Рідновірська Українська Спільнота Р.У.С.

ЗБІР + РОЗІГРАШ ДЛЯ 33-Ї БРИГАДИ Розігруємо керамічний ідол Тора з Чорної могили ручної роботи, щоб придбати РЕБ-систему Скалозуб FPV 50 Вт для бійців 33-ї окремої механізованої бригади. Ваша небайдужість — це реальний захист наших воїнів від ворожих дронів. Мета збору: 34 000 гривень🔴 Умови участі: 1. Бути підписаним на наш Telegram-канал або Instagram; 2. Зробити донат на збір; 3. У коментарі до збору вказати свій нік у Telegram. Вартість участі (квитки): 50 гривень — 1 слот (один шанс на перемогу); 200 гривень — 4 слоти. Спеціальні подарунки: За донат від 500 гривень — гарантований подарунок від екіпажу: Прапор бригади Гільза 40-го калібру Важливо: обов'язково зазначайте свої контактні дані під донатом (Telegram та Instagram) для зворотного зв'язку. Не будьте байдужими, допоможіть закрити збір та вигравайте цінний артефакт. ЧАС ДО 18 БЕРЕЗНЯ🔴 Приват: https://www.privat24.ua/send/im5pb 5168752141533938 Ukrainian Association Instagram Association

Обряд братерства у скіфів Серед численних аспектів соціальної організації скіфського суспільства особливу увагу дослідників привертає інститут побратимства — ритуально оформлений союз між воїнами або племінними лідерами. У кочовому середовищі, де політична структура будувалася не на сталих адміністративних механізмах, а на особистій вірності та військовій солідарності, подібні союзи відігравали фундаментальну роль. Головним джерелом для вивчення цього обряду залишається опис у IV книзі «Історії» Геродот. Саме його свідчення дозволяє говорити про існування у скіфів усталеного ритуалу, який можна визначити як форму сакралізованої клятви братерства. https://telegra.ph/Obryad-braterstva-u-sk%D1%96f%D1%96v-dzherela-struktura-ritualu-ta-soc%D1%96alna-funkc%D1%96ya-03-03 Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Домовик: дух української хати

«Він знав, що на світі панує нечиста сила, що в лісах повно лісовиків, які пасуть там звірину... що в хаті є Домовик, який помагає або шкодить господарству, залежно від того, як його вшанують».

Михайло Коцюбинський, «Тіні забутих предків» Для наших предків хата ніколи не була просто будівлею з дерева та глини. Вона була живим простором, де межа між світом людей і світом духів проходила прямо по порогу або запічку. Головним у цьому просторі був Домовик — істота, яку поважали, боялися і з якою обов'язково намагалися домовитися. Чим же є сам домовик? Яка його сутність? Є він духом господаря чи прийдешнім духом? Науковці, зокрема Олександр Потебня та Митрополит Іларіон, сходяться на тому, що образ домовика виріс із давнього культу предків. Це не «нечиста сила» у класичному розумінні, а дух померлого засновника роду, першого господаря,або померлого родича. Саме тому його часто називали «Дідусем», «Старим» або «Чіром» (від слова «пращур»). Вірили, що після смерті патріарх роду не покидає оселю, а стає її невидимим енергетичним вузлом. Його присутність біля печі не була випадковою: у глибоку давнину саме під вогнищем або під порогом могли ховати прах померлих, щоб вони охороняли вхід до хати. Виглядав домовик як невелика істота, що часто нагадує самого господаря хати, але з однією важливою відмінністю - він весь покритий шерстю. «Волохатість» у слов'янському коді завжди була ознакою достатку. Вважалося: якщо домовик «голий» (гладкий) - родина збідніє, а якщо «кудлатий» - буде багатство. Його улюблене місце - запічок або підпілля. Звідти він стежить за порядком. Іноді він міг набувати подоби тварин: чорного кота, змії-доможила або навіть ласки. У західних регіонах України, згідно з дослідженнями Володимира Гнатюка, вірили в «хованця» — духа, якого можна було вивести з курячого яйця-зноска, якщо носити його під пахвою дев’ять днів. Домовик також був дзеркалом внутрішнього стану сім'ї. Якщо в хаті панує любов, мир і чистота, він стає невтомним помічником: доглядає за конями, заплітає їм гриви (ці «косички» не можна було розплутувати, щоб не образити духа) і охороняє сон дітей. Але якщо господарі сваряться, лінуються або не тримають хату в чистоті, домовик перетворюється на бешкетника. Він міг гриміти посудом, ховати речі або «душити» вночі. Феномен «нічного душіння» (сонний параліч) етнографи трактували як спробу домовика попередити про біду. У такий момент треба було запитати: «На добро чи на зло?». Якщо дух зітхне - чекай біди, якщо погладить теплою лапою - буде радість. Ритуали: Як не залишити «господаря» в старій хаті Домовик був настільки важливим, що без нього не уявляли життя на новому місці. Степан Килимник описував складні обряди переїзду: господар мав запросити домовика з собою. Для цього на піч ставили черевик або клали хлібну лопату, примовляючи: «Домовику-батьку, сідай на віз, поїхали з нами». Вважалося за велику біду, якщо домовик образиться і залишиться в покинутій хаті — тоді на новому місці життя не заладиться, а в старій будівлі почнеться справжнє «біснування». Чому ми досі пам'ятаємо про нього? Навіть у сучасному світі відгомін цих вірувань залишається в наших звичках: Ми «присідаємо на доріжку», щоб отримати благословення домашнього духа на подорож. Також боїмося свистіти в хаті, щоб не «ви свистати» достаток і не роздратувати господаря. Ми переносимо першим у нову квартиру кота, який, за повір’ями, єдиний бачить домовика і може з ним домовитися. Домовик — це символ того, що наш дім є чимось більшим, ніж просто стіни. Це простір, де ми не самі, де кожна дія має значення, а повага до традицій предків дає відчуття захищеності. Джерела: Гнатюк В. М. «Знадоби до української демонології» (1904). Митрополит Іларіон (Огієнко). "Дохристиянські вірування українського народу" (1942). Килимник С. І. «Український рік у народних звичаях» (1955). Афанасьєв О. М. «Поетичні погляди слов'ян на природу» (1865–1869). Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Велес або ж Скотій бог Коли заходить мова про слов’янський пантеон, Велес зазвичай опиняється в тіні Перуна. Але якщо Перун — це бог еліти, дружини та «державного» порядку, то Велес — це глибинна, стихійна сила, що пронизує всі сфери життя: від економіки (худоби) до магії та поезії. Звідки ми взагалі про нього знаємо і чому філологи досі сперечаються через його ім'я? Етимологія: Хто він такий? Корінь -вел- надзвичайно давній. У мовознавстві його пов’язують із кількома пластами значень: Влада та велич: (вѣлѣти, великий). Смерть та потойбіччя: У балтійських мовах velės — це душі померлих, а velnias — чорт, дух підземелля. Вовна та волосся: (волос). Зв'язок «волосся — шерсть — багатство» для давньої людини був прямим. Худоба була валютою, тому «худоб’ячий бог» — це буквально бог фінансів і добробуту. У джерелах ми бачимо дві форми імені, і це цікавий нюанс: Волосъ: Згадується в літописах («Повість временних літ») та договорах із греками (907, 944, 971 рр.). Русь клялася Перуном та Волосом. Тут він — «худоб’ячий бог» (скотій богъ), гарант земної клятви. Велесъ: Зустрічається в «Слові про похід Ігорів». Автор називає віщого Бояна «Велесовим онуком». Це дає підставу вважати його покровителем не лише стад, а й сакрального знання, музики та обрядових пісень. Окрім літописів, ім’я Велеса спливає у: Житії Авраамія Ростовського: Опис того, як у Ростові ще в XI ст. стояв кам’яний ідол Велеса, якому поклонялися місцеві племена. Чеських середньовічних глосах: Там Veles уже сприймається як демонічна істота, що живе в болотах чи лісах (вплив християнізації). Ходінні Богородиці по муках :Апокриф, де Велес згадується в списку «поганських богів» поруч із Трояном та Хорсом. Після хрещення Русі функції Велеса «успадкував» святий Власій Севастійський. Чому? Через співзвучність імен та роль покровителя тварин. Досі в етнографічних записах можна знайти обряд «завивання бороди» (залишення незжатих колосків) Волосу/Власію на полі — як жертву за майбутній урожай. Підсумок: Велес — це не просто «дід у шубі». Це складний архетип, що поєднує в собі господаря земного багатства, провідника у світ мертвих та джерело натхнення. На відміну від громовержця Перуна, Велес залишився в народній культурі набагато довше — у казках, замовляннях. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

24 лютого — день пробудження 24 лютого 2022 року над українською землею знову загриміли громи. Залізо впало на міста. Темрява знову прийшла на Русь зі сходу. Але разом із нею піднявся і Дух. Ми, рідновіри України, знаємо: земля — не просто територія. Це Мати.Це Кров Предків.Це коріння, що сягає глибше за будь-яку імперію. Коли ворог ступає на нашу землю — це не лише напад на державу.Це замах на пам’ять.На мову. На вогонь у серцях. У ті перші години страх змішався з рішучістю. І тоді прокинувся древній архетип — воїна-захисника. Ми звертаємося до Перуна — як символу сили і справедливості. Ми звертаємося до Велеса — як хранителя мудрості й пам’яті. Ми памʼятаємо, що наш шлях — це шлях гідності. 24 лютого стало днем, коли кожен зробив вибір: стояти чи скоритися. І тисячі обрали стояти. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

PAGAN RENAISSANCE Папка каналів, об'єднаних громад рідновірів та одіністів в Україні. В епоху розлагання моралі й духовності під час Кощого віку – ми об'єднаємось заради єдиної мети – поширення європейської духовності в нашій неньці, на противагу авраамічній  монополії •Коло Одіністів Європи в Україні •Рідновірська Українська Спільнота •Рідна віра •Варвари нової Європи •Яромир Січеславський

Створення світу з плоті Рода і як ми пов'язані з ним У слов’янському світогляді Род не постає як окреме божество серед інших богів, а як глибинна першооснова буття, з якої народжується все сущe. Род — це не володар світу і не його творець у християнському розумінні, а саме джерело народження, той первісний імпульс, що дає початок життю, спорідненості та долі. Через Рід світ мислиться не як механічна сукупність речей, а як живий, єдиний родовий організм, у якому боги і люди й природа є різними проявами однієї життєвої сили. https://telegra.ph/Stvorennya-sv%D1%96tu-z-plot%D1%96-Roda-%D1%96-yak-mi-povyazan%D1%96-z-nim-02-11 Pagan Ukrainian Association Instagram Association🤩

Наша дружня громада язичників, просимо підтримати підпискою! Ps: також плануються спільні заходи та проєкти

Українська філія Кола Одіністів Європи одна з кількох релігійних організацій Асатру офіційно визнанних державою в Європі. На каналі ви знайдете :

• Релігійне бачення громади • Історико-просвітницький контент • Анонси та багато іншого • Можливість організації церемоніальних заходів

З весни почнуться відкриті заходи https://t.me/COE_Ukraine https://t.me/COE_Ukraine https://t.me/COE_Ukraine Підтримай молоду громаду своєю підпискою!!! Також є можливість отримання членства в одній з громад Європи або Америки, та відкриття філії в своїй країні за відсутності, окрім РФ та РБ.

Храм Аркони Храм Аркони на острові Руян (сучасний Рюґен) — один із найкраще задокументованих культових центрів слов’янського язичництва. Його знищення у 1168 році не стерло памʼять про нього завдяки низці середньовічних джерел. Основні відомості походять із християнських хронік XII ст.: — Саксон Граматик, Gesta Danorum — Гельмольд з Бозау, Chronica Slavorum — Арнольд з Любека (продовження Chronica Slavorum) — данські аннали про похід 1168 р. Незважаючи на ідеологічну ворожість авторів, ці джерела незалежно підтверджують одне одного, що робить інформацію історично надійною. За Саксоном Граматиком, у центрі Аркони стояв храм Святовита — деревʼяна святиня з чотириликим ідолом, що символічно дивився на всі сторони світу. Ідол тримав ріг для ворожіння, біля нього зберігалися меч, сідло та сакральні предмети.

«У середині міста стояв храм, оздоблений з великою пишнотою, в якому знаходився ідол, що мав чотири голови на одній шиї, дивлячись у чотири сторони світу…» «У правій руці він тримав ріг, наповнений вином; щороку жрець за його кількістю визначав, яким буде наступний рік.» Саксон Граматик — Gesta Danorum, кн. XIV

Окрему роль відігравав священний білий кінь, за допомогою якого жерці пророкували результат воєнних походів.

«Там утримували білого коня, якого вважали священним і якого ніхто, окрім жерця, не смів торкатися.» Саксон Граматик

Жрець Святовита мав вищий авторитет, ніж князь. Політичні рішення приймалися через ритуали та віщування, що свідчить про теократичну модель влади, у якій культ визначав політику, а не навпаки .

«Жрець цього бога мав таку шану, що навіть князь народу корився його волі.» «Без дозволу жерця не починали ні війни, ні важливих справ.» Саксон Граматик

Аркона була не лише святинею, а й: — економічним центром (данина, трофеї), — релігійним осередком для інших племен Балтики, — символом опору християнізації (Гельмольд). У 1168 р. данський король Вальдемар I та єпископ Абсалон зруйнували храм, ідола знищили, а руян примусово охрестили. Хроністи подають це як «перемогу віри», але сам факт детального опису культу говорить про його складність. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Збруцький ідол і його філософія Збруцький ідол (іноді Збручанський ідол) — кам’яна чотиригранна скульптура, датована IX століттям, одна з небагатьох збережених пам’яток слов’янського язичницького монументального мистецтва. Його було знайдено у 1848 році в руслі річки Збруч поблизу села Личківці неподалік Гусятина на Поділлі. Назва пам’ятки походить від річки Збруч, відповідно до норм українського правопису прикметник утворюється як «збруцький». Автентичність знахідки підтверджено петрографічними та хімічними дослідженнями. У результаті аналізів встановлено, що ідол виготовлений із місцевого медобірського вапняку, поклади якого наявні саме в регіоні течії Збруча. Також на поверхні було виявлено рештки червоної фарби, якою скульптура колись була вкрита. https://telegra.ph/Zbruckij-%D1%96dol-%D1%96-jogo-f%D1%96losof%D1%96ya-01-25 Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Панслов’янізм: чому це міф і чому він шкодить слов’янському язичництву Час від часу в середовищі язичників знову виринає ідея так званого панслов’янізму мовляв, усі слов’яни є одним народом, мають одну віру й повинні мислити та діяти спільно. Для українського рідновірського світогляду така позиція є не просто хибною вона небезпечна і руйнівна. Почнімо з головного: слов’янське язичництво ніколи не було єдиною релігією. Спільні індоєвропейські корені звісно так. Подібні образи богів також так. Але культи, обрядовість, міфологія, сакральна географія й навіть розуміння самих богів суттєво різнилися залежно від племені, регіону та історичних умов. Перун у полян — не те саме, що Перун у балтійських слов’ян, а тим більше у східних колонізаційних утвореннях пізнього часу. Ідея, що одна віра це один народ ,є примітивною редукцією. Віра не скасовує етнічної, культурної та ментальної відмінності. Українська рідна віра виросла з конкретної землі, конкретного ландшафту, конкретного історичного досвіду — степу, лісостепу, боротьби, межі між світами. Вона не є абстрактним слов’янським конструктом. Більше того, слов’яни ніколи масово не браталися між собою в тому сенсі, який у панслов’янізм вкладають сьогодні. Між племенами були війни, конкуренція, асиміляції, знищення одних іншими. Слов’яни — це передусім лінгвістична та умовно-етнографічна класифікація, а не сакральна спільнота братів. Це поділ на мовні групи, що виникли з різних племінних союзів із власними шляхами розвитку. Панслов’янізм у сучасному вигляді — це не традиція, а ідеологічна вигадка ХІХ–ХХ століть, створена для політичних проєктів. У ХХІ столітті він дедалі більше набуває рис білого інтернаціоналізму — ідеї, яка намагається стерти національні, культурні та духовні межі під гаслом єдності . За суттю це той самий інтернаціоналізм, тільки з іншими символами та богами. Факт спільної мовної групи не робить нас братами. Нас робить нами — наша земля, наша історія, наші боги в нашому розумінні, наші предки й наш шлях. Українець, поляк, чех чи серб — це не різні версії одного слов’янина ,а різні народи з різними ментальностями, сформованими регіонально, історично й духовно. Саме з появою національної свідомості ці відмінності стали чіткими — але вони існували й раніше. Нації не вигадали різницю, вони її усвідомили. Для українського рідновіра панслов’янізм — це не шлях до відродження, а шлях до розмивання власної традиції. Ми не проти інших слов’ян — ми проти знеособлення. Ми за Рідну Віру, а не за універсальний сурогат для всіх. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Відродження української рідної віри У думках великої кількості людей при слові «язичництво» чи «рідновір’я» малюється якась субкультура, яка виникла десь у 90-х роках, або просто локальні конфесії, що теж виникли в той час і є суцільним новотвором. Але сьогодні ми доведемо, що воно почало активно проявлятися за десятки років до цього. https://telegra.ph/V%D1%96drodzhennya-ukrainskoi-r%D1%96dnoi-v%D1%96ri-01-17 Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Відродження українського язичництва у ХХ–ХХІ століттях Відродження українського язичництва в новітній історії не було одномоментним актом чи чітко спланованим рухом. Воно поставало фрагментарно, у різних середовищах, часто незалежно одне від одного, як реакція на духовну порожнечу модерного світу, втрату тяглості традиції та кризу ідентичності. Це був не стільки рух назад, скільки спроба знову відчути ґрунт під ногами. Перші спроби відродження язичницького світогляду з’явилися ще у ХХ столітті — в середовищі інтелігенції, митців, етнографів та національно свідомих колах. Для багатьох язичництво було символом спротиву уніфікації, чужій духовній домінації та історичному викоріненню. Воно сприймалося як справжня, до-християнська основа українського буття. Однак ці ранні етапи майже неминуче несли на собі відбиток романтизму. Язичництво уявлялося як ідеалізований світ «предків», позбавлений суперечностей, соціальної жорсткості та ієрархій. Воно часто зводилося до фольклору, обрядовості, символів та поетичних образів, вирваних із контексту цілісного світогляду. Головною проблемою нового язичництва стало те, що його відновлювали люди, які самі виросли поза традицією. Між сучасною людиною і давнім язичницьким світом пролягала багатовікова прірва — не лише релігійна, а й антропологічна. Інший тип людини, інша соціальна структура, інше розуміння честі, сили, ролі й обов’язку. Через це відновлення часто відбувалося не через реконструкцію світогляду, а через механічне збирання символів: богів, знаків, свят, імен. Люди намагалися зібрати язичництво як мозаїку, не завжди розуміючи, що без внутрішнього принципу ця мозаїка залишається декоративною. Однією з ключових помилок стало явище неоархаїки — створення псевдостарих символів, давніх традицій і обрядів, які не мають реального коріння. Часто вони народжувалися з поєднання фольклорних мотивів, сучасної фантазії та запозичень з інших культур. Ці форми виглядали «давніми», але не були традиційними у глибинному сенсі. Вони не несли на собі відбитку реального світогляду воїнського, землеробського чи родового суспільства. У результаті язичництво ризикувало перетворитися на етнічний театр або естетичне хобі, відірване від життя. Ще однією проблемою стало зосередження на зовнішньому: обрядах, одязі, символіці — при ігноруванні внутрішньої трансформації людини. Давнє язичництво ніколи не було м’яким чи комфортним. Воно вимагало сили, дисципліни, ієрархії та прийняття нерівності як природного закону. Сучасні спроби часто намагалися примирити язичництво з модерними ідеями рівності, комфорту і психологічної безпеки. Це призводило до внутрішнього конфлікту: форма залишалася язичницькою, але зміст — повністю модерним. З часом у середовищі тих, хто справді заглиблювався в тему, почало з’являтися розуміння: язичництво — це не набір символів і не реконструкція обрядів, а цілісна філософія буття. Воно неможливе без переосмислення людини, її місця в природі, суспільстві та ієрархії світу. Новий етап відродження почав відходити від неоархаїки до принципів: сили, міри, відповідальності, кастовості ролей, зв’язку з землею та природним законом. Язичництво стало розглядатися не як віра предків, а як альтернатива кризі сучасної цивілізації. Відродження українського язичництва у нашому столітті — це процес пошуку, помилок і поступового очищення. Воно проходить шлях від романтичної реконструкції до філософського усвідомлення. Лише відкинувши вигадану давнину і комфортні ілюзії, язичництво може знову стати тим, чим воно було — формою життя, а не декоративною пам’яттю про минуле. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Рідновірська українська спільнота Pagan Ukrainian Association Ми — спільнота українських слов’янських язичників, які прагнуть єдності, відродження та збереження рідної Віри. Наша мета — об’єднати всіх українських язичників під одним гаслом і спільною ідеєю, адже сьогодні ми розділені на окремі громади та традиції. Ми стоїмо за відродження виключно слов’янської традиції, з повагою до спадщини наших Предків. Наша ціль — домогтися того, щоб в Україні, як і в деяких європейських країнах, язичництво та язичницькі громади мали офіційне визнання, а рідна Віра не була витіснена з наших земель. Слава Роду! (Ми шукаємо однодумців для розвитку спільноти. Хочеш долучитися — напиши в коментарях, і ми з тобою зв’яжемося.) Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩