148 окрема артилерійська Житомирська бригада ДШВ ЗСУ

Нова серія заставок🔥

«Надихає мене одна мить: коли закінчиться війна - я вишикую всю свою батарею перед собою, пожму кожному руку, скажу теплі слова й промовлю: “Хлопці, розходимося по домам.» Валерій, псевдо «Авіатор» -лейтенант, командир батареї артилерійської розвідки. До війни працював у державному підприємстві, що обслуговує повітряний рух. Його життя було пов’язане з небом - дисципліна, точність, відповідальність. «Я працював в авіації. Це була робота мрії», - згадує воїн. 11 квітня 2023 року він зібрав речі й пішов у військкомат. Без коливань. Коли прибув у підрозділ, знань було достатньо: півроку у школі БПЛА, іноземні інструктори, польоти, досвід. «Я прийшов готовим. Знав, що можу бути корисним». Перші місяці - Запоріжжя. Робота без пауз, без сну, без ілюзій. Поруч у екіпажі - «Велес». «Ми з ним одразу стали командою. Без слів. Він - штурман, я - пілот. І навпаки». Так пройшли півтора року воїна. Згодом - курси, лейтенантські погони, і зараз - командир батареї артилерійської розвідки. «Є речі, які не передаси словами. Коли екіпаж працює як одне ціле - ти відчуваєш справжню силу. Коли бачиш результат своєї роботи - це ні з чим не зрівняти». Війна для «Авіатора» - це не просто боротьба. Це спосіб бути корисним. «Коли ти розумієш, що твої дії прямо змінюють поле бою - це і є справжня мотивація». Його родина - військова: батько - підполковник Повітряних сил, дід - моряк, інший дід -інженер озброєння. «Мабуть, це передається з кров’ю. Бо коли небо поруч - ти завжди відчуваєш, де твоє місце». І зараз він уже не думає про повернення в цивільне життя. «Я, може, і не в небі тепер - але я все одно керую рухом. Тільки тепер - рухом, який наближає перемогу». А коли питають, що далі -відповідає без паузи: «Залишусь. Армія стала моїм небом. І я не маю бажання його покидати». Відділення комунікацій 148 окремої артилерійської Житомирської бригади ДШВ

«Надихає мене одна мить: коли закінчиться війна - я вишикую всю свою батарею перед собою, пожму кожному руку, скажу теплі слова й промовлю: “Хлопці, розходимося по домам.» Валерій, псевдо «Авіатор» -лейтенант, командир батареї артилерійської розвідки. До війни працював у державному підприємстві, що обслуговує повітряний рух. Його життя було пов’язане з небом - дисципліна, точність, відповідальність. «Я працював в авіації. Це була робота мрії», - згадує воїн. 11 квітня 2023 року він зібрав речі й пішов у військкомат. Без коливань. Коли прибув у підрозділ, знань було достатньо: півроку у школі БПЛА, іноземні інструктори, польоти, досвід. «Я прийшов готовим. Знав, що можу бути корисним». Перші місяці - Запоріжжя. Робота без пауз, без сну, без ілюзій. Поруч у екіпажі - «Велес». «Ми з ним одразу стали командою. Без слів. Він - штурман, я - пілот. І навпаки». Так пройшли півтора року воїна. Згодом - курси, лейтенантські погони, і зараз - командир батареї артилерійської розвідки. «Є речі, які не передаси словами. Коли екіпаж працює як одне ціле - ти відчуваєш справжню силу. Коли бачиш результат своєї роботи - це ні з чим не зрівняти». Війна для «Авіатора» - це не просто боротьба. Це спосіб бути корисним. «Коли ти розумієш, що твої дії прямо змінюють поле бою - це і є справжня мотивація». Його родина - військова: батько - підполковник Повітряних сил, дід - моряк, інший дід -інженер озброєння. «Мабуть, це передається з кров’ю. Бо коли небо поруч - ти завжди відчуваєш, де твоє місце». І зараз він уже не думає про повернення в цивільне життя. «Я, може, і не в небі тепер - але я все одно керую рухом. Тільки тепер - рухом, який наближає перемогу». А коли питають, що далі -відповідає без паузи: «Залишусь. Армія стала моїм небом. І я не маю бажання його покидати». Відділення комунікацій 148 окремої артилерійської Житомирської бригади ДШВ

Бригада продовжує виконання завдань у визначеному районі. Унаслідок точного ураження - втрати ворога підтверджено

Робимо свою справу – щодня. Підбиваємо підсумок роботи за минулий місяць 260 окупантів. 103 гармати. 27 ОВТ 24 склади. 117 БПЛА. Наш результат злагодженої роботи, точних рішень. Результат -у діях. Сила - у вогні.

Сила у вогні!

Доїзд до позиції - окрема війна. Кожен метр може бути останнім, кожна хвилина - під звуком дронів і РЕБів. Але коли бачиш побратимів, що стоять до кінця - розумієш, що сили є. Бо сміливість - це не відсутність страху, а здатність рухатись уперед попри нього. Відділення комунікацій 148 окремої артилерійської Житомирської бригади ДШВ

«Яка тут ще повинна бути мотивація? Я тут не на мотивації, а на характері». Іван, позивний «Фіса», номер обслуги гармати М777. У війську - з 2022 року. У серпні 2024-го перевівся до 148-ї бригади, бо хотів бути саме там, де вирішується доля - на полі бою. «Я хотів бути в десантно-штурмових військах. Хотів робити щось реальне, потрібне для держави», - каже Іван. Йому подобається ця робота. «Коли розумієш, що захищаєш тих, хто позаду тебе - це додає сили. Мені подобається, що ми робимо корисні речі. Коли бачиш результат - розумієш, заради чого все це». У рідкісні хвилини тиші Іван бере до рук гітару - вчиться грати сам. Каже, це допомагає повернути душевну рівновагу після бойової роботи. Вдома його чекають донька, мама і брат. Це - найбільша мотивація, хоч він сам каже, що тримається не нею, а характером. Після війни Іван планує залишитися служити українському народові. Бо для таких, як він, служба - це покликання. Відділення комунікацій 148 окремої артилерійської Житомирської бригади ДШВ

Ставимо окупантам їх у улюблену касету. Касету «Граду»

Наші артилеристи у сюжеті Радіо Свобода

На випадок, якщо спитаєте, як пройшов тиждень - насичено, як завжди

Боєприпаси, вода, їжа, смаколики, навіть тепла куртка на зиму…ці речі не зʼявляються у бліндажі самі собі. Чарівних фей, які щось кладуть під подушку, не існує. Проте, є набагато крутіші хлопці, які доставлять вище згадані речі туди, куди фея навряд чи полетить.

Наші артилеристи в об'єктиві фотографа Patryk Jaracz

Друзі, нова порція заставок на ваші мобільні телефони

Тижневе. Тижневе. У нас самих нема однозначної відповіді, чому окупанти пересуваються навкарачки ланцюжком посеред поля або просто спокійно лягають на землю перед нашим ФПВ. «Умом россию не понять»(с).

Подяка громадам Житомирщини за підтримку і віру. Разом - до Перемоги🇺🇦

З кухні — на САУ «Цезар». Андрій «Рудий» - навідник. «З перших днів я хотів йти в армію. Але тоді сказали: — Досвіду немає. Чекай дзвінка. Я чекав. Довго. І коли почали формувати нову потужну 148 бригаду — мій телефон нарешті задзвонив. Того дня я не вагався ні секунди, і ввечері вже був у автобусі до Житомира». Андрій — за фахом кухар. Спершу він потрапив на кухню. Рік готував для побратимів, день за днем, без відпочинку. «Постійно стараєшся, але завжди знайдеться той, кому це не до вподоби, бо вдома йому краще, а ще гамбургерів хоче. А всередині — розумієш, що можеш більше. Хочеш бути не просто поруч, а в самому епіцентрі подій». І цей момент настав. Далі Відділення комунікацій 148 окремої артилерійської Житомирської бригади ДШВ