собі, тобі та Татові

Змінність — ознака живої людини. Лише живі люди можуть змінюватися і поки вони живі — мають змінюватися. Світ не створений статичним, він за своєю сутністю не може бути незмінним. Як би ми не прагнули щось обмежити, окреслити чи дати остаточне визначення — це не матиме тривалого сенсу, а можливо й не матиме взагалі. Все змінне. І ця змінність передбачає глибоку чутливість до Твого ведення, постійний пошук, усвідомлення своєї субʼєктивності та готовність розширювати своє мислення. В змінності є багато краси, бо зупинитися — значить померти.

життя - нескінченні пошуки. чогось, когось, десь, якось. одні відповіді набуваються, інші стираються, якісь трансформуються. все трансформується: щось глибше вкорінюється, щось забувається. стабільних речей - незмінних парадигм чи істин - насправді набагато менше, ніж здається. дихотомічність мислення жахливо обмежує своєю суб’єктивністю - життя мало в чому є таким. життя настільки багатогранне, незрозуміле, неоднозначне й одночасно сильно прекрасне, що ніколи не знаєш, коли й яким боком воно тобі сьогодні відкриється. а може й не відкриється, бо ти знов заклопотаний сотнею справ. відкривати для себе (чи в собі) нові горизонти та не намагатися вмістити нові істини в старі парадигми. менше ставити крапок, більше ком. якщо чесно, часто краще - взагалі нічого не ставити. коли ставиш крапку - не хочеш (ну ніби не можеш й не маєш права) повертатися знову до речення й щось змінювати. звісно, що зараз не про речення. крапка значить кінець - значить, що щось зрозуміла. але проходить час - і розумієш, що нічого ти так і не зрозуміла. може, бо розуміти нічого, може - нікого, може - ніколи. а може, й не треба. проблема в крапці - вона не мала завчасно ставитися, а може, й не має ніколи ставитися. єдиний плюс - що крапку завжди легко перетворити на кому та дописати речення. дописати судження, передивитися парадигму, переоцінити сенси. сенси часто більш змінні, ніж спочатку здається. звісно, щось залишається незмінним - але, насправді, такого набагато менше. чим більше знаєш, тим більше впевнюєшся, що не знаєш нічого. і, напевно, нікого. а може, й ніколи. бо життя не є чорним, життя не є білим. життя складається з всіх можливих і неможливих складних і нескладних кольорів.

читаючи зараз Біблію, особливо звертаю увагу на заклик «не бійся». сотні разів в різних обставинах та контекстах, до різних людей різних віків й посад, говориться «не бійся». тобто, це не просто побажання чи додаткова опція. це Твій впевнений і чіткий заклик жити сміливо й не боятися своєї слабкості, невизначеності й жахливостей цього світу. Ти закликаєш до сміливості, бо Ти назвав мене дорогою в Своїх очах. Ти ініціював відносини зі мною й Ти продовжуєш бути ініціатором піклування про мене. Ти називаєш мене Своєю. Ти закликаєш до сміливості, бо Ти є гарантом того, що станеться так, як має статися. Ти є причиною моєї сміливості. антонім страху - свобода. свобода жити сміливо й дозволяти Тобі робити більше, ніж я маю на це здатність. ширше, ніж навіть мрію. Ти дієш в свободі й Ти є причиною моєї свободи. Ісаї 43.

якщо ви не підписані на мій інстаграм, то ось посилання: https://www.instagram.com/hanna_cheban?igsh=MWk0dnFlejcxdHN5NQ%3D%3D&utm_source=qr почала нову рубрику розмовних постів, де буду говорити про книги та наукові ідеї)

цікаво спостерігати за життям та вчитися зрощувати до нього цікавість. жити, не уникаючи реальності, але й не дозволяючи їй мною керувати. це дає свободу, й мені страшенно подобається відчувати таке сприйняття життя. ніби відчинилися всі можливі шлюзи внутрішніх ресурсів, й тепер маю величезну сміливість рухатися хоч-куди. складно описувати таке сприйняття свободи, бо ніби як почнеш говорити про неї, вона зникне. але ні, не зникає. час не зменшує її. відчуття, ніби маю незбагненний потенціал робити будь-що. напевно, звучить дуже самовпевнено й противно) але суть не в цьому. Бог дарує свободу, яка не залежить від обставин. Бог веде цікавими шляхами й вкладає у кожний з них сенс. люблю шукати сенси. вибір бути вдячною дає якусь шалену силу всередині для того, щоб попри будь-які невдачі рухатися вперед й жити. жити наповнено. жити сміливо. як же хочеться жити! жити - не дорівнює уникати реальності чи применшувати катастрофу гріха й божевілля цього світу. жити - попри весь жах навкруги приносити в світ Божу любов й боротися за її поширення. жити - боротися за мир з Богом, собою та людьми. жити - знати Того, Хто переможе всі жахливості світу. як пише Толкін, цитата, яку дуже любила Бойченко Катя - «ми не обираємо епохи, в якій нам народитись. можемо тільки вирішувати, як жити в ту, що обрала нас». Бог переможе. Бог завжди перемагає. в Нього все під контролем й саме це дає свободу.

криза ідентичності - переусвідомлення (або становлення) базових парадигм. етап формування, в якому ліпиться цілісність й вкорінюються особисті переконання. це коли чиясь думка перестає бути частиною тебе, або навпаки - стає вагомою істиною в твоєму світогляді. це коли сотні маленьких субʼєктивних переконань обʼєднуються в єдину концепцію й починають рухати твоїми дійсними цінностями. це хаос, страшний внутрішній хаос. це пошук своєї сутності, який супроводжується шаленою кількістю питань без відповідей, дратівливістю, ваганнями й сумнівами. криза забирає купу емоційних сил, які, нібито, варто було б направити в видиму діяльність. але без цього етапу, діяльність ніколи не стане потрібною. криза дозволяє перерости свої переконання й свідомо доторкнутися до зовнішнього. тому, криза - це можливість. та в ній, насправді, багато краси.

подобається слово “синергія”. простішими словами, це коли якийсь вид взаємозалежності (шлюб, дружба, команда, організація, спільнота) дає більший результат, ніж незалежна людина змогла б досягти самостійно. коли сума окремих зусиль в рази (десятки, сотні) перевищує зусилля кожного з них окремо. коли 1 + 1 = більше, ніж 2. думаю, сотні стереотипів та конфліктів ми б змогли уникнути й набагато сенсовніше прожити життя, якби прагнули дозрівати до плоду синергії, а не доводити один одному свою значимість. вічна боротьба між статями та ролями - суперництво між чоловіками й жінками, сприйняття жіночої статі як такої, скептицизм у дружбі, нездорова конкуренція в команді чи організації - всього цього, насправді, можна уникнути й, навпаки, створити вагому взаємодію, яка значно оптимізує життя кожного, хто її прагнутиме. тобто борючись з кимось - ми витрачаємо свої обмежені сили на те, що дуже повільно вбиває і нас, і тих, з ким боремося. ми самі від цього не отримуємо те, що могли б отримати. ми даремно витрачаємо свої сили не на те, що справді потрібно. шлюб - синергія двох рівноцінних особистостей, які мають різні ролі, але однакову значимість один перед одним й однакову мету життя, до якої спільно рухаються, створюючи набагато вагоміший продукт, ніж якого могли б досягти в усамітненні. дружба - синергія двох (та більше) особистостей, побудована на взаємоповазі та взаємному вкладові в спільний простір довіри та зростання. команда - синергія в реалізації конкретної спільної місії та водночас платформа для розвитку сильних сторін кожної особистості окремо, де ця різність стає джерелом сили для досягнення цієї спільної мети. синергія не вбиває самовираження й абсолютно не знецінює (применшує) значимість будь-кого в ній. синергія народжується в зрілості кожної особистості й неможлива без цілісності, спільного сенсу та великого смирення. гордість та неприйняття різності руйнують синергію. синергія - постійний вклад та процес, а не одноразове рішення. що народжується з моєї взаємодії з іншими?

в нас немає часу керуватися страхом. в нас немає такої розкоші. життя занадто дороге та цінне, щоб витрачати його на минулі жалі чи тугу по омріяному майбутньому. ми не можемо дозволити собі невпевненість у своїй творчості, несміливість у рішеннях, скованість перед майбутнім чи перед думкою інших людей. не можемо дозволити не виконувати мрії, не відмовлятися від невдалих ідей, не відчувати, не шукати, не жити. це занадто дорого коштує, бо розраховуємось теперішнім. життя занадто цікаве, щоб не досліджувати власний досвід. життя занадто коротке, щоб витрачати його на нецікаві книги, несмачну каву та не своїх людей. життя занадто коротке, щоб його не жадати. життя занадто коротке, щоб не любити. в нас занадто мало часу, щоб відкладати сенси. в нас немає часу, щоб жити без сенсів.

цей рік хочу завершити словом “свобода”. свобода, яка йде з глибини серця й зовсім не залежить від обставин. ще декілька висновків: страх перед невідомістю - це про мою довіру до Бога, й ні про що інше. стосунки з Богом - найцікавіші й найрізноманітніші стосунки, які можна будувати на Землі. Божі плани на мене набагато більші, ніж мої мрії. радість - це вибір, який я свідомо маю обрати.

Ти ніколи не дієш безсенсовно. Ти ніколи нічого не робиш на тяп-ляп. ця “сенсовність” завжди в рази більша, ніж я можу бачити. Ти - досконалість й все, що Ти робиш, є досконалим. а досконалість потребує часу й зусиль. досконалість вартує часу й зусиль.

спостерігати за дією Бога в житті - не лише аналізувати великі й значущі події (зміни або навпаки, бездіяльність), а й відчувати, на що Він хоче звернути мою увагу зараз; відчувати свої відчуття, через які Він говорить щоденно; спостерігати з цікавістю за малесенькими кроками, з яких складається великий шлях; робити все, що є в моєму колі впливу й віддавати зі спокоєм в Божі руки те, що поза ним. спостерігати - не хвилинна дія. спостерігати - налаштовуватися й виділяти час на дослідження. чим більше концентруєш увагу на чомусь - тим більше деталей помічаєш. так працює абсолютно зі всім - особливо з мистецтвом (Божі плани і є ним). швидкість унеможливлює відчуття захвату від дрібних деталей - а їх завжди виявляється більше, ніж спочатку здається. «Тоді великий вітер розбив гори й струсив скелі перед Господом, але Господь був не у вітру. Після вітру був землетрус, але Господь був не в землетрусі. Після землетрусу спалахнув вогонь, але Господь був не у вогні. А після вогню прошелестів ніжний шепіт.» 1 Царів 19:11-12

слава - δόξα (dóxa) - «явлена присутність». слава - Бог, який проявився. Ти прославляєшся, коли Ти являєшся - коли Твоя природа (сутність) стає видимою. і суть не в тому, що саме Ти робиш, а в тому, що Ти дієш. проявлення ж різне! суть не в «що», а «хто». коли Ти являєшся (прославляєшся) - все навколо змінюється, бо Твою присутність неможливо ігнорувати - Твоя присутність преображає! прославляти = усвідомлювати й робити видимою Твою присутність в моєму житті.

слава - כָּבוֹד (kavod) - «значущість, цінність, тяжкість, вага». тобто, прославляти Бога - показувати Його «вагу» в моєму житті, погоджуватися з Його владою, визнавати Його значущість для мене, Його цінність в моєму житті. прославлення - практичне й усвідомлене визнання суверенності Бога в моєму житті та вираження Його головенства. це зовсім не про слова та пісні! прославляти = визнавати й проявляти. красиві пісні й будь-які вибірково проявлені дії жодним чином не стосуються цього! лише слова, які «підкріплюють» реальність, - мають сенс. перетягувати на себе славу - вказувати на власну значущість - мінятися місцями з Богом. але лише Бог є носієм слави, якою наділяє нас через жертву Христа. моє прославлення не додає Тобі слави - Ти не потребуєш її. я визнаю Твою славу, а не додаю її Тобі. тому, прославлення потрібно моєму серцю. прославлення - стиль життя. прославлення і є самим життям.

свобода - знати напрямок, жити напрямком й бути гнучкою в його реалізації. свобода - бути гнучкою в тому, що має право коригуватися й стійко триматися істин, які незмінні. свобода - мати мудрість розрізняти, що є чим.

відпускати весла й плавати в ріках Твоєї любові, яка надихає мріяти відважно, діяти сміливо й відчувати незбагненний ресурс Твоєї здатності з маленької вірності творити вічне.

свобода - не триматися за «щось» так, щоб це «щось» забирало мир й сили. вміти приймати. вміти відпускати. вміти обирати. будь-що. вміти обирати жити. бути готовою в будь-який момент віддати чи отримати. бачити в цьому Бога, а не випадковий збіг обставин. не змагатися за своє «хочу», а віддавати Тобі право діяти. заглядати в майбутнє з цікавістю, а не тривогою. з вірою. з вірою в Твою глибинну вірність. свобода - не боятися невідомості. свобода - знати, Хто цією невідомістю керує.

щаслива, бо стала на маленький крок ближче до своєї мрії)

подобається зараз смакувати жагу до життя. щось живе, рідкісне й надто цінне. щось, що підіймає на поверхню й пошепки говорить: дій сміливо. не знаю скільки цей стан буде так ярко тривати й наскільки потрібно за нього боротись, але поки відчуваю його незбагненну силу й потенціал, не обмежений часом й простором. вкладати сенсовність в кожний день й дію. смакувати (не знаю яким українським словом можливо описати краще). не витрачати себе на зайве. не оцінювати. не звертати уваги на плине. жити вірністю. жити напрямком. робити те, на що завжди не вистачало сил чи часу. відноситись до життя як до дару, а не належності.

Стратегія життя - напрямок, а не план. https://youtu.be/daq-Sx6bPR0?si=3faCiMtEebTy8uch

щира рекомендація