Світлана Світельська

Йой

Понеділок важкий день. Починається він на «The Dark One». Я просто пожаліюся вам. Автор: Nikki St. Crowe Цикл: «Vicious Lost Boys» Книга 2: «The Dark One» Я не буду багато говорити. З 17 розділів 3 з сюжетом, всі інші з сексом. Це просто порнуха. Сюжет десь загубився. Головну героїню продовжують називати шльондрою. Коханням тут і не пахне, і я так розумію, пахнути не буде. Трохи крінжа: Пояснення перед крінжом. В світі книги існують особливі тіні, які дають силу своїм господарям. Королі островів перед тим, як посісти трон мають право вибрати тінь: життя або смерті. Пітер вибрав тінь життя, став королем, а потім цю тінь вкрала перша Дарлінг, яку він потрахував (їбать ти лох). Вінні допомогла йому знайти тінь в скриньці у себе вдома (капець, ну реально, вони возили ту скриньку поколіннями, і Пітер навіть по приколу не міг її перевірити?) в кінці першою книги. Зі скриньки вилізло аж ДВІ тіні: смерті та життя, але Пітер, Кас, Баш і Вейн їх ... УВАГА! ОДРАЗУ Ж ПРОЇБАЛИ. Дві тіні, дві. Чотири великих мужика не змогли впіймати хоча б одну. (Їбать ви лохі). А, і ще Касс майже помер... Його врятувала Вінні. Знаєте як? Вона сказала "Я вірю у фей".💀 Я вірю, що це занадто ліниво, Ніккі😭 Якщо б вона почала смоктати йому в той момент, поки він стікає кров'ю, мене б це здивувало меньше.🙈 Ще один драматичний момент. Вейн не може впоратися зі своєю тінню. Так, у нього є тінь смерті, яку він не проїбав, як Пітер. Він страждає та каже, що відчуває, як вона плаває у нього під шкірою, як вона хоче... Чого ж очікувала в той момент? "Вона хоче крові"; "Хоче знищити все навкруги"; «Хоче заволодіти ним"? Ні, не вгадала. Тут Ніккі мене здивувала, бо я очікувала все ж трохи драматизму.

"Вона хоче дивитися, як маленькі дівчата плачуть, коли член штовхається в їх вузькі піхви".

Ну тут я як би всьо🫡 Закінчила читати на 17 розділі другої книги. Може, хтось з вас виявиться сильнішим і зможе перетнути цей острів крінжа, ☠ а з мене досить.

Ніколи не здавайтеся🫵💪 👀💀

Давайте, 100❤️, і я пишу відгук на "Гудзики та мереживо"😁

Я не блогерка, на геніальність не претендую, кажу свою думку. Автор: Nikki St. Crowe Цикл: «Vicious Lost Boys» Книга 1: «The Never King» «Є тільки одне правило. Ми не трахаємо дівчат Дарлінг». Що Ніккі й вміє, так це гарно описувати, як сексуально курять герої. Дисклеймер. Хотіла б одразу попередити, що це суб’єктивний відгук. По-перше, я не намагаюся нав’язати вам свою думку та не зазіхаю на ваші смаки. По-друге, він має розважальний характер. По-третє, я поважаю роботу кожного автора, не маю бажання принизити або знецінити  його працю. Пам’ятайте, що читати те, що вам подобається — не соромно, хто б там що не говорив. А тепер повернемося до відгуку. Моя оцінка 4/10 Знаєте за що аж чотири, бо тут є сюжет. Неймовірно, але факт. «Король Неверленда» — даркроманс, гаремник та фентезі. Давайте трохи пройдемося сюжетом На кожне вісімнадцятиріччя дівчину з сім’ї Дарлінг викрадає на свій острів, Неверленд, Пітер Пен, а коли повертає, то вони всі не при своєму розумі. Що ж він там з ними робить? Трахає, знущається, БДСМ? Насправді ні. Закривайте очі, бо далі, о Боже, спойлер. Він намагається знайти свою тінь, яку колись викрала одна з роду Дарлінг, а тому зазирає в їх спогади, поки у дівчат плавиться мозок. А ще, він помирає. Не мозок, а Пітер. Перша книга починається з сексу. Так, на першій сторінці головна героїня, Вінні Дарлінг, трахається в машині з футболістом. Їй якраз виповнилося вісімнадцять, але щоб ви розуміли, спить вона з усіма підряд уже давненько. Не проблема, секс так секс. Для мене секс на першій сторінці не показник крінжа. Сама Вінні вважає себе шльондрою. Це не секрет, бо шльондрою її вважають всі. Тобто автор нам каже прямо: вона шльондра. Ну, щоб ми одразу зрозуміли, що вона шльондра. Нам не можна забувати, що вона шльондра, а то раптом ми забудемо, що вона шльондра. Пробачте, що так багато шльондр на квадратний метр відгуку, просто не забудьте, що вона шльондра, а то раптом забудете, що вона шльондра, а забувати, що вона шльондра не можна. Але не бійтеся, якщо забудете, що вона шльондра, то нам нагадають загублені хлопчики з її гарему. Не будемо бігти поперед батька в пекло. Давайте краще подивимося, що було далі. Вінні каже, що вона мертва всередині, та повернути її до життя може тільки хороший секс, шкода що всі навколо🥁 погано трахаються. Отож, наша дівчинка-сексо-зомбі йде додому. А, до речі — її мати теж шльондра, не будь-яка, вона хоча б мала розум брати за секс гроші, так що має ранг вище: повія. Знову ж, це героїня нам про це каже, це не моя думка. Мері Дарлінг, вище згадана мама, теж була викрадена Пітером Пеном і теж збожеволіла, як і всі інші з її роду. Так що вона намагалася всіма силами зберегти свою дочку, але як ми розуміємо, їй це не вдалося. Пітер Пен викрадає Вінні Дарлінг та забирає на свій острів. Ну що, відчуваєте цей запах крінжатіни, а? Я теж. Опинившись на острові, Вінні розуміє, що дієвий спосіб підкорити загублених хлопчиків, це переспати з кожним з них, а краще з усіма разом. Знаєте, як кажуть: жінка сказала, жінка зробила. Я не любитель групового сексу та принижень з підкоренням. Тому ті сцени сексу мені не зашли. Головна героїня сексоголічка, німфоманка, вона весь час думає про секс і весь час хоче хлопців. А хлопці своєю чергою (їх четверо: Пітер Пен, близнюки-фейрі Баш та Кас, і Вейн) трахають все що рухається, а якщо воно не рухається, то рухають і трахають. Що було далі можете прочитати в книзі.

Пройдемося по плюсах. Так, вони є. На відмінну від «Ґудзиків та мережева» герої тут прописані. Вони не страждають біполярним розладом, та не відступають від свого характеру. Якщо з книги прибрати тваринну хіть, та хоча б замінити її на кохання в полігамних стосунках, вийшло б набагато краще. Це могла б бути непогана історія зі своїми таємницями та початком королівських інтриг у боротьбі за владу у майбутніх частинах. Стиль автора мені сподобався. Непогані описи, які не обтяжували текст, не такі вже крінжові діалоги, та й взагалі читати було приємно (окрім секс-сцен), але до 14 розділу я відчувала нудьгу. Однак останні навіть тримали в напрузі. Закінчилась книга теж інтригою, тому я купила другу частину… Скажу одне: секс став ще крінжовішим.   Поливати книгу брудом я не буду. Не маю такої звички. Однак, особисто мене тригерять всі історії, де принижують жінок, навіть якщо це їм подобається. Роман однозначно не для мене, і я це признаю. Секс в таких книгах не викликає інтерес. Набагато цікавіше спостерігати за персонажами, які змінювалися, розвивалися, закохувалися, а потім вже займалися сексом. Я обрала не той жанр, щоб вимагати це від "Короля Неверленда". Отже, якщо ви хочете чогось брудного, групового, з приниженням, де головна героїня сама стає ініціатором, так ще й з якимось сюжетом, то це те, що вам треба. Всі розуміють, що це розважальний контент. Так що розважайтеся. Врешті решт, ми читаємо кожен своє заради особистого задоволення.

Відгук готовий, скоро буде❤️

Я прочитала "The Never King" 👀

Дивилися? «Діти вовка: Аме та Юкі»