Олег Ігорьович проти

Тим часом, трагічний персонаж одного з 9-х класів хотів запросити на п'ятничну ліцейну вечірку друга. Але не придумав нічого ліпшого ніж додати в примітках образливу ксенофобську характеристику цього самого друга. У відповідь отримав листа: ...ми ухвалили рішення не допускати тебе на шкільний захід через використання у заявці ксенофобської образи. Наш ліцей не підтримує мову ненависті чи дискримінацію за національною або етнічною ознакою. Вимагаємо дотримуватися поважного ставлення до інших. Тепер ниє що це - був жарт. Завжди одна й та сама історія: вони всі думають що відсутність почуття гумора слугує пом'якшувальною обставиною. Найбільш упороті буває ще додають, ніби часто так свого друга називають а "он не обіжаєцца".

В бомбосховищі семикласник питає у друга: —Що ти, лисий, плакі-плакі? Поруч був Олег Ігорович. — Ти, цейво, на себе подивись, красунчику! - сказав він і шмигнув носом.

Я дуже довго викладав історію лише в старшій школі, тому Античністю не надто цікавився. Але останні роки став працювати з маленькими і дізнаюся різне. Знаєте хто зруйнував Рим? Всі оці вандали та різні там вестготи його лише грабували. Вивезли все цінне (золото, статуї, навіть мідну покрівлю з храмів). Будинки вони не палили. А справжнє руйнування відбувалося поступово: Постійні облоги призводили до руйнування водогонів, через що місто ставало непридатним для життя. Особливо доклали руку самі "римляни". У середні віки мешканці Рима ставилися до античних споруд як до «безкоштовного кар'єру». Мармур переплавляли на вапно, а каміння з Колізею чи форумів використовували для будівництва церков та палаців місцевих аристократів.

Німецький анекдот 1942 року. Неосвічена німецька селянка, яка прийшла забирати сина зі школи, помітила в класі глобус і поцікавилася, що це таке. Після пояснення вона попросила вчителя показати Росію, де тоді воював її чоловік. Потім учитель на її прохання показав інші країни, з якими воювала Німеччина: США, Канаду, Китай, Англію з її колоніями та домініонами. Тоді селянка попросила знайти Великонімецький Рейх. Глянувши на маленьку плямку в Європі, жінка запитала: — А в Гітлера є глобус?

Реакцій русні вам приніс. Не переймайтесь, в них там знатно палає, особливо в чатах. Для них це приниження.

Це - реальний указ 🤣🤣🤣

Щось закинув я канал... То швиденько напишу смішну історію про математичну олімпіаду, яка закінчується словами "хлопчик подивився на мене, як на ідіота" Отже на минулі вихідні в ліцеї була математична олімпіада для малюків. Я там грав сам себе і на їхні питання відповідав: ви дійсно думаєте, що я читав ці задачі? А потім 4-класник побачив Льошину світлину (там де я - Ванпачмен) і став казати що її згенерував ШІ. — Є версія, що весь наш світ згенерований ШІ -з філософською посмішкою сказав йому я. Хлопчик подивився на мене як на ідіота.

якщо хоч раз в житті вам доводилося стрільнути з гранатомета, потім дивлячись аніме, на таких епізодах все життя будете кричати: ПОСТРІЛ !!!!!

Подивіться яку лялечку робить ШІ. Розфарбовує як у казці (коли гарний настрій) До речі в якому році це відбувалося? (зара вікторину зроблю)

Тим часом, п'ятикласниці які побачили ці повідомлення в дівочому туалеті, все ще переконані що це - моя ініціатива. Цікаво, на їхню думкк, розвішував їх теж я?

о! має бути якось так

Продовжую за допомогою ШІ розфарбовувати чорно-білі карти. Хто там до НМТ готується, що позначено зеленим?

Сьогодні на гуртку Катя згадувала королеву Єлизавету ІІ. А вчора як раз виповнилося 100 років від дня її народження. То ось вам смішна історія. * Під час візиту Єлизавети II до США у 2007 році Джордж Буш-молодший випадково сказав, що вона святкувала двохсотріччя Америки у 1776 році замість 1976-го. Королева відповіла на помилку, почавши свій тост словами: «Я подумала, чи не варто мені сказати: "Коли я була тут у 1776 році..."».

Сьогодні в укритті почув як хлопчик кричить однокласникові: "Олег - дурень". Сказав йому, що сам він - дурень.

Вітаємо Мадяра з перемогою на виборах в Угорщині🫡

Погано, звісно, таке казати

Коли я розказую дев'ятикласникам про зародження національних літературних мов (йдеться саме про писемність) то дуже люблю приклади. Насправді, приклади - доволі шкідлива річ. Тому що діти забувають решту, а запам'ятовують тільки приклади, причому в перекрученому форматі, проте повернемося до Джеффрі Чосера, який у 14 столітті почав писати на "мідл інгліші". Точніше на його лондонському діалекті. Вся англійська література виросла на творчості Джеффрі Чосера. Деякі вірші варті того, щоб їх почитати: він геть не цурається, й туалетних жартів. Один із персонажів, намагаючись поцілувати красуню через вікно, натомість цілує її... скажімо так, нижче спини. Чосер одним із перших ввів у літературу англійські слова, які сьогодні вважаються лайливими (так звані four-letter words). Він прямо описував фізіологічні процеси, гази та інтимні подробиці, що шокувало багатьох пізніших вікторіанських редакторів, які намагалися цензурувати його тексти. Цікаво, що наприкінці «Кентерберійських оповідей» є розділ під назвою «Зречення», де Чосер просить у Бога вибачення за свої «гріховні» та непристойні твори. Досі точаться суперечки: чи він справді покаявся перед смертю, чи це була остання тонка іронія майстра. А українським "Чосером" був Іван Котляревський.