КнигОнОс
Open in Telegram
Канал про книжки і критику⭐ З вами @kryvonosoleksandra психотерапевтка закохана в книжки) Мій інстаграм: https://www.instagram.com/knygonos Мій вішліст: https://rewish.io/5doCAA/wishes
Show more659
Subscribers
No data24 hours
-67 days
-630 days
Data loading in progress...
Similar Channels
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Tags Cloud
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '26
September '260
in 2 channels
August '26
+26
in 2 channels
Get PRO
July '26
+74
in 3 channels
Get PRO
June '26
+12
in 2 channels
Get PRO
May '26
+4
in 0 channels
Get PRO
April '26
+4
in 0 channels
Get PRO
March '26
+5
in 1 channels
Get PRO
February '26
+13
in 6 channels
Get PRO
January '26
+21
in 13 channels
Get PRO
December '25
+14
in 8 channels
Get PRO
November '25
+10
in 7 channels
Get PRO
October '25
+188
in 8 channels
Get PRO
September '25
+111
in 7 channels
Get PRO
August '25
+97
in 6 channels
Get PRO
July '25
+242
in 8 channels
Get PRO
June '250
in 6 channels
Get PRO
May '25
+90
in 8 channels
Get PRO
April '250
in 5 channels
Get PRO
March '25
+36
in 2 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 07 September | 0 | |||
| 06 September | 0 | |||
| 05 September | 0 | |||
| 04 September | 0 | |||
| 03 September | 0 | |||
| 02 September | 0 | |||
| 01 September | 0 |
Channel Posts
"Тірца" Арнон Грюнберг
#відгук_книгонос
Йорґен Гофмейстер готує випускну вечірку для молодшої доньки Тірци. Після закінчення школи вона планує разом зі своїм хлопцем Чукрі поїхати до Африки. А значна частина роману — це всього один вечір, протягом якого ми поступово дізнаємося, що відбувалося з Гофмейстером і його родиною до цього.
Власне, це майже все, що вам треба знати про сюжет перед читанням.
Бо найцікавіше тут — сам Гофмейстер.
Ґрюнберг настільки близько підпускає нас до нього, що в якийсь момент у мене виникло злиття з цією людиною. Я сиділа в його голові, дивилася на інших персонажів його очима, йшла за його думками, поясненнями й виправданнями. І поступово ставало дедалі моторошніше від того, з ким саме я весь цей час була так близько.
Особливо багато я думала про "звіра" — так Гофмейстер називає свою тіньову сторону. Але мені складно сприймати її як щось, що одного дня раптом у ньому прокинулося. Цей "звір" був із нами від початку. І навіть не дуже добре ховався.
Гофмейстер постійно порушує межі своїх дочок, особливо Тірци. Мене дуже зачепила сцена, де вона просить його не читати їй, кричить, щоб він пішов із її кімнати, а він просто сідає на край ліжка, чекає, доки вона заспокоїться, — і все одно починає читати(і це ще й рос літ). У цьому для мене дуже багато самого Гофмейстера: він начебто не змушує, не наказує, не тисне напряму — він просто не визнає її "ні".
Також мене не відпускав інцестуальний підтекст: його увага до тіл і сексуальності дочок, ревнощі, дивна близькість із Тірцою.
Хтось тут побачить історію про батьківство і неможливість відпустити дитину. Хтось — про контроль і насильство. Мені найбільше кидалися в очі сексуалізація дочок і "звір". А критики, наприклад, читають Гофмейстера ще й як образ західноєвропейського буржуа після 9/11.
І мені дуже подобається, що кожен може побачити тут щось своє — і текст дає для цього достатньо матеріалу.
А потім приходить фінал. І він теж далеко не такий простий, як може здатися на перший погляд. Власне, як і все в цій книжці.
"Тірца" взагалі не дуже хоче відпускати після останньої сторінки.
Цю книжку не тільки дуже цікаво читати — про неї дуже цікаво думати після.
| 2 |  Друзі, збір продовжується 💛
До моєї маленької цілі в 7 000 грн залишилося вже дві тисячі з хвостиком. Тож дуже хочу дотиснути цю банку — і нагадую, що серед усіх, хто задонатить, я розіграю одразу ТРИ книжки для одного переможця/переможниці 📚
Що можна виграти:
📕 Джо Браунінґ Ро "Страшне добро" — зворушливий роман, заснований на реальній трагедії в Аберфані 1966 року. Історія молодого бальзамувальника, який вирушає допомагати після катастрофи, — про втрату, співчуття, травму і те, як допомога іншим іноді змінює нас самих.
📗 Карстен Генн "Книгоходець" — дуже тепла історія про 72-річного книгаря, який особисто розносить книжки своїм читачам, і дев'ятирічну дівчинку, яка несподівано з'являється в його житті. Книжка про дружбу, самотність, людей і, звісно, любов до книжок.
📘 Феліція Міхалі "Dancing Queen" — історія Соні, яка летить із Монреаля до Бухареста й через цю подорож повертається до власного минулого та давньої несправедливості. Роман про жіночий досвід, пам'ять, патріархальний світ і спробу розібратися з тим, що сталося багато років тому.
Кожен донат допомагає закрити збір БФ "Bavovna Help" на вантажівку для Харківського ППО 🇺🇦
Загальна мета збору — 1 000 000 грн. Машина потрібна підрозділу, щоб оперативно переміщати озброєння, обладнання та техніку й бути там, де вони потрібні найбільше.
💛 Моя банка — 7 000 грн: https://send.monobank.ua/jar/AX61rhvw9S
Донатити можна будь-яку суму — кожен донат бере участь у розіграші.
❗️Якщо донатите не з картки monobank, будь ласка, залиште в коментарі до платежу свої контактні дані, щоб я могла зв'язатися з вами у разі перемоги.
Переможця/переможницю оберу серед усіх донатів за допомогою рандомайзера monobank — і одна людина отримає всі три книжки 🎁
Буду дуже вдячна за поширення збору ❤️ | 103 |
| 3 |  Підсумки серпня 2026 #підсумкимісяця_книгонос
Мій читацький місяць — знову 8 книжок:
5 прочитано + 3 прослухано.
І почнемо цього разу не з книжок.
Перед вами клінічний психолог 😅 Документів ще немає, але навчання завершене, все складено — можна видихнути.
📚 Прочитано
Мері Роуч — "Пакуємося на Марс"
Дуже легко й дотепно написана книжка про все те людське, що заважає нам просто взяти й полетіти на Марс. Що відбувається з тілом у невагомості? Як спати, їсти й ходити в туалет у космосі? Що робити, якщо астронавта знудить у скафандр?
Загалом це книжка не стільки про Марс, скільки про одну дуже незручну проблему космічних подорожей — людину 😅
Расс Гарріс — "Пастка щастя"
Книжка про ACT — терапію прийняття та відповідальності, один із методів третьої хвилі поведінкової терапії.
І мені дуже сподобалося, як Гарріс пояснює ACT буквально на пальцях. Сама концепція не виглядає надзвичайно складною, але потребує певного переналаштування звичного способу думати про емоції, думки й психологічні проблеми. І автор дуже ретельно проводить через цей процес.
Плюсую/рекомендую)
Іван Черненко — "Короткі миті потрібності"
Книжка про будні українського лікаря й української медицини, яка місцями наскрізь просякнута песимізмом.
Але, блін, як же мені подобається, як пише Іван Черненко.
Можна читати про проблеми лікарень, виснаження, смерть, абсурд системи — і все одно хотіти перегорнути ще одну сторінку. А потім ще одну. І ще.
Оттесса Мошфег — "Мій рік відпочинку та розслаблення"
Тут у мене вийшло приблизно: дуже цікава ідея, реалізація якої сподобалася мені значно менше.
Арнон Ґрюнберґ — "Тірца"
А ось тут — любов.
Йорґен Гофмейстер — дуже впорядкований, контролюючий чоловік, і роман поступово занурює нас у його стосунки зі світом, родиною і передусім донькою Тірцою.
Це неймовірно добре написано.
Готую окремий відгук, бо тут мені точно є що сказати.
Одна з найкращих книжок року для мене.
🎧 Прослухано
Алі Гейзелвуд — "Наречена"
Майже всю книжку мені було весело. Вона смішна, легка, місцями дуже прикольна — вампіри, перевертні, шлюб за домовленістю, усе як треба.
А потім щось наприкінці мене так вкурвило, що примудрилося зіпсувати загальне враження 😅
Але загалом — непогано.
Емілі Генрі — "Книголюби"
Здається, я нарешті зрозуміла, що відбувається з моїми стосунками з Емілі Генрі.
З кожною книжкою вона все глибше заходить у внутрішні переживання персонажів, і саме їхні психологічні проблеми дедалі більше стають рушієм сюжету.
І мені з кожною книжкою це подобається все менше.
Тревіс Болдрі — "Книжки та кістяний пил"
Cozy fantasy про орчицю Вів, яка через поранення застрягає в маленькому приморському містечку й несподівано для себе починає проводити час у місцевій книгарні.
Книгарня, нові знайомства, трошки пригод і дуже багато випічки, після описів якої хочеться терміново знайти собі булочку.
Ніякого "вау", але як книжка для розслаблення — дуже мила й затишна.
📌 Загалом про місяць
Головна подія серпня для мене взагалі не книжкова: я завершила навчання з клінічної психології.
6 місяців лекцій, досліджень, психопатології, психофармакології, нейропсихології, діагностики — і все. Навіть трохи не віриться.
💙Нагадую, що для MEGOGO BOOKS діють мої промокоди:
KNYGONOS15 — знижка 15% на більшість книжок.
KNYGONOS100 — 100 грн знижки при замовленні від 800 грн.
А якою книжкою вам найбільше запам'ятався серпень? | 151 |
| 4 |  +1Останнім часом нам щодня нагадують, наскільки сильно ми залежимо від роботи ППО.
Тому я хочу долучитися до збору БФ "Bavovna Help" на вантажівку для Харківського ППО 🇺🇦
Загальна мета збору — 1 000 000 грн, а моя маленька частина цієї великої суми — 7 000 грн.
Ця машина потрібна підрозділу, щоб оперативно переміщати озброєння, обладнання та техніку й бути там, де вони потрібні найбільше.
І хочу додати трохи книжкової мотивації 💛
🎁 Серед тих, хто задонатить на мою банку, розіграю одразу три книжки для одного переможця/переможниці:
— Джо Браунінґ Ро "Страшне добро"
— Карстен Генн "Книгоходець"
— Феліція Міхалі "Dancing Queen"
Як долучитися:
1️⃣ Задонатити будь-яку суму на банку: https://send.monobank.ua/jar/AX61rhvw9S
2️⃣ Поширити цей допис — не обов'язково для участі, але буду дуже вдячна ❤️
Серед усіх, хто задонатить, за допомогою Monobank оберу одного переможця/переможницю, який/яка отримає всі три книжки.
🇺🇦💛💙
Банка | 362 |
| 5 |  У додатку Укрзалізниці можна обміняти обіймашки на аудіокнигу Домонтовича "Дівчина з ведмедиком"🐻 | 187 |
| 6 |  #відгук_книгонос
"Пакуємося на Марс" Мері Роуч— це книжка про космос, у якій напрочуд мало власне про ракети й дуже багато про те, що станеться, якщо запхати звичайне людське тіло в абсолютно непридатне для нього середовище.
Авторку цікавлять не стільки технології, які дозволять нам долетіти до Марса, скільки значно менш романтичні питання: як їсти й ходити в туалет у невагомості, що робити з гігієною, як організм переживає тривалу відсутність гравітації, що відбувається з кістками й м'язами, як люди витримують тривалу ізоляцію і що буде, якщо астронавта знудить просто у скафандр.
Роуч їздить по дослідницьких центрах, розмовляє з науковцями й астронавтами, знаходить старі експерименти, сама бере участь у деяких дослідженнях — і постійно шукає в усьому цьому найдивніші, найабсурдніші й часто максимально тілесні подробиці.
Тому в якийсь момент ти читаєш про цілком серйозні наслідки тривалої невагомості для організму, а за кілька сторінок уже дізнаєшся про тренажер космічного туалету з камерою, який потрібен, щоб навчитися правильно на ньому розташовуватися.
Або про космічну блювоту.
Космічні відрижки.
Або відходи, які в невагомості поводяться зовсім не так, як хотілося б їхньому власнику. І навіть про секс у невагомості. І дельфінів (не питайте).
Авторка розповідає про дуже серйозні речі максимально несерйозно.
Вона не науковиця і не фахівчиня з космічної медицини — вона приходить у цю тему приблизно так, як прийшла б будь-яка дуже допитлива людина. Їздить, розпитує фахівців, шукає дослідження, сама пробує те, що можна спробувати, і ставить питання, які, можливо, не першими спадають на думку науковцям, зате точно спали б на думку нам.
І через це книжка дуже легко читається. Тобі не пояснюють згори, як влаштований космічний політ, — ти ніби розбираєшся в ньому разом із нею. А Роуч при цьому постійно знаходить у складній науці щось дуже людське, дивне, незручне або просто смішне.
За всіма жартами про туалети стоїть величезна інженерна проблема: у невагомості навіть найпростіші функції людського тіла раптом перестають бути простими. За історіями про нудоту — реальна проблема адаптації вестибулярної системи. За розповідями про людей, які місяцями лежать у ліжку(взагалі не можуть вставати, але не дуже їх жалійте 17000$ вони за це отримують) заради науки, — дослідження того, що тривалий космічний політ робить із м'язами й кістковою тканиною. А за смішними історіями про астронавтів — питання, як кілька людей психологічно витримують тривалу ізоляцію в дуже маленькому замкненому просторі.
І в результаті Марс тут стає другорядним.
Бо перш ніж відповісти на питання "як відправити людину на Марс?", треба відповісти на сотні значно менш величних: як її годувати, мити, вкладати спати, змушувати тренуватися, не дати її кісткам і м'язам деградувати, куди подіти її відходи і як зробити так, щоб вона не зненавиділа інших людей, з якими проведе роки в металевій коробці.
Найскладніша частина польоту на Марс — це, здається, взяти із собою людину.
І от до цієї думки Мері Роуч приводить через дивовижну кількість науки, експериментів, історій — і підозріло багато космічних какашок. | 170 |
| 7 |  "Мій рік відпочинку та релаксації" Оттесси Мошфег #відгук_книгонос
"Що за дурня?" — перша думка після фіналу. І найсмішніше, що книжка справді цікава: вона поглинає, читається на одному диханні й змушує постійно питати: "Як вона з цього вибереться?"
Ідея з цією сплячкою-коконом — чудова. У нас є багата й красива героїня, яка емоційно повністю зневоднена травмами минулого. Вона вирішує сховатися від усього світу й просто перечекати свій біль уві сні. Її план — проспитати рік, щоб повністю "стерти" минуле, заглушити біль і прокинутися оновленою людиною, якій знову захочеться жити. Але головна претензія до роману — його страшенна непослідовність.
Перші 30% сприймаються як реалістичний досвід: справжній Нью-Йорк, дати й важкі препарати (Ксанакс, Сероквель, літій). А далі починається дичина. Героїня глушить пігулки жменями, замість їжі споживаючи важку фармакологію та перетворившись на абсолютно неконтрольовану залежну. При цьому реальні важкі препарати спокійно міксуються з одного стелі вигаданим Інфермитеролом — бо чому б ні? Вона живе з тиском 80/50, відключається на дні й тижні, а логіка чекає природної розплати — отруєння, реанімації чи лікарні.
Проте вона просто прокидається після чотирьох місяців сну зі словами: "Все спрацювало, мені добре".
До самої героїні ставлення неоднозначне. З одного боку, розумієш, що ця її байдужість і бажання зникнути — це просто дуже реалістичний опис депресії, коли в тебе немає сил навіть на емоції.
На її тлі її подруга Рева здається повною протилежністю. Вона з усіх сил намагається "жити правильно": шукає схвалення, страждає на булімію, сипле цитатами з книжкового клубу Опри й постійно щось робить. Але найіронічніше, що ця її суєта виявляється настільки ж марною перед життям, як і заціпеніння головної героїні.
(А психіатриня доктор Таттл, хоч і задумувалася як стьоб, вийшла абсурдно реалістичною — у таку лікарку з ліцензією, яка з серйозним обличчям верзе маразм і виписує рецепти, легко віриться).
Фінал із 11 вересня залишає найбільше питань. Якби теракт і загибель Реви розтрощили героїню після пробудження й повернули до тями — це було б сильно. Але вона прокидається до цього. Вона вже "одужала", насолоджується пташками в парку, а далі купує телевізор і на повторі дивиться кадри 9/11 та жінку, яка падає з вежі.
В інтерв'ю Мошфег пояснювала, що це взагалі не хепі-енд: мовляв, після цієї купи фарми у героїні щось померло, вона себе пошкодила й прокинулася вже геть згаслою. Пояснення цікаве, але в самій книжці цього взагалі не видно! Вона виглядає навіть краще, ніж до сплячки.
Здається, Мошфег так і не вирішила, що пише:
- Реалістичну драму про депресію та фармакологічну залежність?
- Гостру сатиру на привілейоване суспільство?
- Чи сюрреалістичну притчу про переродження?
Закриваєш книжку з словами "Що за дурня?". А втім, це дуже зручна позиція для автора — написати кашу, а потім в інтерв'ю розповідати, що це був такий концептуальний задум(а ви дурачкі і не зрозуміли. | 245 |
| 8 |  Вчора всі новини облетіло: Пономарьов написав книжку 👀
Перше моє питання було — чому всюди на фотках замазане лого видавництва?
У мене вже встигли народитися конспірологічні теорії 😂
Другий важливий висновок я зробила, коли прочитала в інтерв'ю, що Пономарьов скинув 11 кг, поки її писав:
хочеш скинути десятку — сідай писати книжку.
Але на цьому мій мозок, звісно, не зупинився.
Сьогодні я вже думала: а якби мені треба було зробити бліц із Пономарьовим саме як із письменником — що б я в нього запитала?
І ось що вийшло: | 312 |
| 9 |  Читаю новинку від «Комори» — "Тірцу" Арнона Ґрюнберга. Вона тільки-тільки вийшла 👀
У центрі історії — Йорґен Гофместер, батько сімейства, чиє дуже впорядковане й контрольоване життя починає потроху розсипатися. Дружина, яка кілька років тому пішла від сім’ї, раптом повертається, донька Тірца дорослішає й збирається поїхати до Африки — а ми спостерігаємо за всім цим з його перспективи.
Я десь на третині — і поки найбільше мені подобається саме те, як Ґрюнберг посадив мене в голову головного героя.
Його спосіб мислення настільки добре прописаний, що ти теж починаєш дивитися на інших людей і думати: ну чому ви не можете просто поводитися "нормально"? 🫠
Тобто головою ти розумієш, що бачиш усе через дуже специфічну оптику Йорґена. Але його щире нерозуміння інших — чому вони говорять це, роблять те, чому не можуть просто зробити так, як "має бути", — настільки добре передане, що це нерозуміння стає і моїм .
І це, блін, дуже прикольно написано. | 682 |
| 10 |  Розіграш сьогодні о 20.00!!!
Подарунок вже зібраний і чекає на відправку)
Даруємо психологічну драму з елементами магічного реалізму — «Кімната Естер» Марії Олекси! 📖✨
А разом із книжкою — трохи смаколиків для затишного читання! ☕️🍬
«Кімната Естер» — це глибока, атмосферна й емоційна історія про дитячу втечу від складного світу, родинні зв’язки та уявні простори, які ми створюємо, щоб уберегти себе.
УМОВИ УЧАСТІ:
📌 Підписка на Вітер в голові
📌 Підписка на Книгонос
🔢 Поставити порядковий номер під цим дописом
📦 Доставка книжки та смаколиків по території України — за наш рахунок.
Нехай щастить! 💛 | 712 |
| 11 |  Раночку! ☀️
А я тут читаю про те, що буде, якщо тебе захитає в скафандрі, ти наблюєш, а потім випадково це вдихнеш...
А як ваш почався день? 😅
P.S. Цікава тема описана в книзі «Пакуємось на Марс» Мері Роуч. | 357 |
| 12 |  Підсумки липня 2026 #підсумкимісяця_книгонос
Мій читацький місяць — 8 книжок
(8 прочитано + 8 прослухано).
📚 Прочитано
Міхал Сикора — "Нічого втішного"
Чеський детектив із кількома паралельними розслідуваннями, серією вбивств і теоріями змови. Атмосферно й дуже захопливо. Є окремий відгук.
Роберт Джексон Беннетт — "Затруєна чаша"
Фентезі, яке стало для мене одним із найприємніших відкриттів року. Харизматичні персонажі, цікава магічна система й детективна складова, яка тримає увагу. Відгук.
Роберт Джексон Беннетт — "Крапля скверни"
Продовження історії Ани та Діна, яке ще більше розкриває головних героїв. Відгук.
Альба де Сеспедес — "Заборонений зошит"
Жінка починає вести щоденник, і саме він поступово змінює її погляд на власне життя, бажання й роль у родині. Одна з найкращих книжок, які я прочитала цього року. Відгук.
🎧 Прослухано
Іларія Тути — "Квіти над пеклом"
Атмосферний італійський детектив у маленькому містечку. Особливо сподобалося, як авторка вплела в сюжет реальний психологічний експеримент про дітей, позбавлених емоційного контакту. Дуже зимова історія.
Юлія Лаба — "Найкраще найгірше, що могло статися"
Друга моя книжка авторки. Уже добре знайомі персонажі, тепла атмосфера і дуже легке прослуховування — буквально проковтнула її за кілька днів.
Том Фелтон — "По той бік чарівної палички. Магія і хаос мого дорослішання"
Мемуари виявилися значно більш «вилизаними», ніж я очікувала. Усі навколо чудові, прекрасні й неймовірні, через що текст здавався трохи пластиковим. Найсильнішою для мене стала глава про алкогольну залежність і лікування в реабілітаційному центрі — хотілося, щоб саме про це автор розповів значно більше.
Емі Тінтера — "Прислухайся до брехні"
П'ять років тому сталося вбивство, і головна підозрювана нічого не пам'ятає. Настільки всі були впевнені в її вині, що вона й сама почала в це вірити. Але за справу береться автор true crime-подкасту. Окреме задоволення — аудіоверсія від АБУК із дуже вдало оформленими подкастними вставками.
📌 Загалом про місяць
— У рамках фестивалю "З нами житиме укрсучліт" модерувала розмову з Анною Ковальовою про роман "Смартчари", нову книжку та її письменницький процес. Вийшла дуже тепла й щира зустріч.
— Побувала на зйомках шоу УКРЛІТ - роман Макса Кідрука "Колапс". Другу частину циклу я ще не читала, але тепер, здається, до неї залишився буквально один крок.
— Відвідала книжковий клуб, присвячений "Столітньому чоловікові, що виліз у вікно і зник". І вкотре помітила закономірність: якщо приходжу на подію з недочитаною книжкою, після цього майже ніколи її не дочитую. Почула неймовірну історію про те, як Наталія Іліщук вирішила видати цей роман українською, заснувала для цього видавництво й пройшла весь шлях до його появи. Такі історії дуже надихають.
— Якщо будете в Голосіївському парку — обов'язково зазирніть до музею Максима Рильського. Там неймовірно привітні люди, які не лише цікаво розповідають про Максима Тадейовича, а й можуть прочитати його вірші. Дуже теплий і затишний досвід.
— Не можу повірити, але вже через місяць завершую навчання й сертифікуюся як клінічний психолог.
— Зараз переживаю невеликий нечитун. Не знаю, чи це тому, що детективи й ромкоми остаточно переманили мій мозок на бік легкого дофаміну, чи просто диплом і постійна робота з дослідженнями забирають усі сили на серйозні тексти. Але поки знайти книжку, яка б повністю захопила, стало набагато складніше.
💙 І нагадую, що для Megogo Books діють мої промокоди:
KNYGONOS15 — знижка 15% на більшість книжок.
KNYGONOS100 — 100 грн знижки при замовленні від 800 грн.
Чи плідний був у вас липень? | 283 |
| 13 |  "Крапля скверни" — друга книга циклу "Тінь Левіафана" Роберта Джексона Беннетта. #відгук_книгонос
Цього разу Ана і Дін вирушають до Яровдолу — прикордонної території, що не входить до складу імперії. Там за загадкових обставин зникає скрабник із замкненої кімнати на верхівці вежі, а невдовзі починають знаходити частини людського тіла. Саме цю, на перший погляд неможливу, справу належить розкрити Ані та Діну.
Ана. У першій частині ми бачимо лише верхівку айсберга: дивакувату, геніальну жінку зі своїми особливостями. Тут же стає зрозуміліше, хто вона насправді і скільки зусиль їй коштує жити зі своєю надзвичайною чутливістю. Її виснажують шум, світло, натовп і надлишок інформації. Але коли справа справді важлива, вона все одно йде туди, де їй буде найважче. Саме в цій книзі вона для мене стала значно об'ємнішою як персонажка(навіть її бенкети мене неналякали).
Дін. У цій книзі він теж помітно змінюється. Якщо раніше його майбутнє здавалося вже спланованим, то тепер стає зрозуміло, що робота з Аною і все пережите змінюють його уявлення про себе і світ. Ця книга завершує важливий етап його історії. Він нарешті знаходить опору під ногами, і тепер дуже цікаво побачити, яким він буде далі.
У книзі багато говорять про небезпеку одноосібної влади та корупції, але водночас імперія, до якої належать головні герої, майже завжди виглядає "правильною" і справедливою, тоді як інші держави значно легше показані хаотичними й такими, що потребують "цивілізації". Для мене це виглядало як певна сліпа пляма роману, особливо з огляду на те, наскільки знайомими такі сюжети звучать сьогодні.
Попри це, книжка мені дуже сподобалася, і цикл лише набирає обертів. З нетерпінням чекатиму наступної частини — заради нових загадок, магічних біотехнологій і, звісно, дивацтв Ани. | 243 |
| 14 |  +3Читаю «Краплю скверни» — продовження «Затруєної чаші» Роберта Джексона Беннетта, і знову неймовірно кайфую від Ани. ❤️
Полізла в мережу пошукати фанарти — і натрапила на цю милоту. | 394 |
| 15 |  🎁 Даруємо психологічну драму з елементами магічного реалізму — «Кімната Естер» Марії Олекси! 📖✨
А разом із книжкою — трохи смаколиків для затишного читання! ☕️🍬
«Кімната Естер» — це глибока, атмосферна й емоційна історія про дитячу втечу від складного світу, родинні зв’язки та уявні простори, які ми створюємо, щоб уберегти себе.
УМОВИ УЧАСТІ:
📌 Підписка на Вітер в голові
📌 Підписка на Книгонос
🔢 Поставити порядковий номер під цим дописом
🗓 Результати розіграшу: 03.08
📦 Доставка книжки та смаколиків по території України — за наш рахунок.
Нехай щастить! 💛 | 239 |
| 16 |  Учора провела Instagram-ефір з Анною Ковальовою в межах Національного тижня читання. І хочу поділитися кількома моментами, які мені особливо запам'яталися.
📚 Анна почала писати у 2018 році. Спочатку це були оповідання, і деякі з них досі можна знайти на сайті "Світ фентезі".
✍️ Смартчари писала приблизно рік. Для цього навіть взяла творчу відпустку, щоб щодня систематично працювати над текстом.
🎓 Попри те, що Анна не хотіла б, щоб її творчість порівнювали з Брендоном Сандерсоном, вона навчалася на його письменницькому курсі. Каже, що саме цей курс дуже допоміг їй зрозуміти побудову сюжету, роботу зі структурою та інші письменницькі інструменти.
⚙️ Наступного року у видавництві "Чорні вівці" вийде її нова книжка "Темні моря" — young adult у жанрі стимпанку. Найцікавіше, що ця історія теж почалася у 2018 році як оповідання. Тоді текст посів третє місце на конкурсі, а журі сказало авторці, що ця ідея «затісна» для малого формату й заслуговує на повноцінний роман. Згодом Анна сама захотіла дізнатися, що буде з героєм далі, і саме так народилася книжка.
🌪️ Зараз вона вже працює над новим романом у світі Смартчарів. Це буде окрема, самостійна історія (половина рукопису вже готова).
📖 Наприкінці я попросила її порадити одну сучасну українську книжку для людини, яка не читає сучукрліт. Вибір Анни — "Гра в перевдягання" Артема Чеха.
Це був дуже щирий, теплий ефір, класно, що зявилася така можливість поговорити про творчість). | 403 |
| 17 |  +1Кидаю "У розрідженому повітрі" Джона Кракауера #відгук_книгонос
Цю книжку постійно рекомендують як найкращу про Еверест. У неї височенні рейтинги, і всі навколо від неї в повному захваті: «вау, вау, вау!». Але в мене є свої прични, чому вона взагалі «не зайшла».
Замість історії — купа фактів і прізвищ
В анотації обіцяють розповідь про трагічну експедицію 1996 року. Здається, що буде чіткий сюжет, але ні. У книжці згадують безліч альпіністів різних років, порівнюють якісь інші експедиції, розбирають давні конфлікти і чутки спільноти. Хто що сказав, хто збрехав, хто яку статтю написав, хто кого критикував...
У результаті це просто масштабна реконструкція з купою деталей. Прізвищ стільки, що запам’ятати їх просто неможливо.
Мені є з чим порівняти
Минулого року я читала "Поховані в небі" про катастрофу на К2 — і от там усе побудовано набагато краще.
В центрі — конкретна подія та конкретні люди (насамперед шерпи, їхні родини, культура й мотивація). Є емоційна вись, яка тримає увагу й напругу до самого фіналу.
У Кракауера я просто не можу стежити за самою історією — вона тоне в океані фактів, пліток і чужих прізвищ. Я люблю книжки, які тримають емоційно, а не нагадують архівну довідку. Тому вирішила себе не мучити й не дочитувати далі — життя занадто коротке для книжок, які "не йдуть".
Чи буває таке, що кидаєте визнані всіма бестселери? | 275 |
| 18 | Я читала цю книгу в момент, коли "корпоративна культура" мені так остогидла - і вона мені зайшла, як вода в суху землю). | 231 |
| 19 | https://www.instagram.com/knygonos/ | 241 |
| 20 |  Цієї суботи в інстаграмі | 285 |
