ПІДПІЛЛЯ КОРИФЕЯ

пиво у пластиковому стакані віддає міддю. поділ мого пальта у шафі зжований міллю. надворі шмалить сонце і в моїй країні досі йде війна. яке мені взагалі діло до свого осіннього пальта. яке мені діло до ситуації на близькому сході, чи далекому півдні, якщо місяць назад я був у селі, де вимерли усі півні? якщо рік тому я був на впізнанні загиблого друга. чому я думаю про речі, які не повернуть мені загиблого друга? земля досі вертиться як і моя голова ввечері. мертвим вже всеодно, а живі приречені на топтання бездушного ґрунту, посіви й жнива. певно, єдиний наш вихід — топтати цей ґрунт не дарма.

тебе щось болить. виходить, ти досі жива. досі щемить між ребер і застрягає в горлі. буває, плачеш у своїй кімнаті, клянеш небеса. береш трубку від мами і хрипло: ⁃ я в нормі. бо що залишається у цьому житі, як дивитись під ноги і розправити плечі. якщо знов заболить, набирай мені: ⁃ я не в нормі, — скажеш. ⁃ а я під твоїми дверима, до речі. що не вбиває — те, знаєш сама, де закрадається і чого вичікує. ⁃ ти досі жива, ти досі жива. від болю залишається втіха. від сліз залишається сіль на щоках, а потім — на моїх плечах. твоя усмішка в моїх руках. ⁃ які плани на вечір? можем тинятись у всіх на виду чи зайцем в трамвай по проспектах. ⁃ я не залишу тебе тут одну, навіть, якщо прийде інспектор.

І поки на вулицях темно, Ходять примарно люди. Я пишу це раннього червня Під бруківкою пізнього лютого. Хто живий — із ліхтарями. Хто ні — роздуває хмари. Соляру жеруть пульсари. Гуде місто, гудять і храми. Холодна вода холодного розуму. Моя країна кишенькового розміру. Мої кишені розміром Всесвіт. Від Шепетівки до пляжів Одеси. І поки на вулицях темно, здається, у вікнах порожньо. Тільки у твоїй спальні досі зім‘ята подушка. Тільки у твоїй руці досі чиясь рука. Найголовніше — в кінці. Темрява, вона така.

Спокою хочеться нескінченного Повні кишені набити його Усім перехожим як ракам вареним Запхати по лікоть у горло Спокою Шоб ним подавились

Стоїш за стійкою просиш текілу З сангрітою Солене по горлу гріє пупок Чорношкірі навколо чоловіки питають мала про що думаєш перед сном з ким спиш А в стінах хрущовки На підлозі матрац З блокнотом під подушкою і пляшкою біля вікна Дівчинко Черепна коробка — власний палац Замість слуг твоїх винищених Блукає пилюка західних трас Засніжених гір Скажи дівчинко Шо ти тут робиш За стійкою В оточенні чорношкірих збуджених чоловіків Де твій спокій Де твій акрил і порожні холсти чувак не зайобуй налий хотя би води ти бармен чи хто мозгоправ блять

Свіжоскошена трава застрягла поміж зубами. Машини їздять трасами Містами Дворами Провулками Тротуарами У Києві відкривають нові мости Відкриваються нові поля битв Нові фронти Пух тополиний в носі шкребоче Зіниці розширені Отче Сорян Отче Деколи бувають вечори коли чогось хочеш Чого непонятно І трапляється все підряд на шляху Підбираєш з землі пакетики щастя Топчиш траву Зелену Літо прийшло Зараз весна Черешня по триста гривень За пів кіла

ЯК Я БУВ НЕ В ЛАДАХ З ДУШЕМ Мокрі в душі Прийом душу в мене зазвичай займає хвилину і декілька секунд. Така аномальна швидкість миття для Лук‘янівських широт зумовлена вийобами мого бойлера і несподіваними перепадами температур води. Зазвичай я вмикаю бойлер на п‘ятдесят градусів. Відкручую гарячий кран наполовину, а холодний ледь трішки вліво. Завдяки такій комбінації зберігається температура води «літній душ» — найкомфортніше з тих, на які здатна моя система водопостачання. До дрижаків і холоду в кістках не звикаєш, як я думав спершу. Позаяк, чим більше миєшся — тим холоднішим стає «літній душ». Дискомфорту додає зима за вікном. Ну і вікно в душовій кімнаті, яке, з усією іронією, не зачиняються повністю і радо пускає в кімнату потоки холодного повітря. Є дві сторони медалі (ні блять десять). Перша — після важкого дня, славнозвісний гарячий душ перетворюється на ще одне, фінальне випробування, яке часто заганяє тебе в екзистенційну зливну решітку. Змушує зневіритись в усіх надбаннях людства і сенсі свого існування, бо якщо навіть душ не рятує в такі часи, то що може? Друга — після тяжкої п‘янки, коли тебе чекає вертолітний політ замість здорового сну, холодна вода допомагає прийти в себе і оговтатись після пиятики

ІСТОРІЯ ОДНОГО РАНКУ очі розплющились зі скрипом і паркет під ногами м‘який ранок в квартирі всі п‘яні

остання черепаха на якій стоїть Всесвіт родом з липневого пляжу Одеси під сонцем шкварчить туристичний панцир моя черепаха фрегат моя черепаха танці повільні рухи під ковдрою вранці спека вечорів і перехожі засранці кишені порожні за спинами ранці запилені ноги мозоляні пальці місяць зенітом ріже у тім‘я у її очах ватра а в руках зілля поміж людей і нічних москітів ніхто з присутніх тут не помітив літери Бредбері біля каньйону літо живеться по такому закону по такому закону черепаха і Всесвіт Юриспруденція пляжів Одеси Конституція степу і суддя серед гір розсуди черепахо хто б де не жив головне правило як би там не було влітку холодне пиво і Кульбабове вино

ХТО ТАКІ НОРМАЛЬНІ ЧУВАКИ? Ти ж зовсім не знаєш де твоя грудка Землі чорної вологої з черв’яками Розриваєшся між романтикою й мутками Між достойними і лівими чуваками Бо хочеться часто затишку пряного Торта шматок і ноги в пледі Поруч тіла вимитого акуратно Хочеться сука Бути в тренді Але штовхає тебе щось Дівчинко Зранку з ліжка Деколи нічим не підкріплене Бажання вибити нахуй зуби цьому Ідеально всипаному шматку тіста З пропрацьованими травмами дитячими І кордонами особистими зведеними Що може бути гірше дівчинко За здоровими чоловічими мізками в черепі Що може бути нудніше дівчинко За норміса молодого і попрасовані шкарпетки Саме через таких хороших хлопців Дівчата сходять з глузду Саме через таких хороших хлопців У світі потрібні мудаки Які своїми хворими головами Повернуть дівчат до життя Шкода усіх молодих джентельменів яких помилково сприймали за вилизаних ідеалів Коли ті насправді були нормальними чуваками Бо більшого і не треба Дівчинко?