UA PSYCHO WORKSHOP 🇺🇦🌾

Достатньо зробити на трійку 😊 Ви не можете завершити або почати вже багато часу, бо боїтеся власного провалу? Я сама доволі така перфекціоністка і дуже добре знайома з «нескінченним покращенням». Але часто це призводить до прокрастинації [неможливо почати робити хоч щось, бо немає впевненості, що в результаті буде ідеально]. Але правда в тому, що «ідеально» нікому не потрібно 😀 ➖ Нікому не потрібні ідеальні люди, які не засмучуються, не зляться і не хворіють, бо так можуть лише роботи. З роботом холодно, самотньо і безжиттєво. ➖ Нікому не потрібні ідеальні соцмережі з відшліфованими картинками і текстами, бо так вони стають штучними, втрачається родзинка автора. Що, якщо достатньо зробити лише на трійку?) ➕ Написати якийсь пост про себе; ➕ Викласти сторіс як є, а не чекати ідеального моменту; ➕ Поговорити з кимось дорогим не знайшовши ідеальних слів, але вклавши в цю розмову свою любов. Спробуйте хоча б час від часу робити щось на трійку - не супер і не вау. Якщо вам важко одразу дати собі «поблажку» - уявіть, що це гра, де ви - такий собі «ледачий трієчник» = світ не впаде

Дозвольте собі проявлятися так, як виходить, а не так, як цього вимагає внутрішній критик, якому все одно ніколи не догодиш.

Приєднатися до каналу

Дуже легко критикувати 🙂 💋«Ви не праві»; 💋«Ви робите неправильно». Важко пробувати, помилятися, зазнавати невдач, робити неідеально і стикатися з «диваними критиками» 💋«Ви робите дурниці. Це нікому не потрібно, нецікаво»; 💋«Ой, подумай, що критика зачіпає. Терпи!) А що я такого сказала?». Важко володіти собою. Видихати. Брати паузу, щоб не відповідати, перебуваючи в афективних емоціях. Відповідати ввічливо. Легко виливати свій гнів, свій біль, своє відчай на когось зовні. Уколоти шипами, отруїти отрутою, знаючи, що фізичного чи матеріального покарання за цим не буде. Важко переконувати себе, що справа не в мені, що люди говорять про себе в першу чергу. Важко бути сміттєвим відром для чиїхось відходів. Легко придушити на корені благі наміри чи ідеї - вони ж не твої. Бути агресором легше, ніж бути жертвою. Влада приємніша за несвободу. Важко зберегти свою справу. Окічувати, підв’язувати, прищеплювати, лікувати від паразитів, як крихкий саджанець, вирощувати свої мрії. Сподіватися, що зміцніє, дотягнеться до небес, вросте корінням глибоко-глибоко, що жоден вітер не зламає. Кожен із нас обирає «між тим, що правильно, і тим, що легко». 💋 Фрідріх Ніцше писав:

«Особистість завжди бореться за те, щоб не бути розчавленою плем’ям. У такій боротьбі вам часто буває самотньо і іноді страшно. Але ця ціна зовсім не висока за привілей володіти самим собою».

Усе вищезазначене може бути причиною не заводити блог або ж, наприклад, не починати справу своєї мрії - аби з усім цим не стикатися. Приєднатися до каналу

🚀[чому дисципліна б'є мотивацію] усі ми любимо мотивацію. вона яскрава, гучна, змушує нас відчувати себе непереможними... але, як і будь-яка іскра, вона приходить і йде 👋. мотивація залежить від зовнішніх факторів: гарного сну, успішного дня, компліментів. вона як ефектна, але ненадійна батарейка. дисципліна - ваш внутрішній двигун. справжні результати створює не емоційний підйом, а дисципліна. дисципліна - це не кара, це доказ того, що ви тримаєте слово перед собою. це здатність робити необхідне, навіть коли не хочеться, коли настрій на нулі, а погода шепоче "залишайся в ліжку". саме ця щоденна, часто нудна, але стабільна дія перетворює ваші великі мрії на неминучий результат. сьогодні - не чекайте натхнення, кави чи ідеальної погоди. ✅ просто зробіть хоча б один маленький, але свідомий крок. почніть з того, що найважче, і дайте собі слово, що зробите це до кінця години. покажіть собі, що ви сильніші за свій настрій. Приєднатися до каналу

🎭 [Пасивна Агресія: коли злість ховається за посмішкою] пасивна агресія - це непрямий, прихований спосіб висловлення ворожості, злості, незадоволення чи образи. замість того, щоб чесно сказати: «я злюся», людина обирає спосіб, який завдасть вам дискомфорту, але дозволить їй уникнути прямої конфронтації та зберегти образ «милої» людини. чому вона виникає? часто це захисний механізм. людина боїться відкритого конфлікту, боїться бути відкинутою або не вміє конструктивно висловлювати негативні емоції. Як пасивна агресія видає себе? 1. людина погоджується виконати завдання чи обіцянку, але постійно забуває про неї, затягує терміни або робить це навмисно погано. приклад: ви просите колегу підготувати звіт до кінця дня. вона киває, а потім «забуває» надіслати його, виправдовуючись: «ой, вибач, у мене був такий завантажений день, зовсім вилетіло з голови!». 2. «ніжні» образи це висловлювання, які мають вигляд компліменту чи поради, але насправді містять прихований укол чи критику. приклад: «як чудово, що ти нарешті почала ходити у спортзал. тобі це піде на користь». 3. тихий бойкот і надутість людина не говорить прямо про своє незадоволення, а натомість ігнорує вас, відмовляється від спілкування або відповідає односкладово («нормально», «добре»). коли ви питаєте, що сталося, вона відповідає: приклад: «нічого не сталося», але при цьому її поведінка кричить про зворотне. це змушує вас відчувати провину і зчитувати її емоції. 4. гра в жертву людина створює враження, що вона надто зайнята чи перевантажена, щоб зробити те, про що її просять, змушуючи вас відчувати, що ви на неї тиснете. приклад: «звичайно, я можу допомогти тобі з переїздом, якщо зможу знайти хоч хвилину між цією роботою і волонтерством... але не обіцяю, бо я просто розриваюся на частини». (при цьому вона могла б просто відмовитися). 💡 Що робити? головний спосіб протистояти пасивній агресії - це бути прямим. коли вам кажуть «нічого не сталося», але злість очевидна, скажіть: «я бачу, що ти засмучений/засмучена. я поважаю твоє право не говорити про це зараз, але я не буду намагатися вгадувати причину». 🤔 а як ви найчастіше помічаєте пасивну агресію у своєму житті? поділіться своїм досвідом у коментарях!

☁️ [Пам'ять - єдиний рай, із якого нас не виженуть]

У зовнішньому світі все може бути нестабільним: 🔺cтосунки можуть закінчитися. 🔺місця можуть змінитися. 🔺речі можуть бути втрачені. але наш внутрішній світ спогадів залишається єдиним, абсолютно безпечним місцем. це наш приватний рай. ❤️‍🩹 чому це важливо? у моменти смутку чи кризи ми можемо "повернутися" до спогадів, де ми були щасливі, сильні, кохані. і це не втеча від реальності, а пошук внутрішнього ресурсу, який дає сили жити далі. 🎇 пам'ять - основа нашої ідентичності. саме вона збирає всі наші досвіди, перемоги та уроки в єдину історію, яка і є ми. рай у пам'яті = прийняття своєї історії. по суті, цей "рай" є доказом того, що краще, що з нами було, завжди є частиною нас. його не можна відібрати, зруйнувати чи виставити за двері. 🔐 🙏 дозвольте собі іноді заходити у свій внутрішній "рай". Приєднатися до каналу

осінній дощ падає м’яко, ніби не хоче турбувати землю лише лагідно торкається листя, що вже втомилось від барв і готується заснути 🍂 повітря наповнене запахом свіжості руки тремтять від холоду ті самі, що колись ловили сонце, тепер шукають тепла у кишенях чи в чиємусь погляді краплі дощу біжать по шкірі, залишаючи сліди, схожі на спогади, які важко стерти 🩹 а серце... серце тривожне, немов листок, що ось-ось зірветься з гілки воно чує кожен подих вітру, кожен шурхіт і не знає, чому болить: від холоду, від самоти, чи від краси, яка так легко минає 🌧 Приєднатися до каналу

що для вас означає цінувати себе? може, це вміння мовчати, коли крик зайвий… або піти, коли залишитись боляче… може, це кава на самоті й думки про спокій? чи сльози, які вже не соромно витерти при світлі дня… 🌿 а що для вас означає цінувати себе? Приєднатися до каналу