Rota Fortunae

Єхєхєхє А ви за кров на полі боя?

#військове Мене хлібом не корми корми - дай упаковку кольорового нітрилу. Але як ви бачте по останньому фото - праця в мене зачасту дуже брудна і мене хоч всю в нітріл закатай - я знайду де вмазатись кровʼю по саму голову, тільки б очі стирчали.

#військове Ніч, бункер в десь в районах неопісуємих висот Кліщіївки, який набитий як рукавичка бійцями, пораненими і нами - медиками. Ось вже як третю годину ми чекаємо поки до нас принесуть двох "важких", і на четверту годину - диво стається. Їх затягують, першого передаю колезі - він більш живий, ніж його другий номер. Занесли поранених, пташка це зрисувала і що? Правильно. Починається пєдулово з усього чим можуть дотягнутись. Але це мене не дуже хвилює, в мене - поранений. В залізних дверях, через які під вибухи мені в обличчя летить земля, стоїть худорлявий хлопець і блимає на мене очима. Я кричу "-Або допомогай, або вийди нахуй, земля летить", і він поспішно пригає до мене, сідає біля пораненого в багнюку і я розумію - медик, також. Він питаає що робити, я в куражі розрізаю одяг і шукаю де течем. Знаходжу маленьке поранення, менше грецького горішка і на ньому дуже не працюючий турнікет. Медику я передаю гемостатичний бинт і киваю "вмієш" він угукає, відкриває упаковку і голими руками починає тампонувати поранення.. Так, вірю - ви теж так робили, і я колись. Але ці правила все одно варто дотримуватись - краще вийти з медаллю та убд, аніж з медаллю, убд і якимось хітрим гепатитом-віл або іншою неприємною нагородою. Ми проживали період коли хлопці евакуювали 200, були всі в його крові. Аж потім, розбираючи його речі я побачила завітну бумажку "Гепатит +". Чи вартувало оцього термінового тести-аналізи-лабараторії? Ні. Смішно, що коли вони прийшли, я тестувала всіх - він був чистий. А потім - шпиталь, поранення, активна боячка, на тести часу - зась. Ми були сиві, перевірялись багато - але повезло. І да я знаю статистичні ризики, знаю і аналізую, читаю і бачу. Але ви ж знаєте що раз на рік і палка може обрати вистрілити в вас? Рукавички обовʼязковий атрибут любого медика - зайвий раз контактувати з чужими рідинами не варто, навіть якщо ви коханці побратими з 1879 року. Але тут грає і зворотня пісня - я не багато знаю медиків, які б якісно заморочувались особистим чекапом, особливо після всіх поранених. Носієм можете бути саме ви. Спойлер: массажки до добра не доводять, нікого і ніколи.)) Зараз ринок медичних товарів може вам знайти будь-який нітріл. Потовщений, рожевий, від Механіксів, на будь який смак і розмір, довжину рук і глибину талантів. В моїх кишенях, рюкзаках, бананках, баулах, машині - будь де, є завітні нітрилові райдужні рукавички. Як бачте по фото, навіть погрузка тіла може принести кольорів, якщо ви користуєтесь класними рукавичками. Спойлер: не беріть червоні якщо ви часто працюєте з кровʼю живих, на фото ми займаємось саме загиблою людиною, а червоних рукавичок була тупо більша кількість. Але Фортуна тут клацає на кнопочки, шось пише і ви маєте питання: чому нітріл? Вініл і латекс тупо дешевші. Пацани і поцонесси - витривалість матеріалу. Взаємодія з рідинами і засобами. Нітріл чудово проявив себе в усіх цих питаннях. Особливо потовщений - і в рані поколупатись, і в тілі опізнавані частини відкопати. Тощо. Не беріть розмір в розмір - в панічній, спекотній, мокрій, брудній - не влізете в рукавичку. Я беру м, хоча маю котячу ску. Це я до чого? Захищайтесь від чужих рідин і консистенцій, бережіть свою кров з молоду бережіть себе від сумних випадків і важких захворювань. Прєдохраняйтесь🩸

Офтоп: PS, я - пишемо пости про надання допомоги полоненим. Ботня в коментарях: добрий день Та йдіть ви нахуй, госпаді. Спочатку піди в армію, візьми полоненого і навчи нас як треба. Вийобується воно блять, східноінтернетьськийдиванний напрямок, блять. Там де ти мишей ловив, ми котів єбали.

#інструкторське В чорному чорному місті, на чорній чорній вулиці, в чорному чорному будинку, на чорному чорному поверсі, в чорній чорній квартирі, жив хлопчик, якого батьки лишили самого, поки вони пішли на чорну чорну роботу. В чорному чорному домі задзвонив чорний чорний телефон. Хлопчик взяв трубку, а там чорним чорним голосом: гробік на кольосіках вже в твоєму місті... Кожного разу, коли я, як інструктор кажу - тупих запитань не буває, виникає якесь магічне, неймовірне запитання яке просто звучить як удар топориком по голові. Тож сьогодні я хочу поговорити про міфи та легенди нашого невпинно прогресуючого Українського такмеду. Ось, декілька прикладів, взятих з моїх курсів, курсів моїх друзів інструкторів, і просто шедеври які були знайдені в інтернеті: -От наклали турнікет, і він пролежав 36 годин, рука муміфікувалась, а потім коли знімуть турнікет все буде в порядку. Ну так, звичайно, тому ж людей в древньому Єгипті і муміфікували в бінтах. Бінти знімаєш, і вони як новенькі, хоба і друге пришестя Клєопатри на наших очах. -А от нам казали, що гемостатик коли потрапляє в рану, випалює все і потім відрізають ногу по саме єбало. Легенда від 2007 року, коли в гемостатику Celox використовувався матеріал, який нагрівався. Але ногу по єбало не відрізали. В будь якому випадку не буває ідеально стерильних та рівних ран. Лікарі підчистять уражені тканини, і ви дійсно трошку втратите чесно нажитого мяска. -Наша медик нам сказала - якщо є відкрите поранення живота та немає чистої води, треба попісяти на кішки і запхнути їх назад. Вона так робила, вона має бойовий досвід. Моя улюблена категорія, яку навіть коментувати важко. Що за нездорова привʼязка до урінотерапії. Хочеш насцяти на побратима - зроби це коли він в свідомості і може втащити тобі за ці дебілььні ідеї. Але камон, ну це ж огидно. Давайте не нести особисті фетіші в масси, в себе вдома практикуйте хоч вуду, хоч урінотерапію. Але на викладанні - ніколи. -Якщо поранений буде вириватись, я йому втащу, відключу і працювати буде легше. Одного разу, в мене була дуже рішуча і смілива група. І один з курсантів сказав це. І я запропонувала на перекурі, най знайде собі добровольця і покаже мені як він це робить. Медик поруч, я підстрахую якщо що. Звісно, нічого не вийшло, а обличчя затєйніка прикрасила нова стильна пара синеньких окулярів, від невирубленого "пораненого". Йому і так погано, йому може ногу розірвало, навіщо його додатково добивати? -От а допустім взагалі нічого нема, я ж можу його рану присипати порохом і підпалити, щоб запікти рану? Звичайно можеш. Але нахуя? Ця легенда пійшла з не менш легендарного Афгану, де всі носили полосаті тєльняшки, а тампони жіночі вставляли в кульові поранення. Спойлер: ніхто не вставляв тампони і не сипав порох, камон. Наша задача врятувати, а не добити пацієнта. -А нам сказали наші медики, що якщо турнікет навіть на пів години накласти, потім кінцівка відімре і відпаде. Ага. Поранена рука під турнікетом, затягнеться цигаркою і така "прості володя, ти мені не пара, в нас різні погляди на життя", відпаде і піде жити себе пиздате, ручне життя. Воно ж відмирає за лічені долі секунди і уходить від тебе, як жінка твого побратима, яка дізналась про масажки і падругу з Краматорська. Це, лише вершина айсберга - інструктори, чим далі ми просуваємось в часописі, тим більше вигадують казок, сподіваючись що це вмотивує. Але на моєму життєвому шляху, я не бачила жодного фаната урінотерапії і ударів по обличчю. Не вигадуйте - не влаштовуйте з курса клоунаду, конкурс самий розумний, та інші приколи. Знайте матеріал який викладаєте та вивчіть існуючі якісні кейси з матбазою, на якій ви навчаєте.

#інструкторське Вступають фанфари, на сцені включають вялий контровічок, підіймається з дна мікрофон і оркестр грає шалено-героїчну музику. З тими протоколами, рекомендаціямми, вашими тісіпісі - раніше якось есмарха мотали і окей. А тут! Свій продукт, та ще й піарники відомі (русаки і аж один начмед, бригада якого заперечує використання цих турнікетів) і стільки реклами, а ціна яка! Не те що ваші омериканські шайтанчики. А якщо серйозно говорити: про це, в 2025 році вже неможливо говорити серйозно, без драматично закочених очей і вичавленого через зуби "Та єбаааать...". Якщо углубитись в тематику світоустроя - тактична медицина почала зароджуватись більш активно з часів Вʼєтнаму. Там були помічені перші натяки сортування і навіть була КРОВ. А з питаннями турнікетів, і того більше непогано справлялась Візантія. Але це якщо дуже глибоко копати. А ми з вами не копачі, тож повернемось до більш знайомих нам часів. 2022 рік, початок повномаштабного вторгнення. Перші місяці, була паніка, самі навчанні швидкоприлаштуватись всілись, і почали робити творити. Звичайно, на той момент - не маю прям питань. Сама піддавалась цій паніці і вірила = головне щоб був, він шо так шо так спрацює. Турнікети. Мені здається, що коли ми обираємо собі мобілку-ноут-взуття-спорядження-речі-побутову техніку, ми готові дуже довго читати відгуки, порівнювати, дивитись. Але чомусь, коли це стосується нашого виживання - починаємо економити. Турнікети вказані та рекомендовані ТССС мають обгрунтовані тестування, багаторічну систему покращень і відгуків, використання в різних умовах. Чи думали вони колись про евакуацію в 70 годин? В 20 днів? Сумнівно. Тому що протокол пише, про незворотні наслідки за 6 годин. Але, кейси існують. Існують ті, хто має досвід напрацьований роками і годинами роботи з пораненими. Наш випадок - унікальний, за всі війни які були. Ми користуємось на полі бою кровʼю, кисневими концентраторами на еваках, на стабіках робиться неймовірна робота - складні операції по збереженню життів та видаленню бойових частин зброї. В усіх цих випадках, адекватна половина такмед-суспільства користується рекомендаціями і рекомендованими засобами. Та, це дуже хороший простір для рубілова бабок. Дуже хороший. Ще й той, який можна прикрити щірою допомогою пораненим воїнам. Так сказать, вступає сумна музика і ми бачимо як Хатіко чекає хазяїна під снігом. До чого я? Існують рекомендації, і навчившись їх читати та аналізувати - ви можете прийти до висновків. Кожен кейс з славнозвісним турнікетом мої знайомі та відомі бойові медики - вбивають в пух і прах. Тому що, ці пости виключно тиснуть на вас нереальністю того що відбулось. 36 діб в турнікеті. Мають виникати і інші питання - чому він був не навчаний? Чому йому не допомогли? Чи потребувало поранення турнікета? Чи є якісь дослідження і аналіз після подібного кейсу?? Спойлер: Нема. До чого я? Вчіться. Вчіться накладати турнікети, читати настанови, читати чому саме такий вибір в настановах і рекомендаціях. Бойовий досвід не дорівнює нічому. Тільки тому, що людина його має і має щось краще знати. Має, але не завжди знає. Апелюють бойовим досвідом ті - в кого закінчились раціональні аргументи. Все написано. Пишеться і зараз. Бойові медики розповідають свої кейси, пишуть, розповідають про свій досвід, заради того щоб люди бачили і вчились, на їх досвіді. На фото, свіжерозпакований турнікет, після першого накладання, 2 генерації)

#інструкторське Всім по пиву манікену і матбазі! Саме краще що могло статись в моєму інструкторському житті - перші манікени для тампонування в 2022 році. Я і мріяти не могла, аж раптом мені дістався бракований манікен, безкоштовно. Він був на два поранення і чудово працював, не дивлячись на брак. Але потім, я стала долучатись все більше працювати зі Збройними Силами і стало зрозуміло - на одному манікені дуже не зручно вести великі групи. Купити тоді було важко, тож вооружившись ножем і думою про "свєтлоє нєфільтроване будущєє" я розділила манікен навпіл. Не скажу, що це, полегшило ситуацію, але стало трошку легше залучати більше людей до тампонувальної станції. І самим цікавим досвідом для мене стало: якщо ти покажеш бійцям як це просто робити, вони втягнуться в процес, сильніші допоможуть слабшим, і вони почнуть старатись і викладатись більше. Це вже на Донбасі, я могла похизуватись декількома манікенами, могла залучати всю групу до цієї скілл-станції. Але, історія саме цього фото, завжди буде згадуватись мені теплом. Було всього два манікена, і займались ми доволі великою групою. І звичайно, що поки четверо втягнуті в тампонування, інші сиділи і намагались знайти чим себе зайняти. Я викладала сама, тож розірватись було мені неможливо. Як раптом, командир відділення підійшов і спросив, чи може він взяти учбовий турнікет для відпрацювань. Отримавши моє "звичайно" він взяв турнікет і почав обходити хлопців що сидять на лавці. Секунда - турнікет затягується, жертва верещить. І поступово, ті хто не були задіяні в тампонуванні - полювали на відволечених курсантів, та скручували бідолашних. Спочатку я дивилась на це все з жахом: зараз зайде перевіряючий і ахуєєт від дєйства насилля турнікетінга. Але потім, я придивилась - щоб зробити турнікетом якомога боляче, треба його вірно накласти. Вони буквально з кожним разом накладали турнікети більш точно, ускладнювало цей сценарій те - що жертва боролась за життя, а це не так і легко коли від тебе відбиваються. Бісойобили вони пів години, переодично заміняючись на тампонування. В кінці курсу - ця група показала мені один з самих найкращих результатів по роботі з пораненими. І були в захваті від того що я дала їм подуріти. То можливо - це була не помилка і роздрай, а непоганий крок?)

Шоб ви не думали що я тут шуткі шутіть прідумала Це я, після "контузії" тиждень, для того шоб все було "за протоколом" заставили капатись. Але я дала відмову тому в мене просто так залили фізрозчин і відпустили "йти нахуй раз така розумна понторєзка". Пу пу пуууу

#військове Давайте покапаємось? Саме напевне страшне в армійській медицині, це привите з перших днів срочки правило - погано, капаємось. Причому люди дуже часто навіть не питають що і чому в них заливають. Від магічної солоної водички сцілюються ціли батальйони з невиліковними (мене все життя лікують, а помогла тіко ваша крапельниця) хворобами. Іноді, крапельниці, рятують цілі родини від розлучення і запою. Але чи потрібно це? Стовідсотково ні. Взагалі вливання всіляких неперевірених припаратів в своє кровеносне русло - гра на любителя. Чому ви витрачаєте купу коштів на приколи для життя, але нехтуєте своїм здоровʼям? Ще жодного разу не бачила щоб хтось, колись радів флебіту від неймовірного л-лізину, або інших спиртовмісних препаратів. Самий улюблений мною приклад, коли водія бмп, кололи лізіном і йому прям на очах ставало легше. Але це дуже проста задачка - водій аватаріл по чорному, і лізін був для нього замість опохмєла. Тому і оживало все довкола, і пташки співали, і життя ставало з приємним, таким улюбленим воділою - присмаком 96% етанола. Азовська медична служба написала дуже крутий пост про капання препаратів при "контузії": Чому не треба "капати" контузію? Взагалі, вважаю досягненням еволюції - наявність рта, можливості ковтати і перетравлювати все могучім шлунком. І тоді виникає питання: навіщо постійно заливати в себе неперевірені, без-доказові препарати, з дуже сумнівним складом і описом побочок? Навіщо постійно гвалтувати вени захворівшого\пораненого\страждаючого бійця, і заливати солону воду? Купіть йому поляну квасову, це допоможе водно-сольовому балансу. На минулому місці служби - ми постійно існували в тупій конфронтації з нашими медиками медпункту. Тому що капали лізин і кололи опіоіди від всього, що можливо навіть і не було хворобою і особливістю. Це був цілий ритуал де медик разу з 5 потрапляє тобі в вену, і починається канітєль різних кольорових ампул-голок-пакетів з мутними рідинами. Звісно це все нерозбірливим почерком писалось на листочках, і перший місяць вони приповзали до мене з сумними обличчами і повними пакетами всілякої дорогої та недоказової чепухи. Перші три рази рітуального спалювання цих пакетів, облитих антисептиком і з моїм сатанинським сміхом, і ми почали бороти цю хуйню. Спочатку на килим до командира я ходила як по графіку, але потім ми змогли показати всю робочу силу ацетамінофена, відпочинку без смартфона зі слотами і сну. І тоді, я вперше почула від командира, коли йому подзвонили знову лаятись на мене, що я не привезла капатись бійців "вона їх медик, вона розбереться як їх лікувать". Звичайно, не в усіх підрозділах можлива така відкрита війна проти медиків "з медичною освітою" і фанатів покапатись. Але завжди можна почати з партізанщини, зі своєї роти-взводу-відділення. Сумний кейс: в нас був мєхан, який не пив, був в завязці і пережив три каби довкола себе. Його прокапав медпункт, лізінчіком, тіп поїхав додому і вмер. Вскриття показало - в крові є алкоголь. Виплати на мінус, тому що медики добросердечно не вписали препарат в жодну з карток. Кінець. На фото рука мого загиблого бійця Аллігатора, після однієї крапельниці лізіна. Флебіт лікували два тижні.

Фортуна яка чує від новомобілізованих що: -Куму наклали турнікет і він став імпотентом.

#інструкторське Самий страшний ворог кінцівок - турнікет? В цьому питанні я так само зачіпаю інструкторів. Одразу питання: заради чого, у своєму викладанні, ви починаєте залякувати курсантів? Ніколи страх не був якісною допомогою в навчанні, тим більш, він може погіршити все що ви говорите. Приведу приклади, що я чую дуже часто від інструкторів: -Не наклали турнікет, він стік, вмер і всьо ви його вбили. -Якщо не перемістити турнікет, кінцівку відріжуть по саме горло. -Коли ви даєте свій турнікет пораненому - всі помруть. -А от був в мене Ніколай і він вмер бо наклав турнікет і його не евакуювали. Чому і навіщо ми поподимось з курсантами, як в дитинстві в таборі перед вогнищем - гробік на кольосіках вже на твоїй вулиці, не ясно. На мою думку, чим реальніші приклади і сценарії ми будемо їм давати, тим легше буде зрозуміти - турнікет РЯТУЄ життя. Накладений турнікет ВРЯТУЄ побратима. Турнікет це не магічна річ подарована нам прибульцями. Турнікет це достатньо доказова і поширена майже по усьому світі річ. Наш реальний кейс: чоловік вийшов з бліндажа і за хвилину повернувся. Роздроблена кисть, максимально високо накладений турнікет фора (а я нагадую, від накладання до медиків пройшла хвилина). Ми в моменті заміняємо турнікет на усвідомлений, він критчить (тут не факт що від болю, бачити свою розірвану руку не дуже приємно). І починається форд боярд - ми намагаємось спробувати затампонувати і навіть з четвертої спроби в нас не виходить. Десь тече, але ми не можемо знайти конкретну причину, та і вже достатньо довго мучаємо пораненого. Приймаємо рішення - закрити рану гемостатиком, замотати деформовану руку поверх гемостатика бандажем і лишити турнікет максимально низько до кисті, поставити пораненому фентаніл і чекати евакуацію. Від поранення до стабіка пройшло орієнтовно 8+ годин. Рука збережена. Мінус вказівний палець який розірвало при поранені. Боєць пройшов реабілітацю і може користуватись рукою. Чим вам не реальний, хороший кейс? Дуже часто, коли я бачу фрагменти навчання в інтернеті, я бачу - крик, крутіння довкола себе, потім тищу бьорпі і ще двісті присідань, і накладай. Але як людина я розумію, що після такого навантаження все що я зможу зробити - лягти і померти. Вам дуже пощастило, якщо ви завжди навчаєте тільки молодих вмотивованих рексів, які можуть і на 9 поверх забігти з цигаркою в зубах. Але реалії армії дуже часто бувають в зворотньому - групи 50+. Я не кажу, що старше покоління менш вмотивоване може бути, але думаю більшість з вас згадає такі групи і наскільки їм важко даються банальні сценарії. Це відноситься до знання матеріалу який викладаєш - чому (турнікет який неможна називать бо прибігають душевнохворі фанати) не можна використовувати замість Кет? -Тому що в нього немає випробувань, в нас є приклади де він ломається - чи могли б ви довіритись річі яка працює через раз? А саме круте, це те що ми прийняли рішення зберігати порвані турнікети цієї чудернацької мистецької думки і показувати де вони слабкі. Так само, як ми створили акцію - міняємо ваше дно на кет, безкоштовно, собі дно в матбазу і для експериментів. Всьо, баста. Так, працює ця тактика не з усіма, але ви і самі маєте проявити себе і задуматись, а чому? Покрутити ворога цей турнікет, зламати і побачити відмінності з котиком. Не перетворюйте курс на насилля і клоунаду - вони в окопах, в посадках, в полях згадають тільки те, що навчились якісно робити руками на підсвідомому рівні. Покажіть на сценарії, що вони, врятували побратима наклавши турнікет. Почитайте класні доказові приклади, які підкреслять що турнікет - не мінус кінцівка, а плюс життя. Кет - має доказові кейси 12+ годин накладання. Він має багато кейсів з різним часом накладання - потрібно тільки вміти читати. Щодо нещодавнього легендарного поста про (турнікет душевнохворих) який пролежав сто-тищ годин і боєць вижив. Чому не був замінений турнікет? Чи була взагалі в ньому потреба? Чому боєць ненавчаний конверсії? Ось ці питання в мене виникають кожного разу коли я бачу цей кейс. І ніякого захвату і любові. Тупо претензія.

Іменем закону. Я забороняю сміятись, знецінювати, применшувати, знущатись словесно чи ще якось з росіян. З цього моменту виписую бан за цю хуйню. Якщо це будуть писати військові (а сука, в більшості випадків таку хуйню пишуть цивільні) я ще може зроблю якісь виключення. Вам блять в усіх книжках пишуть: НЕ МОЖНА НЕДООЦІНЮВАТИ ВОРОГА. З початком повномасштабки сука кожне джерело, кожна йобана інста сторінка, кожен мілітарі блогер, кожен військовий каже не розводити шароварщину, не сміятись з росіян, не применшувати їх, Ванька встаньку і так далі. КАНАЛ ПРИСВЯЧЕНИЙ МЕДИЦИНІ, НАДАННЮ ДОПОМОГИ І ВСЬОМУ ЩО З ЦИМ ПОВʼЯЗАНЕ. ВСЕ ШО Я ТУТ ПУБЛІКУЮ - НАПРАВЛЕНО НА НАВЧАННЯ, АНАЛІЗ, ОСМИСЛЕННЯ І З МЕТОЮ ПОРЯТУНКУ ЖИТТЯ. ЗА РОЗВАГАМИ ПИЗДУЙТЕ БЛЯТЬ В 8 КЛАС. ПРОЯВИ РЕАКЦІЙ НА СВІЙ СТРЕС І РІЗНОГО РОДУ ПІДСВІДОМІ БАЖАННЯ - ПИЗДУЙТЕ ДО ПСИХОЛОГА. Або створіть собі свій канал і там угадайте над ким хочете. Ідіть вийобуйтксь в свій двір.

Категорично підтримую цю думку, так сталось що від недооцінювання ми отримуємо багато пізди.

Бажаю здоровʼя шановні підписники. (Сава сказав писать, я не знаю що писать, в мене сто тищ бойових виходів на нуль за кавою на хрещатику) Мій позивний Фортуна, і я чтєц-жнєц-на дудє ігрєц вмію читати, завдяки цьому вивчилась спочатку на інструктора з тактичної медицини, потім заморочилась і вивчилась на бойового медика. Проходила службу в штурмовому батальйоні, получіла убд і мєдаль на посаді бойового медика. Моя думка абсолютно не є істиною в останній інстанції, я як і усі можу помилятись. Я маю досвід в роботі з цвс та недостатній в медицині. Мені завжди недостатньо. Завжди. Наразі я підписую другий контракт і також по посаді бойового медика, але вже в іншій структурі. Але, я маю цікаві кейси, багато хейтспічу і дуже посередній гумор. Навчати людей я люблю, тому дуже багато навчань проводила і для своєї роти, і для тих хто прийшов по відгуках. Викладала в донецькій області, військовослужбовцям ASM, та вчилась на евакуації роботі з пораненими, та й з захворівшими. Якщо ви ще тут - вітаю і співчуваю. Я не маю кумірів, але я маю тих на кого рівняюсь і в кого вчусь. І вважаю, що критичне мислення - необхідність в нашому житті. а ще наші кейси постілі підори мухахахах я не втрималась вибачте

#військове Полонені - бути чи не бути. Кожного разу, в коментарях медичних пабліків (Сава, привіт!) я стикаюсь з одними і тими коментаторами: Нравиться дивитись як вони страждають. Я б йому як дав! Я б його добив! Рятувати полонених справа дебілів. І сотні-тисячі однакових коментарів, здебільшо звичайно від цивільного населення. Від військових - дуже рідко. Тому що вони стикались. Тому що ми стикались. Перший полонений з яким довелось працювати - ми підготували все. Три пари рукавичок, закриті волосся-очі в окулярах-маскою закритий рот. Вдягнені речі які не жаль буде спалити. В голові дивний рій думок, і от ми спускаємось в підвал. Яке ж було в мене здивування, коли перед нашими очима представ Боріс. Тремтяче непорозуміння, з перемотаними руками, дивився на нас наче ми стояли з величезними ножами і ухмилялись. Була проведена санітарна обробка ран, в руці був уламок - він дуже близько був розташований до крупних вен, тому ми прийняли рішення не трогати його своїми силами. Вкололи декілька уколів, щоб він був розмовляючий (підозрюю, що по голові він сильно отримав ще на полі бою, тож було йому мʼяко кажучи хуйово). все. Якщо ви продовжили читати, то ви адекватні люди. Так, звичайно ми з колегою знали про те, як катують наших полонених. Звичайно бажання помсти дуже часто засліплює очі і в своїх нездорових фантазіях ви можете тисячу разів робити все що заманеться. Але ми поставили нас вище - ми медики, в нас є задача щоб він дожив до допиту. Чи було це неприємно? Так. Але тільки тому що було не зручно. Нам не давали зробити все нормально, він був переляканий і неможливо було нормально взаємодіяти зі шкірою. Чи хотілось його вдарити? Хотілось би або ні - ми вже не на полі бою. Він без зброї. Ми не підори. Всьо. Коли ти не фільтруєш базар, не думаєш про наслідки своїх дій може статись дуже страшне. Чудік про друзенко. Якщо ви досі не бачили це відео, я спеціально виділила цей шматок. Тут Чудік, боєць Азову, розповідає про те що сталось з медиками в полоні, після того як один неадекватний чувак відкрив рота не подумавши. Так, всіх катують в полоні. Але ви маєте розуміти - ворог все читає, бачить і аналізує. Тягає по каналах своїх, і тоді катування стають ще жорстокішими. Всю дорогу поки ми обробляли Боріса, я думала про свого друга який в полоні. І десь, дуже наївно сподівалась - можливо хтось допоможе йому, з його травмами. Так, це ворог. Так, хочеться багато чого. Але. Це відео, де мій колега Рембо обробляє рани Боріса. Все відео не буду виставляти з етичних думок, та щоб неможливо було ідентифікувати тих хто на відео.

Коментарі зайві.)

#інструкторське Саме сумне що може існувати в роботі інструктора - неадекватне сприйняття себе в цьому світі дитячі травми. Не рідко я бачу сотні-тисяч відосів, про те як інструктор буквально знущається над курсантами, заставляє виконувати абсолютно тупі задачі і не вміє правильно передавати думку. Ітогом цього навчання, інструктор робить дві речі: заставляє курсанта почати ненавидіти навчання та ненавидіти (будь-який навчальний курс) тактичну медицину. Чомусь, в нашому світі прийнято, якщо ти інструктор, то ти ніхуя собі спеціаліст, якому дозволено занадто багато. Кожен курс інструкторський, який я проходила, ми постійно проговорювали одну важливу річ: повага курсантами інструктора, інструктором курсантів. Але дрілл-сержантізм не вбиваємий. І ми знову і знову бачимо відео де інструктора заставляють групу бігати під палящим сонцем, кричать на них, забороняють базові потреби. І ще, важливий пункт - вигадують абсолютно неадекватні історії та сценарії, в надії зацікавити курсанта. Але, це не працює. В інтернеті - міліарди кейсів які можна використовувати в своєму викладанні. Та, і для викладання потрібно всього декілька кейсів. На кожен рівень тактичної медицини є рекомендації як це викладати і що мають вміти студенти. Все інше - зайва фантазія, або неконтрольований сексуальний потяг до знущань над людством. Саме головне в інструкторі, не бойовий досвід, а вміння навчати, планувати і комунікувати. Ти можеш бути супер-мега-тіпом-з-бойовим-досвідом-сто-тищ-лєт-на-нулє, але абсолютно не вміти доносити думку і не знати матеріал який викладаєш. Втрачена увага курсантів - втрачені життя. На мою думку інструктор має: якісно володіти матеріалом і матбазою для викладання, планувати курс згідно наданого часу і програми, вміти комунікувати з курсантами (але не панібратство, ви не рівні на сто відсотків), враховувати людські потреби куріння-водичка-туалет-перепочинок-продовжіть самі. Всьому можна навчитись, але в той момент коли ви вирішили - я знаю все - ви вмерли. Протоколи оновлюються, матбази стає більше (а володіти кожним предметом в матбазі - час і зусилля), курсанти можуть бути абсолютно різні. Ви маєте як інструктор, вміти розділяти все це і не жертвувати курсом, заради одного курсанта. В цьому вам допоможуть наші кращі друзі: а) Чітке планування курсу завчасно, прописаний таймінг і розкладена матбаза. б) Стовідсоткове знання матеріалу який ви викладаєте (в ідеалі ви маєте бути на рівень-два вище по знанням, від рівня який викладаєте) в) Брифінги і де-брифінги з командою, з курсантами - для врахування помилок. г) Ваш зовнішній вигляд і вигляд вашої матбази. Підготовлені турнікети-бандажі-манікени-постери і все-все все. Зручний, чистий одяг. ґ) Врахування природніх людських потреб. Як людина яка курить 12 років я вам щиро зізнаюсь: якщо не пускати людину курити, увага пропаде і всі думки будуть довкола смачного дзигаря, з філіжаночкою свіжо-вичавленого енергетика. Але це повертає нас до пункту А! Не вигадуйте сценарії і не беріть їх зі свого синдрому вижившого. Продумайте, що можете вказати в ту чи інакшу скілл-станцію, якщо є можливість показати - покажіть. Хорочий, чіткий приклад. Навіть з самими важкими курсантами - можна знайти спільну мову. В моїй інструкторській практиці був випадок, коли група навідріз відмовилась займатись. І я просто сіла до них і з дзигарем в роті, (во рту) почала щось собі розкладати матбазу і турнікети. За 15 хвилин деякі з групи попросили потрогать манікени, за пів-години вони вже розповідали історії про які чули. За годину ми почали наше навчання, з групою яка вже була зацікавленна. Завдяки добре спланованому таймінгу і структурі курса - ця година не вкрала час, а була використана як форс-мажор. Турнікети крутити навчились, і група яка з самого початку сприйняла мене вороже, виконувала сценарії на довольно високому рівні. В групі віковий ценз був 50+ років. Всіх можна навчити. Головне щоб ви вміли навчати.