Щоденник мобілізованого

Крайні новини такі. Тримаємось, але дуже складно, багато болю і страждань, фізичних та душевних. Вкотре переконуюсь, що найскладніше, коли вмирають справжні воїни — вічна слава загиблим, зокрема моїм побратимам. Наш взвод працює 24/7 для забезпечення піхоти. У кого є можливість допомогти нам донатами на обладнання звʼязку — посилання на банку підрозділу: https://send.monobank.ua/jar/BKxufPBiP

🏹 Просування ворога в Малинівці 🇷🇺 Кацапи давно намагаються повністю захопити село і спроби просувань були неодноразовими протягом довгого часу. Піхота ворога активно прощупувала нашу оборону, здійснювала постійні штурмові дії і прокрадалася в село. Після фіксації виродків намагалися постійно ліквідувати, але кількість дуже часто бере верх, то тепер можна бачити збільшення червоної зони в селі. 👆Ворог здійснює тиск саме в смузі підрозділу ТрО, оскільки розуміє, що має велику перевагу в засобах і ще більшу перевагу в живій силі. На місцях хоч і намагаються будь-як і будь-ким зупинити ворога, але без підтримки змушені будуть скоро віддати Малинівку противнику. Крім того, будь-які випуклості ЛБЗ розтягують оборонні порядки, адже треба більше позицій і відповідно більше особового складу. Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат

Песьо, який виграв життя. Евакуювали з Малинівки 🥹

На Малинівському напрямку продовжуються штурмові дії противника. 102 бригада та суміжні підрозділи тримають оборону та не віддають населений пункт. Щоденно люди, частину з яких я знаю особисто, стримують групи смертників, що продовжують тиснути живою силою, безупинною роботою розрахунків ударних БпЛА та більш «традиційних» засобів: арта, міномети, авіація, броня тощо. Якщо коротко, то знову повторюсь — пекло наяву. Ми виконуємо задачі 24/7. Штурми це дуже виснажливо і небезпечно для людей ікс надцять разів. У підрозділів закінчуються справні авто, ламаються та знищуються. Також не вистачає усім екіпажам засобів РЕБ. Наш взвод, на жаль, не виключення. У кого є змога та бажання, прошу дуже підтримати наш збір копійкою: https://send.monobank.ua/jar/9iPem3hmin Або відкрити допоміжну банку, це до Христини. Або поширити її збір для нас у історіях та серед свого оточення. Будь-яка допомога помічна. Усім дякую за увагу. Слава Україні! 💛💙

Оборона Малинівки триває. Щоденно штурмові групи противника висуваються у напрямку наших позицій створюючи шалений тиск. Мʼясний штурм as it is, пекло наяву. Результати роботи підрозділів СОУ, зокрема нашого, опубліковані у офіційних джерелах вище. Принагідно нагадаю про можливість підтримати мій підрозділ 102 ОБрТрО: https://send.monobank.ua/jar/BKxufPBiP

✈️ Запорізький напрямок. Винищувач МіГ-29 авіації Повітряних Сил завдає високоточного удару керованими авіабомбами по пункту управління операторів БпЛА противника. 💥 Друга бомба знищує ворожий склад боєприпасів та пально-мастильних матеріалів. Дякуємо партнерам за високоточні і ефективні «аргументи»! 🇺🇦 Разом до перемоги!

🔽🔽 Мотоштурм зупинено! 🏍️🔥 Чергова безглузда спроба штурму на південному напрямку провалилася! 👀 Цього разу окупанти, нехтуючи життям своїх солдатів, зібрали мотоцикли і спробували прорватися в районі Малинівки. Їхній план був приречений на провал. Наші воїни зустріли "мотоштурми" щільним вогнем, і в результаті вся ворожа техніка згоріла! Жоден окупант не пройшов!

Тим часом, може комусь миску кошеня? Маємо 6 на вибір. Залишайте комент, якщо цікаво. Я напишу, організую доставку у ваше місто/село 🐾

Новини такі: https://texty.org.ua/fragments/115238/rosiyany-rozpochaly-nastup-na-malynivku-na-zaporizhzhi-deepstate-karta Роботи надзвичайно багато. Без подробиць наразі. Підтримати наш підрозділ: https://send.monobank.ua/jar/BKxufPBiP Дякую кожному та кожній. Слава Україні! 🇺🇦

24 лютого того самого року я не планував йти до війська. Цього варіанту не було навіть у теорії. Після 4-денного переживання емоційного шоку від масштабу бойових дій та некомпетентності росіян у перші дні у моїй голові відбувся досить короткий діалог: - Що робити? - Ставати волонтером. Відчуття впливу на війну зменшувалося прямо пропорційно зростанню кількості волонтерів у моєму оточенні. Одного ранку я прокинувся з відчуттям, що прийшов мій час подумати про те, щоб залучитися до військ оборони. Спочатку ця думка лякала, тож я дозволяв собі її поступово, аж поки не отримав повістку й не ухилився від її виконання. Мені стало соромно. Радившись з близькою людиною, що вже була у війську, запитав його: «М., що мені робити: я не хочу у військо, але прийшов мій час?». Відповідь вразила своєю простою і глибиною: «Так захочи». Наближається мій перший рік у війську. Найкращий чи не за крайні 10 років. Звісно, за умови на мить забути, що за вікном вже несеться Третя Світова (єєєє блять сука!). Я не хотів вбивати росіян своїми руками ще і тому, що зі значно більшою вірогідністю можна бути вбитим самому. Геройством не страждав ніколи, тому обрав те, що вигребу на рівні й довго. Проте, маю честь працювати пліч-о-пліч з найкращими людьми у всій Україні — піхотинцями, у моєму випадку колишніми. «Ці люди — це єдине що відділяє нас від знищення» — це, сука, правда! Так і є, буквально уявіть, візуалізуйте це в голові! Як з одного боку сидите в мирному місті з рідними та близькими, коли вони, зачепившись в нашу землю, знищують противника та витримують шалений тиск вогневого впливу. Їхня енергетика зовсім інша. Вони всі, як один, втомлені. Хто пізнав війну власними очима — потребує на час, відновлення та спокій, якого немає і не планується. Тому вони вмотивовані робити свою роботу, щоб цей День настав. День Перемоги. Він обовʼязково настане. Сподіваюся я буду серед тих, хто його побачить. А якщо ні — я про це не пожалію.

Невимовно боляче, сумно, складно, несправедливо, жахливо, коли гинуть найкращі. Нічого сказати. Просто відчуття ненависті й невтамоване бажання помсти. У кожній дії проти противника берегтиму памʼять про усіх, хто віддав своє життя за наше майбутнє. Щодня.

Я прихильник тотальної інформаційної безпеки, тому про роботу наразі нíчого розповісти (ще прийде час), а так як окрім праці у житті зараз мало що відбувається, то поділюсь хоча б приємними кадрами: як навчаючись їзді на мотоциклі, випадково потрапив на кінну ферму та зустрів телят на пасовищі.

До речі, я повернувся з першої відпустки. Це було блискавично у всіх сенсах. Провести її вдома було найкращим рішенням. Дякую, Франківськ та, особливо, Промбар і артистам 🫶🏻 Того вечора ми зібрали 52 120 грн для нашого підрозділу ❤️

Рефлекторне посмикування лялечки виглядає лякаюче, хоча означає лише те що вона просто жива а отже гарно почувається. Тим паче лялечка метелика. Миролюбна метаморфоза з гусені яка може бути справжньою бедесс в літаючу чудернацію яка просто чілить, нікого не вбиває, харчується нектаром з квітів і живе всього лише мить. Нічого загрозливого. Але чомусь коли я побачила це посмикування у мене з нізвідки в голові пронеслись тисячі років у безжальних джунглях. Життя яке пожирає інше життя. Отрути. Кігті. Зуби. Ноги. Крила. Цілий калейдоскоп зеленої і вологої психоделії. Просто від одного руху всередині кокона.

chilling + vibing

Це насправді доволі скері спостерігати за метаморфозою. Трохи органічний фільм жахів, щось таке. Життя страшненьке і безжальне. Смерть безтурботна.

Боже мій лялечка метелика щойно зарухалась. Я буду плакати.

Ситуація вдома. Лілія завела метеликів у домашній оранжареї:

dad moment

На скільки глибокі переживання тільки від одного погляду на рідний край словами не передати. Течуть сльози, а куточки губ самі усміхаються. 9 місяців промайнули як мить. Довга мить.