Спонукальний інцидент

— Гадаю, ти досвідчений учитель. Алебастр легко схиляє голову. — Певно, ні. Усе ніяк не відучу своїх учнів мене ненавидіти. #мистецтво_діалогу в "Пʼятій порі" Нори Джемісін Illustration by Donna Backues

До речі, я зрозуміла, що це фото — тест на вік! Міленіали й старші можуть подумати, що це косплей Віктора Ющенка (він дуже схоже складав пальці під час промов), а зумери побачили тут серденько Тепер задумалася, куди я взагалі належу. У душі я бумер, на фотці зумер, а по паспорту-книжечці й діал-ап інтернету у спогадах напевно ж міленіал. Закордонний поділ поколінь не дуже лягає в українські реалії А ви? 👀

Якщо ви книжка й хочете мені сподобатися, переконайтеся, що на ваших сторінках живуть такі слова, як "рінь" або "ковтюх у прядиві".

Цю фотографію видаляють з усіх соціальних мереж через сексуальний вміст 🙅‍♀️

Знайшла нотатку за два роки тому, де я панікую щодо письма, але вже знаю, як сильно мені це подобається. Тоді я не розуміла, як вигадувати сюжети для історій, де брати ідеї, як перевірити, що ідея has legs. Переконання "мені-немає-про-що-розповісти" хронічно перешкоджало писати. Зараз ідей більше, ніж часу їх виписувати. Кілька більших і багато — для дрібних оповідань. А ще виробилося відчуття, чи ідея варта того, щоб її занотовувати. Хоча досі нотую більше, ніж треба. Це мій compost heap! 💓💫 Takeaways: 1. Вести щоденник, навіть якщо це 10 записів на рік, кльово. Прогрес відчувається інакше, ніж здається голові 2. Ще ніхто не знайшов пігулок, які б замінили практику. Я вже сама не можу це чути, але писати-писати-писати — і відповіді знайдуться на більшість запитань Може, порефлексуємо тут унизу? Які просування у письмі мали за останній рік-два-три?

Don’t get me wrong, темноволосі чоловіки з татухами й banter — це два дари літератури…..

Охх, ну ці діалоги між Емілі і Річардом із "Gilmore Girls": EMILY: What where you going to do, hit the man? RICHARD: He went into my desk! EMILY: He was 85 years old. RICHARD: Well, it's never too late to learn a lesson. Той самий banter, на якому стоїть половина янг-едалту (інша половина належить описам темноволосих чоловіків із татуюваннями) 😅

💓 Яким тільки гарним та особливим здається світ на ілюстраціях Розанни Таскер. Саме таким він виглядав для мене в дитинстві, таким бачу у прозі Осоки. Саме через це щаслива, що народилася в селі — серед природи. До неї завжди повертаюся, як додому.

Коли мені погано або не хочеться писати, уявляю, що писати — це переносити себе у світ, де є лише ти. А ще стіл і лампа, озеро й ехінацея. Тиша. І ніби тобі завжди пишеться. Це все велика неправда, але мʼязи уяви роблять багато речей *майже* справжніми.

Давно так не хотілося плакати, як від фото діток з крапельницями під Охматдитом. Я думала, я вже за ці роки вибухів і смертей наскрізь оніміла, але ні. Ненавиджу з кожним днем і кожним постраждалим тільки більше. Здається, це бездонна емоція, коли нищать твій народ. Фонд "Таблеточки" відкрив збір для Охматдиту — закидаю сама і поширюю для вас.

І до нагальних (ні) четвергових питань — Ви team Dean чи team Jess? 👀🌚 п.с. Так, я мільйонний раз дивлюся Gilmore Girls, але по-справжньому дивитимуся вже восени, це липневий прогрів..

Там, де пройшла перша ударна хвиля, не лишилося нічого: такі струси перебивають усе на друзки, а друзки перетирають на рінь.

Уххх, "Пʼята пора" так швидко й так класно вибудовує атмосферу secondary world, що я інколи забуваю дихати! Джемісін відразу ж розставляє фігури на дошці — закидає гачки на три-чотири сюжетні лінії —, далі пропонує тобі стілець, сама сідає навпроти й каже: "Я знаю, ти вже зі мною. А тепер дивись, що — 💥⚡️❄️🌚" На початку все зрозуміло і незрозуміло водночас, найскладніше та найвигідніше поєднання для нагнітання інтриги ever 🤌 Правда, не знаю, чи мала б такий великий кредит довіри, якби не чула позитивні відгуки. Кинути цю книжку до перших 30-40 сторінок ДУЖЕ ЛЕГКО 😂

Побачила ось цю персонажку, і тепер знову хочеться написати геройку-роздовбайку на максималках 😈 Таку, що розбивала всім серця, топталася по почуттях і принципах, любила тільки себе й робила все, що потрапляє в категорію егоїзму, але не межує з нарцисизмом)) А потім помістити її в якусь ситуацію, де вже життя розтовче катком усі її способи взаємодіяти зі світом, і подивитися, що з того вийде 🥰

Той рідкісний момент, коли хочеться пообговорювати серіальних чоловіків, а телеграм не те, що тупить, а безбожно ЛАГАЄ 😭😭 Допис двічі публікувався без коментарів, зникли всі заплановані меседжі й не можна отримати доступ до половини функцій. Сорі за дві пари безглуздих сповіщень, усе довелося повидаляти 😤

І до нагальних (ні) вівторкових питань — Ви team Dean чи team Jess? 👀🌚 п.с. Так, я мільйонний раз дивлюся Gilmore Girls, але по-справжньому дивитимуся вже восени, це липневий прогрів..

І до нагальних (ні) понеділкових питань — Ви team Dean чи team Jess? 👀🌚 п.с. Так, я мільйонний раз дивлюся Gilmore Girls, але по-справжньому дивитимуся вже восени, це липневий прогрів..

Ці книжечки так добре виглядають разом, що продублюю фото з гіфки окремим дописом 💞 Планую дивитися сюди, коли буду не вдома, але встигну за ними засумувати 👌 У вас теж так чи ви нормальні й книги — це буденна покупка?)) Бо я свої новенькі ще тиждень провідую на полицях 🌚

Ось так виглядають наслідки 10% кешбеку... І це я взяла тільки те, що ДУЖЕ-ДУЖЕ хотіла 🤤 1. Похмурий трилер, щоб лоскотати собі нерви здогадками 2. Сozy fantasy, щоб пропасти у крихтах і ковдрах з пʼятниці до понеділка 3-4. SOS-засіб, щоб пережити книжкове похмілля після "Залізного полумʼя" 5. Епічне фентезі про Імперію, Опір, непокору та пошук свободи — усе, щоб розбити собі серденько знову

Крихітка, з якою проведу найближчі вихідні 😎 Земля з вайбами постапоку, рідкісний POV від другої особи, literary cтиль, висаджений у фентезі, наче агент під прикриттям — усе це закинули під обкладинку й стрясли, добряче стрясли землетрусами👌 Що зараз читаєте? Показуйте!

✨ Це нормально, якщо потрібно трішки більше часу, ніж здавалося ✨