собі, тобі та Татові

відчуваю себе найщасливішою людиною на землі! і для цього, насправді, не потрібно великих причин.

радість - це вибір. вдячність - це вибір. бути потішеною - це вибір. вибір, який ніхто й ніколи не зможе зробити замість тебе.

стосунки - захоплююча пригода. пізнавати Тебе як Особистість з різними сторонами характеру й захоплюватися. прагнути чути й закохуватися. Твій атрибут суверенності має особливу й складну красу - щось дуже притягуюче, таємниче й захоплююче. ця таємничість манить до себе й заповнює серце трепетною вдячністю. Твоя суверенність переводить мій погляд з себе на Тебе й приводить серце в стан поклоніння. Ти є Любовʼю. особливо глибоко відчуваю це зараз. Ти воюєш не проти мене, а за мене. Ти на моїй стороні. усвідомлення цього корінно змінює всі рішення й прагнення. Ти є Любовʼю. «в день бою покрив мою голову». дивовижно.

в Твоїй любові відчуваю безпеку - найглибше прийняття моєї особистості, яке тільки можливо в комусь знайти. Твоя достатність для мене й моя достатність для Тебе породжує середовище відпочинку, яке дарує вражаючу свободу й натхнення рухатись до важчих висот. особистості розквітають в любові. дякую, Батьку, що в Тобі можу цвісти.

якщо з Тобою, складний шлях завжди того вартує. лише дозволь для цього мати віри достатньо.

напевно, ще ніколи Ти не був настільки незрозумілим для мене. це не щось, що дратує чи заставляє сумніватися в Твоїй досконалості. навпаки - те, що вгамовує всі намагання давати чомусь визначення й приводить у стан поклоніння. те, що встановлює дивну серцеву рівновагу через тотальне визнання нездатності пояснити Твою мудрість. чим більше й глибше знаю Тебе - тим більше визнаю далекість. визнання цієї незбагненності забирає бажання й можливості ставити запитання чи вишукувати відповіді. хочеться просто дивитися й мовчати. бо це єдине, що лишається. а інакше й неможливо.

зараз особливо живими стали дві істини: істина про те, що Ти піклуєшся. істина про Твою необмежену спроможність. моя любов до Тебе виявляється як у діяльності, так (рівносильно) і в бездіяльності. суть взагалі не в тому, що я роблю чи не роблю, а в тому - що Ти хочеш, щоб я робила чи не робила. любов виявляється в тому, щоб робити те, що хоче обʼєкт любові, а не те, чого я хочу, щоб хотів обʼєкт любові.

в слові «довіряти» вкладена шалена глибина. в ньому - поєднання болі та насолоди, розпачу та натхнення, всеосяжної радості й здатності розправляти крила, щоб літати. на кожному етапі життя в цьому слові вимальовуються різні відтінки складних й дуже дивних кольорів. в «довіряти Тобі» - невичерпна сила, яка зцілює серце й приборкує страхи.

досвід поховання мрії - щось дуже нове, болюче, незрозуміле, інтимне й цікаве. щось, що неабияк смиряє й дивує. досвід, який розчаровує, але своїми обмеженнями відкриває нові глибокі горизонти, й на глибині цих розчарувань стає носієм надії з іншим присмаком миру й радості. поховати мрію, щоб одного дня Ти відродив її в щось прекрасне.

величаю Тебе в своїй слабкості та нерозумінні. відкривай мені нового Себе глибше й розширюй моє серце до служіння іншим.

ніби проживаю одночасно два життя й тільки переключаюсь від одного до іншого в залежності від присутності чи відсутності людей поруч. ніби, духовність та фізичність - нероздільно обʼєднанні, але одночасно - настільки далеко один від одного, що тільки Ти можеш сказати “достатньо” й обʼєднати їх в один простір. ця роздільність - найбільший ризик для мене, який колись існував в моєму житті. ризик, бо лише Ти можеш або підтвердити перед світом мою “духовність”, або вщент зруйнувати моє життя та піддати позору й визнанням “наївності”. що взагалі значить це слово “наївність” й хто дає йому визначення? жаль, що мій вік та стать зараз особливо вразливі, щоб почути в свою сторону це дурне слово. ще один типовий стереотип духовного суспільста. чому ці дві площини “роздільні”? Ти очікуєш від мене вірності у вірі в те, що в Тебе вже є досконалий план на моє життя й єдине що я можу зараз робити - не заважати Тобі його досягати. це не дає мені сенсу “рухатись” в якісь напрямки фізичних вимірів, типу навчання, роботи, шлюбу чи вибору місця проживання. це забрало в мене можливість робити великі кроки в розвитку будь-якого рішення, бо найбільше, що зараз для мене важливо - час та Твоя присутність. час дає мені ті привілеї, яких іншим неможливо охопити (особливо в країні жорстокої заклопотанності й високоефективності), й в той ж момент - не може не заставити мене відчувати “застій” в розвитку подій життя, особливо порівнюючи його з іншими. “напруження протилежностей”, як казав Моррі Шварц. тобто, в хвилини, коли думаю над своїм життям та спілкуюсь з Тобою - все дивно ясно й зрозуміло - Ти вчасно будеш відкривати можливості й давати розуміння наступних кроків. але фізично нічого не змінюється, розумієш? фізичих підтверджень моїй адекватності немає. тому сильно відчуваю ризик крокувати в “нелогічність” Твоєї вірності. Бог, зараз в мене такий стан життя, коли Ти маєш особливу повну владу або прославити мене, або вщент знищити. Ти завжди це міг й будеш мати змогу зробити, але зараз відчуваю це відчайдушно живо й зрозуміло. ніби стою в цьому очікуванні й надії на милість. ніби весь світ дивиться на цю кульмінацію та очікує можливості обійняти мене й прославити Творця, або засміяти та засудити в тому, про що ми вже говорили, - в наївності мрійливої дівчини. але хіба Ти не казав бути як діти? відчуття, ніби весь цей Твій план на моє життя настільки більший за мене, що я скоро взірвусь від нездатності вмістити його обʼєм у собі. але хіба хтось колись давав мені право розуміти й оцінювати сенс? Господи, мені так вже мріється співати про Твою вірність й так вже хочеться проголосити перед всім світом Твою красу. не погордуй мною та не посоромь мене. Ти настільки багатогранний та непередбачувальний! вкорінюєш мене в моєму покликанні та просто багато чого відкриваєш про життя. це етап, який я маю пройти сама. і мало в чому мені можуть допомогти люди. єдине, що вони можуть зробити - прожити його поруч зі мною. чи можу я сказати, що кінцева моя мета - виснаження й впокорення перед Тобою? допоки душа моя буде знесилюватись та що є визволенням? допоки, Господи?

вчиш зараз особливо бачити Тебе у всьому. в діяльності й бездіяльності. в діях й їх відсутності. кожна емоція набуває глибини, коли проживаю її з Тобою. Твоя присутність надає сенс кожній сльозі й посмішці. в цьому знаходжу глибоку насолоду й спокій попри обставини. якийсь новий вид довіри (покори?) для мене. “заснути” в Твоїх руках та просто знати, що Ти вчасно потурбуєшся й розбудиш. як дитина, яка засинає в руках батька та зовсім не піклується про свою безпеку чи про “вчасність” пробудження. їй просто спокійно. спати посеред бурі. не тільки “довіритись хвилям”, а настільки довіритись їм та їх Творцю, що спокійно спати посеред шторму. Ти ще не закінчив зі мною й через мене. це надихає рухатися далі.

Ти шукаш людей, які погодяться робити речі, непідвладні їх розуму чи досвіду. частіш за все - дивні. людей, які готові гребсти бездоріжжям, відкидати свою логіку й крокувати на середину океану, щоб потребувати Твоїх дій в їх слабкості й неспроможності. Ти шукаєш людей, які погодяться піти довгим шляхом реалізації безсенсовних речей, в які Ти, згодом, вкладаєш сенс. Ти занадто Прекрасний, щоб бути звичайним й очікувати від інших звичайності. тому, Ти не очікуєш сили, розумності чи кмітливості. лише прагнення до Твоєї чуттєвості, сміливості й вірності. очікуєш дитячої любові, з якої все починається й якою закінчується.

проживаю зараз внутрішнє мовчання. тиша, яку я не можу пояснити чи дати визначення. тиша, яка не розʼєднує мене з Тобою, а навпаки - говорить більше, ніж можливо сказати словами. тиша Твоєї присутності, але відсутності слів. присутність, яка відчувається більше, ніж якісь поради чи голосні слова. тиша обіймів й ніжності. а може, зовсім й не ніжності, й зовсім не обіймів. це як знати близьку тобі людину та відчувати її емоції тоді, коли вона тобі про них не говорила. розуміти поглядом, дотиком та мовчанням. розуміти мовчанням. так дивно. що це за здатність така? напевно, вона можлива лише тоді, коли обидва опонента проговорили до цього сотнями годин й наобіймалися десятками обіймів. чи є в мене такі люди, окрім Тебе? знаєш, Бог, мовчанням я можу більше слів Тобі сказати, ніж довгими молитвами. й взагалі, що таке молитва? чому це визначення не можна назвати просто “розмовою” або “присутністю”? навіщо обмежуватись? молитовна присутність, воззєднання мого серця з Тобою. але хіба ми хоч колись “роззєднувались”? в мені просто мовчання. мовчання, повнодостатнє в своїй значимості. таке, що заповнює кожний куточок серця та не потребує пояснень, бо їх немає. немає ніяких пояснень. лише Твоя присутність та Твоє розуміння тиші, до якої Ти ж і приводиш, бо хочеш, щоб слова зовнішнього світу стихли настільки, наскільки дозволить це слово - “тиша”. є мовчання, яке вбиває. є таке, що наповнює. в якомусь з них хочеться кричати, в якомусь - вслуховуватись. інколи від цієї тиші хочеться втекти, бо вона занадто голосно бʼє по серцю. так і роблю. втікаю в музику, людей, книги, природу й будь-що інше. інколи плачу, деколи сміюсь чи наповнюю свій день кимось й чимось. деколи вбиваю свій час. лежу на підлозі годинами та чую стукіт годинника - тік, тік, тік. важко тут не подумати, що так люди і зходять з розуму, але якщо б в мене не було відпочинку від цього стану й якщо б я не бачила сенс всього в Тобі - напевно, так і сталось би. часто сідаю, включаю класику і вслуховуюсь в дивні звуки скрипки, які визвучують мій стан і наповнюють присмаком життя, вбиваючу тишею, кімнату. людині, яка черпає відновлення в самотності, важко прийняти те, що ця самотність вирішила підвести її та показати жахливо іншу сторону слова “самотність”. одночасно відчуваю протилежні відчуття, вимовляючи це слово. “самотність”. самотність. те, без чого неможливо, але з чим вжитись теж неможливо. самотність надихає. самотність вбиває. самотність дає поштовх до осмислення багатьох речей. самотність руйнує можливість вивчати життя любові й перебувати в спільності з найціннішими. самотність засліплює очі, але без самотності очі ніколи не зможуть побачити те, що важливо висвітлити. самотність руйнує. самотність зцілює. самотність обмежує. самотність відкриває величезні можливості. самотність відроджує творчість й стає рушівною силою в її реалізації. самотність унеможливлює існування сенсу творити щось для “когось” ілюзорного. самотність - ворог. самотність - друг. то що або хто робить її тою чи іншою? а потім кажу собі: “достатньо” та оживаю. точніш, Ти оживляєш й нагадуєш “Я Є”. потім ніжністю відкриваєш чи викриваєш деякі речі та, надихаючи на нові горизонти, ведеш на крок далі. знаєш, Бог, якщо б Тебе не було в моєму житті, я б ніколи не погодилась проходити те, через що проходжу й крокувати в ту тремтливу невідомість, в якій Ти хочеш бачити мене.

з деякою байдужістю зараз спостерігаю за своїм життям. байдужість не з присмаком апатії, не з важким вибором смиріння, а з рішенням скласти зброю та дозволити Тобі нарешті виграти цю війну й здобути славу в Твоїй перемозі над моїм серцем. до чого саме й куди приведе ця перемога - питання, яке зараз не несе такого яскравого сенсу. не назву “спокоєм”, хоча спокоєм зараз наповнена кожна моя думка. не назву “знесиллям”, бо в мене є сили, якими я свідомо обираю не користуватися. “прийняття”? це слово мало що пояснює й жахливо передає глибину, але кращого за нього годі шукати. прийняття того, що Ти маєш повну владу діти в моєму житті так, як Ти запланував це. запланував задовго до мого народження й моїх питань до Тебе. Батьку, я не хочу, щоб моя воля хоч трохи перешкоджала Твоєму плану на моє життя. Ти знаєш її в досконалості й я ні на краплю не хочу знецінити Твою любов, яку Ти виявив в рішенні дати мені цю мою “волю”. в Тебе є суверенна влада, яка зовсім не зрозуміла мені й Ти знов вчиш мене не намагатися її пояснювати. має статися те, що має статися й я хочу, щоб Ти дав мені сил та мудрості прийняти те, що я маю прийняти. це найскладніші тижні, які мені найлегше сприймати. відчуваю Твою безмежну мудрість й свою неспроможність. дивно, але зараз мені подобається проживати це відчуття неспроможності й вибору “дозволяти Тобі бути Богом мого життя”. свобода, яка сильно обмежує, але в цьому обмеженні розправляє мої крила й, нарешті, вчить літати. якщо Ти не підеш зі мною далі, я не ступлю жодного кроку. як би важко мені це не було писати, я не піду туди, де Тебе немає. я не хочу обирати те, в чому Ти не проявиш до мене Свою вірність. дозволяю Тобі бути Богом мого життя. лише потурбуйся про те, щоб я побачила ширшу картину Твого задуму й запобігни моєму розчаруванні в Тобі.

Насправді, «бути подібним до Христа» – означає дозволяти Богові робити все, що Він хоче в нашому житті, так само, як і Христос дозволяв Богові робити будь-що в Його житті. | Критична подорож |

зараз це моя улюблена книга. постійно повертаюся до нотаток й постійно дивуюся, наскільки глибоко й багато вона говорить до мого серця.

Ань, будь сміливою та люблячою, бо Я через тебе зроблю більше, ніж ти уявляєш, Я покажу тобі сенс твоїх викликів ще глибший, ніж тобі навіть зараз здається, що люди побачать Мою славу через твоє життя, що люди захочуть дізнатись Мене через те, як ти полюбила Мене всім серцем. тільки будь дуже сміливою та люблячою, бо Мій шлях для тебе не буде легким та спокійним, Я проведу тебе шляхом нерозуміння, болю, знесилля та очікування, щоб Ти пізнала Мене як Бога вірного, який веде битви за твоє життя та завжди здобуває перемоги. Я покажу тобі, що ризик заради Мене був, є і буде більш ніж просто «виправданим». та навіть коли весь світ не зрозуміє, чому ти обираєш те, що не має зрозумілого сенсу, Я залишусь для тебе Богом вірним, який вкладає в тебе зрозумілий лише тобі сенс, бо Ти полюбила мене більше за інші сенси. нехай книга Мого Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї завжди, бо вона є силою, яка буде тримати тебе над водою й не дозволяти тонути під нескінченними сумнівами, вона є підтримкою твоєї обітниці та захистом від нападів людських факторів. бо Я є. Я є Тим, хто проводить битви за тебе та прагне твоєї довіри Мені. Я є Тим, хто дає тобі виклик й вчить безпідставній довірі Мені в ньому. чи ж не прошу Я тебе: будь сміливою та люблячою? не бійся та не лякайся всіх своїх очікувань та сумнівів, бо Я відкрию перед тобою біль багатьох сердець та буду зцілювати їх через Твоє життя. Я буду давати їм надію та ціль. буду обіймати та піклуватись через тебе про тих, хто потребує Мене не менше ніж Ти. Я буду вчити тебе бачити потреби інших та любити. буду відкривати перед тобою шляхи, які будуть більші ніж твої можливості, щоб Ти завжди потребувала Моєї сили для їх реалізації. буду давати тобі складніші мрії, щоб в їх виконанні Я вів головну роль. буду давати тобі важчі ролі, ніж які ти б змогла осилити своїми знаннями, аналізом та зусиллями. Я хочу щоб Ти ніколи не переставала потребувати Мене. бо Я є Богом, який проводить тебе через біль, щоб потім ти змогла обіймати інших. бо Я є Богом, який любить Тебе та хоче, щоб ти любила мене всім серцем, душею та розумом. бо Я маю на твоє серце більший план, ніж навіть тобі здається. Я люблю тебе. та Я хочу бути Твоєю найбільшою Цінністю.