Рух Боротьби ▐┛

Набридли ватнi та канали казкарiв? Тодi Фенікс - телеграм канал християнських націонал-соціалістів, мета об'єднання Європи та знищення всіх ворогів. Анти Ватна реальнiсть Історія Спілкування Третя позиція Християнство. Вступай до нас: https://t.me/oynsr_official https://t.me/oynsr_official

Хартія праці: корпоративізм у Фашистівській Італії Хартія праці була прийнята 21 квітня 1927: вперше ідея проголошення Хартії праці прозвучала на засіданні Великої Фашистівської Ради ще на початку року, однак оскільки ВФС не мала законодавчої влади, то Хартія стала не законом, а основою, на якій було розроблено ряд важливих законодавчих актів, які мали правовий та нормативно-юридичний характер.

Італійська Nація є організмом, мети, життя та засоби дії складових цього організму окремих осіб та їх груп. Вона представляє моральну, політичну та економічну єдність і повністю здійснюється у Фашистівській Державі.

Стаття 1 «Хартії праці» Хартія праці проголошувала відсутність будь-яких протиріч поміж клясів, на перший плян мали вийти, в першу чергу, інтереси Nації. Головним принципом Фашистівської Держави Хартія проголошує співпрацю між роботодавцем та робітником у процесі праці: Держава представляється арбітром, посредником, який захищає однаково як одного, так й іншого. Між роботодавцем та робітником мав укладатись колективний договір, який мав привести до солідарності між різними групами населення.

Праця у всіх її формах — інтелектуальних, технічних та фізичних — є соціальним обов'язком. Саме тому він користується охороною держави. Все виробництво представляє єдине ціле з Nаціональної точки зору і має на меті забезпечити добробут виробників та розвиток Nаціональної могутності.

У колективному трудовому договорі солідарність між різними факторами виробництва знаходить своє конкретне вираження у формі примирення протилежних інтересів роботодавців та працівників та у підпорядкуванні їх вищим інтересам виробництва

Стаття 2 та 4 «Хартії праці» Статті 11-30 Хартії описували трудові ґарантії, які мали бути включені до колективного договору, як-от: підвищена оплата нічної та відрядної роботи, право на щорічну оплачувану відпустку для робітників, які пропрацювали не менш ніж рік на даному підприємстві, виплата допомоги робітникам, звільненим не за їхньою провиною. Страхування мало здійснюватися за рахунок як робітників, так і роботодавців, що підкреслювало кінець клясової боротьби та єднання заради Nаціональних інтересів. За Хартією праці особиста ініціятива стала одним з найважливіших інструментів досягнення Nаціонального благополуччя, а Держава, в свою чергу, за її відсутності чи недостатності, мала право вторгнутись у процес роботи підприємства. Також Хартія проголошувала про розбудову корпоративної системи. Було створено міністерство корпорацій, 1930 року було розширено повноваження Nаціональної ради корпорацій, а 1934 року було створено перші корпорації.

Корпоративна держава розглядає особисту ініціятиву в галузі виробництва як на найбільш дієвий та корисний для інтересів Nації метод.

«Хартія праці» 22 корпорації охоплювали майже все активне населення Італії та охоплювали різні галузі господарства, торгівлі, банків, транспорту та ін. Існували також особливі корпорації для вільних професій чи домогосподарок. Керувала цією орґанізацією Nаціональна рада корпорацій, до якої окрім представників роботодавців та робітників, входили делегати Фашистівської партії, міністри та різного роду спеціялісти. Будівництво корпоративної системи було закінчено 1939 року.

на фото: Едмондо Россоні на площі П'яцца дель Пополо в Римі оголошує про оприлюднення Хартії праці.

🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Албанська фашистівська партія: Фашизм у Албанії Албанська фашистівська партія була заснована заснована на Тиранському конгресі 23 квітня - 2 травня 1939 року за запитом Галеаццо Чіяно — міністра закордонних справ Італійського королівства — після вторгнення італійців до Албанії та повалення з престолу Зогу I. Генеральним секретарем АФП було призначено Тефіка Мбор'я. Основою ідеолоґії партії стали уявлення про Велику Албанію, що мало на увазі входження в склад держави грецького Епіру та юґославського Косово.

Албанська фашистівська партія безпосередньо підкорюється Дуче та знаходиться під безпосереднім керівництвом секретаря Фашистівської партії Італії.

Статут Албанської фашистівської партії, прийнятий другого травня 1939 року Головними цілями АФП стала фашизація Албанського королівства, створення корпоративної системи та поширення італійської мови та літератури. До 1939 року фашистівського руху в Албанії не існувало, однак опісля італійської окупації почалась перебудова Албанської держави: було створено Албанську фашистівську міліцію (аналог чорносорочечників у Італії), Фашистівську університетську молодь, Албанську лікторську молодь та ін. Парлямент Албанії було переформовано в Албанську Корпоративну Раду. Жидам було заборонено брати участь в орґанізації та займати певні професії, зокрема в сфері освіти. До Албанської фашистівської партії входили етнічні албанці та італійські колоністи, що переселились до країни в міжвоєнний період. Члени партії давали клятву вірності Беніто Муссоліні. Під контролем партії також працював Директорат по друку, пропаґанді та туризму, який видавав газету «Томорі» — центральний орган Албанської фашистівської партії. У серпні 1940 року албанська фашистівська преса розвернула масштабну антигрецьку кампанію: греків звинувачували у гоніннях на албанців, які виступали за створення Великої Албанії. Після кінця війни з Грецією та розділу Юґославії територія Албанського королівства розширилась за рахунок Косова та Метохії, однак війна сильно похитнула популярність фашистівського уряду, що привело до поширення злочинного четницького руху. 4 грудня 1941 року партійна влада в Албанії була об'єднана з державною, а головою уряду було призначено Мустафу Мерліка Крую: своєю метою він ставив посилення фашистівського режиму та знищення злочинних опозиційних сил. Основними антифашистівськими силами в Албанії стали Комуністична партія Албанії (заснована 1941 року), Національний фронт (заснований 1942 року) та «Легальність», яка ставила за мету відновлення на престолі короля Зогу I. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Ліґа християнської оборони: повстання румун проти жидівської окупації Ліґа християнської оборони була створена 1923 року професором Александром Кузою та небайдужими до долі своєї Держави румунами з метою захисту Nаціональних та християнських інтересів у Румунії та розв'язання жидівської проблеми, яка захопила всі сфери життя в країні. За два тижні до установи орґанізації по всім жудецам студентський рух почав роздруковувати знамена, які мали бути присутні на зборах майбутньої орґанізації. Датою перших зборів майбутньої Ліґи було обрано 4 березня 1923 року, місцем — Яси. Плян зустрічі був складений професором Кузою, згодом той був погоджений професором Шумуляну та Йоном Кодряну, орґанізацією ж події займався Корнеліу Зеля Кодряну. Після прибуття знаменосців з різних куточків Румунії, майбутні бійці ЛХО пройшли маршем по місту та віддали повагу румунським Nаціональним героям. Опісля в університеті міста Яси було підписано акт про створення Ліґи християнської оборони. 28 березня 1923 року було прийнято закон про надання політичних прав жидам. Голова ЛХО, Александр Куза, ще до прийняття поправок до конституції, написав серію статей, які застерігали та засуджували поправки до конституції, члени ж Ліґи почали розповсюджувати їх по Румунії та збирати підписи за скасування поправки від 28 березня: сотні тисяч людей не хотіли накидати на свою країну жидівське ярмо.

«Румуни, Конституція від 28 березня 1923 року має бути негайно анульована. Протестуйте проти її ухвалення. Вимагайте вільних виборів. Орґанізуйтесь, щоб забезпечити собі перемогу. Нова Конституція має гарантувати первинність прав румунської Nації як домінуючої Nації в державі»

Корнеліу Зеля Кодряну «Моїм леґіонерам» На спроби румунського народу чинити опір уряд вивів жандармів та армію, які безжалісно подавили будь-які спроби маніфестацій з боку Nації, було заарештовано немало бійці ЛХО. У відділках з ними поводились жорстоко та знущались з них. 1925 року в Румунії проводились вибори, на яких і Ліґа християнської оборони мала намір взяти участь. Орґанізація мала неабияку широку популярність та повагу серед румунського народу, зокрема в селянства, студентства та інтеліґенції. Уряд, підбурюваний жидівськими грошима, це чудово розумів, тому неодноразово намагався зривати пляни Ліґи та завадити тим проводити свою аґітацію.

Говоримо одну хвилину та їдемо далі. Те саме у всіх селах — по одній хвилині. Бідна справедливість та законність у цій країні! Надає мені право голосу, кличе на голосування, якщо не приходжу — штрафує, якщо приходжу — жорстоко б'є...

Корнеліу Зеля Кодряну «Моїм леґіонерам» В день виборів делегатів ЛХО били та не давали увійти до дільниць, через що тисячі людей не могли проголосувати. Тим не менш, ЛХО отримала 120.000 голосів по країні та змогла ввести 10 депутатів до парляменту. Александр Куза, діючий голова ЛХО, хоч і був сторонником Nаціональних Ідей, тим не менш, не зміг забезпечити дисципліну та навести порядок всередині Ліґи. З поширенням орґанізації до неї потрапило чимало елементів, які мали намір лише збагатитись на Ідеї чи не мали рішучості до дій. Через це 1927 року Ліґа розкололась на два табори — на сторонників Кузи та «уставників», яких було несправедливо виключено з орґанізації. Молодше ж крило ЛХО створить власну орґанізацію під проводом Корнеліу Зеля Кодряну — Леґіон Архангела Михаїла. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Безбожна п'ятирічка: як червоні намагались знищити Віру Почалася за часів сталіна в 1932 році в срср, він підписав указ про «безбожну п'ятирічку» з амбітною метою: повністю викорінити релігію в країні до 1 травня 1937 року. На час підписання документу, в срср було 70 єпархій, також було заарештовано 40 архієреїв. В усьому цьому безбожній владі більшовиків допомогла лояльна до влади орґанізація «Спілка войовничих безбожників», яка була створена в 1925 році, а на території України діяла організація «Спілка войовничих безвірників України», яка була створена в 1929 році. Метою цих орґанізацій було поетапне знищення церков, знищення літератури, антирелігійна пропаґанда, арешт священнослужителів. Хоча червона влада активно протидіяла релігії, перепис 1937 року засвідчив стійкість релігійних почуттів у суспільстві. Третина міського і дві третини сільського населення назвали себе православними, що свідчить про домінуючу роль православ'я в релігійному ландшафті країни. «Безбожна п'ятирічка» стала одним із найтрагічніших експериментів злочинної більшовицької влади, спрямованих на тотальне викорінення релігії. Амбітні плани щодо створення атеїстичного суспільства, підкріплені репресіями, закриттям церков та активною антирелігійною пропагандою, зіткнулися з сильним опором. Незважаючи на жорстокі переслідування, віра мільйонів людей виявилася міцнішою за тиск червоних. Перепис 1937 року став беззаперечним доказом того, що релігія залишалася невід'ємною частиною життя людей. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Виставка Фашистівської Революції Виставка Фашистівської Революції проводилась два роки в Палаццо делле Експозиціоні в Римі з 28 жовтня 1932 року по 28 жовтня 1934 року. На виставці було зареєстровано майже чотири мільйонів відвідувачів та п'ятнадцять з половиною мільйонів лір чистого прибутку. Творцем виставки 1932 року став Діно Альфьєрі, проєктувальниками споруд архітектори Адальберто Лібера та Маріо Де Ренці. Виставка показувала італійську історію та тернистий шлях Фашизму з 1914 по 1922 рік. Спочатку виставка була задумана як тимчасова, але вона виявилась настільки популярною, що дату завершення — 21 квітня 1933 року — довелось відкласти до жовтня, а потім знову до наступного жовтня. Виставка була спроєктована таким чином, що вона послідовно вела відвідувачів з одного простору до іншого. Дев'ятнадцять залів були розділені на п'ять бльоків, які відповідали історичним періодам. Спочатку виставка задумувалась не як показ сухих історичних фактів, а як святкова подія в честь Маршу на Рим, яка мала підтримувати дух італійців. Саме з цієї причини, наряду з істориками, до орґанізації виставки були залучені відомі представники різних художніх течій того часу: Маріо Сіроні, Енріко Прамполіні, Джузеппе Терраньї. Уряд пропонував знижки та інші пільги для заохочування відвідувачів. Школи зачиняли з 24 жовтня по 5 листопада 1932 року, щоб цілі сім'ї могли відвідати виставку в дні її відкриття, було надруковано більше п'ятисот тисяч плякатів з туристичними брошурами на декількох мовах.

Зали A-C охоплювали 1914-1918 роки, D-E ранній післявоєнний період з 1918 по березень 1919 року, починаючи зі заснування Італійського Союзу Боротьби. Головними темами цих залів були інтервенція, італійська мобілізація, виникнення Фашизму та жертви італійської Nації. Зали H-N були були присвячені рокам сквадристів від 1920 по 1921 рік та показували боротьбу чорносорочечників проти червоної чуми, яка й привела Фашизм до тріюмфу. Зал О охоплював 1922 рік — останній рік фашистівської боротьби перед Маршем на Рим. Зали P-S показували Марш на Рим та були меморіяльними залами Фашизму. Закінчувалась виставка в Залі Дуче (іт. Sala del Duce), яка показувала життя Муссоліні від початку до його сходження до лідерства Nацією.

В кінці відвідувач досягав Святилища мучеників Фашистівської Революції (іт. Sacrario dei Martiri della Rivoluzione Fascista), що являло собою великий циліндричний простір, більш ніж тринадцять метрів у діаметрі та сім метрів у висоту, спроєктоване Адальберто Ліберою та театральним дизайнером Антоніо Валенте. Святилище увічнювало пам'ять тисяч солдат та десятків бійців НФП, які віддали своє життя в Боротьбі за Ідею. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Освіта та мовне питання в Незалежній Державі Хорватія Освіта в Незалежній Державі Хорватія знаходилась під керівництвом Міністерства народної освіти. Після відновлення хорватської Держави було вирішено вручити школярам пам'ятні грамоти за 1940-41 рік без підсумкових оцінок. Підручники були негайно змінені, щоб відповідати новому духу та новому правопису, введеному усташами.

Уряд НДХ з самого початку проявив інтерес до мовного питання: 14 серпня 1941 року було прийнято Положення про хорватську мову, його чистоту та правопис. Було створено управління державною мовою. Усташі проводили аґресивну політику по відношенню до всього іноземного в хорватській з метою очистити мову, особливо від сербів. Завдяки заходам уряду НДХ офіційним правописом у країні став кореневий, від якого відмовились в 70х роках XIX століття.

Уряд НДХ мав на меті виховати нове покоління в усташівському дусі, дітей включали до «Усташівського тресту», молодь — до «Усташівської молоді». Міністерство народної освіти НДХ також зробило значний внесок в підвищенні грамоти серед населення, зобов'язавши всіх людей від 50 років навчитись читати й писати протягом шести років. Загребський університет було перейменовано в Хорватський університет. Всі жиди були негайно виключені з університету, також було звільнено всіх комуністів, лівих та сербів. 1942 року було відкрито фармацевтичний факультет, а 1944 року в Сараєво — медичний. Також було відкрито клінічний лікарняний центр в Загребі — найбільший лікарняний заклад Хорватії, який існує і по цей день. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Боротьба за чисту мову в Фашистівській Італії На момент об'єднання 1871 року мовна ситуація в Італії була надзвичайно різноманітною — понад тридцяти мов та діалектів. Лише 3% населення володіли літературною італійською. Уряд активно сприяв поширенню державної мови через шкільну освіту, але процес інтеграції виявився тривалим. Прихід до влади Муссоліні в 1922 році ознаменувався прагненням об'єднати італійську Nацію. Однак, незначне поширення італійської мови серед населення спонукало уряд до радикальних заходів: заборони використання діалектів у публічному просторі та реформи абетки. Фашистівський уряд активно проводив політику «очищення» мови від іноземних запозичень. Залучаючи лінгвістів та інтелектуалів, а також організовуючи конкурси серед читачів, уряд створив близько 500 нових італійських слів.

Результатом цього тривалого процесу італіїзації іноземних слів стали терміни, які досі зустрічаються в італійському повсякденному мовленні. Наприклад, «garage» замінили на «autorimessa», «sandwich» — на «tramezzino», «hotel» замінили на «albergo», «primato» — на «record».

Крім того, масштабна кампанія з перейменування торкнулася географічних назв та власних імен. 23 липня 1929 року, прагнучи очистити італійську мову, Беніто Муссоліні видав указ про заборону використання слів та літер іншомовного походження. Мовна політика в Італії досягла значних успіхів. Активна державна підтримка поширення літературної італійської сприяла формуванню єдиної Nаціональної ідентичності та зміцненню Держави. Завдяки проведеній роботі, італійська мова стала потужним інструментом об’єднання Nації та культурної спадщини. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Українські Січові Стрільці Створені 6 серпня 1914 року Українські Січові Стрільці (УСС) стали символом Відродження українського війська. Очолювані Володимиром Старосольським та Дмитром Катамаєм, УСС швидко розрослися по всій Галичині, створивши потужну мережу військових осередків. Систематична військова підготовка, яку проходили січовики, сприяла зростанню Nаціональної свідомості та готовності до боротьби за Волю України. Назва «Січові стрільці» була вперше використана на початку XX століття, під час Першої світової війни, для позначення українських добровольчих формувань, створених в Австро-Угорщині. Основу цих формувань склали активні учасники довоєнних українських молодіжних організацій — січовиків, соколів та пластунів. У листопаді 1917 року в Києві було створено перше військове формування січовиків на Наддніпрянщині — Галицько-Буковинський курінь. Посаду Верховного головнокомандувача січовиків з 1917 року до розпуску обіймав полковник Армії УНР, колишній фенріх австро-угорської армії, Євген Коновалець. Нагороди, якими відзначалися січовики, відображали різні етапи їхньої боротьби під час Першої світової війни, Хрест Леґіону Українських Січових Стрільців (Гуцульський Хрест), один з перших, став символом незламності українського духу. Згодом з’явився Галицький Хрест, який нагадував про боротьбу Української Галицької Армії. Хрест Українських Січових Стрільців (Мазепинський Хрест), названий на честь видатного українського гетьмана. Після підписання Берестейського мирного договору січовики, разом з австрійцями і німцями, рушили вглиб України. Їхній шлях пролягав через Жмеринку, Бірзулу, Херсон, Нікополь і закінчився в Олександрівську (Запоріжжя). Українські Січові Стрільці стали символом Боротьби за Волю України. Засновані на західноукраїнських землях, вони швидко розрослися, об’єднавши патріотично налаштовану молодь, яка мріяла про власну Державу. Січовики були не лише вояками, а й носіями української культури та освіти: вони брали активну участь у громадському житті, сприяли розвиткові української мови та літератури. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Одним з найсильніших комуністичних центрів у Ясах були залізничні майстерні в Ніколіні, де працювало понад чотири тисячі робітників, переважно комуністів. Квартали навколо майстерень були захоплені жидівством, де й організував центр спротиву керівник червоних зрадників доктор гелертер. Менш ніж через місяць після подій в Управлінні Державними Монополіями над майстернями замайорів червоний прапор, що ознаменувало початок загального страйку. Тисячі робітників покидали свої робочі місця, і влада не могла вплинути на ситуацію. Гвардія Nаціональної Свідомості через маніфести збирає небайдужих румунів в залі Принца Мірчі. Опісля наради готові до боротьби бійці ГNС, узявши знамена, виходять на вулиці. На Площі Об'єднання власті намагаються зупинити їх, попереджаючи про п'ять тисяч озброєних комуністів і можливість великого кровопролиття. Це їх не зупиняє. Здійнявши прапор над будівлею депо вокзалу, бійці ГNС займають потяг і направляються до Ніколіни; майстерні залишаються пустими, страйк триває. На одній з будівель Кодряну помічає червоний прапор і, піднявшись на дах по пожежній драбині, знімає його. Звідти ж він виголошує промову, яку натовп зустрічає з захопленням.

За стінами комуністи збираються в компактні маси й погрожуюче маніфестують. Пекельна музика. Зсередини — привітання, ззовні — погрози та прокляття...

«Моїм Легіонерам» Корнеліу Зеля Кодряну На виході з майстерень комуністи влаштували облогу для бійців ГNС, вимагаючи, щоб до них підійшли Константин Панку, лідер ГNС, та Кодряну. Після того, як Панку та Кодряну підійшли, червоні почали розходитись і дали бійцям Гвардії вийти. Над майстернями продовжував майоріти румунський триколор, страйк провалився: про Гвардію Nаціональної Свідомості говорили по усіх Ясах. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

У Боротьбі за Велику Ідею ми маємо знаходити не лише вигідного союзника, а й надійного друга: готового до боротьби соратника, який змагатиме, незважаючи на всі труднощі, до Величі нашої Батьківщини. Український Всенаціональний Союз приєднується до мережі осередків Руху Боротьби, стаючи нашим камрадом у Вічній Боротьбі за Відродження Української Nації!

Наші люди є політично недосвідченими, й ми маємо зробити все можливе для того, щоб це виправити. Головним чинником для перемоги правих сил є пропаґанда наших ідей, якщо ми це зможемо, то великодержавність Соборної України та її Поступ є гарантованими.

Крайовий провідник Полтавщини, голова Українського Всенаціонального Союзу Якщо Ви бажаєте долучитись/співпрацювати з Рухом Боротьби — звертайтесь! Вір, Думай, Борись! 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Британський союз фашистів У 1930-х роках політичний діяч Освальд Мослі, обурений непрофесійним керуванням країною в умовах кризи у Великій Британії, мріяв про державу, де влада була б в руках справжніх експертів, а не популістів, що маніпулюють виборцями. Після зустрічі з Беніто Муссоліні він надихнувся та заснував Британський союз фашистів (БСФ) для відстоювання антикомуністичних та Nаціональних цінностей. Еволюція символіки Британського союзу фашистів відображала його розвиток. Спочатку, під впливом італійського фашизму, символом руху була фасція. Однак згодом, під впливом німецьких Nаціонал-соціалістів, символіка зазнала радикальних змін: з'явилася блискавка, а римський салют став офіційним вітанням.

Зараз нарід не має свободи. За Фашизму вони вперше отримають свободу. Яка користь від голосування, якщо люди ніколи не отримують те, за що вони голосують? Як вони можуть отримати те, за що голосують, якщо лише два великі законопроєкти можуть бути проведені через парлямент за цілий рік через обструкцію? Початок свободи для людей полягає в тому, щоб програма, за яку вони голосували, була виконана. Це не може бути здійснено, доки уряд не матиме повноважень діяти.

«100 питань та відповідей» Освальда Мослі У 1934 році Мослі провів зустріч у конференційному центрі «Олімпія», а в 1936 році — на Кейбл-стріт у Вайтчепеллі. На жаль, ці дві зустрічі не були дуже успішними, оскільки опозиція їх частково зривала. У 1934 році лідери БСФ заснували «Січневий клуб», до складу якого входили видатні представники англійського суспільства. Загальна кількість учасників складала 450 осіб. Мослі виступав проти війни з Німеччиною, оскільки був близький до Гітлера. Водночас він заявляв, що війна — це зло, адже сам пам'ятав Першу світову війну.

Надаючи уряду повноваження діяти, Фашизм приносить не кінець свободі, а початок свободи. Справжня свобода — це економічна свобода. Економічна свобода не може прийти, поки не закінчиться економічний хаос; і вона не може припинитися, поки уряд не матиме повноважень діяти.

«100 питань та відповідей» Освальда Мослі Після призначення Вінстона Черчилля прем'єр-міністром, Британський союз фашистів був заборонений, а його лідер Освальд Мослі разом з дружиною Діаною потрапив до в'язниці Головей. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Вигнання червоних зрадників з Управління Державними Монополіями Гвардією Nаціональної Свідомості Два тижні в Румунії обговорювали загальний страйк, який от-от мав розпочатися. 10-11 лютого 1920 року близько дванадцятої години з’явилися чутки, що в Управлінні Державними Монополіями, де працювало близько двох тисяч службовців, почався страйк. Було піднято червоний прапор, портрети короля скинули, а на їх місце встановили фотографії маркса, троцького та раковського. Членів Гвардії Nаціональної Свідомості побили та поранили. Бійці Гвардії Nаціональної Свідомості зібралися під керівництвом Константина Панку, лідера ГNС, для обговорення ситуації. Одні пропонували надіслати телеграму уряду з закликом залучити армію. Корнеліу Зеля Кодряну наполягав на необхідності самостійно вигнати підбурювачів і будь-якою ціною зняти червоний прапор, його позицію підтримали. О першій годині дня, взявши власні знамена, бійці ГNС вирушили до місця страйку. Викинувши кілька груп комуністів, вони змогли увійти на територію фабрики та проникнути в будівлю. Кодряну, піднявшись на дах, зняв червоний прапор і підняв власний. Пізніше до фабрики прибули солдати, які зайняли її та забезпечили охорону. Хоча рейд ГNС був успішним, солдати могли лише охороняти фабрику, але не відновити її роботу. Страйк тривав, тому бійці ГNС вирішили знайти працівників для відновлення роботи підприємства. За чотири дні по всіх Яссах було знайдено чотириста робітників, яких влаштували на фабрику. Це спрацювало: фабрика знову запрацювала, а плани червоно-жидівських зрадників були зірвані. Через два тижні половина учасників безладів звернулися з проханням про повторний прийом на роботу. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Антибільшовицька ліга Була заснована в 1918 році за ініціативи Едуарда Штадтлера. У 1918 році він виступив з промовою на тему «Більшовизм як всесвітня небезпека». З 1918 до 1919 року головною метою було придушення марксизму у Веймарській республіці, а також захист приватної власності та відмова від парламентської системи. Штадтлер брав особисту участь в організації вбивства Карла Лібкнехта, який був німецьким політиком та теоретиком марксизму, а також Рози Люксембург, яка була однією із засновників комуністичного «Союзу Спартака». Також розсилали тисячі листівок Антибільшовицької ліги із закликами до вбивства лідерів «Союзу Спартака». Антибільшовицька ліга відіграла значну роль у боротьбі проти марксизму в Веймарській республіці. Її діяльність включала не лише теоретичні виступи, але й практичні дії, такі як організація вбивств вожаків червоних виродків, активні заклики до боротьби з жидівсько-червоною хворобою через розсилку листівок та створення потужного опору. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Культура в Незалежній Державі Хорватія Уся культура була зроблена по прикладу італійських соратників для заміни архаїки та введення нових ідей. Разом з Хорватським енциклопедичним консорціумом було ініційовано діяльність Хорватського видавничого бібліографічного інституту. У тісній співпраці з Матицею Хорватською цей інститут розгорнув масштабну видавничу програму. Результатом цієї співпраці стали численні видання, зокрема зібрання творів провідних хорватських письменників та інші публікації. Апогеєм наукових праць того періоду стала масштабна п'ятитомна Хорватська енциклопедія під орудою Мате Уєвича. Існували також чотири хорватські державні театри: у Загребі, Осієку, Дубровнику та Сараєво. Усташі прагнули створити «чистий хорватський театр нового духу», тому відразу після приходу до влади дали зрозуміти, що «жидам та сербам немає місця в хорватських театрах». Хорватський кіноінститут «Hrvatski slikopis» зробив значний внесок у хорватське кіно, створивши такі відомі фільми, як «Стража на Дрині» та «Лісинський». Інститут також видавав кіножурнал «Hrvatski slikopisni tjednik». Варто згадати і спільну хорвато-німецьку кінопродукцію 1943 року «Загреб, столиця Хорватії», створену для німецького ринку. Влада Незалежної Держави Хорватії зробила значний вплив на культурне життя Хорватії. Культурна політика НДХ була тісно пов'язана з ідеологією усташів та їх прагненням створити «чисту хорватську культуру». 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

29 липня 1883 року в Предаппіо народився Беніто Муссоліні — Дуче італійської Nації. Предаппіо подарував Італії не лише талановитого журналіста чи велемовного оратора: він подарував їй Визволителя, людину, яка була готова боротись за ідеали італійської Nації, за її свободу від жидівського заходу та червоного сходу, які вже готувались святкувати свою перемогу над одним з найвеличніших народів Европи. Беніто Муссоліні, який бачив життя в окопах та усвідомлював усю цінність вірності своєму народові, безоглядно боровся з будь-ким, хто зазіхав на велич Італії та залишався відданим своїй Nації навіть в найважчі часи. Навіть коли здавалось, що все втрачено, Дуче продовжував кривавий бій з ворогами свого народу. Муссоліні не був готовий до поразки італійців: він був готовий боротись до переможного кінця, і йому це вдалось. Італія, яку майже шість десятиліть катували обдурені заходом чи москвою зрадники, нарешті змогла спокійно видихнути.

Італійці дивилися набагато далі за всі ці мирні угоди і дріб'язкові поступки щодо поліпшення кордонів. Вони не вірили у щирість подібних проєктів. Я вважав керування державою шляхом компромісу слабкістю правлячих органів. Існували і такі пророки, які бачили в европейському конфлікті не тільки Nаціональні переваги, але також можливість досягти переваги своєї раси. Але в кругообігу часу знову настав драматичний період, що дозволив Італії силою своєї армії виступати на рівних із провідними світовими державами. У цьому полягав наш шанс. Я не хотів його проґавити. Це перетворилося для мене на своєрідну нав'язливу думку.

«Третій шлях» Беніто Муссоліні, «Розділ IV: Війна та її вплив на людину» Ідея Беніто Муссоліні — Фашизм — живе в серцях молодих поколінь і дотепер. Приклад Дуче — це дороговказ для нас, молодої крові, яка прагне Величі Української Nації, її Відродження та Визволення від жидівського заходу, який нам нав'язує злочинна верхівка в Києві, та необільшовицьких загарбників, які не можуть змиритись з нашою Волею. З днем народження, Дуче! Saluto al DUCE! Evviva il fascio repubblican! 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Дмитро Андрієвський (псевдонім «Стобар») народився 27 вересня 1892 року в селі Бодаква Полтавської губернії в родині священника. Після здобуття вищої освіти він мешкає в петербурзі, проте з початком Української Революції повертається до Києва, де й активно поринає у громадсько-політичне життя. За Директорії УНР Андрієвський працює у складі дипломатичної комісії у Швеції, консулом УНР у Швайцарії; 1922 року переїжджає до Брюсселя. У Бельґії Дмитро Андрієвський допомагає в орґанізації виставки творів українських митців, пише до науково-літературних часописів та займається громадською роботою. Завдяки своїй активності та різнобічним зацікавленням Андрієвського було обрано головою Українського комітету Бельґії. В цей період він активно співпрацює з українською еміґрацією, яка представляє ідеї Української Народної Республіки за кордоном, також активно пише статті Nаціонального спрямування до українських часописів, як-от «Nаціональна думка» та «Тризуб». 3-7 листопада 1927 року в Берліні проходить Перша конференція Українських Nаціоналістів під головуванням Дмитра Андрієвського, на якій було створено ПУН — Провід Українських Nаціоналістів. Для поширення Nаціоналістичних Ідей було створено журнал «Розбудова Nації» — офіційний орган ПУНу. На початку 30х Андрієвський активно пропагує українську визвольну Ідею в світі: основні засади закордонної політики ОУN він викладає у своїй праці «Українська пропаганда за кордоном», яка публікується в «Розбудові Nації». 1934 року Дмитро Андрієвський почав готуватись до поїздки у Фінляндію, в якій було зосереджено багато втікачів з срср, в тому числі й українців. Хоча на території Фінляндії й мало що знали про українську визвольну справу, ОУN намагались утвердитися на цьому терені: “Щодо листа Стобара до мене, то я ставлюся позитивно до його пропозиції поїхати до Фінляндії. Буду старатися роздобути відповідні фонди, щоб цей проект можна було реалізувати” (лист Євгена Коновальця)

Громади в Гельсінгфорсі і Виборгу в стадії легалізації. Не обходиться без внутрішніх труднощів. Офіційне положення українців у Фінляндії досі було неясне. Але поволі поліція починає рахуватися з організацією. Тим не менше є деякі зарядження властей, які змушують наших людей іти в московські організації. Москалі добре зорганізовані й мають стислі зносини з фінляндськими фашистськими організаціями. Вже давніше виникла в мене думка про мої відвідини Фінляндії в цілі залагодження на місці цілого ряду справ серед українців і перед фінляндцями. Вчора дістав листа з Гельсінок в справі двох нових втікачів. Поліція передала їх на руки українців і провадить слідство. Це все спонукало мене поставити справу подорожі практично і навідатись до фінського консула. Консул прийняв мене симпатично і я одверто сказав йому, про що йде мова і запитав про візу. Пропонував йому зладити записку для передачі Міністерству. Він від того ухилився і казав, що найліпше все погодити на місці...

лист Дмитра Андрієвського до Євгена Коновальця, 1934 рік Наприкінці травня 1934 Андрієвський виїхав до Фінляндії, де зустрівся з представниками українських громад та підготував докладний звіт про стан справ. 1935-36 року Євген Коновалець значно активізує фінляндський фактор, зважаючи на зближення з Райхом, що диктувало звернути більшу увагу на терени, що знаходились у безпосередній близькості до радянщини. У повоєнний період Дмитро Андрієвський продовжує громадсько-політичну діяльність в Німеччині, входячи до Української Nаціональної Ради. 30 серпня 1976 року Андрієвський помирає у місті Дорнштадт. Його було поховано в Мюнхені. 22 січня 2010 року прах Дмитра Андрієвського перепоховали на полі героїв Личаківського цвинтаря у Львові. 🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

Усташі — Хорватська революційна орґанізація УХРО була заснована Анте Павелічем в 1929 році в екзилі у Королівстві Італія. Названа орґанізація була в честь старого хорватського слова, «усташ» означало «повстанець», в пам'ять про воїнів, які боролись в Раковіцькому повстанні під проводом Євгенія Кватерніка за свободу Хорватії від Австро-Угорщини. Орґанізація усташів була заснована як реакція на проголошення Александром I королівської диктатури в Юґославії: під час державної кризи, що почалась за вбивством в Белграді сербом Пунішей Рачічем хорватського політичного діяча Степана Радіча, король Александр I влаштував державний переворот. Було розпущено парлямент, призупинено дію конституції 1921 року та оголошено королівську диктатуру, яка також забороняла минулі Nаціональні символи. Через день Анте Павеліч еміґрував до Італії, де й зібрав хорватів-еміґрантів та сформував з них групу, яка ставила за мету визволення Хорватії. Діяльність УХРО була направлена на звільнення Хорватії та створення Незалежної Хорватської Держави в її історичних та етнічних кордонах. До 1941 року до складу усташів входили студенти, професори, юристи, письменники та ін. Чисельність ж офіцерів та членів католицьких асоціацій не перевищувала 3000 - 4000 осіб в Хорватії та екзилі. Бази та тренувальні табори УХРО переважно розміщувались на території Угорщини, Австрії та Королівства Італія до тих пір, поки усташі не створили Незалежну Державу Хорватія в 1941 році. Хоч прибічників усташів було в Юґославії не так багато, тим не менш члени УХРО проникли в Хорватську селянську партію й інтенсивно сприяли розширенню її правих та сепаратистських сил. Деякі з таємних баз усташів представляли собою католицькі монастирі та семінарії. Уряд Юґославії у відповідь на діяльність УХРО розпочав жорстокі репресії по відношенню до будь-якого потенційного спротиву. Деякі з членів опозиції, як-от Мілан Шуффлай, які не були членами орґанізації були вбиті юґославськими спецслужбами, що потім спричинило міжнародні протести.

на фото (зліва направо) Мійо Бабич, Владо Черноземський (вбивця короля Александра I) та Звонімір Поспішил під час військової підготовки в таборі УХРО Янка Пушт в Угорщині, 1934 рік

🇺🇦 РУХ БОРОТЬБИ | Долучитись

13. Вся земля працюючим селянам на основі приватної та громадянської трудової власності. 14. Націоналізація вирішальних галузей промислу в цілях незалежного народного господарства. Всякі концесії чужинцям в промислі, рільництві та інших галузях державно-господарчого життя абсолютно виключені. 15. Приватний почин у тих ділянках промислового виробництва й торгівлі, де він виправдовується інтересами держави й суспільства. 16. Організація робітництва в корпорації в цілях захисту його інтересів. 17. Усіх громадян неукраїнської народності на основі окремих державних законів унормувати під взглядом державної приналежности. З того правила безумовно виключені жиди й ті, що коли будь в тих чи інших формах працювали на шкоду Українського Народу й Української Державності. @ukrnatunt

17 пунктів українського фашистівського здвигу 🇺🇦⚡️⚡️ 1. Україна — українцям. 2. Знищення большовицької влади III Інтернаціоналу. 3. Визволення з-під чужих окупацій всіх частин Української Землі. 4. Самостійна, ні від кого незалежна Соборна Українська Держава. 5. Сильна національна влада з участю в кермі всіх представників українського суспільства. 6. Автокефалія Української Православної Церкви. Свобода для інших християнських віросповідань в гряницях державних законів, одначе без права підпорядкування чужоземним церковним зверхникам. Українська Православна Автокефальна Церква та інші, признані державними законами християнські віросповідання, стоять на службі Держави й Народу. 7. Знищення всіх політичних партій. 8. Виховання українського суспільства в дусі жертвенного патріотизму та громадської дисципліни. 9. Розвиток національної культури. 10. Примусова загальна і фахова освіта. 11. Знищення ворожої і взагалі чужоземної колонізації. 12. Вивласнення без окупу панських земельних маєтків.