京都の小さな家

0909

це як з магічкою – перший сезон обманка для затягування, а потім починається пекло без кінця, де всі помирають

саме позитивне що є в цьому дунхуа – опенінг першого сезону.

мені вже стільки спойлерів попалось, що я вже наплакалась, а я ще навіть не дивилась весь новий сезон

я ненавиджу цих ваших чорно-білих блять

прибирання, прання, запечений батат та домашній томатний соус, попечені пальці, сугуругетосугуругетосугуругето, старі пісні молодості моєї мами, прохолодна погода та знову японські фільми жахів

соціалізація йде нахуй

me, my life, my oxygen

лягати спати під грозу та бути вдома два вихідні поспіль, хіба не мрія?

Ми з Рінок дивимся 50 відтінків сірого (я зліва):

вечірні кіносеанси з любімі повертаються, почали одразу з мого guilty pleasure

знаєш в цьому світі мені так добре з тобою зачиненими бути в квартирі та не пускати нікого

навіть не можу описати весь спектр емоцій, що міняється на моєму обличчі останні 20 хвилин судячи з оновлень

колись хтось в повідомленнях запитував про браслети, але гадаю, що хочу відповісти на це питання зараз. тож, червоний це браслет дуже дорогої мені людини, який вона носила багато часу і тепер це буквально єдине що залишилось і що я можу постійно носити з собою, тому я напевно вже ніколи більше його не зніму, а другий я замовляла на тему рік тому, бо він мені дуже сподобався, але я думала, що він швидко потемніє і я його зніму, але він пережив купу води та часу і в ідеальному стані, тому й далі ношу його, він вже якась частина мене, а ще на ньому є зірочки, тому теж не бачу сенсу знімати чи міняти його. дуже часто я також ношу стальну каблучку на великому пальці лівої руки та іноді таку ж саму на вказівному, але більше чи інші прикраси на руках мені носити дуже важко, мені постійно хочеться їх зняти, а ці два браслети вже частина мене і мені набагато більш не комфортно коли їх на руці немає, ніж коли вони є

поєбнувати нинішній гіперфікс з колишнім коханням це якись новий рівень натхнення хлопці на моїй роботі вмикали пісні нервів, потім едіти по сатосугам під ці пісні, а потім все як в тумані і я вже малюю тушшю сатосуг під альбом «все що навколо» який я знаю на пам’ять зі своїх 12 років

моя одна єдина мрія на все життя – тримати сугуру за руку і ніколи не відпускати, лол не знаю, я просто переконана в тому, що це відчувалось як щось дуже інтимне та важливе

все ще впевнена на мільйон відсотків, що мені допоможе лише поїхати в гори, викинути свій телефон, добре поспати та погуляти навколо природи, дерева потрогати, овечек, напитися какао, одним присістом подивитись якесь аніме та й все на тому впринципі

давно я себе такою втомленою та виснаженою не відчувала, ну нічого, поплакала, поїла сирної піци та відкисаю нарешті після пекла на роботі та в місті