L та її вигадані світи
Open in Telegram
Про книжки, котів, життя і життя з книжками і котами. In 42 we trust! Мій Rewish - https://rewish.io/rX8CAA З питань реклами, співпраці і «Еля, ти знову кому пропустила!»: herimaginaryworlds@gmail.com тг @herimaginaryworlds
Show more2 489
Subscribers
+124 hours
-117 days
-2130 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '26
September '26
+7
in 0 channels
August '26
+47
in 5 channels
Get PRO
July '26
+58
in 4 channels
Get PRO
June '26
+68
in 12 channels
Get PRO
May '26
+305
in 17 channels
Get PRO
April '26
+80
in 7 channels
Get PRO
March '26
+54
in 2 channels
Get PRO
February '26
+92
in 10 channels
Get PRO
January '26
+29
in 9 channels
Get PRO
December '25
+251
in 5 channels
Get PRO
November '25
+374
in 23 channels
Get PRO
October '25
+245
in 18 channels
Get PRO
September '25
+152
in 16 channels
Get PRO
August '25
+289
in 18 channels
Get PRO
July '25
+81
in 55 channels
Get PRO
June '25
+363
in 19 channels
Get PRO
May '25
+68
in 23 channels
Get PRO
April '25
+531
in 15 channels
Get PRO
March '25
+22
in 10 channels
Get PRO
February '25
+335
in 5 channels
Get PRO
January '25
+15
in 3 channels
Get PRO
December '24
+85
in 10 channels
Get PRO
November '24
+34
in 5 channels
Get PRO
October '24
+40
in 2 channels
Get PRO
September '24
+253
in 6 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 08 September | +1 | |||
| 07 September | 0 | |||
| 06 September | 0 | |||
| 05 September | 0 | |||
| 04 September | 0 | |||
| 03 September | +4 | |||
| 02 September | +2 | |||
| 01 September | 0 |
Channel Posts
Ну і що тепер, плани вам показати, да, поки воно трішки перестало під вухом бахкати?
Цього разу я тверезо оцінюю свої шанси і можливості, тож ставлю не овердофіга книг, будучи оптимісткою. “Готикану” – нарешті дочитати і забути, Вінтерсон – продовжити і насолодитись. “Сирен Титана” домовились читати разом з Лічі: спочатку я читаю і анотую (і там вже перевищена кількість порівнянь з різними серіями “Доктора Хто”, сорі-нот-сорі), а вона в себе читає чи то “зізнання королеви граматики”, чи то “серце нагів” (треба уточнити, до чого ми домовились, в результаті). І так, теж анотує-помічає, оце от все. А потім обмінюємось, і нові для себе історії опрацьовуємо. Що з цього вийде – хз, але з моєю любовʼю підглядати в чужі примітки, може спрацювати. А, і ще я таки знайшла на поличках “Називай мене своїм імʼям”! З тим, що з завтра обіцяють +26..+28 – дуже своєчасно, не уявляю, як її читати не в спеку. Ну і на довге читання – “Пригоди філософських ідей”. Так-так, яку я розпакувала тільки сьогодні, таке теж зрідка тут трапляється: отримати книгу і одразу її читати.
В підвал в мене друга частина трилогії Міленіум, тут без змін. І boox, на якому купа всякого: настільки велика, що часто його відкриваю, і впадаю в ступор вибору, та щось точно можна знайти під настрій (почате або ні). В аудіо слухаю зараз тільки “розлучення” або студійні записи Шмальгаузенів, нічого іншого не лізе, та я не скаржусь – дуже навіть навпаки. Англійською…не поверите, все ще Вчоріч. І отут мені вже перед собою соромно.
Я показала, тепер ви показуйте, цікаво же ж!
| 2 |  +1А окремо покажу ще одне поповнення. Думаєте, після не дуже компліментарних відгуків автори блогерів починають ігнорувати і хейтити? Судячи з цієї посилочки – ні, або ж маємо справу з прекрасним єдинорогом. Так, от ще отак я пана Олега Краюхіна не називала, та все буває вперше. Видання, красивезне і тактильне, обіцяє нам збірку історій, просочених духом осені – а саме це і треба, за вас не скажу, а мені точно.
І чи варто говорити, що коробочка була отримана саме в момент якогось критичного суму і зневіри, коли я саме страшно хотіла вищеперелічені емоції зажувати, а найближчий магазин вже закрився? (вдома запасів не тримаю, бо вони тоді миттєво випаровуються) | 250 |
| 3 |  Тепер про оновлення поличок, бо таке тепер теж інколи трапляється попри все.
Третя частина циклу Аврори на базі. Перша частина свого часу викликала захват і бажання лишитись з героями ще, як я втрималась і не купила оригінали продовжень – не знаю. Мабуть, спрацював список англійською, який надто вже повільно просувається. Енівей, читатиму, і, можливо, ще й першу перечитаю.
“Пригоди філософських ідей західного світу” Тараса Лютого. Не памʼятаю, чи згадувала, і збиралась цієї осені вступати вільним слухачем, та життя розставило свої корективи. Але якщо Еля не йде вчитися – то вчитися йде до Елі, новою поштою. До слова, цю серію темпори “Пригоди N” страшно люблю, треба її собі якось всю зібрати…ок, ну окрім тієї, що про футбол – бо теми мені менш цікавої годі і шукати. | 236 |
| 4 | Чергову ніч обстрілів пережив Київ. Стовпів диму з вікон вже не видно, але запах гару ще суттєвий, люди знов не виспані, місто і бізнеси підраховують чергові збитки, як завжди є поранені і загиблі. Все стандартно, та особливо жахає те, що вже стало стандартом, ну правда.
Для стабілізації настрою тих, хто обійшовся легким переляком. Вчора в підвалі випадково згадала про існування гурту, який колись дуже любила. Мови я не знаю (точніше, знала з десяток слів колись, але давно не мала практики), та суть пісні приблизно така: “Ну і що, що негаразди, ну і що, що тебе образили – пес гавкав, караван йшов”. (ну а ще там є приємний шматок про батьківщину, який непогано резонує в наші часи).
Тому – стандартно. Донатьте, пийте воду, є можливість поспати – поспіть. І не лишайтесь самі, якщо це вам допоміжне. Обіймаю.
https://youtu.be/vc3rJhqW4Ew?si=XfK_cFRoN9P_NyJ_ | 269 |
| 5 |  Здавалось би, час “короткочасного припиненя нанесення ударів по столицям” можна було використати для того, щоб трохи видихнути. Замість того, поспавши за 30 годин 4, змоталась в справах в Житомирську область, перенервувала, мало не вистрибнула з машини на ходу після розповідей таксиста про “в совєцкам саюзє било харашо, але чортові євреї принесли фемінітиви!” (це якщо підсумувати все почуте) і закрила гештальт, побачивши сільську драку біля генделя. Так, об 11 ранку.
Та окрім всього вищепереліченого встигла прочитати книгу (здебільшого – щоб не заснути і не пропустити першу з потрібних мені маршруток). Щось серйозне не потягнула б, тому вибір пав на пригоди Кікі – і боги, це було чудово!
Тож, Відьмина служба доставки – Ейко Кадоно
Видавництво Небо
Коли відьмі виповняється 13 років, вона має полетіти в інше місто з батьківського дому і спробувати самостійне життя своїми вміннями. Кікі хотіла жити біля моря (і, якщо ширше – дізнатись, на що спроможна), тому обирає місто Коріко. Спочатку місце ставиться до новоприбулої скептично, та оптимізм і невгамовність маленької відьмочки не лишить людей байдужими.
Важко було читати і не порівнювати з фільмом Міядзаки (який я передивлялась ну дуже багато разів!). І знаєте що? Вони ж зовсім різні! Наче герої ті ж самі, наче і місто таке ж – але зовсім інші акценти. В книзі наша Кікі більш бунтівна (в адекватних рамках), і значно, значно більш вперта. Якщо в мульті вона сумнівається в собі, то оригінальна версія просто має якесь своє бачення, і йде до нього різними шляхами.
Хоча події тут здебільшого показують літо, книжка абсолютно прекрасна на осінь – і тому, що прекрасно пасує до пледу і чаю з лимоном прохолодним вечором, і тому що сама історія як затишний теплий плід для душі. Хотілось кожну сторінку обіймати і пускати сльозу від розчулення, а це, повірте, втомленому серцю штука безцінна.
Та найголовніше – з усіма своїми переживаннями я зовсім пропустила, що “Небо” випустили вже другу частину, а значить, в мене є прекрасний привід пройтись до одного з чотирьох книжкових – бо з цього всесвіту зовсім не хочеться повертатись. Не тому, що там існує магія – а тому, що приємно бути в місті, де головними якостями є дружба, вірність і вміння легко приймати те, ким ти є. Тому – щиро рекомендую на всі вікові категорії! | 314 |
| 6 |  +1Моя головна проблема з дарк-романами…окей, дві головні проблеми: пафосний тон на абсолютно серйозних щах без краплі іронії, і пасажи типу «його язик шукав її клітор» – бо починаю уявляти картину штибу як на другій ілюстрації (ілюстрація створена з промту, кажу одразу – і повірте, процес був дуже веселим).
Взагалі, давно я так не реготала над книгою, як тепер на «Готикані». Чи варто уточнювати, що жодних жартів тут і близько немає? | 373 |
| 7 | Дні злиплись між собою, як неякісні пельмені…(ладно, ок, може я і недоспана, але ніщо не позбавить мене титулу королеви кострубатих метафор!) – а концентрація і продуктивність так і не повернулись. Та, користуючись моментом з того, що я в підвалі і не забула клавіатуру до планшета – давайте хоч трошки пробіжусь короткими відгуками по списку прочитаного, починаючи з…тобто як з березня?! Ладно, хоча б з десяток тайтлів розберу. Одразу дисклеймер: короткий відгук не дорівнює поганому відгуку, просто інколи про книжку зовсім думка не розтягується.
• Цикл «Каравал» Стефані Ґарбер. Скажу чесно: це мав бути прям доволі сильно #Нахіба_я_це_читала негативний відгук, але одразу не написала, а тепер перегоріла. Муляло, що весь всесвіт наче крутиться навколо двох основних героїнь і заради них тільки існує, та й до концепції Каравалу як події є суттєві питання. Написано, при тому, сильно незлецьки: сподобалось, як авторка постійно акцентувала на запахах-доторках-кольорах, а вже мозок сам все збирає в 5D за наявності активної уяви. Все ж інше не зачепило, хоча якби прочитала років 20 тому – була б палкою фанаткою. «Одного разу розбите серце» навіть і не чіпатиму, не моє.
• Якщо зі світу зникнуть коти – Кавамура Ґенкі. Повчально (місцями занадто), витискає сльозу (місцями занадто), оповідь проста (місцями занадто), кіт головного героя прекрасний (в самий раз).
• БЖД – Сашко Ушкалов. Важко оцінити, як би ця історія читалась нинішнім читачам, бо для мене все стояло на ностальгії в першу чергу, і на документуванні своєї епохи – в другу. А ближче до кінця виявилось, що я її вже читала колись давно, бо пару епізодів впізнала (не засуджуйте, в мене в універі була просто скажена і абсолютно нестримна фаза сучукрліта).
• Ключ від всіх дверей – Катерина Пекур. Розширює і трошки пояснює дилогію (поки що – тільки дилогію!) про Навпакиїв. Оповіді милі, та не певна, що робе як окремий твір (бачите, я інколи намагаюсь в обʼєктивність, навіть коли про улюблених авторок говорю!)
• За сіткою – Стефані Арчер. Просто представник свого жанру, непогано – але і не топ.
• Місто самоти – Олівія Ленґ. Як і з «Каравалом»: збиралась писати довгий і негативний, але перегоріла. Long story short – про митців читати було цікаво, але здавалось, що авторка натягує свої висновки на біографії, плюс (тут я вже була в меншості на клубі, бо більше ніхто такого не відчув) її вставки про себе виглядали мені спробою урівняти ситуації. Як в мемчику з Ісусом і Мелом Ґібсоном.
• Дівчина з крамнички – Саяка Мурата. Проста історія про те, як дівчина поставила те, що їй щиро подобається, вище за очікування соціуму, і атата так робити, навіть якщо ти щаслива від свого вибору. В цілому, лайк – почитала, відпочила, зробила прості висновки.
• Інциденти у нас вдома – Джош Малерман. Непогано, але мене не зачепило і не налякало. Не оцінила фінал і (спойлер!!) привʼязку всього до динаміки в сімʼї. Хоча, думаю, кіно налякає до усирачки (трейлер вже це зробив!)
…Ладно, не десяток, а вісім – та теж непогано. Все ще сподіваюсь, що повноцінні теж незабаром будуть писатись, а русня повимирає. З цим доначу, і йду далі читати «Дівчину, яка гралася з вогнем» (так-так, я знаю, що її не було в списку на тиждень – банально забула, а вона зараз в категорії «підвальні читання», тож є всі шанси дочитати першою). Пийте водичку, ок? | 479 |
| 8 |  Про скасування Загадкової Книжкової Країни я дізналась пару хвилин тому від представниці видавництва, що скасовувала презентацію, яку я мала вести. І знаєте… обожнюю цей фест всім серцем, та все ж таки рада, що орги прийняли саме таке рішення. Можливо хоча б тому, що пішки мені до локації йти близько години (що я зрідка і роблю під аудіокнижечку), і часто прямо з вікна чутно, скільки з того боку літає і вибухає.
Фестивалі ще будуть, інфа сотка. Головне наразі – вберегти себе (а в ідеалі ще й менталочку), не ігнорувати тривоги і підтримувати себе і тих, хто поруч (пан Ґаррус вже змирився з тим, що треба сумирно сидіти в обіймах, пан Ґібсон ще впирається, але я дуже наполеглива). (І так, на фото кіт, якому я сказала, що зараз допишу пост, і піду знову обійматись) | 484 |
| 9 |  Сьогоднішнє заняття моя менторка з англійської почала фразою на кшталт “Ти, мабуть, так рада осені – це ж найбільш читацький сезон!”. Не думала про це саме в такому формулюванні, бо звикла вважати читацьким сезоном практично все, та думки про запах опалого листя і какао з мʼятою комфортить дуже. А от з приходом вересня руки чешуться записатись на якийсь черговий освітній курс, такий от дар і прокляття місяця.
Серпень – всьо, літо – теж. Не певна, що за ними сумуватиму: все ж таки, забагато було температурних стрибків, та і емоційних – теж. Не дивно, що після насичених липня і червня я серпень максимально уповільнила і єдине, що ще робила хоч якось активно – скаржилась на те, що сил ні на що не вистачає. Тим не менш, щось читалось, щось приносило задоволення, багато планів лишились невиконаними (вперто себе переконую, що їх не відмінила, а просто відтермінувала), відмітку в 100 книжок не перетнула, але наблизилась до неї, наскільки змогла. Тож, #42звітує (і вже думає, в якому вигляді найкраще зробити звіт за літо загалом)
87. Колапс – Макс Кідрук. Колись я точно зберусь, і викочу велиииикий відгук одразу по двом частинам. Та не сьогодні.
88. Половина жовтого сонця – Чімаманда Нґозі Адічі. Відгук буде.
89. Зірки і кістки – Ірина Грабовська. В принципі, зі своїм першим відгуком на тоді ще дилогію, я можу погодитись і зараз, та третя частина багато крапок над ї розставила. Напишу окремо.
90. Мої друзі – Фредерік Бакман. Відгук буде, та сліз я пролила…
91. Контур – Рейчел Каск. Все ще не готова публічно показати, як після наркозу я висловлювала свою неймовірно цінну субʼєктивну думку про книгу, але, думаю, відгук напишу (і цього разу не називатиму головну героїнею…кхм…не дуже розумним жіночим статевим органом… хоча б старатимусь)
92. Кістяні годинники – Девід Мітчелл. Прям в найкращому за рік, досі в голові до неї питання крутяться.
93. Земля крилатих – Ірина Грабовська (див вище)
94. С.К.А.М. – Аліна Сарнацька. Щемке і чесне, дуже сподобалось (хоча навіть якщо ні – все одно не відмінила б підписку на монобазу авторки)
95. Пісня Вовка – Т. Дж. Клюн. Відгук буде, з хейтом в інтернетах не погоджуюсь, хоча все одно спробую розібратись, чому вона так буктокеркам не нравиться.
96. Замок із кришталю – Ірина Грабовська (все ще див вище)
97. Життя хлопця – Роберт Маккемон. От тут точно буде відгук, бо теж пішло в топ року. | 463 |
| 10 | Хотілось якихось хоч невеликих змін, але якщо чудова Юля (до слова, майже кожна з аватарок на канал намальована саме нею, дуже рекомендую!) намалювала саме осінь – то треба до осені і чекати :) ледь дотерпіла! | 477 |
| 11 |  Оце я розумію: поскаржилась вчора (а за моїми мірками це я прям нила) на нечитун, а потім раз! – і в один присіст проковтнула пів книги “Життя хлопця”. А з тим, що мені і лишалось пів книги, власне, то цей пункт задуму “обовʼязково прочитати влітку” виконано. Проблема в тому, що за задумом було 3 книги, друга теж наполовину вже, лишилось ще Сall me by your name, а от що перше вересня вже завтра я якось і підзабула.
Та лишимо рефлексії, звіти і детальні плани на завтра, давайте покроково – з планів на тиждень. Тут в мене дочитати “І спалахне пожежа” (яка сильно більш мила, ніж я очікувала), “Готикана” (бо якось підряд дуже багато прям дуже хороших книжок, тож ця достатньо посередня, щоб якось розбавити то все діло), “Беззоряне море”, до якого саме час повернутись за відчуттями, і “Розмови з мишами”, щоб життя малиною не здавалось. Неквапливо також повернусь до збірки кіберпанку у звичному для нас форматі, ну а Вінтерсон – якщо буде відповідний настрій. В списку таки мала бути персикова книга про персикові персики, але цей квест я провалила…банально не знайшовши її на полицях. Тобто, вона прям точно десь є, просто хз де. Це все, що варто знати про нинішню організованість моїх поличок. Зрештою, бабине літо теж літо, тож є ще час таки її знайти.
Англійською я все ще дууууже повіііільно читааааю Вчоріч, і вже час з нею трошки розправитись – не люблю так довго застрягати на книжках, тим паче які мені подобаються. Кіндл в руки давно не брала, як і аудіокниги після марафону “Замку з кришталю”, тож може там в мене плани і є – та я про них поки не знаю. Клубної книги в списку теж немає, бо, здається, цього місяця я таки пропущу (хоча книжка там шикарнюща, і все одно її прочитаю). Але щось навчальне прям хочеться додати на довгочит – така вже магія вересня, тож подумаю, що то буде.
Все, я висказалась. Що у вас? Показуйте-розказуйте. | 476 |
| 12 |  +2Якщо комусь я і заздрю нині палко – так це тим, хто може в даних умовах продовжувати своє життя жити, а тим паче ще й контент робити. Тривожність підскочила до небес, прочитала десь сторінок 20 “Життя хлопця” за ці 3 чи 4 дні, а всі бажання зводяться до “поїсти, не забути попити водички, поспати”, до кожного пункту додаючи табуйоване ввідне слово, яке вже близьке до того, щоб стати словом-паразитом.
Подумала, що може допомогти якесь нове заняття, тому накупила хламу для скрапбукінгу і перетягнула струни на укулеле. Та гіперфікс підкрадається непомітно і незаплановано, тому за 2 дні подивилась 5 сезонів “Кульгавих коней” – і так, тепер я фанатка, чекаю на новий сезон, на вихід книг (вже анонсовано у Фабули!) і думаю, чи не передивитись мені з самого початку (але тут, все ж таки ніт, треба ще щось шукати). Продуктивність, тим часом, тяжіє до нуля. Типу, винесла сміття і дуже собою пишаюсь – з іншого боку, коли планка низька, практично все можна вважати позитивним залишком. Зараз ще посудомийку завантажу – і буду уаще королева.
Як вже ясно, в Запоріжжя я цими вихідними так і не поїхала, бо німасил і трішки срака з транспортною системою. В цілому, навіть майже не шкодую, та і поїздка не скасувалась, а просто перенеслась на якесь не дуже віддалене майбутнє.
Тепер розкажіть ви. Як тримаєтесь, як справляєтесь, як з читанням справи? Може, є якийсь симпатичний і вихований серіальчик, який можете порекомендувати? | 567 |
| 13 |  +2це пиздець!
поки що рятую себе фантазіями як випалюю обличчя кожному російському пілоту та оператору дронів/ракет вогнеметом!
upd звісно що список постраждалих видавництв поповнився:
Уроборос
Урбіно (також запустили акцію на -30 на всі ел. книги додатково)
Віват
Основи
Readeat
Book.ua
Старий лев
АртБукс
Віхола
Стилет і стилос
Верба
Бімба
Книголав
IPIO
Уважно!
В видавництва "Хто це" згоріло 80% книг на складі
Їхній сайт ТУТ
Абабагаламага
Видавництво Видавництво
Крапки | 518 |
| 14 |  Нечасто я цими днями показую оновлення поличок – банально бо купляю книжок сииииильно менше нині. Що поки дискомфорту не створює: ви бачили, кіко в мене купленого, але непрочитаного? Колись таки каталогізую і поділюсь цими страшними цифрами.
Проте інколи, все ж таки, буває. Зі свіжого улову у нас «Скандальні зізнання міс Лідії Беннет, відьми» (а ретелінгів за «Гордістю і упередженням» мало не буває! Просто ставлюсь я до них по-різному…), «Пʼята пора» (про яку я чула дуже багато, а ще її засирають постійно в моєму улюбленому подкасті, де учасниць я дуже люблю, але смаки в нас діаметрально різні – значить, має зайти) і новинка – «Швидкість темряви», про яку я поки нічого сказати не можу, але анотація дуже інтригує. | 527 |
| 15 |  з нагоди свого дня народження мій друг вчора відкрив збір на автомобільний детектор дронів GRAB 4 та необхідні інструменти для його екіпажу.
🫙: https://send.monobank.ua/jar/syfYoQkih
мета: 40000 гривень.
сума немаленька, але половина вже є.
посилання на пост збору тут.
буду вдячна за донати та поширення🧩 | 387 |
| 16 |  С.К.А.М. – Аліна Сарнацька
Я довго думала, що взяти на читання до Дня Незалежності, і, зрештою, вибір впав саме на цю манюню. Чому – не знаю, та ні про що не шкодую.
Видавництво Видавництво
Кілька сюжетних ліній, персонажі перетинаються, та головне питання – чи зможуть вони досягнути здійснення своїх мрій?
Одразу скажу: хоч відгуки тут субʼєктивні в принципі (і на каналі і, загалом за концепцією), тут це відчуття помножується мінімум на два – суто через моє ніжне ставлення до авторки, густо замішане на повазі (не кажучи вже про те, що давно читала її в тві свого часу). Все, я озвучила, можу зі спокійною совістю продовжувати.
Я зацінила і книжку, і історію (-ії), і соковитість персонажів. Я навіть зацінила прийом з повторенням одних і тих самих штук різними персонажами в різних умовах (що буває дуже нечасто – хоча, можливо, справа була в тому, що такі от рефрени були коротенькими? А може, просто зачепила історія сірості навколо, коли око чіпляється лише за щось, надто яскраве для цієї реальності…). В результаті я зацінила навіть назву, хоча скажу чесно – чомусь не одразу, треба було походити-покрутити в голові прочитане.
Та не без недоліків, і якщо бути з собою от прям абсолютно чесною – практично жоден з них не стосується книги безпосередньо, а більше про персонально мій досвід читання і власні призми, через які прочитане пропускала. Бо, наприклад, довго не могла зрозуміти, чому мені так дискомфортно, навіть почала грішити на структуру, яка дещо рвана і скаче… та потім зрозуміла, що вся справа була в моєму власному соромі. Бо більшість героїв у війні і на війні, а я – тут. І пояснень цьому з кожним днем все менше.
Взагалі, панна Сарнацька для мене є майстринею правильно поданого дискомфорту. Нічого прям в лоба, оповідь йде своїм шляхом, а чомусь починаєш йорзати на стільці, бо чомусь будь-яке положення перестало бути правильним. Хоча, можливо, то вроджене, бо від читання її твітера часом відчуття бували доволі схожі (і ні, я звідти все одно не через те пішла, чесно-чесно). Тому вангую шановній пані авторці ще багато-багато книжок у майбутньому, а собі – неодноразових перечитувань.
пс Ладно, ок, один недолік таки стосується безпосередньо книжки: чому так мало?
ппс #топ_взагалі і окрема подяка за історію, як зробити з хуя – огірок | 2 140 |
| 17 |  Найбільше дивує те, що мої подружки все ще з цього дивуються: радощів о третій ночі з дочитаної книги. Але тут випадок енівей особливий, бо той «замок з кришталю» в мене більше року лежав, позичений. Трилогія «земля крилатих» всьо, нарееееешті! | 450 |
| 18 | Засинала вчора під дощ, і подумала, що вже достатньо мені пахне осінню з усіма її похідними. І, якщо я вже схарилась на "Дівчат Гілмор", що навіть не розглядаю ідею їх знову передивлятись (aged like milk, guys!) – то може хоч в бік "Сутінок" гляну... А гугл з утюбом підслухали ці мої думки (або ж я розмовляю сама з собою значно більше, ніж думаю?..), і підсунули в рекомендації таку от мʼякотку. Ну а я все одно достатньо часто повторюю, що розглядати деякі культурні маркери зі Штатів без контексту ЦІХСОД...скажімо так – поверхнево (наприклад, мої "улюблені" теми типу tradwives та сімейного блогінгу), тому ділюсь і з вами, якщо цікаво.
Для контексту: авторка цього есею (і каналу загалом) – колишня мормонка, в тій церкві пробула більшу частину життя, а зараз відкриває для себе принади життя в благословенному світі, де можна пити каву (хто поняв – той поняв). Про те, що авторка "Сутінок" з тієї релігії я може і чула, але не надавала цьому особливого значення... дарма, в цілому – з відео я ніфігово повеселилась (особливо на порівнянні Карлайла і Джозефа Сміта) | 485 |
| 19 |  В бльорбі від Паштета написано, що я зненавиджу цю книгу і полюблю її. В принципі, саме так все і йде, хоча не те, щоб я пану Белянському з якихось причин недовіряла
#42цитує – С.К.А.М. – Аліна Сарнацька | 620 |
| 20 | В якості побажання нам всім в такій гірко-святковий день – композиція одного з, мабуть, найкрутіших і найталановитіших музикантів незалежної України. Можна спробувати порахувати, скільки десятиліть його творчість зі мною (точно більше двох), можна маніфестувати його цінність з літературної точки зору, можна згадати, в скількох поворотних моментах саме він був моїм саундтреком життя… а можна просто ввімкнути. І вірити, що колись в кожного з нас буде свій Нік Кейв.
https://youtu.be/oR6ZH1mdC6k?si=69PDq_5gGHvzl2Tv | 453 |
