Рідновірська Українська Спільнота Р.У.С.

Відеореконструкція жіночого середньовічного вбрання України різних епох. Зокрема, представлена реконструкція 1967 року, створена Світовим конгресом українців. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Рідновірська українська спільнота пропонує доєднатися до нас! Приєднуйся! Разом із братами й сестрами по рідній вірі та світогляду ми єднаємося в спільні колективи. Ми відроджуємо традиції і будуємо світле майбутнє українського роду. Ми шукаємо кожного, хто поділяє наші цінності: нам важлива ваша присутність як частини спільноти, щоб ми ставали більшою та міцнішою родиною. Водночас ми потребуємо людей із особливими навичками та знаннями, які готові втілювати їх у життя заради нашої спільної справи. Якщо хочеш сприяти розвитку традиції — долучайся! Не будь на самоті, знаходь своїх серед нас. Разом ми творимо сильну і вільну спільноту! Для зв’язку з нами пиши сюди: @Pagan_Support_bot Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Сьогодні, 24 квітня, ми відзначаємо день Ярила — прадавнє свято пробудження життєвої енергії, весняної звитяги. У народній традиції цей образ завжди уособлював не лише розквіт природи, а й дух воїна-захисника. Для нашого Руху цей день має особливе символічне значення. Слава Роду!. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Кий Хорив Щек та сестра Либідь Поляни жили окремо. Вони керували своїми родами. Кожен рід мав свою землю. Серед них з’явилися три брати. Одному дали ім’я Кий. Другому – Щек. Третьому – Хорив. Сестра їхня звалася Либідь. Кий осів на горі, де тепер Боричів узвіз. Щек зайняв гору, яку назвали Щековицею. Хорив вибрав третю гору, і її прозвали Хоривицею. Вони збудували городок. Назвали його Києвом на честь старшого брата Кия. Літопис передає точні слова:

І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом.

Літопис також додатково додає:

І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.

Деякі люди говорили, ніби Кий був перевізником. Літопис спростовує це. Кий княжив у своєму роді. Він ходив до цесаря. Цесар віддав йому велику честь. На зворотному шляху Кий прибув на Дунай. Місце йому сподобалося. Він поставив там малий городок. Хотів оселитися з родом. Місцеві не дали. Тепер придунайці звуть те місце Києвець. Кий повернувся до Києва. Там він і помер. Брати Щек і Хорив, а також сестра Либідь теж закінчили життя в Києві. Це сталося в часи, коли слов’яни заселяли Середнє Подніпров’я. Літопис склали в XII столітті. Події відносять до V–VI століть. Київ став символом цивілізації. Легенда пояснює назву міста. Вона показує раннє князювання. Наукові роботи підтверджують ранні поселення на цих горах у VI–VII століттях. Прямих доказів про братів немає. Але літопис лишається головним джерелом. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Фрагмент відео встановлення ідола Перуна на базі Азову У 2016 році на базі полку «Азов» в Урзуфі з'явився дерев’яний ідол Перуна. Висічений з дуба бійцем на позивний «Сільвер», він став символом рідновірської традиції азовців. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Віктор Сонцеслав Крижанівський Віктор Крижанівський народився 12 травня 1950 року в селі Заячівка на Волині. Він став відомим художником і рідновіром під ім’ям Сонцеслав. Він закінчив Київський державний художній інститут у 1982 році. Потім викладав там же на кафедрі малюнка. З 1988 року став членом Національної спілки художників України. У 2007 році отримав ступінь доктора філософії образотворчого мистецтва в університеті Кінгстона в США. Сонцеслав одним із перших художників почав малювати образи Рідних Богів. Він створив серії картин «Дотики», «Слов’яни», «Стародавній Київ». Його роботи показують традиції предків від часів Трипілля до сьогодні. Він робив монументальні полотна, розписи храмів і центрів рідновірів. У 1995 році він намалював обкладинку і ілюстрації до першого рідновірського молитовника «Правослов». Він створив графічні заставки для журналу «Сварог». Його картини прикрасили книги Галини Лозко «Коло Свароже», «Рідна читанка», «Дерево Життя». Сонцеслав став співавтором ідеї Центру рідновірів Русі-України в Кончі-Заспі. Там він розписав стіни площею 120 квадратних метрів. Серед робіт — величезне «Дерево Життя». Він оформляв святині і музеї. Його виставка «Ми — слов’яни» пройшла в Національному музеї історії України. Він провів понад 20 персональних виставок. Він поєднував міфологію з реальними обрядами. Картини передають лад з природою і космосом. Роботи Сонцеслава допомогли тисячам людей побачити візуальний образ рідновірства. Вони стали класикою руху в колишні часи. Віктор Крижанівський помер 21 липня 2016 року в Києві . Його спадщина живе в мистецтві і в серцях рідновірів. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Мода на бороду та вуса в стародавній Русі У Київській Русі (IX–XIII століття) зовнішній вигляд чоловіка, зокрема борода й вуса це символ мужності , честі та соціального статусу. Найпоширенішою була мода на довгі, густі вуса — часто з голеним або коротко стриженим підборіддям. Повну бороду відпускали переважно в похилому віці як ознаку зрілості й мудрості. Молоді князі-воїни та дружинники віддавали перевагу вусам, що підкреслювало воїнський стиль і практичність у походах. Яскравий приклад — опис князя Святослава Ігоровича (батька Володимира Великого) від візантійського історика Лева Диякона, який бачив князя особисто під час переговорів з імператором Іоанном I Цимісхієм у 971 році:

«Помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з густими бровами і ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, надмірно довгим волоссям над верхньою губою».

Святослав носив також оселедець (чуб) і сережку — типовий вигляд варязько-слов’янського воїна. Подібний стиль приписують і Володимиру Великому. На його срібниках (монетах, викарбуваних за життя князя) зображено саме вуса, без бороди. У «Повісті временних літ» під 980 роком описано кумира Перуна, якого поставив Володимир:

«Перуна дерев’яного, а голова його срібна,

а вус золотий

».

Літописець не згадує бороди — це підкреслює, що вуса були головним елементом чоловічого образу. Законодавчо борода й вуса були однаково захищені. У «Найдавнішій Правді» Ярослава Мудрого (близько 1016 року, відома як частина «Руської Правди») записано:

«

А за вус 12 гривень і за бороду 12 гривень

».

Штраф у 12 гривень (приблизно 2 кг срібла) був дуже серйозним — таким самим, як за тяжке поранення. Це свідчить, що пошкодження вусів чи бороди сприймалося як образа честі вільної людини. Пізніша редакція «Правди Ярославичів» згадує вже тільки бороду, що може вказувати на поступове поширення бороди. Чому саме так? По-перше, це була традиція воїнської культури: вуса були практичними для походів, а голене підборіддя — зручним у бою (як у степовиків чи варягів). По-друге, до християнізації 988 року переважав поганський стиль, де вуса символізували силу й молодість. Після хрещення Русі під візантійським впливом борода почала поширюватися як знак благочестя (за прикладом грецьких священиків і біблійної традиції: «Не псуйте країв бороди» — Левіт 19:27). Однак археологічні дані (печатки князів X–XII ст.) показують, що навіть після хрещення князі часто зображувалися з довгими вусами й короткою бородою або зовсім без неї. У «Сказанні про Бориса і Гліба» (XI ст.) опис зовнішності святого князя Бориса Володимировича також акцентує вуса, а не бороду. Арабські автори (наприклад, Ібн Фадлан) додатково повідомляли, що русичі по-різному ставилися до бороди: одні голили, інші відпускали й навіть фарбували шафраном. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

PAGAN RENAISSANCE Папка каналів, об'єднаних громад рідновірів та одіністів в Україні. В епоху розлагання моралі й духовності під час Кощого віку – ми об'єднаємось заради єдиної мети – поширення європейської духовності в нашій неньці, на противагу авраамічній  монополії •Коло Одіністів Європи в Україні •Рідновірська Українська Спільнота •Рідна віра •Варвари нової Європи •Яромир Січеславський

Символ Алатир: етимологія, регіональні варіанти та наукові інтерпретації Алатир (Алатырь-камень, Латырь, біл-горючий камінь, Латарь, Олатир, Златырь, Ілатор) — центральний космологічний міфотопонім східнослов’янського фольклору, що функціонує як *axis mundi*, пуп землі, всесвітній центр і джерело абсолютної сакральної сили. Корпус фіксацій включає сотні текстів XVII–XIX ст.: «Стих о Голубиной книге», рукописні заговори, билини, казки та апокрифічні вірші. Аналіз охоплює первинні джерела (збірки Афанасьєва, Майкова, Єфименка, Даля, рукописні збірники XVII–XIX ст.), етнолінгвістичні дослідження (Агапкіна, Березович, Сурикова 2019), етимологічні праці (Трубачов, Фасмер, Мартинов) та регіональні особливості (російська Північ, Центр, Поволжя, Білорусь; спорадичні українські паралелі на Поділлі). Стаття систематизує варіанти назви, епітети, контексти вживання, символіку як омфалоса, джерела живої води та магічного «замка», а також трансформацію в орнаментику оберегів. Особлива увага приділена синкретизму язичницько-християнських елементів і відсутності прямих аналогів у давніх літописах. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩 https://telegra.ph/Simvol-Alatir-etimolog%D1%96ya-reg%D1%96onaln%D1%96-var%D1%96anti-ta-naukov%D1%96-%D1%96nterpretac%D1%96i-04-03

Стрибог (дав.-рус. Стрибогъ, також Стрибо, Стриба) - один із найважливіших богів давньослов’янського пантеону, передусім бог вітру, вихору та бурі. Він уособлював повітряні стихії, що приносили як благодать (вітер для вітрил, дощ для полів), так і руйнування (бурі, стріли-вітри ворожих сил). У Володимировому пантеоні 980 року його ідол стояв поряд із Перуном, Дажбогом, Хорсом, Симарглом і Мокошею, що свідчить про його високе становище в київській релігійній реформі. Дослідники пов’язують його також із війною або поширенням багатства, але головна функція - володар вітрів. Про нього збереглися прямі згадки в літописах і епічній поемі, а також численні інтерпретації в наукових сферах. Головні автентичні джерела - це «Повість минулих літ» (кінець XI ст.) та «Слово о полку Ігоревім» (кінець XII ст.). У «Повісті минулих літ» під 980 роком описано встановлення Володимиром ідолів на київському пагорбі: «І поставив він кумири на пагорбі поза двором теремним: Перуна дерев’яного, а голова його срібна, а вус - золотий, і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош…» Ця цитата фіксує Стрибога як одного з головних богів. Народ приносив їм жертви, а земля «осквернялася кров’ю». Після хрещення 988 року ідолів було скинуто. Найяскравіша літературна згадка - у «Слові о полку Ігоревім». Вітри, що несуть стріли половців на руське військо, названі онуками Стрибога: «Се ветри, Стрибожи внуци, веют съ моря стрелами на храбрыя плъкы Игоревы! земля тутнет, рекы мутно текуть; пороси поля прикрывают; стязи глаголют, Половци идуть от Дона, и от моря, и от всех стран.» Цей образ підкреслює Стрибога як прабатька вітрів, що керують природними силами й впливають на долю воїнів. У деяких інтерпретаціях русичі теж називаються «Стрибожими внуками», але основний акцент - на вітрах. Стрибога вивчають у багатьох дисциплінах. Історики бачать у ньому елемент державної релігії, що мав місцеве походження, але поширювався за межі Русі (топоніми в Україні, Польщі, Росії). Лінгвісти розкладають ім’я по-різному: від праслов’янського sterti («поширювати, простягати») або індоєвропейського ster- («простиратися»). Інші гіпотези вказують на зв’язок зі «стрий» (дядько по батькові) або індоєвропейським dievas-pater («Небо-Батько»). Ці дослідження показують Стрибога як архаїчне божество, близьке до Дажбога (давання та поширення). Прямих ідолів чи храмів Стрибога не знайдено, проте археологи пов’язують його з київським капищем на Старокиївській горі. Топоніми (річка Стрібок, села Стрибог) та знахідки VIII–X ст. (райковецька культура) підтверджують поширення культу в Подніпров’ї та Прикарпатті. У народних уявленнях мореплавці молилися йому за попутний вітер. Фольклорні записи фіксують образ бога, що «котить воду в річках і морях», «надимає вітрила» чи «б’є батогом». Етнографи бачать у ньому елемент слов’янського світового дерева - владу над небом і повітрям. Стрибога порівнюють із індоєвропейськими божествами неба/вітру (грецький Астрайос, скандинавський Одін, індійський Варуна). Пара Стрибог-Дажбог інтерпретується як давання та розповсюдження благ. Гіпотези про «бога війни» ґрунтуються на контексті «Слова». Культурологи відзначають його роль у сучасному етнорелігійному ренесансі, а психологія міфу бачить у ньому символ очищення простору та життєвої сили. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Ідол Світовида з глини, ручної роботи. Ідол Світовида, або Збруцького ідола, зроблений у унікальному стилі, ручної роботи. Виготовлений з гончарної глини та покритий лаком, є нерівності. По замовленню в коментарі. Ціна: 600 гривень. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Татуювання у стародавній Русі: джерела, факти та реконструкція традиції Тема татуювань у стародавній Русі залишається складною. Прямих археологічних доказів майже немає. Водночас існує одне важливе письмове свідчення та значний масив непрямих даних, які дозволяють відтворити загальну картину. Єдине чітке історичне свідчення залишив арабський мандрівник Ахмад ібн Фадлан, який у 921–922 роках зустрів русів на Волзі. Його опис:

“Кожен з них татуйований від нігтів до шиї темно-зеленими зображеннями, і так далі”

(wiki.vikingsonline.org.uk) Інший переклад уточнює:

“від кінчиків пальців до шиї — зображення дерев і фігур”

Це дає кілька чітких фактів: татуювання покривали значну частину тіла використовувався темний пігмент зображення були складними, не просто лінії Хто саме були ці руси? Це ключове питання. Більшість істориків вважає, що: це могли бути варяги (скандинави) або змішана еліта, яка вже взаємодіяла зі слов’янами Через це не можна прямо сказати, що це були саме слов’яни. Але факт залишається: на території Русі практика татуювання існувала. Чому немає археологічних доказів? Причина проста: шкіра не зберігається у вологому кліматі на території Русі не знайдено мумій На відміну від скіфів, у яких збереглися тіла в мерзлоті, у слов’ян таких умов не було Хоча самих татуювань не знайдено, є велика кількість символів у матеріальній культурі. ромби, хрести, солярні знаки символи засіяного поля геометричні композиції Ці ж знаки використовувалися: у вишивці на кераміці в оберегах Ймовірно, вони переносилися і на тіло. На основі джерел і аналогій із іншими культурами можна виділити три функції. Татуювання працювали як обереги: наносились на шию, зап’ястя, груди “закривали” вразливі місця Це пов’язано з віруванням, що через ці точки може проникати зло Татуювання могли показувати: статус належність до роду роль у суспільстві Це підтверджується аналогіями зі скіфами, де татуювання прямо вказували на статус людини (Culture of the Scythians) Ймовірно, татуювання наносилися: під час ініціацій перед війною у культових практиках Це узгоджується з індоєвропейськими традиціями тілесних знаків. Прямих даних немає, але реконструкція базується на археології. Найбільш імовірні мотиви: дерева і рослинні орнаменти (згадка Ібн Фадлана) тварини солярні символи геометричні знаки Подібні складні композиції відомі у скіфів, де татуювання включали оленів, хижаків і міфічних істот (wiccanrede.org) Татуювання були поширені у народів степу: скіфи сармати фракійці У цих культурах татуювання: були нормою передавали статус мали сакральний сенс (Culture of the Scythians) Це означає, що традиція могла частково впливати на населення Русі. Після прийняття християнства татуювання були заборонені. Причини це боротьба з язичницькими практиками Це призвело до повного зникнення традиції на більшості територій. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Ідол Велеса з глини, ручна робота. Ідол Велеса з гончарної глини, виготовлений вручну та покритий спеціальним лаком. Для замовлення пишіть у коментарях. Продано Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

З минулим Великоднем! Вчора ми разом провели сильне та щире святкування. Зустріли весну. Наповнили цей день живою енергією, вогнем і спільною дією. Провели обряд. Спалили Марену як знак завершення холодного часу. Провели зиму та дали простір новому теплу. Вшанували сонце бога Хорса-Дажбога та його шлях у нове небо. Було багато живого спілкування, підтримки та сили. Кожен, хто прийшов, став частиною цього дійства та додав свою енергію в спільний хід. Дякую всім, хто був поруч. Дякую за участь, за настрій і за присутність. Окрема подяка громаді Сонцекрес за організацію, працю та тримання традиції. Ми продовжуємо рух. Попереду нові обряди, зустрічі та події. Долучайся до наступних святкувань. Разом тримаємо і розвиваємо нашу традицію. Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

PAGAN RENAISSANCE З днем рівнодення! Величний та важливий день в історії Європи то ж святкуйте його разом з нами ! Слава роду ! Папка каналів, об'єднаних громад рідновірів та одіністів в Україні. В епоху розлагання моралі й духовності під час Кощого віку – ми об'єднаємось заради єдиної мети – поширення європейської духовності в нашій неньці, на противагу авраамічній  монополії •Коло Одіністів Європи в Україні •Рідновірська Українська Спільнота •Рідна віра •Варвари нової Європи •Яромир Січеславський

Камінь з Альтенкірхена На острові Рюген (Німеччина), який до XII століття був головним релігійним центром полабських слов’ян, зберігся один із найважливіших артефактів дохристиянської епохи — так званий «Камінь з Альтенкірхена» (Altenkirchener Bildstein). Вмурований у стіну місцевої парафіяльної церкви, він є рідкісним зразком монументального слов’янського мистецтва, що висвітлює релігійну практику ранів. Артефакт являє собою гранітну плиту розміром приблизно 1,19 на 0,68 метра. Центральною фігурою рельєфу є чоловік із густими вусами, одягнений у довгий каптан, що підперезаний на талії. Ключовим елементом композиції є великий ріг, який постать тримає обома руками перед собою. Згідно з працями середньовічного хроніста Саксона Граматика, подібний ріг був обов'язковим атрибутом бога Святовита(Свентовіта) в Арконі. Щорічно жрець наповнював його вином: якщо рівень напою не зменшувався, це пророкувало врожайний рік. В академічних колах існують дві основні гіпотези стосовно того, хто саме зображений на камені: Жрець Святовита: На користь цієї версії свідчить ритуальний жест тримання рога та шаноблива поза. Оскільки сам бог Святовит зазвичай описувався як чотириликий, це зображення вважають репрезентацією верховного служителя культу. Деякі дослідники припускають, що це спрощене, антропоморфне зображення самого бога в його локальній іпостасі. Камінь був вмурований у фундамент апсиди церкви Альтенкірхена незадовго після руйнування Аркони данцями у 1168 році. Це класичний приклад релігійної апропріації: переможці-християни використовували язичницькі святині як будівельний матеріал, символічно «притискаючи» стару віру фундаментом нової церкви, або ж намагаючись таким чином полегшити перехід місцевого населення до нової релігії Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Весняне рівнодення Ми разом з Рідною Вірою проводимо спільне святкування Великодня та наші гості КОЕ. Це день відродження Сонця та остаточного відходу холодів. Світло перемагає темряву. Земля пробуджується після зими. На тебе чекає: обряд на честь Сонця та нового циклу спільне вшанування природи та Роду живе спілкування з однодумцями прості ігри та взаємодія в колі Проведемо символічне прощання з зимою. Зустрінемо нове тепло, рух і життя. Проведемо зиму на спочин та зійдемо з новим весняним сонцем ! Збір 22 березня (неділя)о 12:00 біля метро Видубичі. Приходь вчасно, щоб не пропустити початок обряду. Зустрінемо молодого Ярила та нову пору разом. Слава Роду! (Щоб приєднатися: напиши в коментарі отримай контакт від адміністратора дізнайся деталі та місце проведення) Pagan Ukrainian Association Instagram Association 🤩

Збір закрито! 🔴 Велика вдячність усім, хто долучився! Уже зовсім скоро засіб РЕБ буде у наших хлопців, і ми обов’язково опублікуємо відеозвіт про передачу. Щодо розіграшу та подарунків за донати: Усі організаційні моменти ми вирішимо протягом наступних двох тижнів. Наші щойно повернулися з позицій. Наразі ми узгоджуємо списки з донатами та вашими подарунками. А доставка речей безпосередньо з фронту також потребує часу.

Раді вітати вас з наступаючим святом, що символізує родючість та відродження, момент коли настає повноцінна весна!!! Виходячи з раніше викладеного зовнішнього голосування, було прийнято рішення відзначати все ж свято Остари в межах Києва. Від так Коло Одіністів Європи в Україні, в першу половину дня 21 березня, організує захід (конкретне місце проведення, буде повідомлено за кілька днів до святкування). На блот потрібно взяти :

яйця, мед, молоко, мучні вироби, свічки білого або пастельних кольорів, насіння (квітів, трав та/або іншого), власне квіти та весняну зелень.

З приводу одягу, по можливості в білому або пастельних кольорах, але не обов'язково. Ближче до дати подробиці будуть уточнюватись. Також, опісля блоту Остари, представники КОЄ в Україні планують відвідати Великдень Дажбожий в рідновірів, тож кому цікаво за подробицями слідкуйте на їхньому каналі! ХАЙЛЬ ОСТАРО!!! ХАЙЛЬ ФОЛК!!! Telegram/Contact

Пані та панове! Щодо зборів, розіграшів та винагород за великі донати — усе обов'язково буде. Нам просто потрібен час, оскільки підготовка деяких речей залежить не лише від нас. Залишайтеся з нами! Якщо у вас є питання — пишіть їх у коментарях. Дякуємо за розуміння!