Rota Fortunae

Чогось викинуло фото з поста друге, але ось ця маленька противна дрянь у першого пораненого. Також, замили рану серветками (води немає), був оброблений бетадіном і трібіотіком і чиста повʼязка яку навіть встигли поміняти на нову.

#медичне Взагалі, я не дуже розумію яким чином все скінчилось. Ну, мозком розумію, логікою теж, але десь морально не сприймаю досі. Хоча пройшло вже, хуєво кукуєво по часу. Тай таке. Досвід цього виходу показав мені, що не турнікетами і бандажами єдиними. Тепер в задній аптечці на броні в мене завжди запаска шприців (як і в той вихід, я не памʼятаю мотивацію так зробити, але виявилось він-він). Коли ми дійшли і почали розпитувати попередні зміни (а знаєте, з темрявою в очах і зі двзоном вухах, думати проблематично) ми дізнались що за останній тиждень і дві зміни медиків пройшло всього-лиш 5 зелених поранених. І тоді я повернулась до колеги і сказала: -А от у нас буде очко, я знаю. Там вже були парочку незначних поранених, тільки один викликав питання: Поранення в спину, рівень поясниці - маємо невеликий отвір, який почав стягуватись і запалився. Але, настроржувала неможливість нормально сидіти і лежати. Але, так як це рахуй позиції - узд ми не мали, так само як і можливості зазирнути в середину. Був виданий піл-пак і раз на 10 годин, коли біль йому става нестерпним додавали 50мг декскетопрофену. Колір сечі теж питань не викликав, але коли його вивели і доставили на стабік - були ураженні декілька внутрішніх органів. Не критично, але це показало мені перевагу мобільного узд. На той момент, ще не відбувалось нічого жахливого, тож ми змінювали рукавички кожного разу і зробили мішок під шприці і медичне сміття. Я памʼятаю як я обережно розкладала шприці в один кульок, сміття в інший. Як я собі буду вдячна на наступних поранених, ви не уявляєте. Але то потім.

Вийшло драматично, тож розрядка:

#балаканина Дуже довго я не могла наважитись на публікування деякого контенту, який зберігала в телефоні. Не тому що він травмуючий чи огидний, а тому що в тій ситуації, з тими пораненими ми працювали і як вміємо, і як бог дасть. Я тривожнік, і дуже важко коли щось з твоєї роботи може викликати засудження, чи якісь докори стосовно якості роботи і умов. Але тут, провівши цілу добу аналізуючи ту роботу, я сміливо можу сказати що для нас тоді, це був єдиний вихід з ситуації і ми не втратили жодного пораненого. Так, звісно багато в чому ми звертались в голові до ТССС, а саме до курсу СМС та РСС. Але, коли в тебе скінчилось майже все, коли пораненні поступають з деякими травмами, яких ти до цього не бачив - обмежений ресурс заставляє тебе імпровізувати. Тож, цим постом я почну серію коротких постів про суворий листопад 2023, на позиції Дапоський ВОП десь в області Кліщіївки. На той момент, коли ми опинились там - заявлено було: там майже немає поранених, вам знадобиться 5 турнікетів, два бандажа. Саме стільки ми отримали від медичного пункту. Взагалі, готуватись почали ми за тиждень. Я не знаю багато медиків, хто сильно довіряє своїй військовій частині і начмеду. Тому, в маленький рюкзак, пакувалось все на максимальний термін перебування на піхотних позиціях. пакувалось так, що доводилось вдвох сідати на мій рюкзак і тільки тоді застібати. І саме моя тривожність вирішила тягнути в руках, маленький рюкзак з ампулами, шприцями і розчинами. Цю історію дуже любить мій друг, тому що, заходили ми по 2 рюкзаки на людину. Як зазначено, так і нахуячено. А саме так нам порадили зробити ті, хто постійно заходив на цю позицію. Я не буду описувати постійні проблеми з бронею чи жахливу 20 хвилинну поїздку, довжиною в дві години, тому що проводник не знав куди нам і орієнтувався десь на околицях Іванівського по деревах. Я почну опис, з моменту як відкрилась ляда М113 і я, забувши про всі безпекові питання вирішила вилетіти обличчям в землю. Потім коротка оповідь що провідник забере тільки піхоту, ми маємо добиратись самі. Але за три хвилини конфлікта і пари 120 питання було вирішене, але треба було спочатку відсидітись в норі. І там, провідник забрав мій маленький рюкзак, самий легкий сказав що тут постає питання вибору - треба кидати один з рюкзаків. О, блядські ці питання. Повний рюкзак медицини чи повний рюкзак не дешевого спорядження. Тоді, сидячи в норі, жопою біля нерозірваного ВОГа, з легким серцем, я піднялась і пхнула рюкзак з речима геть, в іншу нору, вдягнувши на себе рюкзак медичний. Таким чином, стало ясно - ситуація очко, і впринципі все що може йти не так, вже йде. Як і все на війні, собсно. Коротка піша стежка на 5 хвилин, стала єбнутим випробуванням на півтори години. Птури, міни, якась ще хуйня, дрони - це не для цього пабліку вже сторі. Тож, з завтрашнього вечора я почну писати пости які ви можете - критикувати, засуджувати, писати що ми тупі і непідготовлені. Але, для мене головним показником тих днів буде - вижили всі поранені, навіть надважкі і ті, в кого не було шансів. Отак.

Lessons learned від мене На одному заході був стенд з домедички, де можна було потренуватись базовим навичкам зупинки масивних кровотеч, виграти СІЧ або Гемостатик. Що мало відбутись? Для отримання виграшу треба було накласти турнікет згідно відповідно чеклісту та відповісти на 7 тестових питань (легенькі, майже без западла). Що відбулось? Багато людей пробували накласти турнікет по одному разу, хотіли спробувати отримати виграш без попереднього тренування, хоча я пропонувала додатково потренуватись та розігрітись (це і була мета стенду). Спроба виграти була тільки одна. Під час тренувань багато людей помічали за собою, що вони не знають особливостей застосування турнікету СІЧ, не вкладаються в час, стресують, не можуть ефективно застосувати турнікет тощо. Також переважна кількість людей, які в подальшому робили спроби виграти турнікет, планували ефективно застосувати турнікет краще і швидше, ніж зазначалось в чеклісті. І знаєте шо?

Не накручуйте собі бігудів.

А, ой. Висновок або шо з цим робить: Тренуйтесь. По стопяцот мільйонів разів, коли ви можете, коли злі, коли втомлені. Тренуйтесь якомога частіше та більше. Ми часто переоцінюємо свої можливості, особливо коли вважаємо, шо шаримо в цій темі. І тут є кілька важливих уточнень: 1. Знати і вміти щось не означає ідеально зробити це в реальному житті. 2. Один/два/сто разів навчитись чомусь і не підтримувати цю навичку постійно — поганий план, зазвичай. 3. Дуже часто ДТП, порізи склом, прильоти, агресивні тварини або люди трапляються з нами досить непередбачувано і треба діяти швидко. 4. Носіть з собою базові засоби для надання першої допомоги. А ще знання та навички! На подумати: Можливо, у вашому житті це стосується не тільки турнікетів.

Наша з вами подруга Фортуна збирає збір на смерть ворогам. ⚔️ Виносну антену AvengeAngel Big Hulk та додаткове обладнання до неї ⚔️2 DJI Mavic 3 + ремонт наявних дронів ⚔️Супутниковий модем Starlink Internet Satellite 3gen https://send.monobank.ua/jar/4feXPo8Cum Ваші гроші, репости, цитати, донати і коментарі допоможуть нам закрити цю суму швидше🖤

Я ходжу і збираю гроші)

Під обстрілами, на передовій, у шпиталях — ми знаємо, якою ціною здобувається Незалежність. Разом з побратимами ми платимо цю ціну. Ми памʼятаємо кожного, хто поліг зі зброєю в руках чи рятуючи інших. І вшановуємо їх так, як вони заслуговують — продовжуючи робити свою справу ще завзятіше, розуміючи, яка відповідальність лежить на кожному з нас. З Днем Незалежності, Україно.

А які у вас ритуали комунікації і нетворкінгу? Ділюсь своїми: 1. Я часто запрошую інших інструкторів до себе в гості. — Подивитись. Попрацювати разом. Поасистувати. — Інколи я запрошую до себе досвідчених (і ні) інструкторів, щоб поспостерігали і надали супервайзерський звіт/оцінку/рекомендації — Інколи сам приходжу і допомагаю, підказую як покращити курси інших інструкторів 2. Коли їдемо на курс до військових: — Завжди стараюсть завезти їм каву, смаколики, дріпи, ще щось, інколи купляю за свої, інколи знаходжу у волонтерів. Часто «Coffeton» і найкраща в світі Дарина Буц дають нам дріпи, дякуємо їм. Коли ти на полігоні в дупі світу на курсі CLS для бійців, які 3 місяць поспіль ахуївають в багнюці, воді, холоді, даєш на курсі можливість пити каву: довіра +999%, атмосфера +999%, мотивація навчатись +999%. І навіть якщо їм це не цікаво і не хочеться, вони будуть навчатись бо мають до вас повагу, бо ви потурбувались про них. — Я, як цивільний, маючи можливість заробляти гроші і бути в безпеці, відчуваю відповідальність за комфорт військовослужбовців. Стараюсь підігнати їм то чайник, то вентилятор, то кондиціонер, то теплові пушки і обігрівачі, холодильник, телевізор, ноутбуки тощо. Інколи купляю, інколи десь намучую у волонтерів. Коли ти людина з асоціаціями «якщо він приїде - значить знову привезе з собою шось корисне», то тебе завжди раді бачити — Якщо ми перед полігоном заїзжаємо в село чи місто і там є якийсь базарчик чи ларьок - ми купляємо якісь фрукти, овочі, печиво. Колись купили декілька кілограм черешні. Чи варто казати, що коли ми купили тіпам, які не виходять з полігону і живуть в не дуже комфортних умовах черешні, наш інструкторський авторитет і довіра до нас виросла на 100000000 відсотків? 3. Якщо працюємо з інструкторами підрозділу і я бачу що вони мотивовані працювати і далі, то стараюсь лишити їм якусь частину матбази або пізніше намутити щось для них і відправити. 4. Слідкую за тим, хто шо передає, віддає чи продає і стараюсь передавати цю інфу тим, кому це треба. Одним я допомагаю це отримати, іншим - позбавитись. Це стосується і навчання, обміну досвідом, обміну інформацією. Сприяю нетворкінгу і обміну досвідом між зацікавленими людьми. 5. Виходжу курити з ключовими діючими особами, хоча я не курю. Стою, підтримую розмову. 6. Цікавлюсь життям людей, намагаюсь зрозуміти їх, вникнути в їх проблеми, або хоча би просто запитати як вони, як справляються і чим їм можна допомогти. Інколи (і доволі часто) можна допомотги комусь, навіть не витрачаючи ніяких сил і ресурсів. Просто вислухавши, підтвердивши що ви маєте такі ж проблеми, боретесь за ті ж ідеали, цілі і тд, це деє людям зрозуміти що вони не одні. Інколи можна допомогти порадою, знайомствами, посиланнями на джерела або підказавши де можна намутити намет на 50 людей чи проєктор.

Окей, форуми це чудово. Але в мене виникає питання до вас, шановна публіка. Який цікавий момент/факт/навичку ви отримали на курсах і вона потім, стала у нагоді? Можливо це щось раптове, що не здавалось вам важливим. Можливо це те, чого вам не вистачало в роботі. (Під цим постом ви маєте можливість порекомендувати курси і викладачів ;)

Буду потрошку ділитись доповідями з останнього Форуму тактичної медицини 3.0 і почну з Влада Чумаченко з Тактичної медицини «Північ» Для зручності я розділив на логічні блоки основні тези Влада, які я собі занотував: Про комунікацію: - Спілкування в комʼюніті - дуже важливе - Нам потрібна культура комунікації в комʼюніті - Пора пересати ганьбити один одного і давати можливість один одному право помилятись і надавати конструктивний зворотній звʼязок - «Погана та дурість, яка не намагається стати досвідом» - Через брак комунікації ми втрачаємо безцінні перлини досвіду і про деякі речі (такі як зміни в обстановці на фронті, зміна тактики ворога, зміна патерналізації поранень тощо) ми дізнаємось значно пізніше, ніж могли би за якісної комунікації - Під час вивчення досвіду вкрай важливо почути ТРО і маленькі бригади, які не мають великої медійки, підтримки, фінансування - Ми відповідальні за те, що ми передаємо заходу в плані досвіду, інфомрації, досліджень - «Коли іноземці приїдуть до нас навчатись - що ми їм дамо?» - Після кожного робочого дня «Північ» проводить дебрифінг навіть коли здається шо немає шо сказати Про підходи в навчанні: - Курсант заходить на курс CMC після курсу ASM некомпетентним і неусвідомленим. Нам треба привести його до компетентного і усвідомленого. Але він заходить не з думками про навчання і порятунок життя, а з думками, що наступні Х днів йому доведеться страждати - Кожна хвилина двохтижневого курсу - це боротьба за увагу курсанта - На сценаріях CMC ми, здебільшого даємо важких поранених і забуваємо про легких, про догляд за легкими пораненими, медсестринство, обробку ран, перевʼязки тощо - Бойовому медику треба розповісти не тільки про медицину, але і про РЕБ, дрони, роботу з полоненими, гігієну в соцмережах. Хто буде навчати їх цьому? - Медичний персонал не знає TCCC. Бойовий персонал знає тільки TCCC. Часто через це стаються непорозуміння. «Північ» провели курс TCCC для медичного персоналу стабіків і вони виходили з думкою «ми тепер розуміємо чому бойові медики роблять саме так» Про навчання пролонгованому догляду і асистуванню на стабіках: - В Лінчопінгу медики і інструктори «Півночі» пройшли курс «бойовий медик - асистент хірурга». Дуже крутий курс. Але Влад питає чи варто нам їхати в Лінчопінг, чи в Україні вже достатньо хірургів, які можуть поділитись досвідом? - «Швидкість і якість одужання пораненого залежить від того чистюля ти чи грязнуля. Якщо тактичні обставини дозволяють працювати чисто, не треба свідомо працювати брудно» - «Ніде не сказано що стабіки мають бути брудними парашами. Це ми так придумали. Зайдіть на стабік Азову, там з підлоги їсти можна» - Спостерігається значний брак медичного персоналу. Ми маємо почати вчити бойових медиків і інший немедичний персонал асистувати медикам, як мінімум щось подати, підготувати операційне поле, обробити тощо Інше: - «Ті кому нормально читали курс СМС і переливання крові, ті з першого разу здають іспит в ОЦТК» - Всі вузлові турнікети працюють погано. Турнікет «Шлях» українського виробництва працює значно краще. Влад розповів про нього представникам комітету TCCC. - Командир Х бригади щомісячно збирає інформацію по пораненням, щоб змінити і покращити підходи до захисного спорядження бійців - «Північ» вивезла і надала допомогу 1000+ пораненим - «Північ» веде статистику по пораненням і їх патерналізації. З появою дронів кількість поранень в верхні ділянки тіла і голову збільшилась. Детальну статистику тут писати звісно не буду. - Багато поранених в очі не мали окулярів. Носіть балістичні окуляри!

Захоплююсь командою Півночі, їх роботою і тим, як вони вчаться і вчать.

Після 7 років стандартизованого протоколу Advanced Trauma Life Support, котрий є поширеним у багатьох країнах світу і має власну базу клініцистів та експертів (з підручником та модульованим курсом), з'явилась 11 едиція даних настанов. Що нового в ATLS 11 ❓ - Оновлення експертами - понад 200 клінічних та освітніх експертів з понад 20 країн. - Оновлення настанов - Алгоритм ATLS тепер відповідає xABCDE, з акцентом на екстреній зупинці кровотечі на основі останніх даних. - Оновлення курсу - посилене інтерактивне навчання завдяки реструктуризованим дискусіям та практичним заняттям без збільшення тривалості курсу (тобто більше практики та клінічного досвіду). - Новий підручник - повністю переписаний посібник містить понад 200 нових таблиць та зображень, а також оновлені розділи про комунікацію в команді, системи реагування на травми та готовність до стихійних лих. Цей курс створювала American College of Surgeons, ця ж сама організація, яка розробила програму для курсу Stop The Bleed‼️

А що ж, такого цікавого в цьому пораненні? Та, буквально все. Від його вигляду до аналітичних можливостей бойового медика який буде з цим пораненим працювати. Майже всі коментатори, хто писав «треба накладати сильно вище» - мій вам поклон. Звичайно, хвиля могла піти глибше і там де ми не бачимо, продовжити кровити. Що це може ускладнювати? Неможливість тампонувати, відсутність можливості конверсії, багато крові і шматків шкіри. Ймовірна велика крововтрата. Але, з точки зору кейсу - цікаво. Я бачила як працюють з такими пораненнями ПХГ та стабік. Та і насправді, в бойових умовах і умовах кейса - теж сильно не попрацюєш. В питанні PCC вже цікавіше, оскільки треба чистити і перекривати. Яким чином, в умовах пролонгованої допомоги, ви б працювали?

Одне з моїх улюблених поранень. Що сталось? Як діяти? В чому ловушка цього поранення?

Всі хто відповів варіант В, ті дуже праві. Тут всього лише 250 мл крові, але виглядає звичайно яскравіше. Так, у з усіма пораненими і навчаннями. Іноді, все може виглядати страшніше ніж воно є. При навчанні курсантів, саме головне не передраматизувати. Тому що, залякування ніякого хорошого результату не дасть. Ви будете описувати калюжі крові, а людина не стикнеться з таким і навпаки. Коли ви навчаєте, не перетворіть це в шапіто. Є прописані і конкретні норми, база і тд. Коли ви медик або надаєте допомогу... Не втрачайте здорового глузду, якщо ви відпрацювали алгоритм до автоматизму і маєте хоч трохи критичного мислення, ви будете працювати чітко "масивна кровотеча-дихання...і тд." Так, звичайно - розчавлена нога і відірвана рука не виглядають радісно. Але від вашої істеріки і співчуттів воно не відросте назад. Кожна секунда поки ви будете думати "о боже, який пиздець" - ви втрачаєте секунди на рятування пораненого. Ви медик? Передивляйтесь роботи колег, просто пораненнь - це допоможе зменшити шок від побаченого. Вчіться надавати допомогу до автоматизма. Ви цивільний? Вчіться надавати допомогу до автоматизма. Можете теж передивлятись поранення - це безкоштовно, можливо налаштує вас менше панікувати в гострих ситуаціях.

Хороший тест на вашу насмотреність) Відповіді в коментарі, і не підглядати стартову статтю)