СТОЇК 🇺🇦

Нарешті приліг після насиченого дня та жахливої спеки, від якої навіть труси можна викручувати. Ну все, тепер мене вже ніщо не зможе потурбувати🤭 Вмостився зручніше, взяв телефон і хочеться щось подивитись, послухати. Що ж там нового, що поляки мутять, які нові цілі вразили в росії, що там бульбофюрер нового каже? Треба ж бути в курсі, що відбувається. Якщо ти не цікавишся політикою, то політика зацікавиться тобою. Правда життя вона така, я ж українець, голодним буду сидіти, але знатиму все: хто кому заніс, хто з ким в контактах, кому повезло, хто що вкрав, в кого і де дача за кордоном. Любого українця спитай, розкаже до дрібниць, а я що гірше? Чайочок під рукою, благодать. Що ще треба на службі? Щоб ніхто не чіпав, нікому не дзвонити, лягти і залипнути в телефоні. Лежу. Чую попри срачі в телефоні ледь чутний дзижчачий звук, який потихеньку наростає. І з наростанням звуку поступово піднімається волосся на шкірі. Легенький холодок пробігає по спині і в районі сонячного сплетіння з’являється поступове стиснення. FPV. Відразу метнувся по всім групам – нічого не пишуть. На радійці тишина. А звук потихеньку наростає. Напевно знову оптоволокно пролізло і ніхто не помітив. Перша думка:

ну мене ще знайти треба.

Це швидко заспокоює, беру в руки сіткомет. Внутрішня напруга наростає! Волосся на шкірі вже дибки! Ще пару секунд! Іііі… в кімнату на повній спокухі залітає….комар! А йоб твою мать. В мене очі по п’ять копійок, перші секунди мій стан описати важко. А він чи вона летить неначе якась п’яничка, тільки тіпає туди сюди. Напевно крові вже напився, що так важко і голосно летить? Ах ти ж гад! Ці всі думки пролітають за декілька секунд і відразу полегшення. Хух. Так, а що там в новинах далі?)))

Ех, завджи б так всі збори закривалися у всіх захисників. Дякую меценату, який не хоче розголошувати себе🙏🏻

Всім доброго вечора. Побратим з суміжного підрозділу попросив допомогти зі збором на ремонт авто. Ми з ним прослужили разом пліч-о-пліч з перших днів, як прийшли до війська. Але півроку назад його перевели в підрозділ наземних роботизованих комплексів. Нещодавно він звернувся за допомогою, бо власними силами не можуть впоратись. На каналі давно вже не було зборів, тож давайте допоможемо хлопцям та підтримаємо їх донатами. Після збору проведемо розіграш. Будуть два призи: 📌збірка книг “Літопису Сірого ордену” Павла Дерев’янка та 📌один примірник журналу “Мистецтво життя” Для участі в розіграші потрібно зробити донат 100 грн або більше. Хто не користується послугами банку Моно, прошу вносити свої контактні дані в коментарях, щоб в разі вашої перемоги ми могли з вами зв'язатись. З повагою, Стоїк. 🎯Ціль: 19 000.00 ₴ 🔗Посилання на Банку https://send.monobank.ua/jar/6gLrXgo6AX 💳Номер картки Банки 4874 1000 3062 5639

Перед війною в росіян було гасло «можем повторіть», зараз вони тільки повторюють радянські черги. Ще й дивуються як так може бути в 21 столітті)) непробиваємі просто

Дивлюсь огляди матчів чемпіонату світу. В мене тільки одне питання: Роналду і Мессі, коли не будь постаріють?🤔

Це відео яскраво показує, що війна триває і ворог сильний та навчається. Опускати руки звичайно не потрібно, але і забувати та думати, що війна десь далеко не потрібно. На щастя ніхто не постраждав, а знищили тільки наш пікап.

Як на мене - це омана самого себе, боягузтво, егоїзм і страх за життя (що я розумію). Якщо ми всі тут виросли, то країна нам по суті дала все, як мінімум можливості мати те, що зараз ми маємо. Хтось ними користується, хтось ні – це вже справа індивідувальна, бо можна почути, я всього сам досяг (самообман і виправдовування свого страху).   Як сам досяг? Сам зшив собі одяг та взуття, склав автомобіль, вивчив мову тощо?   Ці всі питання доречні, але ще важливо, як ми на них реагуємо та відповідаємо. Включаємось емоційно, шукаючи можливості виплеснути на когось гнів чи аналізуємо і спокійно вирішуємо життєво важливі для нас питання?  

Не треба питати, що для мене зробила країна, а запитати, що я можу зробити для країни

– Дж. Кенеді.   Діліться вашими думками з приводу цього питання. Чи згодні з моїми думками або навпаки розкритикуєте? Пишіть в коментарі.   З повагою, Стоїк. Банка каналу https://send.monobank.ua/jar/89uycJc8Md Pay Pal stoic8254@gmail.com

Часто лунає думка, що воювати мають всі без винятку. Але як бути з людьми, які працюють на оборонку — виготовляють зброю, наприклад? Де проходить баланс між фронтом і тилом? Ще хотілося б дізнатися Вашу позицію з приводу того, які професії в тилу зараз критично важливі для Перемоги?

  Дякую за запитання, я теж чув такі вислови і вони є приводом для введення в оману, постійних дебатів, нарощування напруги в суспільстві і т. д.   Воювати всі без винятку ніколи ніхто не буде, тому що це апріорі не можливо, як би хто не маніпулював цими висловлюваннями. Такий наратив просувають ті, хто більш за все хоче привернути увагу до себе за рахунок тих, людей які давно в армії і їм вже накипіло за весь час. Вони шукають так званої справедливості, не вникаючи в суть питання, а як же буде це відбуватись, якщо дійсно всі візьмуть зброю до рук.   Щодо балансу - мені складно сказати, якось чув думку, щоб воював один солдат, то для його підтримки і забезпечення потрібно 10 - 17 людей, в залежності від країни, розвиненості економіки. В Україні цей показник сягає до 17 людей на одного військового.   Так само і в армії, цивільні люди, які не цікавляться, як працює армія - не можуть собі навіть уявити, що армія - це не тільки зброя в руках. Безпосередньо в бойових діях беруть участь 20-30% військових, всі інші працюють на те, щоб вони воювали і не мали проблем із забезпеченням.   Бойові підрозділи - це вістря спису і яке б воно не було гостре при ударі, воно не нанесе шкоди ворогу, якщо древко трухляве і не міцне. Я веду це до того, що забезпечення грає ключову роль в боєздатності війська.  

Аматори говорять про тактику, професіонали говорять про логістику - американський генерал армії Омар Бредлі

  В цивільному житті все працює ідентично, щоб отримати телефон, який зараз у вас в руках, було задіяно сотні людей до моменту вашого візиту в магазин електроніки.   Професії так чи інакше всі необхідні, бо вони забезпечують людей роботою і це підтримує економіку, але є галузі, вкрай необхідні для перемоги: - інженерія, - логістика, - медицина, - харчова промисловість, - енергетика і т. д. Список можна продовжувати, я виділив перше, що вважаю найнеобхіднішим, але торгівля і розваги теж треба (щоб тримати кукуху😀)   Торгівля допомагає грошам рухатись, а гроші - це кров любої економіки. Ніхто з слабкою економікою ще не вигравав війну.   Розваги допомогають хоч якось підтримувати свою психіку, відволікати її від напруги і постійного стресу. Тут варто зазначити, що це не потрібно перетворювати в якусь вакханалію чи щось подібне. Відпочивати теж треба вміти і це необхідно робити, бо на постійних високих обертах з часом дах поїде і не зрозумієш, коли саме це сталось.   Моя особиста думка, що все можна аби з розумом і тоді проблем не буде, все залежить від самих людей. Якщо когось щось чіпляє, то воно його чи її чіпляє, хоч  двісті разів зробіть все правильно і це треба розуміти.   З іншої сторони хочу зазначити, що готувати себе до служби в армії потрібно, краще бути готовим до зміни життя, ніж це застане зненацька, марно тішучи себе до цього примарними надіями, що омине і тільки не я.   Не варто виправдовувати себе, що це не для мене і т. п. Кожен і кожна має брати відповідальність не тільки за себе, а й за країну в цілому. Хтось може сказати, що країна йому нічого не дала, всі чули такі аргументи, може й самі так говорять.   Продовження 👇

Якщо земля розколеться навпіл, то українці навіть тоді будуть робити меми 😁

Росіяни збивають дрони не ппо, а нафтобазами 😁

Стоїцизм і психологічне благополуччя особистості Чи знали ви, що сучасний стоїцизм дедалі більше привертає увагу експериментальної науки? Наразі у світі вже існують дослідження, які вивчають вплив стоїчних практик на психологічне благополуччя, емоційний стан та якість життя людини. Олександр Полтавцев, кандидат філософських наук та сучасний дослідник стоїцизму, один з перших в Україні в межах проєкту «Філософія для життя» на базі КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» долучаюсь до цього напряму міжнародних досліджень. Наразі я запрошую вас безоплатно взяти участь у тижневому онлайн-тренінгу Олександра Полтавцева з основ філософії стоїцизму. Ваша участь у тренінгу є важливою не лише для вашого особистого розвитку, а й для подальшого наукового вивчення впливу філософії стоїцизму на сучасну людину. Отже, я запрошу вас розпочати навчання в телеграм-боті за цим посиланням👇 https://t.me/philforlivingbot?start=6a0d91c94e5347f817068a57

Всім доброго вечора. За останні місяці з банки каналу та рахунку Pay Pal було витрачено 41048 грн ✅Розхідні матеріали ✅Пальне ✅Оплата старлінків ✅Ремонт та обслуговування машини Дякую всім за підтримку і допомогу. Допомога як завжди доречна, якщо хтось має змогу допомагати, то це дозволяє нам вирішувати багато питань відразу на місці, що пришвидшує процес виконання завдань та інших робіт. Всі звіти тут. Підрозділу потрібна постійна системна підтримка. Хто може допомагати - посилання на банку нижче👇 https://send.monobank.ua/jar/89uycJc8Md Pay Pal stoic8254@gmail.com З повагою, Стоїк.

Прилетіло і по москві 🔥 Панцирі на багатоповерхівках не допомагають. Маховик війни крутиться вже не тільки в нашу сторону. Підтримуйте Сили оборони.

Завжди дивуюсь людям, які завжди все гіперболізують. Зараз пішла хвиля піднесення щодо вражень логістики ворога, що Крим ізолюють і дехто навіть говорить, що невдовзі Україна буде звільняти повністю Херсонську область. Просто неймовірно😆 Те, що СОУ почали знищувати логістику противника - це добре і чудові новини, без перебільшення. Можу назвати, що це як ковток свіжого повітря в безперервному негативному інформаційному потоці. І є привід для позитиву, я з цим згоден. Питання в іншому, щоб це не було як в 2023 перед контрнаступом, який, на жаль, провалився. Не варто впадати в ейфорію щодо цих новин, хай захисники роблять свою роботу, а цивільні продовжують донатити на армію. Ці новини мають спонукати не кричати з кожного кутка, що Україна перехопила ініціативу, а продовжувати підтримувати військо. росія досі сильна, попри всі проблеми які в них є, і це варто пам’ятати. З іншої сторони - з презентацією армійських реформ, що справедливості не існує і це взагалі ганьба. Звичайно, що я читав, що в цій реформі. Основна претензія в соц. мережах - це те, що одним платять, а іншим ні. Щодо переведень, повернення з СЗЧ, відслідковування ефективності командирів, поступове звільнення військових, що в армії з 2022 і т. д. - мовчанка. Срач тільки через гроші. Так само було, коли ввели грошову винагороду за контракт 18-24. Багато було незадоволених, що одним щось, а іншим - нічого. Я тоді про це казав:

добре, що хоч комусь більш справедливі умови дають.

Зараз я можу сказати те ж саме: піхотинці несуть один з найбільших тягарів цієї війни і те, що їм першим підняли суттєво грошове забезпечення ніж іншим, більш ніж справедливо. Я чудово розумію, що пілоти дронів та інші підрозділи в зоні високого ризику і при тому, що вони мають вищу кваліфікацію та безумовно теж заслуговують на підвищення грошового забезпечення. Всі зіштовхувались з людьми які, не дослухавши, починають говорити свою думку. Згадав вислів:

чую дзвін та не знаю, де він

З приводу людей, які в армії з 2022 року, теж було зазначено, що до кінця літа (як я зрозумів) буде ясність, і до кінця року буде поступове поетапне звільнення. Дехто вже пише, що таким людям прийдеться контракт підписувати і ще служити два роки, так само якщо хтось ще не служив і вирішить контракт зараз підписати. Давайте спочатку дочекаємось, коли буде інформація з цього приводу і тоді стане ясно, що і як буде відбуватись чи не буде. Всі в шоці, бо в пастці власних очікувань. Чи варто прагнути кращого – безумовно, що так. Це потрібно робити. Звичайній людині хочеться все і відразу, але так не буває, тим паче в тих умовах, що у нас. На відміну від ворога в нас немає нафтодоларів, якими можна закидати всіх і дати тільки підйомних на десятки тисяч доларів. Я б теж хотів зараз сказати всім дякую за увагу, звільнитись зі служби і поїхати додому, бо вже п’ятий рік в армії. Але мої судження та реальність не йдуть паралельно один від одного, тому мене і не тригерить, що в когось кращі умови, а в мене ні, хоч за весь час на службі я зробив для країни не менше ніж інші. Пишуть, що розкололи мобілізацією армію і суспільство, а тепер почали розколювати підрозділи між собою. Що я можу на це сказати, щоб було в межах пристойності? Не розумно так думати, а краще все-таки порадіти за тих, хто отримав більш справедливі для себе умови. Яка ваша особиста думка стосовно того, що відбувається і як саме це відбувається? Цікаво буде почитати аргументи. Всім дякую за увагу. З повагою, Стоїк.

Побачив, що біля Сум мало шевронів, то вирішив і свого додати😄

Останнім часом був зайнятий і не знаю, що відбувається навколо. Щось нове є чи все так як завжди?

Сьогодні вий на Московії напевно капітальний.

Питання від підписників: Як звикнути до армійської ієрархії, як змусити себе підкорятись? В цивільному житті також є ієрархія, але на службі її більше і вона виразніша. Питання поставимо інакше, не як змусити себе, а для чого це потрібно? Під примусом великих результатів досягти майже не реально, тому і не дивно, що рабовласницький устрій та кріпацтво залишились в минулому у прогресивних країн світу. Чому взагалі наша країна вистояла в 2014, 2022, тримається зараз і воює доволі успішно попри нестачу належної зброї та особового складу? Бо робиться це на людях, які проявляють ініціативу. Щоб не виникало питань з примусу підпорядковування в армії і притримування субординації, кожному потрібно розуміти різницю між тим, що таке армійська система і власне життя та бажання. Для досягнення більш глобальних цілей люди почали об’єднуватись між собою у великі групи, і щоб це не була зграя - з часом з’являється певна ієрархія, щоб було легше керувати цим організмом. Армія без ієрархії - просто натовп озброєних людей. Армія, якщо взяти як систему, нічим не відрізняється від любої іншої системи, до прикладу - великий бізнес. Одна відмінність в тому, що рішення, яке приймає чи не приймає командир певного рівня стоїть на межі життя та смерті багатьох людей. І так само від звичайного солдата чи сержанта виконання чи не виконання завдань залежать багато життів. Щоб не виникало проблем з субординацією в людини, вона ж сама має розуміти, для чого це і які наслідки за цим можуть стояти, якщо не виконати наказ командира (безумовно всюди є винятки!). Наприклад, людина раніше не служила і потрапляє в армію.

Це буду робити, а це не буду, бо я кращий ніж інші, заслуговую на певні привілеї і взагалі любіть мене такого розумного, гарного, бо я краще знаю як жити і служити.

І, наприклад, не викопав собі окоп (скільки ж було таких прикладів), а як починається обстріл, то нігтями готові кам’яну землю вигризати. То чому не підкоритись відразу наказу? Бо не по масті?😁 В цивільному житті, щось не сподобалось, що роблять? Правильно, розвернувся і пішов – робіть, що хочете! Тут максимум, що втрачає організація та робітник – це гроші. Здається, що тут простіше. Хоча принцип всюди один, щоб чогось досягти разом потрібна система та ієрархія. Багато бізнесменів прийшли у військо і стали гарними командирами. Бо вони знають, як працює система і як делегувати роботу іншим. У власному житті ми відповідаємо лише самі за себе, тому можемо нікому не підкорятись. А коли створюється сім’я - це вже певна система та ієрархія, де з’являється відповідальність за інших членів сім’ї, вже на роботі носом не покрутиш, бо потрібно гроші заробляти, а якщо звільнишся, то що брати через певний час з холодильника і ставити на стіл? Все доволі елементарно і зводиться до власної відповідальності перед самим собою та іншими людьми. Не потрібно себе змушувати, лише розуміти, для чого ієрархія і все стане на свої місця, і виконання покладених на вас обов’язків не складатиме проблем. Як ви ставитеся до субординації, системи та ієрархії? Чи підтримуєте мою думку чи навпаки - не згодні? Пишіть свої думки в коментарях.

Я завжди захоплювався людьми, які можуть грати словами, скласти вірш чи написати пісню та так влучно, що до глибини душі. Нещодавно відкрив для себе український гурт «Голос німих», пісні в їх виконанні просто до глибини душі. Дещо завантажив для вас. Також пісні «Колискова навпаки», «Про злого жука» - це взагалі до мурашок, і сльози в очах навертаються. Не часто мені трапляється музична творчість, яка може зачепити настільки сильно. Прослухайте рекомендації та напишіть про свої враження в коментарях. Колискова навпаки - https://www.youtube.com/watch?v=3fmCzbFGwac Про злого жука - https://www.youtube.com/watch?v=QAS-VfHuQPU Чотирипятніль - https://www.youtube.com/watch?v=zfM64Ct2MWw На швидкості світла - https://www.youtube.com/watch?v=rd-9BePm_-M

Дивлячись на всю протяжність обстрілів по містам за час повномасштабного вторгнення, в мене виникла одне цікаве питання. Як росіяни взагалі вигравали до цього війни? Порівнюючи їх ураження по цивільних об'єктах, що за весь час не дало по суті жодного результату крім того, що наші люди ще більш стають злішими до них і наш, де систематично знищується їх нафтова галузь та іншим військовим об'єктам, що безпосередньо впливає на спроможність ними вести війну. І в мене з'явилась відповідь: тож майже 350 років українці воювали в складі російської імперії. Майже 40% особового складу в радянський період були українці і також офіцери нижчої та середньої ланки. Найбільше військово навчальних закладів було також зосереджено в Україні. Згадав старий анекдот: Потрапивши в армію росіянин питає,

де столова

А українець -

де школа сержантів?

Безумовно, що це просто мої думки, які можуть бути повністю хибними, бо не хочу скочуватись в ту історію, де ми найрозумніші, найкмітливіші чи найпрацьовитіші😁 Ця війна показує, хто є хто. Але, як би там не було, розслаблятись не варто і тішити себе примарними ілюзіями, що ми краще за когось - це сумнівна історія. Маємо керуватись розумом та виконувати свої обов'язки. Можливо, в когось опускаються руки і здається, що не видно ні кінця, ні краю, то раджу почитати книгу Віктора Франкла "Людина в пошуках справжнього сенсу". Це австрійський психотерапевт, який пройшов концтабори під час Другої світової війни.

"Більшість людей у концентраційному таборі вірили, що реальні можливості життя вже позаду. Однак насправді така можливість була, і був виклик. Цей досвід можна було обернути на власну перемогу, перетворюючи життя на внутрішній тріумф. Або можна було ігнорувати ці виклики й просто животіти, як це робила більшість в’язнів"

"В’язень, який втратив віру в майбутнє — своє майбутнє, — приречений. Із втратою віри в майбутнє він також втрачає свою духовну стійкість; він дозволяє собі занепасти та стає об’єктом духовного й фізичного розкладу"

- Віктор Франкл Найцікавіше ще попереду.