Strong Ukrainian Character

Тут Оля написала про наш проєкт👀 Запрошую почитати♥️

Неперевершена атмосфера Укрзалізниці та початок 17-годинної подорожі з цією всесвітньовідомою книжкою Дуже-дуже радію, що вже їду додому💔 Матиму зовсім мало часу, бо вже скоро їду на літню школу в Британію

добірка книг про нас, людей та те, що нас оточує (культура, ідентичність) 1. Коротка історія майже всього на світі історія про все на світі: вiд Вeликoгo вибуxу й дo poзквiту цивiлiзaцiї 2. Дизайн звичних речей що стається, коли дизайн не відповідає звичкам 3. Зброя, мікроби та сталь розвиток людства в різних частинах світу 4. Подорож людини: генетична одіссея звідки ми з'явились та як заселили планету 5. Determined: A Science of Life without Free Will чи є окреме внутрішнє "я", яке нам вказує, що робити 6. What if? а що якщо щось в історії сталось би зовсім інакше #добірка

Pixel wall Мене неймовірно заворожують об‘єкти міського простору, з якими можна взаємодіяти. Об‘єкти, на які можна впливати, повертають місто людям. Це легальний спосіб висловлюватись (будь яким чином, навіть якщо це про те, щоб просто щось торкнутись). Такі об‘єкти контрастують із радянськими площами, куди треба було приходити на великі свята й марширувати по наперед визначеному плану. Коли люди щось роблять разом (навіть неодночасно), вони будують спільноту. А уявлення про себе як про спільноту, що перебуває в одному просторі, допомогає розвивати цей простір. Спонукає думати про свою приналежність до нього. Піксельна стіна в Дніпрі є прикладом інтерактивного об'єкту в міському просторі. За допомогою різнокольорових кубиків, що крутяться, можна викласти зображення або напис. Ця стіна не є пам'ятником й не пов'язана зі значними подіями. Проте викладені на ній слова та картинки залучають містян, і дітей, і дорослих до діалогу. Люди можуть створити хаос на стіні або на деякий час зафіксувати назву своєї компанії, висловити агресію стосовно рф або признатись в коханні.

Я ще в Дніпрі на резиденції👋 Ми мали дуже цікаву лекцію про історію міста від Максима Кавуна. Це не зовсім про лекцію, але поки її слухала, думала про ментальні мапи українців. Не всі ми історики, а тим більше не можемо знати історію кожного регіону, області і містечка. Ми часто узагальнюємо інформацію, групуємо знання, думаємо стереотипами. В цьому нема нічого поганого, просто мозок любить все спрощувати, щоб краще працювати з інформацією. Максим Кавун наголошував на понятті "фронтир" (ще кажуть "пограниччя") стосовно цього регіону. Так називають території, де сходяться різні культури, утворюючи щось абсолютно нове. Місце, де зараз Дніпро, цікавило Польську, Російську та Османську імперії. На цьому фото місце в Дніпрі, де знаходяться залишки Кодацької фортеці — найбільш східної польської фортеці. Мені здається, що польські поселення чи фортеці не асоціюються з містами, які настільки далекі від умовного Львова. Так, наприклад, ми сприймаємо Донецьк і Луганськ як щось спільне, а під "заходом України" одночасно маємо на увазі багато культурно різних регіонів. Також мене цікавить, як на ці уявлення впливає література, бо вона є сильним інструментом в формуванні ментальних мап. Так Софія Андрухович створює асоціацію Івано-Франківська з Австрією через свою "Фелікс Австрія". Я ще до цієї книги не добралась, проте, якщо буде цікаво, можна більше дізнатись в книзі "Гібридна топографія. Місця та не-місця в сучасній українській літературі" Ярослава Поліщука

Співчуваю працівникам, родинам загиблих, власникам друкарні та багатьом-багатьом видавництвам, що там друкували свої книги. рф продовжує знищувати українську культуру та українських людей. Якщо знаєте збори для постраждалих та їх сімей, поділіться, будь ласка, в коментарях🙏 Всі пишуть, що варто купити книги Вівата. Це, звичайно, добре. Але, думаю, ця подія вплине не тільки на них.

Сьогодні хочу поділитись з вами блогом Жені the nótes | YK 🇪🇺 Я досліджую місто з культурологічної перспективи, а Женя обрала для себе напрямок безпосереднього дослідження міст — урбаністику. Вона отримала грант на навчання на магістратурі з урбаністики у чотирьох країнах Європи. Мені особливо цікаво слідкувати за вправами з навчання на дослідження міст. Наприклад, вони відмічали на мапах комфортні та некомфотні міські простори👀 Женя — стипендіантка Erasmus Mundus, комунікаційниця у громадській організації в Брюсселі, випускниця політології у Могилянці. У себе на каналі вона ділиться: — інсайтами зі свого навчання та роботи в Європі — роздумами про урбаністику, політологію та європейське суспільство — грантовими можливостями для українських студентів Якщо цікавить студентське життя за кордоном, підписуйся — the nótes | YK 🔥

Ділюсь неочевидною ідеєю сувеніра із Дніпра В єврейському центрі «Менора» в кошерному магазині можна купити бамбу – кукурудзяні палички з арахісовою пастою. І бамба – це 🤌🤌🤌

В дорозі в Дніпро встигла прочитати "Культурну експансію" Це збірка есеїв, в якій автори розглядають культурну окупацію України росіянами. Декілька есеїв були про архітектуру. Найбільше із них вразив текст Ірини Пустиннікової "В архітектурній окупації" про церкви. Ніколи раніше не звертала увагу на притаманні російській, а не українській архітектурі форми куполів, хрести із косою рискою. Тепер бачу це всюди й дивуюсь неусвідомленості вибору, як мінімум, хрестів. Ірина Пустиннікова пише, що покращити ситуацію могло би викладання цих архітектурних особливостей богословам. Загалом про викладання і про систему освіти є два есеї: про викладання історії в середній школі від Володимира Половського та про вищу освіту від Євгена Ніколаєва. Ці есеї теж були дуже цікаві, автори прослідковували зміну в темах (на уроках історії) та зміну в системі (в вищий освіті). Цікавинка — текст Остапа Українця про репрезентацію України в грі S.T.A.L.K.E.R.