⚡ SonnenradCvlt ꑭ
Open in Telegram
❗Весь контент несе виключно розважально-ознайомчий характер. Всі збіги випадкові. Адміністрація глибоко засуджує насилля, ворожнечу та будь які протиправні дії. Heil Wotan!
Show moreUkraine23 344The category is not specified
1 147
Subscribers
+1824 hours
+217 days
+6830 days
Data loading in progress...
Similar Channels
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Tags Cloud
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '26
September '26
+35
in 0 channels
August '26
+85
in 3 channels
Get PRO
July '26
+37
in 4 channels
Get PRO
June '26
+65
in 6 channels
Get PRO
May '26
+121
in 12 channels
Get PRO
April '26
+223
in 11 channels
Get PRO
March '26
+110
in 10 channels
Get PRO
February '26
+116
in 12 channels
Get PRO
January '26
+90
in 11 channels
Get PRO
December '25
+129
in 10 channels
Get PRO
November '25
+51
in 3 channels
Get PRO
October '25
+277
in 9 channels
Get PRO
September '25
+72
in 3 channels
Get PRO
August '250
in 1 channels
Get PRO
July '25
+22
in 0 channels
Get PRO
June '250
in 0 channels
Get PRO
May '25
+11
in 6 channels
Get PRO
April '250
in 1 channels
Get PRO
March '25
+72
in 1 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 09 September | +3 | |||
| 08 September | +19 | |||
| 07 September | 0 | |||
| 06 September | +2 | |||
| 05 September | 0 | |||
| 04 September | +3 | |||
| 03 September | +3 | |||
| 02 September | +4 | |||
| 01 September | +1 |
Channel Posts
❗Шановні друзі!
Звертаємося до вас із не найприємнішими новинами щодо патчів: виробник повідомив, що через обстріли партія затримується орієнтовно до 21.09.
Передзамовлення відновлено до 15.09.
Ше трохи — і патчі будуть у вас.
Дякуємо за розуміння!
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати
| 2 |  Артур Меллер ван ден Брук — письменник, представник Консервативної революції, історик та автор праць «Третя імперія» та «Право молодих народів».
Артур Меллер ван ден Брук народився 23 квітня 1876 року в Золінгені. Його батько був архітектором. Артур не навчався в університеті, але змалку цікавився літературою, мистецтвом, історією та культурою Європи. Багато часу в молодості він приділяв самоосвіті, працював журналістом та займався літературною діяльністю, подорожуючи Німеччиною, Францією та Італією.
Артур Меллер ван ден Брук повернувся до Німеччини у 1907 році. Коли у 1914 році почалася Перша світова війна, він добровольцем вступив до армії та воював на Східному фронті. Восени 1916 року його визнали непридатним до військової служби через нервовий розлад, ознаки якого проявлялися ще з дитинства. Його друг, письменник Франц Еверс, допоміг йому перейти до центральної служби преси та пропаганди Військового відділу закордонних справ, а пізніше — до зовнішнього відділу Верховного командування німецької армії.
Того ж 1916 року він опублікував есе «Прусський стиль». У цій праці Меллер ван ден Брук розглядав Пруссію як особливу історичну й політичну традицію та визначав її сутність через поняття «волі до держави». Ця ідея стала важливою складовою його подальших політичних поглядів. У цьому інтелектуальному середовищі Меллера ван ден Брука згодом почали вважати одним із провісників Консервативної революції. Його погляди значно вплинули на молодих консерваторів, які прагнули створити опір ліберально-демократичній моделі Веймарської республіки.
Після поразки Німеччини в Першій світовій війні та революційних подій 1918–1919 років Меллер ван ден Брук дедалі активніше звертався до політичної публіцистики. Одними з важливих творів Меллера ван ден Брука стали книга «Право молодих народів» та праця «Третя імперія», опублікована 1923 року. «Третій Райх» у концепції Меллера ван ден Брука — це царство загальної краси та гармонії, що протистоїть сучасній ліберально-індустріальній цивілізації, із сакральним центром світу та храмом, присвяченим обожненій нації. Майбутній Третій Райх, за його задумом, мав узяти все найкраще від своїх історичних попередників.
Артур Меллер ван ден Брук наклав на себе руки 30 травня 1925 року у віці 49 років. Незважаючи на коротке життя, його твори справили помітний вплив на політичну думку. Багато праць Меллера ван ден Брука було опубліковано вже після його смерті. Його ідеї активно використовувалися націонал-соціалістами та продовжують жити серед представників французьких нових правих. Спадщина Меллера ван ден Брука залишається важливим історичним та інтелектуальним джерелом для розуміння духовних і політичних пошуків істинної правиці першої половини ХХ століття.
«Традиції постійно руйнуються катастрофами, за які ми відповідальні, та революціями, яких ми не можемо уникнути. Але традиції незмінно знову стають самими собою». — Артур Меллер ван ден Брук
Ідеологія
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати | 258 |
| 3 | Наступна постать... | 500 |
| 4 |  Константин Васильев: «Я родился на территории Третьего Рейха»
Пятьдесят лет назад был убит при так и не выясненных обстоятельствах величайший русский художник ХХ столетия, Совок расправился с великим Константином Васильевым. Расправился, но не победил. Художник сам не раз заявлял, что доживёт лишь до 33 лет...
Нет нужды особенно оговаривать ту роль, которую сыграли картины художника в русском национальном движении в целом и в возрождении языческого в частности. Мало, очень мало языческих домов, где на стенах нет репродукций Васильева, или хотя бы его альбома на полке.
"Если мои картины не нужны Отечеству, то всё моё творчество следует признать неудавшимся" (Константин Васильев)
Мы же считаем, что в таком случае, неудавшимся стоит признать Отечество Константина Василева.
Читайте статью по ссылке...
🌟WJ | 392 |
| 5 |  Leonid Perfetskyi. Kyiv, August 31, 1919. 1920s–1930s. | 422 |
| 6 |  Домінік Веннер — ветеран і мислитель, французький письменник, історик, філософ-традиціоналіст та ідеолог правого руху, автор книг «Бунтівне серце» та «Самурай Заходу».
Народився 16 квітня 1935 року в Парижі в родині архітектора. Значний вплив на формування його світогляду справив батько, який прищепив йому любов до французької історії. Дідусь Домініка відкрив для нього світ мисливства й життя на природі. Уже в юному віці він захопився військовою історією, читав історичні дослідження та твори про європейську цивілізацію, що згодом стало підґрунтям його світогляду.
Каталізатором змін у його житті став початок Алжирської війни, що привів до добровільного вступу до французької армії у 1953 році. Після проходження підготовки він брав активну участь у бойових діях. Війна справила на нього глибоке враження та значною мірою сформувала подальші переконання. За проявлену хоробрість був відзначений військовими нагородами, а після демобілізації у 1956 році повернувся до Франції, де розпочав активну політичну діяльність.
Він став активним учасником руху Jeune Nation, а після його заборони приєднався до OAS, Таємної збройної організації. У 1961 році, під час квітневого путчу французьких генералів в Алжир, його заарештували за звинуваченням у підготовці аттентатів і зберіганні вибухових речовин і засудили до трьох років ув'язнення. Після звільнення він став одним із провідних ідеологів французьких «нових правих», а в 1963 році заснував рух Europe-Action. Його тексти, зокрема «Позитивна критика» та «Що таке націоналізм?», суттєво вплинули на розвиток усього правого дискурсу.
Після відходу від політики у 1971 році він повністю присвятив себе історичним дослідженням і літературній діяльності. Заснував видавництво «Éditions Saint-Just», працював головним редактором історичних журналів і написав багато книг, присвячених мілітарній історії, індоєвропейській цивілізації, зброї та полюванню. За книгу «Історія Червоної армії» у 1981 році був удостоєний премії Prix Broquette-Gonin Французької академії. Серед найвідоміших творів також «Критична історія Опору», «Біле сонце переможених» та «Історія і традиція європейців», у якій автор виклав власне бачення культурних основ європейської цивілізації.
Особливе місце в його творчості посідає автобіографічна книга «Бунтівне серце» (1994), написана після переосмислення досвіду Алжирської війни та політичної діяльності. Важливою працею став і «Самурай Заходу» — своєрідний духовний заповіт автора, у якому він розмірковує про честь, дисципліну, традицію та справедливість, підсумовуючи власне життя і багаторічні дослідження.
Домінік Веннер відомий передусім самогубством, скоєним 21 травня 2013 року в соборі Паризької Богоматері після легалізації одностатевих шлюбів у Франції. Веннер ставився до християнства різко негативно: він вважав її релігією універсалістською, котра своїм впливом зруйнувала споконвічну європейську ідентичність. У своїх працях, зокрема в роботі «Історія та традиція європейців», Веннер стверджував, що духовний фундамент Європи сягає корінням у дохристиянську, античну та кельтську епохи. Важливо додати, що собор був побудований на місці язичницького капища, тому місце для свого акту він обрав дійсно знакове.
Напередодні він опублікував останню працю «Маніфестація 26 травня і Хайдеггер», у якій пояснив мотиви цього символічного протесту проти того, що вважав деградацією та «отрутою» сучасного суспільства. Цей вчинок став завершенням його життєвого шляху, упродовж якого він послідовно відстоював свої переконання, поєднуючи політичну діяльність, історичні дослідження та літературну творчість. Він залишив помітний слід у французькій новій правиці як письменник і мислитель, для якого вірність своїм принципам була визначальною рисою життя.
«Бути бунтівником — означає бути власним стандартом. Триматися за себе, незважаючи на ціну. Ніколи не оговтатися від своєї молодості. Краще наживати ворогів, ніж плазувати... У поразці ніколи не ставте під сумнів цінність програної справи». — Домінік Веннер
Ідеологія
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати | 522 |
| 7 | 88! Мы предлагаем подписаться на наш инстаграм. Там часто бывают разного рода анонсы, вроде интересное чёт.
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати | 437 |
| 8 |  Адвокат Степана «Славяна». | 399 |
| 9 |  Жозеф де Местр — реакціонер, політичний мислитель та філософ, один із із найвпливовіших представників консерватизму та контрреволюційної думки, є автором праць «Роздуми про Францію» та «Санкт-Петербурзькі вечори».
Жозеф де Местр народився 1 квітня 1753 року в місті Шамбері, яке на той час було столицею Савойського герцогства. Він виріс у заможній аристократичній родині. Оскільки його батько займав високу посаду в суді, Жозеф зміг отримати гарну освіту: спочатку він навчався в єзуїтському коледжі, а потім вивчав право в Туринському університеті. Після навчання він працював у Сенаті Савої, але початок Французької революції змусив його покинути країну. Саме в еміграції він почав активно писати на політичні та філософські теми. Ці роботи згодом зробили його одним із найвідоміших представників європейського консерватизму.
Він присвятив життя захисту традиції. Уже 1796 року вийшла його праця «Роздуми про Францію», у якій він стверджував, що революція не є випадковим політичним переворотом, а наслідком духовного занепаду Європи. У 1803 році де Местра призначили послом Сардинського королівства при дворі Олександра I в Санкт-Петербурзі. Протягом майже п'ятнадцяти років він перебував у Російській імперії, де й написав свої найвідоміші твори: «Про Папу» та «Санкт-Петербурзькі вечори». У цих працях він розкрив власне бачення історії, держави та влади, наголошуючи, що справжній порядок неможливий без теократичного авторитету, історичної спадкоємності та міцних традицій.
Де Местр був категорично проти просвітницького раціоналізму. Він вважав, що спроби побудувати суспільство лише за допомогою логіки та абстрактних теорій завжди призводять до неминучого хаосу. На його думку, революції починаються тоді, коли народи забувають про свою історію та духовні корені. Він стверджував, що закони, традиції та державні установи не можна створити за один день — вони формуються століттями, вбираючи в себе досвід багатьох поколінь.
Ідеї Жозефа де Местра сильно вплинули на розвиток європейської консервативної думки. Його роботи надихали багатьох мислителів у XIX та XX століттях, тому де Местра часто вважають одним із засновників цього напряму поруч із Едмундом Берком. Він увійшов в історію як людина, що першою розгледіла у Французькій революції не звичайну зміну влади, а глибоку духовну кризу всієї європейської цивілізації.
Ідеологія
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати | 518 |
| 10 |  Несколько дней назад заместитель Командира РДК по боевой работе, Степан Каплунов, был похищен неизвестными во дворе собственного дома. Как только нам стало известно о его похищении, мы сразу подняли тревогу и обратились в ГУР, СБУ и ДБР.
До сих пор мы не получили никакой внятной информации ни о местонахождении Степана, ни о предъявленных ему обвинениях!
Мы полностью включены в ситуацию и внимательно следим за всем, что происходит. Омбудсмены проинформированы, адвокатские запросы разосланы.
Буквально месяц назад Степана наградили а теперь его задержали.
Если Украина — правовое государство, а не территория, скатывающаяся в беззаконие и тотальный произвол силовиков, как, например, Российская Федерация, подобное просто недопустимо!
Начальник штаба РДК
Александр Фортуна. | 291 |
| 11 | ❗ПРЕДЗАМОВЛЕННЯ ЗАКРИТЕ❗
Очікуйте відправки протягом тижня!
Ті хто встиг придбати патч за передзамовленням отримає преміальне пакування.
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати | 438 |
| 12 |  Ернст Юнґер — видатний німецький письменник, публіцист і мислитель, ветеран Першої та Другої світових воєн, доброволець і один із найяскравіших представників націонал-революційної думки. Він є автором знакових творів, серед яких «Вогонь і кров» та «Авантюрне серце».
Ернст Юнґер народився 29 березня 1895 року в Гайдельберзі. Його батько, Ернст Георг Юнґер, був доктором філософії, а мати, Кароліна (Лілі) Лампль, — високоосвіченою та начитаною жінкою. Вона знала напам'ять «Фауста» Йоганна Вольфганга фон Ґете, цитувала класичну літературу й захоплювалася європейською культурою. Освіченість і світогляд батьків значною мірою вплинули на формування характеру та поглядів майбутнього письменника.
З 1901 по 1913 рік Юнґер навчався в закритій школі в Ганновері. У цей період разом із братом Фрідріхом Георгом Юнґером він був учасником молодіжного руху «Вандерфоґель» і захоплювався пригодницькою літературою, читаючи твори Майн Ріда, Джеймса Фенімора Купера, «Робінзона Крузо», «Дон Кіхота» та інші книги про подорожі.
У 1913 році, прагнучи пригод і бажаючи побачити Африку, Юнґер утік з дому, щоб вступити до Французького іноземного легіону. Однак завдяки дипломатичним зусиллям батька його було повернуто до Німеччини. Після цього вони домовилися, що Ернст завершить навчання, а вже потім вирушить в експедицію на Кіліманджаро.
З початком Першої світової війни Юнґер добровольцем вступив до німецької армії. Він пройшов шлях від рядового до командира штурмової групи та за час служби отримав 15 поранень. За свої заслуги був нагороджений найвищою військовою відзнакою Німецької імперії — орденом «Pour le Mérite» («За доблесть»), а також Залізним хрестом І класу та Лицарським хрестом ордена дому Гогенцоллернів.
Військовий досвід став основою його першої й найвідомішої книги — щоденника «У сталевих грозах», який Юнґер видав власним коштом у 1920 році. У творі він осмислював війну як винятковий досвід, що докорінно змінює людину. Критикуючи пацифістську літературу, письменник стверджував, що вона відображає лише «похмурий бік війни», не розкриваючи її духовного й екзистенційного виміру. Після успіху «У сталевих грозах» Юнґер здобув широку популярність. У 1922 році він видав працю «Війна як внутрішнє переживання», у якій розвинув власне бачення війни як явища, що сформувало світогляд цілого покоління фронтовиків і започаткувало нову історичну епоху. Ці роздуми лягли в основу його інтересу до ідей радикального націоналізму, що знайшло відображення у творах «Лісок 125» і «Вогонь і кров».
Після Першої світової війни Ернст Юнґер разом із братом Фрідріхом Георгом захопився ідеями націонал-соціалізму, хоча до НСДАП ставився досить критично. Із початком Другої світової війни його знову мобілізували до війська. Він служив офіцером, переважно у Франції, де вів щоденники, спілкувався з представниками французької інтелігенції та продовжував літературну діяльність. Його воєнні записи згодом були опубліковані під назвою «Сади і дороги».
Після поразки Німеччини окупаційна влада тимчасово заборонила публікацію його творів. Заборону було скасовано у 1949 році, після чого Юнґер повністю присвятив себе письменництву й філософії. У повоєнний період він опублікував низку важливих творів, серед яких «Геліополіс» (1949), «Скляні бджоли» (1957), «Біля стіни часу» (1959), «Анабазис» та роман «Евмесвіль» (1977).
29 березня 1995 року Ернст Юнґер відзначив свій сторічний ювілей, що став подією загальноєвропейського масштабу. 17 лютого 1998 року Юнґер помер у віці 102 років, залишивши після себе багату літературну й філософську спадщину, яка й сьогодні залишається важливою для осмислення мілітарного, реакціоністського та духовного досвіду Європи.
«Існує два види дисципліни — та, що, подібно до припікання, діє ззовні всередину й загартовує людину, та інша, що, подібно до світла, випромінюється зсередини назовні й, не позбавляючи її м’якості, робить людину безстрашною. Для першої нам завжди потрібен наставник, тоді як друга нерідко, як зерно насіння, зароджується в нас самих». — Ернст Юнґер.
Ідеологія
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати | 596 |
| 13 |  Сьогодні ми запускаємо велику серію матеріалів про ключових діячів традиціоналізму та ідеологів Консервативної революції.
Двічі на тиждень ми будемо публікувати розгорнуті пости про життя, ідеї та спадок однієї з постатей. Ви зможете голосувати і обирати, про кого розповімо наступним.
У серії з’являться як класики традиціоналізму, так і мислителі Консервативної революції, які сформували альтернативний погляд на сучасність, прогрес і духовну кризу Європи.
Слідкуйте за оновленнями і беріть участь у виборі наступних постатей!
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати | 690 |
| 14 | ❗ ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ ДІЄ ДО КІНЦЯ СЕРПНЯ ❗
Пакування вже готове, відправлення на початку вересня.
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати | 793 |
| 15 |  🛡Ми тепер в Інстаграмі!
ПОСИЛАННЯ
ПОСИЛАННЯ
ПОСИЛАННЯ
GREENLINE FRONT 🛡 | 1 035 |
| 16 | mz.music / heretic.camp | 691 |
| 17 |  +2Неизвестные соратники при участии SonnenradCvlt почтили память идеолога Движения с его напутствием, ставшим главным девизом правых.
#MilitantStreetArt 🌟WJ | 700 |
| 18 |  Девід Іден Лейн (David Eden Lane) — американський білий супремасист, письменник, вотаніст, один із засновників організації The Order, також відомої як Brüder Schweigen або Silent Brotherhood. Автор широко відомого гасла «14 слів».
Лейн народився 2 листопада 1938 року в невеликому містечку Воден, штат Айова. Він був третьою з чотирьох дітей у сім’ї. Батько — сезонний робітник, а мати — неосвічена сільська дівчина. За спогадами самого Девіда, батько жорстоко поводився з дружиною та дітьми. Після того, як батько покинув сім’ю, мати не могла утримувати дітей, і близько чотирьох років Девіда всиновила сім’я лютеранського священника.
У дитинстві та юності в нього почав з’являтися інтерес до Третього райху та загиблого вождя. Після закінчення школи він жив у Колорадо, де деякий час працював рієлтором, але втратив ліцензію через відмову продавати будинки чорношкірим у білих районах.
У 1960-х роках Лейн був членом антикомуністичного Товариства Джона Бірча. Пізніше він розчарувався в організації і вже у 1979 році став організатором денверського осередку Лицарів Ку-Клукс-Клану, а на початку 1980-х — організатором «Aryan Nations» у штаті Колорадо.
У липні 1983 року на з’їзді Арійських Націй він познайомився з Робертом Джеєм Метьюсом. 22 вересня 1983 року Лейн став одним із дев’яти засновників угруповання The Order. Організація проголошувала метою звільнення народу від ЗОГ-у і створення білої расової держави на північному заході США. Її члени здійснювали пограбування, підриви, вбивства та підробку грошей. Загальна сума викрадених коштів оцінювалася більш ніж у 4 мільйони доларів.
18 червня 1984 року в Денвері був убитий єврейський радіоведучий Алан Берг. За версією обвинувачення, Лейн був водієм автомобіля, з якого нападники здійснили вбивство. У 1985 році його заарештували. Під час судових процесів Девіда Лейна визнали винним у рекеті, змові та порушенні громадянських прав Берга. Загальний термін ув’язнення склав 190 років, зокрема 150 років за епізод, пов’язаний із убивством Берга. Водночас за окремим обвинуваченням у підбурюванні до заколоту його виправдали.
Перебуваючи у в’язниці, Лейн продовжував писати, зокрема він сформулював відоме гасло «14 слів»:
«Ми повинні захистити саме існування нашого народу і майбутнє для білих дітей».
Також написав «88 заповідей» — набір тез про «природне право», расу та суспільство. Його роботи стали всесвітньо відомим символом «14/88».
У релігійному плані він розвивав вотанізм як форму радикального скандинавського язичництва.
У 1994 році він одружився за листуванням із Катєю «Катушею» Меддокс. Разом вони заснували видавництво 14 Word Press, яке активно поширювало роботи Лейна. Пізніше контроль над видавництвом перейшов до інших людей.
Девід Лейн помер 28 травня 2007 року у віці 68 років у федеральній в’язниці в Терре-Хоті, штат Індіана. За різними даними, причиною смерті стали ускладнення епілепсії. Він провів в ув’язненні понад 20 років і став культовою фігурою у правому русі.
Ідеологія
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати | 994 |
| 19 |  🌟Трискеліон — (з греч. “τρισκελης” — що буквально означає «триніжок» або «триногий»). Один із найдавніших символів людства, що складається з трьох променів, спіралей або ніг, які сходяться в єдиному центрі.
🌪З давніх часів чей знак уособлював рух, циклічність і єдність трьох начал. Найдавніші зображення трискеліона відомі ще з епохи неоліту. Приблизно у 3200 році до н. е. його висікали на кам'яних пам'ятках скандинави, кельти, та інші індоевропейці. У ранній формі знак являв собою свастику з трьох спіраль, що виходила з центральної точки й закручувалася в одному напрямку. Згодом символ набував нових форм і значень. Окрім спіралей, його почали зображати у вигляді трьох людських ніг, трьох променів або трьох голів, об'єднаних спільним центром. Незмінною залишалася лише сама ідея солярного знаку та трійки як сакрального арійского числа.
У XX столітті трискеліон або його стилізовані варіанти використовували різні політичні й громадські організації. Зокрема, схожий символ зустрічався на емблемах 27-ї дивізії СС «Лангемарк», пізніше — у південноафриканській організації африканерів AWB(Afrikaner Weerstandsbeweging), де він був виконаний у формі трьох цифр «7», що утворювали число 777 як протиставлення 666. Також стилізований трискеліон використовує міжнародна організація НС скінхедів Blood & Honour. Водночас цей символ зберігся й у традиційній геральдиці — його можна побачити, зокрема, на прапорах Сицилії та острова Мен.
У багатьох культурах трискеліон символізував фундаментальні тріади світобудови: землю, воду й небо; народження, життя і смерть; схід, зеніт і захід сонця. В арійських традиціях три спіралі також могли уособлювати три аспекти божества або три основні функції суспільства, що перебували під опікою різних богів.
Попри відмінності між окремими традиціями, загальна символіка трискеліона залишається напрочуд схожою. Він виражає езотеричну єдність трьох начал, які можуть трактуватися як минуле, теперішнє й майбутнє (Урд, Верданді та Скульд у скандинавській міфології), тріада творців світу — Одін, Вілі та Ве(що створили світ з тіла Іміра) або ж як єдність тіла—душі—духу.
Минуло кілька тисячоліть, однак трискеліон не втратив свого значення. І сьогодні він залишається впізнаваним культурним маркером, оберігом та символом ідеологічного спротиву.
Символіка
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати | 1 142 |
| 20 | ВСТИГНІТЬ ЗАМОВИТИ!
SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати | 1 103 |
