, спати поміж волів.

Нам збирати воду в долоні, чекаючи в таборах,

дратувати драконів на бойових прапорах.

Друзі не вернуться, і ти не прийдеш назад.

Не буде задимлених кухонь, не буде звичних посад,

не буде сонного світла серед нічних осель,

не буде зелених долин і заміських пустель.

Буде розмазане сонце за плацкартним вікном.

Буде холерна яма, залита вапном.

Буде криваве взуття на жіночих ногах,

вимучені вартові в прикордонних снігах,

підстрелений листоноша з порожнім мішком,

підвішений за ребро священик із безжурним смішком,

цвинтарна тиша, гамір комендатур,

списки загиблих, друковані без коректур,

такі безкінечні, що навіть часу не стає

шукати в них щоранку ім’я своє.

Сергій Жадан

А що ви читатимете? @BagnenkoText

Досвід ЗСУ після досвіду управління видавництвом. Шлях військового. В гостях Антон Мартинов. Я глибоко вірю, що розуміння створює емпатію. Тому у мене на подкасті історії військових - бо я дуже хочу, щоб цивільні краще розуміли військових З 2023 року як вийшов мій подкаст — я записую історіі військових. Власне перший випуск - якраз історія військового. І сьогодні я знов викладаю історію військового - у мене в гостях Антон Мартинов, засновник видавництва "Лабораторія" , якого дуже поважаю за шлях підприємництва, а тепер і шлях військового. Говорили про його шлях. Про зміни, які відбуваються Про стилі управління І про те, що найбільше тригерить військового А ще в кінці подкасту розігруємо улюблену книгу пана Антона - "Пригоди бравого вояка Швейка" - щоб дізнатись умови, потрібно перейти і подивитись 🙂 Запрошую до перегляду. https://youtu.be/8xyhglRi_f0 Якщо це корисно - підписуйтесь на мій ютуб-канал. і поставте якусь реакцію. Це правда мотивує знімати далі. @BagnenkoPsy

Книга "Будь ласка, не бійся" Павла Паштета Белянського. Читатиму на вихідних. Павло «Паштет» Белянський — сучасний український письменник, сценарист, блогер і військовослужбовець ЗСУ. Найбільшу популярність йому принесла книга «Я працюю на цвинтарі», яка була екранізована, а після початку повномасштабної війни його творчість набула нового звучання. Я збираю книги всіх військових, які можу знайти і поступово читаю, а потім розказую вам. Ця книга - його остання, і читається легко. Мені подобається. Водночас - книга про війну і початок повномасштабного вторгнення, це може бути комусь тригерним і непростим. Але мені особисто подобається. А що у вас на вихідних? Знаю ж, що точно читатимете. @bagnenkoText

Книга Флеша — рідкісна знахідка. Книга «Розвідка» від Флеша, Сергія Бескрестнова, відомого радника Міністра Оборони, — книга про те, що анонімності не існує. Вона має дуже обмежений наклад Це книга, яку дуже складно дістати. Книга на подарунок. я сьогодні і на мітинги, і ще й книжку встиг знайти. Якщо вам теж треба — ще трохи є в книгарні Сенс на Хрещатику. Любите такі обмежені наклади книг? @bagnenkoText

Протести. День 3. Я в Києві. По відчуттях людей максимум. На годиннику 21:49, коли я це пишу. На площі нема де не те, що яблуку впасти, а навіть смородині. Співаємо гімн. Тепер уже чітке усвідомлення, що якась точка неповернення пройдена і назад відкотити не вийде. підтримка одне одного шалена. Поки я тут — бачу багато. Вода. Їжа. Старлінк. Маркери. Картон. Готовність допомогти. Побачив людину, яку давно знаю заочно, хотів познайомитись вживу, переговорили — відчув багато тепла. Також познайомився з Масі Найемом, домовився про подкаст. Стоїмо. Суспільство потребує дорослого діалогу. Мовчання зараз — найгірше, що можна робити. Вдячний кожному, хто заявляє свою позицію. @bagnenkoPsy

Книга Флеша — поповнення. Поповнення «Розвідка» від Флеша, Сергія Бескрестнова, відомого радника Міністра Оборони, Книга, яку дуже складно дістати. Книга на подарунок. я сьогодні і на мітинги, і ще й книжку встиг знайти. Якщо вам теж треба — ще трохи є в книгарні Сенс на Хрещатику. Любите такі обмежені наклади книг

Прийшли книги від видавництва Віват. Люблю книги, ви це знаєте :) ✅ 2 книги тут - книги військовго, Павло Паштет Белянський. Ніколи не читав до того. Але стабільно поповнюю бібліотеку новими книгами наших військових - Артем Чапай, Артур Дронь, Богдан Коломийчук і 3 книги з серії психологічних книг, які збираю. ✅ "Міф про норму" Габора Мате ✅ "Це почалося не з тебе" про успадковану родинну травму ✅ "Долаємо співзалежність" Мелоді Бітті Дуже цікаві всі книги. Якщо подобаються такі розпаковки - дайте вогник :)

3 причини, чому книга корисна на відновленні Продовжую дарувати книги військовим і бачу від цього нейморвірну користь Що дає книга військовому під час відновлення? 1. Допомагає переключити мозок із режиму виживання Під час читання увага поступово переноситься із постійного моніторингу небезпеки на осмислення сюжету, ідей або досвіду іншої людини. Це може зменшувати психічне виснаження та давати нервовій системі можливість відпочити. 2. Допомагає осмислити власний досвід Читаючи історії інших людей, військовий нерідко знаходить слова для власних переживань. Це сприяє інтеграції досвіду, а не лише його пригніченню. 3. Підтримує когнітивне відновлення Регулярне читання тренує увагу, пам'ять, мислення та здатність концентруватися, які можуть бути порушені після тривалого стресу або бойових дій. Чому краще подарувати книгу, ніж просто дати почитати? Бо це повідомлення: «Я вірю в тебе» Подарунок несе символічний зміст. Людина відчуває, що її вважають гідною часу, уваги й турботи. Бо книга стає особистим ресурсом Її можна перечитувати, робити позначки, підкреслювати важливі думки, повертатися до неї через місяці чи роки. Вона стає частиною особистої бібліотеки та історії. Я часто дарую книги, які допомагають формувати нові звички - ось ця книга якраз про це "Tiny Habits" Дякую всім, хто підтримує цю ініціативу. Дякую видавництву Букшеф за чудові книги, попри ту трагедію, яку вони пережили і втратили більше 800 000 книг. Ось збір на підтримку моєї роботи з військовими — книги і необхідне. 🔗Посилання на Банку https://send.monobank.ua/jar/4XtefYkEZN 💳Номер картки Банки 4874 1000 3049 5322 Дякую🙌 @bagnenkoPsy

Коли щось працює — це треба посилювати, а не прибирати без пояснень. Це — постріл собі в ногу під час війни. Суспільство потребує діалогу, а не мовчання. Важливі посади мають займати компетентні і відповідальні, а не слухняні. За 5 місяців вичистити авгієві конюшні неможливо, потрібен час. Як людина, яка працює з військовими я розумію величезну потребу в змінах і я бачив у багатьох з них обережну надію на зміни. Дякую всім, хто висловлює свої цінності і позицію сьогодні. Для мене це — активна громадянська позиція. P.S. Малював нашвидкоруч, вдома тільки коробка з-під взуття з весілля, от вона і знадобилась для картонки «Перевзулись?» @bagnenkoPsy

5 речей, яких нас вчить “Одісея” про ветеранів. Частина 1. Я полюбив книгу Гомера "Одісею". Вона для мене як дороговказ, через що проходить ветеран. Зараз читаю книгу про повернення ветеранів з війни на основі "Одіссеї", — книга Джонатана Шея "Одіссей в Америці". І щиро тішусь, що скоро виходить фільм Крістофера Нолана про цю тему. Хоча "Одіссея" не є книгою про психологічну реабілітацію, вона містить низку універсальних мотивів, які добре узгоджуються із сучасним розумінням відновлення ветеранів: шлях додому, повернення до ідентичності, терпіння, підтримка близьких, пошук сенсу та інтеграція пережитого. 1. Дорога додому довша за дорогу на війну Повернення із війни не завершується моментом прибуття додому. В "Одіссеї" десятирічна подорож після Троянської війни символізує, що внутрішнє повернення потребує часу. Принцип: Відновлення — це процес, а не подія. 2. Людина повертається іншою Одіссей повертається не тим юнаком, який колись вирушив на війну. Принцип: Мета реабілітації — не "стати таким, як раніше", а побудувати нове життя з урахуванням пережитого досвіду. 3. Випробування не завершуються після війни Небезпеки Одіссея не закінчуються після перемоги під Троєю. Принцип: Післявоєнні труднощі — частина шляху, а не ознака особистої невдачі. 4. Дім — це люди, а не лише місце Головною метою Одіссея є повернення до Пенелопи, Телемаха та свого народу. Принцип: Стосунки є одним із найпотужніших ресурсів психологічного відновлення. 5. Ідентичність потрібно відновлювати Повернувшись, Одіссей не одразу відкриває своє ім'я. Він поступово відновлює своє місце у власному житті. Принцип: Після війни людина нерідко заново відповідає на питання: Хто я? Яке моє місце? Якою буде моя наступна місія? Одіссей задавав собі ці питання і пошук відповідей на них - це і є частина його повернення. Важливе застереження Таке прочитання "Одіссеї" є сучасною психологічною та екзистенційною інтерпретацією. Гомер, звісно, не писав епос як посібник із реабілітації ветеранів. Проте мотиви повернення, втрати, випробувань, ідентичності та дому зробили "Одіссею" одним із найвпливовіших творів. І ми можемо повертатись до цієї книги для осмислення досвіду війни. Як вам таке прочитання “Одісеї”? І як вважаєте, чому у ветеранів завжди були складнощі з поверненням? Якщо це корисно - поставте вогник, або +. Напишу продовження. @BagnenkoText

Читаю переписку Винниченка і Софії Яблонської. А потім читаю, шо він думає про неї в щоденнику. Слухайте, ну він просто огидний. В листах лестить, а потім особисто пише, «скільки протирічивого, нещирого, несвідомо брехливого у цієї маленької істоти» і «чи не подібний я до якоїсь Жадки»… Такий він дволикий, лицемірний з нею. Шкода авторку. Цікаво, які будуть думки у інших, хто читав переписку на клуб. @bagnenkoText

Читаю переписку Винниченка і Софії Яблонської. А потім читаю, шо він дума про неї в щоденнику. Слухайте, ну він просто огидний. В листах лестить, а потім особисто пише, «скільки протирічивого, нещирого, несвідомо брехливого у цієї маленької істоти» і «чи не подібний я до якоїсь Жадки»… Такий він дволикий, лицемірний з нею. Шкода авторку. Цікаво, які будуть думки у інших, хто читав переписку на клуб. @bagnenkoText

«Самоспівчуття» Крістін Нефф Читаю чудову книгу і хочу поділитись корисними практиками. Найкраще досліджені практики самоспівчуття допомагають не “пожаліти себе”, а навчитися ставитися до себе так, як ми ставимося до близької людини. Найбільше емпіричної підтримки мають вправи на доброзичливий внутрішній діалог, усвідомленість і співчутливе переосмислення власного досвіду. 1. Пауза самоспівчуття (Self-Compassion Break) Цю вправу розробила Крістін Нефф. Вона займає 1–3 хвилини й особливо корисна після помилки, конфлікту або невдачі. Три кроки: Крок 1. Усвідомте біль. Скажіть собі: «Зараз мені важко.» «Це болісний момент.» Не заперечуйте своїх почуттів. Крок 2. Згадайте про спільну людяність. «Помилятися — це частина людського життя.» «Я не єдиний, хто переживає подібне.» Це допомагає вийти з відчуття ізоляції. Крок 3. Відповідайте собі з добротою. Запитайте: «Що зараз було б найтурботливішим для мене?» Можна сказати: «Я поруч із собою.» «Я можу ставитися до себе м’якше.» Чому це працює? Вправа знижує самокритику, сором і емоційне перевантаження та допомагає швидше відновлюватися після стресу. 2. Щоденник співчуття до себе Наприкінці дня виберіть одну складну ситуацію й дайте письмові відповіді на три запитання: ✅ Що сталося? ✅ Опишіть ситуацію без осуду. ✅ Що я зараз відчуваю? Дуже проста і водночас складна практика. Більшість з нас звикли ставитись до себе суворо і критикувати себе за найменшу помилку. Читаю і практикую. А що ви думаєте, чи потрібно бути добрим до себе? @bagnenkoText

15 способів відновити нервову систему під час тривалого стресу за допомогою природи Сьогодні поговоримо про один із найдоступніших та найпотужніших інструментів відновлення — природу. У складні часи наша нервова система працює на межі, і саме контакт із довкіллям може стати тим безкоштовним «ліком», який допоможе знизити рівень кортизолу та повернути відчуття стабільності. Ми живемо в хронічному стресі. Під час постійних обстрілів треба жити, заробляти, вирішувати питання, проблеми. Після тривалого психологічного навантаження нервова система часто продовжує працювати так, ніби небезпека ще триває. Людина може бути вже у безпечному місці, але мозок залишається настороженим: важко розслабитися, сон стає поверхневим, думки не зупиняються, а тіло перебуває в постійній готовності до дії. Для переходу від режиму виживання до режиму відновлення потрібен не лише час, а й відповідне середовище. Природа створює саме такі умови. Вона не перевантажує мозок великою кількістю стимулів, як це робить місто. Спокійні звуки, зелень, вода, свіже повітря та природне освітлення допомагають поступово зменшити внутрішню напругу. Мозок отримує сигнали, що навколо немає безпосередньої загрози, і це сприяє активізації процесів відновлення. Більшість з нас живуть в містах, де є підвищена небезпека. Як нам, тим, хто живе в місті - додати природу до відновлення? Якщо вам це потрібно - це відео для вас. У цьому відео я ділюся 15 конкретними способами, як інтегрувати природу у своє життя, навіть якщо ви перебуваєте у великому місті або маєте обмаль часу. Ми розберемо, як світло, звуки та навіть кімнатні рослини впливають на наш мозок і чому це критично важливо для вашої психологічної стійкості сьогодні. У відео ви дізнаєтеся: ✅ Як природа сигналізує мозку про безпеку. ✅ Чому прогулянка без телефона ефективніша за звичайну. ✅ Як «зелені» маршрути та ранкове світло змінюють ваш стан. ✅ Практичні поради для того, щоб в вашому житті було більше природи Записав коротке відео прямо з природи: https://youtu.be/1ov5cx8AEbc Якщо це корисно - поставте 🔥 або + в коментарях. Обіймаю дорогі мої люди! Ми вистоїмо 🇺🇦 Напишіть в коментарях ваші способи, що може і вам допомогти? @bagnenkoPsy

Листування Софії Яблонської і Володимира Винниченка. Читатиму на вихідних. Я у короткій відпустці на Полтавщині, і читання - одне зі способів відновлення. Читаю листування, яке дбайливо зібрано в одному місці. Але найкраще тут те, що окрім цієї книги з виділеним листуванням, у мене є щоденник Володимира Винниченка від видавництва Смолоскип. Якщо чесно - мені дуже корисно. Я зараз працюю над новою книгою і скоро почну працювати над редагуванням книги про втрати, яку я написав в 2024-2025 роках (писав про неї раніше тут). І те дбайливе ставлення до тексту, яке транслює Винниченко, та готовність вкладати багато часу і душі у власні тексти - дуже терапевтичні для мене. А що ви читаєте цими вихідними? @BagnenkoText

Що робити з власною історією болю? Як саме варто її розказувати і кому? Історії Віктора Франкла, Едіт Еґер та Ігоря Козловського - це історії страждання. Але вони стали джерелом сили не тому, що вони уникли страждання, а тому, що змогли надати йому сенс, інтегрувати його у свою життєву історію та перетворити власний досвід на служіння іншим людям. Вчора записали подкаст з Катериною Єгорушкіною, письменницею і казкотерапевткою. Вона написала прекрасну книгу "І тоді наш будинок став кораблем" з історями інших людей, які пережили найстрашніші трагедії - окупацію, полон, втрати близьких, втрату дому, переїзд і багато інших. Для мене непросто читати такі історії, я пропускаю кожну через себе, але я щиро вважаю такі книги цілющими і потрібними. І вам щиро раджу. Якщо вам цікава наша розмова - поставте тут + або вогник. Плануємо викласти подкаст найближчим часом. P.S. Запис був непростим, бо записували якраз після обстрілу і безсонної ночі. Але все ж вийшла дуже гарна і тепла розмова про важливе. @BagnenkoPsy

Чому після небезпеки важливо ставитись до себе добре? Я бачу одну помилку, яку роблять багато хто після небезпечної ночі. Вимагають від себе все те саме, що робили в звичайний день. Але психіка виснажена, нервова система потребує відновлення. І саме добре ставлення до себе - є ключем, що допомагає відновитись. Після пережитої небезпеки добре ставлення до себе є не слабкістю, а необхідною умовою відновлення нервової системи, психіки та здатності повернутися до життя. Ось 7 причин, чому важливо добре ставитись до себе в такі дні ## 1. Тому що організм ще деякий час живе в режимі небезпеки Після обстрілів, бойових дій або іншої загрози нервова система часто продовжує працювати так, ніби небезпека ще не закінчилася. Дбайливе ставлення до себе допомагає мозку та тілу поступово повернутися до відчуття безпеки. --- ## 2. Тому що відновлення потребує ресурсів Після сильного стресу людина витрачає багато фізичних та психічних сил. Відпочинок, сон, турбота про тіло та емоції допомагають відновити ці ресурси. --- ## 3. Тому що самокритика посилює стрес Думки на кшталт: * "Я мав бути сильнішим"; * "Я не повинен так реагувати"; * "Треба швидше прийти до тями" збільшують тривогу та виснаження. Співчутливе ставлення до себе, навпаки, сприяє стабілізації. --- ## 4. Тому що сильні емоції після небезпеки є нормальною реакцією Після пережитої загрози можуть виникати: * страх; * тривога; * плаксивість; * дратівливість; * втома; * емоційне оніміння. Ці реакції не означають слабкість чи неспроможність. --- ## 5. Тому що тіло потребує часу, щоб зрозуміти, що небезпека минула Навіть коли загроза завершилася, організм може ще деякий час залишатися напруженим. Добре ставлення до себе допомагає сформувати нове повідомлення: > "Зараз я у безпеці. Я можу дозволити собі відновлюватися." --- ## 6. Тому що людина після небезпеки особливо потребує підтримки У момент виснаження важливо не вимагати від себе негайного повернення до звичного життя, а поставитися до себе так, як ми поставилися б до близької людини, яка пережила важке випробування. --- ## 7. Тому що турбота про себе допомагає зберегти сенс і людяність Після травматичного досвіду людина ризикує почати сприймати себе лише через призму виживання. Дбайливе ставлення до себе допомагає повернутися до ролі не лише того, хто пережив небезпеку, а й того, хто продовжує жити, любити, творити та будувати майбутнє. ### Головна думка: > Після небезпеки добре ставитися до себе важливо не тому, що ви слабкі, а тому, що ваш організм і психіка виконали величезну роботу, щоб допомогти вам вижити. Також раджу подивитись моє відео - як піклуватись про себе після небезпечної ночі - там базові принципи відновлення: https://youtu.be/9ToLknSEkVU А якщо це корисно - поставте вогник або + в коментарях і поділіться з іншими. @BagnenkoPsy