The Voicer

США заявляють, що захоплення венесуельської нафти б’є по їхніх ворогах. Наскільки ж вони насправді від неї залежать? Washington Post описують, що для Китаю Венесуела тривалий час була важливим, але не критичним постачальником нафти. Минулого року саме Китай отримував найбільшу частку венесуельського експорту, однак у масштабах китайського імпорту це становило менш як 5%. Пекін купував венесуельську нафту зі значними знижками через американські санкції, а також використовував її частково для погашення боргів Каракаса. Попри перебої через американську блокаду танкерів, Китай має альтернативи — зокрема дешеву російську та іранську нафту — і тому не опинився під серйозною загрозою. Для Сполучених Штатів венесуельська нафта не є життєво необхідною, але має практичну цінність. Йдеться про важку сірчисту нафту, яку здатні переробляти лише спеціалізовані, дорогі нафтопереробні заводи, зосереджені на узбережжі Мексиканської затоки. Саме тому венесуельська нафта була для США зручним варіантом. Водночас американський ринок зараз переживає надлишок пропозиції, тож припинення імпорту не мало б серйозних наслідків для цін чи енергетичної безпеки. Куба є найбільш уразливою стороною в цій схемі. Протягом десятиліть острів значною мірою покладався на венесуельську нафту, яка забезпечувала електроенергію та транспорт. Після захоплення Мадуро Дональд Трамп прямо заявив, що Куба втратить головне джерело доходів і пального. Втрата цих поставок може суттєво загострити енергетичну кризу, хоча експерти зазначають, що Куба також імпортує нафту з Мексики та Росії. Росія залишалася ключовим союзником Венесуели, надаючи їй кредити та отримуючи права на розробку нафтових і газових родовищ. Після арешту танкера під російським прапором Москва різко розкритикувала дії США, але не пішла на пряме загострення. Для Росії венесуельська нафта має радше геополітичне, ніж економічне значення, і її втрата не становить серйозної загрози на тлі власних великих енергетичних ресурсів. The Voicer | Підтримати

Як мільярдер, пов’язаний із бізнесом у Гренландії, підштовхнув Трампа до ідеї «забрати» острів The Guardian повідомляють, що ідея Дональда Трампа про можливе приєднання Гренландії до США з’явилася не випадково. За словами колишнього радника з нацбезпеки Джона Болтона, у 2018 році Трамп викликав його до Овального кабінету й сказав, що відомий бізнесмен запропонував купити Гренландію. Цим бізнесменом виявився Рональд Лаудер — спадкоємець косметичної імперії Estée Lauder і давній друг Трампа, з яким вони знайомі ще з 1960-х років. Після цієї розмови в Білому домі почали вивчати, як посилити вплив США на арктичну територію, що належить Данії. З часом ідея перетворилася на щось більше. Під час другого терміну Трамп уже не просто говорить про купівлю Гренландії, а допускає навіть силовий сценарій. Лаудер публічно підтримує такі плани, називаючи Гренландію «стратегічним активом» через її поклади рідкісноземельних металів, важливих для штучного інтелекту, сучасної зброї та нових технологій. При цьому інтереси Лаудера дивним чином збігаються з політикою Трампа. Після 2018 року компанії, пов’язані з бізнесменом, почали інвестувати в Гренландії: експорт «елітної» джерельної води, плани будівництва гідроелектростанції та алюмінієвого заводу. Якщо США справді встановлять контроль над островом, це може принести його бізнесу величезні вигоди. Подібна ситуація й з Україною. Лаудера пов’язують із консорціумом, який прагне отримати доступ до українських родовищ літію. Після того як Трамп знову став президентом і заговорив про необхідність «частки США» в українських корисних копалинах, Вашингтон і Київ підписали угоду про спільний видобуток. Перше літієве родовище за цією схемою, за даними журналістів, отримала саме група, до якої входить Лаудер. Усе це посилює підозри, що зовнішня політика США за Трампа дедалі більше переплітається з приватними інтересами людей із його найближчого кола. The Voicer | Підтримати

Як Іран навчився блокувати Starlink? Багато хто з вас, швидше за все, знає, що в Ірані зараз відбуваються масові протести. Ми не робитимемо з цього чергову аналітику, бо цього вже і так багато на просторах інтернету. Ось якщо що досить змістовний матеріал щодо протестів від аналітиків проекту Resurgam. Ми ж зупинимося на іншій новині. Як пишуть деякі ЗМІ, влада Ірану обмежила по країні доступ в інтернет. Ситуацію рятують лише термінали Starlink. Але іранський режим, схоже, навчився блокувати і їх. Причому у масштабах всієї країни. Це і проаналізуємо. Отже, якщо вірити виданню The Economist, такого масштабного блокування інтернету в Ірані ще не було. Рівень інтернет-зв'язку впав до 1% від звичайних показників і обійти введені обмеження дуже складно. Щоб обмежити своє населення від зовнішнього світу, іранська влада використовує різні засоби. Один із них — втручання в роботу протоколу BGP, тобто маніпуляції з маршрутизацією трафіку. Також аналізуються окремі пакети даних і вибірково блокуються VPN-з'єднання. При цьому цікаво, що в країні все ще доступні місцеві ресурси, що знаходяться під повним контролем влади. Зокрема, в Ірані навіть зараз спокійно працюють власні пошукові системи, навігаційні сервіси і навіть локальний Netflix. Проте місцеві жителі не можуть повноцінно спілкуватися між собою. Крім того, вони мають труднощі з тим, щоб передавати новини про те, що відбувається в Ірані за межі країни. Тому використання терміналів Starlink — зараз один із небагатьох способів для мешканців Ірану зв'язатися із зовнішнім світом. При цьому точно невідомо скільки всього цих терміналів зараз в країні. ЗМІ оцінюють їхню кількість приблизно в 50 тисяч. За іншими даними, вже на початок 2025 року в країні було понад 100 тисяч терміналів. Але для 90-мільйонного Ірану це все одно дуже мало. До речі, офіційно Starlink в Ірані заборонений. Він потрапляє до країни нелегально. Найчастіше на невеликих човнах з ОАЕ або через кордон із Іракським Курдистаном. Справа в тому, що влада країни офіційно прирівнює володіння терміналом Starlink до шпигунства на користь Ізраїлю. Порушників карають позбавленням волі терміном до 10 років. Але деяких іранців це не зупиняє. І в такій ситуації у режиму не залишилося вибору, окрім як навчитися блокувати термінали. Насправді це давно робиться російською армією на фронті в Україні. Але там невелика територія, яка точно не зрівняється з величезною країною. То як вони це роблять? За даними деяких експертів, використовуються військові глушилки, схожі на ті, що РФ застосовує в Україні. Ці мобільні системи створюють потужні радіоперешкоди на частотах, які використовує Starlink для зв'язку із супутниками. Крім того, іранці глушать GPS-сигнали, без яких термінали не можуть визначити свою позицію та з'єднатися із супутниками на низькій орбіті Землі. За інформацією західних ЗМІ, Іран взагалі використовує російські системи електронної війни Krasukha-4 та Murmansk-BN, які Москва поставила Тегерану у 2025 році. В результаті, в деяких регіонах країни не працює від 30 до 80 відсотків терміналів. #Інше | The Voicer | Підтримати

Правий Трамп та соціаліст мер Нью-Йорка Мамдані стали «друзями по листуванню» Axios повідомляють, що Президент США Дональд Трамп і новообраний мер Нью-Йорка Зохран Мамдані, який представляє ліві соціалістичні погляди, останніми тижнями активно обмінюються текстовими повідомленнями. Це стало несподіванкою, адже ще зовсім недавно вони публічно жорстко сварилися. Трамп називав Мамдані «комуністом» і лякав жителів Нью-Йорка, що місто буде зруйноване, якщо того оберуть. У відповідь Мамдані відкрито називав Трампа «фашистом». Однак у листопаді після виборів Мамдані приїхав до Білого дому, і їхня зустріч в Овальному кабінеті пройшла напрочуд тепло. Вони навіть обмінялися номерами телефонів — і після цього почали переписуватися. Про що саме вони пишуть один одному, офіційно не розкривається. Але для мера Нью-Йорка підтримка добрих стосунків із президентом має практичний сенс: Трамп не раз погрожував заблокувати федеральні кошти для міста або навіть ввести туди Національну гвардію. Для Трампа ж вигідно демонструвати дружні стосунки з популярним мером мегаполіса, особливо на тлі проблем із підтримкою серед міських виборців. Втім, останнім часом між ними знову з’явилися тріщини. Мамдані зателефонував Трампу, щоб висловити своє обурення через удари США по Венесуелі та затримання Ніколаса Мадуро. Трамп публічно заявив, що був здивований такою швидкою критикою і що вважав їхні стосунки кращими. Сам Мамдані пояснив, що вони з президентом «завжди чесно говорять одне одному, навіть коли не згодні». Ця історія показує, що за гучними публічними образами в американській політиці можуть ховатися зовсім інші — кулуарні й часто несподівані — стосунки. The Voicer | Підтримати

Росія обходить санкції, щоб Індія й надалі купувала її нафту У статті The Guardian йдеться, що Росія вже почала перебудовувати ланцюги постачання, аби зберегти великі обсяги експорту дешевої нафти до Індії попри нові санкції США. Після початку війни проти України Індія стала другим у світі покупцем російської сирої нафти, яка продається зі значними знижками. Відносини між США та Індією різко погіршилися: Дональд Трамп намагається змусити Делі припинити закупівлі, звинувачуючи його у фінансуванні війни Кремля. У серпні США запровадили 25% мита на індійський імпорт, а згодом пригрозили тарифами до 500% та виходом із низки спільних ініціатив. Нові санкції з кінця листопада спрямовані проти компаній і НПЗ, які купують нафту у «Роснефти» та «Лукойлу». Це призвело до падіння імпорту з 1,7 млн барелів на день до 1,2 млн у грудні. Проте чотири з семи найбільших індійських нафтопереробних заводів і надалі працюють переважно на російській сировині. Експерти зазначають, що з’явилися нові російські експортери, які виступають «прокладками» між великими компаніями та покупцями, адже санкції формально не діють, якщо постачальник не є «Роснефтью» чи «Лукойлом». Очікується, що за кілька місяців більшість потоків буде переорієнтована через такі структури. Російська нафта нині на $9–10 за барель дешевша за близькосхідну, що дає Індії потенційну економію до $4 млрд на рік. Аналітики прогнозують, що імпорт швидко повернеться до попередніх рівнів, бо знижки надто привабливі, щоб від них відмовитися. The Voicer | Підтримати

Франція блокує витрату €90 млрд на закупівлю зброї у США для України У статті Politico йдеться про серйозний конфлікт усередині ЄС щодо того, як Україна зможе витрачати новий кредитний пакет у €90 млрд, погоджений у грудні. Франція наполягає, щоб кошти переважно або виключно йшли на закупівлю озброєння в європейських виробників. Париж вважає, що це допоможе зміцнити оборонну промисловість ЄС і зменшити залежність від США, навіть якщо це означатиме, що Київ не отримає частину потрібної зброї негайно. Німеччина та Нідерланди, а також більшість інших країн, виступають проти такого підходу. Вони вимагають, щоб Україна мала свободу купувати озброєння і в США, оскільки багато критично важливих систем — зокрема ППО, перехоплювачі, боєприпаси для F-16 та засоби далекого ураження — Європа або не виробляє взагалі, або не може виготовити швидко. У листі уряду Нідерландів зазначено, що щонайменше €15 млрд слід одразу зарезервувати на закупівлю неєвропейської зброї. Берлін прямо заявив, що обмеження на постачальників із третіх країн створять надмірні ризики для обороноздатності України. За даними дипломатів, лише Греція і Кіпр підтримують жорстку французьку позицію. Решта країн вважають, що головна мета пакету — не підтримка бізнесу в ЄС, а максимальне посилення України у війні проти Росії. Додатково Німеччина пропонує надавати преференції тим компаніям, які представляють країни — найбільші донори Україні, що може дати перевагу німецьким виробникам. The Voicer | Підтримати

Китай тисне на Європу, вимагаючи не пускати тайванських політиків У статті The Guardian йдеться, що китайські дипломати в листопаді–грудні почали масово звертатися до європейських урядів і посольств із «юридичними порадами», вимагаючи заборонити в’їзд тайванським політикам. Пекін попереджає, що допуск таких осіб нібито перетинає «червону лінію» та шкодить відносинам з Китаєм. Китайська сторона посилається на Шенгенський кодекс про кордони, де зазначено, що іноземцям може бути відмовлено у в’їзді, якщо вони становлять загрозу міжнародним відносинам держав-членів. Логіка Пекіна полягає в тому, що присутність тайванських посадовців у Європі нібито шкодить відносинам із КНР. У деяких випадках також згадувалася Віденська конвенція або навіть пропозиція наслідувати ООН і не допускати тайванців до урядових будівель. У нотах Китаю прямо вимагається не визнавати «так звані дипломатичні паспорти» Тайваню та заборонити в’їзд його президенту, віцепрезиденту, міністрам і колишнім очільникам держави. Як приклад «порушень» наводяться візити тайванських діячів до Бельгії, Чехії, Польщі, Німеччини, Литви та інших країн. Норвегія і Фінляндія підтвердили, що отримали такі звернення, але зазначили, що візові правила визначаються органами Шенгену. Британський уряд заявив, що рішення про в’їзд ухвалюються виключно за національним законодавством. У Тайбеї назвали дії Китаю втручанням у справи інших держав і наголосили, що саме тиск Пекіна та погрози силою є реальною загрозою міжнародним відносинам. Дипломати в ЄС вважають китайські аргументи юридично слабкими, але відзначають, що попередження особливо лякають менші держави, залежні від китайських інвестицій. The Voicer | Підтримати

Президентка Молдови заявила, що проголосувала б за об’єднання з Румунією Politico повідомляють, що президентка Молдови Мая Санду сказала, що особисто підтримала б возз’єднання з Румунією, якби таке питання було винесене на референдум. За її словами, її країні дедалі важче зберігати суверенітет і демократію в умовах тиску з боку Росії. Молдова з населенням близько 2,4 мільйона людей в останні роки стала мішенню російської гібридної війни — зокрема кампаній дезінформації та втручання у вибори.

«Якби був референдум, я проголосувала б за об’єднання з Румунією»,

— сказала Санду в інтерв’ю британському подкасту. Вона додала, що для такої невеликої країни, як Молдова, стає дедалі складніше виживати як демократичній і суверенній державі та протистояти Росії. Молдова входила до складу Румунії з 1918 до 1940 року, доки не була анексована Радянським Союзом. Після розпаду СРСР у 1991 році країна проголосила незалежність. У 2024 році в Молдові відбувся референдум щодо вступу до Євросоюзу. Лише незначна більшість — 50,4 відсотка — підтримала євроінтеграцію, причому голосування супроводжувалося активним російським втручанням. Паралельно Мая Санду була переобрана президенткою, набравши близько 55 відсотків голосів і перемігши проросійського кандидата. Попри власну підтримку ідеї возз’єднання, Санду підкреслила, що нині більшість громадян Молдови не поділяють такої позиції. За опитуваннями, близько двох третин молдован виступають проти об’єднання з Румунією, тоді як у самій Румунії підтримка цього кроку традиційно значно вища. Натомість президентка назвала вступ до Європейського Союзу більш реалістичною метою для Молдови, на яку країна офіційно подала заявку у 2022 році. The Voicer | Підтримати

Непередбачуваний Трамп зважує прохання іранців про допомогу та заклики до стриманості У статті The Guardian йдеться про те, що Дональд Трамп опинився під сильним тиском іранської опозиції, яка закликає його негайно втрутитися, аби врятувати протестувальників, що зазнають жорстоких розгонів з боку силовиків. Водночас сам президент отримує суперечливі поради: різке втручання США може не лише не допомогти, а й зміцнити позиції режиму, який подає протести як «змову Заходу та Ізраїлю». Трамп публічно погрожував «вдарити по Ірану», якщо силовики продовжать убивства, однак експерти зазначають, що його команда не має готового плану дій. Значного перекидання американських військ поки не відбувається, а такі союзники США, як Катар, закликають до стриманості. Міністр закордонних справ Марко Рубіо обговорював ситуацію з прем’єром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу. Військова операція у Тегерані надзвичайно ризикована: у місті мешкає близько 12 мільйонів людей, і точкові удари з повітря можуть призвести до масових жертв серед цивільних, як це вже було під час ударів у червні, коли загинула понад тисяча людей. Керівництво Корпусу вартових ісламської революції та верховний лідер Хаменеї різко посилили охорону, тож «обезголовлення» режиму виглядає малоймовірним. Опозиційні діячі з Ірану звернулися до Вашингтона з відкритим листом, назвавши масштаби репресій «злочином проти людяності» й попередивши, що протестувальники можуть витримати ще лише кілька днів. Водночас аналітики з Ізраїлю та Британії застерігають: обмежене втручання США може, навпаки, згуртувати іранські еліти навколо режиму та придушити внутрішні тріщини. На цьому тлі іранська влада намагається переконати суспільство, що саме вона рятує країну від «хаосу, нав’язаного ззовні». The Voicer | Підтримати

Західний синдром спотвореної свідомості: чому частина лівих підтримує диктатури У статті The Telegraph різко критикується реакція частини західних ультралівих на можливе падіння теократичного режиму в Ірані, яку названо проявом справжнього безумства. Зазначається, що ще можна було б пояснити протести проти дій Дональда Трампа у Венесуелі чи навіть симпатії до ХАМАС наївністю або дезінформацією. Але підтримка іранського режиму в момент, коли самі іранці намагаються повалити одну з найбільш репресивних та кривавих диктатур світу, виходить за межі будь-якої логіки. Наводиться приклад з Кельна, де жінка кричала «Свободу Палестині» на іранців, які протестували проти вбивств демонстрантів у себе на батьківщині. Її обурювали ізраїльські прапори, якими махали іранські євреї. Цей епізод ілюструє, наскільки радикальна ненависть до Заходу та Ізраїлю затьмарює здатність співчувати реальним жертвам тиранії. У тексті це явище названо «західним синдромом спотвореної свідомості» — переконанням, що будь-хто, хто виступає проти Заходу, автоматично заслуговує на підтримку, навіть якщо йдеться про режим, який у 2025 році стратив понад півтори тисячі власних громадян, перетворює жінок на людей другого сорту, карає гомосексуальність смертю та спонсорує міжнародний тероризм. Окремо критикується західні медіа за слабке висвітлення подій в Ірані, адже падіння цього режиму могло б стати подією світового масштабу. Якщо єдина причина виступати проти іранської революції полягає в тому, що її «хоче Захід», то, підсумовується, цей синдром набагато небезпечніший, ніж здається. The Voicer | Підтримати

Південна Корея просить Китай стати посередником у переговорах з КНДР Associated Press повідомляють, що президент Південної Кореї Лі Чже Мьон заявив, що звернувся до голови КНР Сі Цзіньпіна з проханням допомогти як посередник у врегулюванні північнокорейської ядерної кризи та зниженні напруження між двома Кореями. Про це він повідомив журналістам під час візиту до Китаю, зазначивши, що під час зустрічі в Пекіні Сі відповів, що в питаннях Північної Кореї необхідно проявляти терпіння. За словами Лі, всі канали зв’язку з Пхеньяном наразі повністю заблоковані, тому Сеул не має можливості навіть розпочати прямий діалог. Він наголосив, що Китай як головний торговельний партнер і ключовий дипломатичний союзник КНДР має унікальний вплив на північнокорейське керівництво, і тому може відіграти вирішальну роль у відновленні переговорів. Південна Корея та США вже багато років просять Пекін активніше тиснути на КНДР, однак Китай зазвичай закликає сторони до стриманості й блокує посилення санкцій, навіть після заборонених випробувань ракет і ядерної зброї. З моменту приходу до влади влітку минулого року ліберальний уряд Лі намагається відновити діалог із Пхеньяном, але Північна Корея ігнорує ці ініціативи. Сестра Кім Чен Ина, Кім Йо Чжон, уже заявляла, що довіра Сеула до США робить нинішню політику нічим не кращою за попередню. Лі також повідомив, що пропонує поступову модель денуклеаризації: спершу замороження ядерної й ракетної програм КНДР в обмін на поетапні вигоди. Водночас експерти побоюються, що такий підхід може дозволити Північній Кореї зберегти основну частину свого ядерного потенціалу. The Voicer | Підтримати

Лідера британських ультраправих звинуватили у «повторенні кремлівських тез» через заяви про британські війська в Україні The Guardian повідомляють, що Найджела Фараджа, лідера британської партії Reform UK, різко розкритикували після того, як він заявив, що проголосує проти будь-яких планів уряду Великої Британії щодо відправки військ в Україну. У вівторок Британія та Франція повідомили, що готові направити війська до України після укладення мирної угоди. Однак Фарадж сказав, що не підтримає жодне рішення про розміщення британських солдатів на українській території. Міністр кабінету міністрів Пат Макфадден заявив, що така позиція ставить під сумнів прихильність Фараджа до національної безпеки Великої Британії, і прямо звинуватив його у відтворенні прокремлівської риторики.

«Ця гарантія потрібна не лише Україні, а всій Європі. Це в інтересах самої Британії. Саме тому мене тривожить, коли такі політики, як пан Фарадж, фактично повторюють лінію Кремля»,

— сказав Макфадден. Фараджа також розкритикували за те, що він проігнорував сесію запитань до прем’єра в парламенті, натомість виступив у радіоефірі, де заявив, що Британія не має ані достатньо військ, ані техніки для такої місії. Він додав, що підтримав би операцію лише за умови участі «8–12 країн», інакше Британія та Франція залишаться «сам на сам» з Росією на невизначений термін. Його слова пролунали після саміту «коаліції охочих» — групи країн, які підтримують Україну. Прем’єр Кір Стармер та президент Франції Емманюель Макрон підписали в Парижі декларацію з Володимиром Зеленським і заявили про готовність відправити миротворчі сили. Стармер пообіцяв, що перед цим відбудуться дебати і голосування в парламенті. Фарадж — один із найвідоміших британських популістів і багаторічний симпатик ідей «не дратувати Росію». Раніше він відкрито захоплювався Путіним і звинувачував Захід у «провокуванні» війни. Тепер його партію активно атакують через проросійські заяви — особливо після того, як колишнього лідера Reform у Вельсі посадили за лобіювання інтересів РФ за хабарі. Тому в Британії слова Фараджа сприймають не як «обережність», а як небезпечну підігравання Кремлю The Voicer | Підтримати

Колишня радниця Трампа повідомляє, що Росія пропонувала обмін «Венесуела за Україну» Згідно з інформацією Associated Press, Фіона Гілл, яка у 2019 році була старшою радницею президента Дональда Трампа з питань Росії та Європи, заявила, що російські чиновники тоді неодноразово натякали на можливість «дивної угоди»: Кремль готовий згорнути підтримку режиму Ніколаса Мадуро у Венесуелі, якщо Сполучені Штати дозволять Росії діяти без обмежень в Україні. За словами Гілл, ця ідея активно просувалася через російські медіа з апеляціями до Доктрини Монро — принципу XIX століття, за яким США претендували на особливу роль у Західній півкулі, а Європі пропонувалося не втручатися в американські справи. Москва фактично намагалася представити це як обмін сферами впливу. Хоча формальної пропозиції не було, тодішній посол Росії в США Анатолій Антонов неодноразово натякав, що Росія готова «дати США вільні руки» у Венесуелі, якщо Вашингтон визнає аналогічне право Кремля в Європі. У відповідь Гілл, за дорученням Трампа, у квітні 2019 року заявила в Москві, що Україна і Венесуела не можуть бути предметом жодного обміну. Тоді США разом із союзниками підтримували венесуельського опозиційного лідера Хуана Гуайдо. Однак через сім років ситуація докорінно змінилася: після захоплення Мадуро Сполучені Штати фактично заявили, що керуватимуть політикою щодо Венесуели. На думку Гілл, Кремль буде у захваті від ідеї, що великі держави можуть просто ділити світ на зони впливу, адже це закріплює принцип «сила визначає право». Вона застерегла, що дії США у Венесуелі серйозно підривають моральні позиції Заходу в засудженні російської агресії проти України. The Voicer | Підтримати

Трамп попередив республіканців: поразка на проміжних виборах означатиме імпічмент Reuters повідомляють, що президент США Дональд Трамп заявив республіканським законодавцям, що поразка партії на виборах до Конгресу у 2026 році неминуче призведе до його третього імпічменту. Під час виступу на партійному ретриті у Вашингтоні він сказав, що демократи «обов’язково знайдуть привід», аби знову розпочати процедуру усунення його з посади, якщо повернуть контроль над Конгресом. Напередодні листопадових виборів Трамп закликав союзників припинити внутрішні чвари та активніше продавати виборцям його позиції щодо питань гендерної політики, охорони здоров’я та «чесності виборів». Він також визнав, що зазвичай чинні президенти втрачають місця у Палаті представників під час проміжних виборів, і зізнався, що не розуміє «психологію виборців». Водночас Трамп майже не торкався теми вартості життя та інфляції, пояснюючи економічні проблеми спадщиною демократів і пропонуючи робити акцент на зростанні фондового ринку. Президент виступав у Центрі Кеннеді, який після чистки ради директорів та звільнення демократів було перейменовано з додаванням його імені. У промові тривалістю понад 80 хвилин він згадав і події 6 січня 2021 року, але побіжно, тоді як демократи саме відзначали річницю штурму Капітолію. Трамп уже двічі проходив процедуру імпічменту в перший термін і був виправданий Сенатом. Деякі демократи вже підготували нові статті звинувачення, тоді як республіканці контролюють Палату представників із мінімальною перевагою в п’ять голосів. Президент активно розширює виконавчі повноваження, що викликає занепокоєння навіть серед частини його однопартійців. The Voicer | Підтримати

Просимо підтримати збір для оборонців Сумського напрямку. На зібрані кошти плануємо замовити 2 детектори дронів Чуйка та акамуляторну пилу та болгарку. Дякуємо кожній людині яка долучиться до збору. Разом до перемоги . Суми не здамо. Слава Україні🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Банка👇👇👇 https://send.monobank.ua/jar/2gNaqvVezB 💳👇👇👇 4874 1000 2074 2964

Іран пропонує громадянам по… $7 на місяць, щоб зменшити хвилю протестів New York Times повідомляють, що на тлі масових протестів, спричинених глибокою економічною кризою, уряд Ірану оголосив про запровадження щомісячних виплат населенню в еквіваленті приблизно 7 доларів США. За словами речниці уряду Фатеме Мохаджерані, мета програми — зберегти купівельну спроможність домогосподарств, стримати інфляцію та гарантувати продовольчу безпеку. Втім, критики зазначають, що ця сума є мізерною на тлі реальних витрат: мінімальні потреби іранців перевищують 200 доларів на місяць. У грудні по всій країні спалахнули протести торговців, студентів та робітників: закривалися ринки, відбувалися демонстрації в університетах. За рік національна валюта втратила понад половину вартості, а інфляція у грудні перевищила 42 відсотки. Протести охопили 22 з 31 провінції й часто супроводжуються гаслами не лише економічного, а й політичного характеру — із закликами до відставки керівництва країни. Уряд вирішив спрямувати близько $10 млрд, які раніше йшли на субсидування імпорту, на прямі виплати громадянам у формі кредитів на купівлю окремих товарів. Сума становитиме один мільйон томанів на місяць і, за підрахунками, дозволить придбати близько 100 яєць або кілька кілограмів м’яса чи рису. Допомогу отримають близько 80 млн осіб. Аналітики наголошують, що виплати трохи полегшать життя найбідніших, але не змінять загального відчуття безнадії. Коріння кризи — у санкціях, економічній неефективності та корупції, і без нової ядерної угоди та глибоких реформ ситуація навряд чи стабілізується. The Voicer | Підтримати

Франція стала на бік Росії у питанні захоплення Мадуро США The Telegraph повідомляють, що Франція несподівано підтримала Росію під час екстреного засідання Ради Безпеки ООН, засудивши операцію адміністрації Дональда Трампа із затримання Ніколаса Мадуро у Венесуелі. Хоча президент Еммануель Макрон спершу публічно привітав дії США, заявивши, що венесуельці можуть “лише радіти”, вже за кілька днів Париж відмовився від цієї позиції. У новій заяві Макрон підкреслив, що він “не підтримував і не схвалював” американську військову операцію. Заступник постійного представника Франції при ООН Жай Дхармадакарі наголосив, що захоплення Мадуро суперечить принципам мирного врегулювання суперечок та незастосування сили. За його словами, будь-які порушення міжнародного права з боку постійних членів Ради Безпеки підривають самі основи міжнародного порядку. Росія і Китай закликали Радбез об’єднатися проти повернення США до “ери беззаконня”. Російський посол Василь Небензя заявив, що Сполучені Штати не можуть вважати себе “вищим суддею”, який має право вторгатися до будь-якої країни та самостійно визначати винних і виконувати покарання. Американський представник в ООН Майк Волц захистив операцію як “точкову правоохоронну дію”, а генсек ООН Антоніу Гутерріш застеріг, що вона може створити небезпечний прецедент для міжнародних відносин. The Voicer | Підтримати

Десять осіб засуджено за цькування першої леді Франції Бріжит Макрон CNN повідомляють, що паризький суд визнав винними десятьох людей у кіберпереслідуванні першої леді Франції Бріжит Макрон за поширення неправдивих тверджень про те, що вона є трансгендерною жінкою і нібито народилася чоловіком. Упродовж багатьох років Бріжит та її чоловік, президент Франції Еммануель Макрон, були мішенню подібних чуток, зокрема вигадок про те, що вона нібито народилася під ім’ям Жан-Мішель Троньє — ім’ям її старшого брата. Також предметом нападок часто ставала різниця у віці між подружжям, яка становить 24 роки. Вісім чоловіків і дві жінки були визнані винними у зловмисних висловлюваннях про стать і сексуальність Бріжит Макрон, аж до порівнянь їхнього шлюбу з «педофілією». Суд призначив різні покарання: один підсудний отримав шість місяців ув’язнення без умовного терміну, інші — умовні вироки до восьми місяців. Також були накладені штрафи, обов’язкові курси з протидії онлайн-цькуванню, а п’ятьом засудженим заборонили користуватися тією соцмережею, де вони поширювали образи. Рішення суду стало перемогою для родини Макронів на тлі їхнього окремого позову у США проти правої блогерки Кендес Оуенс, яка також повторювала подібні твердження. Деякі з обвинувачених намагалися захищатися, називаючи свої дописи «сатирою», але суд відхилив ці аргументи. Сама Бріжит Макрон заявила, що бореться з кібербулінгом не лише заради себе, а й щоб подати приклад підліткам, які стикаються з онлайн-насильством, наголосивши, що подібні нападки ігнорують навіть базові факти, зокрема офіційні документи про народження. The Voicer | Підтримати

Трамп знову націлився на Гренландію Згідно The Telegraph, Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати «потребують Гренландії», фактично відродивши ідею анексії данської автономії всього через кілька днів після рейду, внаслідок якого було захоплено президента Венесуели Ніколаса Мадуро.

«Нам абсолютно точно потрібна Гренландія, — сказав Трамп. — Вона оточена російськими й китайськими кораблями. Нам це потрібно для оборони».

За його словами, рішення щодо майбутнього острова ухвалюватимуть посадовці його адміністрації. Прем’єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен у неділю різко відповів Вашингтону, назвавши заяви «неповагою» і підкресливши, що територія «не продається». Його заява пролунала після того, як Кеті Міллер — дружина заступника керівника апарату Білого дому Стівена Міллера — опублікувала в соцмережах карту Гренландії, зафарбовану під американський прапор із підписом «SOON». Погрози на адресу Гренландії з’явилися на тлі зростаючих побоювань, що після Венесуели Трамп може санкціонувати нові силові дії в Західній півкулі — регіоні, який він вважає «сферою впливу» США. Аналітики, щоправда, вважають реальне вторгнення малоймовірним, адже Гренландія входить до НАТО разом зі Сполученими Штатами. Втім, сама риторика вже викликає тривогу в європейських столицях. Заяви Трампа щодо Гренландії й Венесуели вже засудили Китай, Росія та Північна Корея, тоді як частина європейських столиць висловила стриману підтримку діям США. The Voicer | Підтримати

Перемога США у Венесуелі може зіграти на руку Китаю Bloomberg вважають, що смілива операція із захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро стала яскравою демонстрацією можливостей. Вона підтвердила реальність «доктрини Трампа» як продовження доктрини Монро і нагадала про його схильність застосовувати силу нетрадиційно та раптово. Трамп, без сумніву, усунув небезпечного автократа і завдав удару, що має значення у глобальному суперництві. Але цей рейд у Каракасі піднімає складніші питання — про майбутнє Венесуели, боротьбу за вплив у Західній півкулі та правила поведінки у дедалі більш хаотичному світі. Успіх операції для США засвідчив ефективність американських спецслужб у пошуку «важких цілей» і здатність армії діяти точно та швидко. Це також стало політичним трофеєм Трампа у його кампанії з відновлення американського домінування в Америці. За рік при владі він уже вдався до тиску на Панаму, підтримки дружніх режимів в Аргентині та Сальвадорі, нарощування примусу щодо Мадуро й ударів по підозрюваних наркоструктурах. Доля Мадуро, який, імовірно, проведе роки у в’язниці США, стала сигналом для всіх лідерів регіону, що фліртують з Пекіном чи Москвою. Саме так Трамп пояснював значення цієї акції після її завершення. Рейд продемонстрував і «фірмовий стиль війни» Трампа — максимальна секретність, дезінформація та ефект несподіванки. Як і перед ударами по ядерній інфраструктурі Ірану, Білий дім поширював сигнали про можливі переговори чи блокаду, щоб притлумити пильність супротивника. Такий підхід дозволяє президентові починати і завершувати конфлікти на власних умовах. Реакція автократичних союзників Каракаса виявила межі їхньої солідарності. Росія і Китай обурюються порушенням суверенітету Венесуели, але реально нічого не здатні протиставити американській силі в Західній півкулі — так само, як не змогли врятувати Іран від ударів Ізраїлю і США. Попри тактичний успіх, попереду — серйозні невизначеності. Захоплення Мадуро означає зміну лідера, але не обов’язково зміну режиму: у владі залишаються його жорсткі соратники. Трамп обіцяє «керувати країною», щоб забезпечити демократичний перехід, але чи матиме президент, який не любить «націєбудівництва», терпіння для довгого і болісного процесу відновлення після десятиліть чавізму — відкрите питання. Не завершено й боротьбу великих держав за регіон. Китай роками інвестував у порти, інфраструктуру, космічні та безпекові проєкти в Латинській Америці. Пекін уже заявляє, що глобальний баланс сил змінюється на його користь. Навіть якщо тепер країни регіону обережніше ставитимуться до надання Китаю доступу до стратегічних об’єктів, він і далі вибудовуватиме економічні та політичні зв’язки для довгострокової переваги. Нарешті, створений Трампом прецедент може бути використаний іншими. Адміністрація обґрунтовує операцію тим, що Мадуро перебував під американським обвинуваченням, посилаючись на вторгнення у Панаму 1989 року. Але якщо Пекін уважно спостерігає, то, можливо, саме тому, що блокади і «обезголовлення» режимів одного дня можуть бути застосовані — вже не проти Каракаса, а проти Тайваню. The Voicer | Підтримати