Аманентність
Open in Telegram
Аманентність - антонім іманентності, присутності, прояву, себто відсутність, зменшення прояву через розкриття внутрішніх властивостей.
Show more377
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
-330 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
December '24
December '24
+2
in 3 channels
November '24
+3
in 0 channels
Get PRO
October '24
+5
in 5 channels
Get PRO
September '24
+2
in 1 channels
Get PRO
August '24
+3
in 0 channels
Get PRO
July '24
+8
in 3 channels
Get PRO
June '24
+3
in 0 channels
Get PRO
May '24
+19
in 7 channels
Get PRO
April '24
+15
in 6 channels
Get PRO
March '24
+3
in 3 channels
Get PRO
February '24
+100
in 6 channels
Get PRO
January '24
+8
in 6 channels
Get PRO
December '23
+6
in 1 channels
Get PRO
November '23
+5
in 0 channels
Get PRO
October '23
+360
in 5 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 17 December | 0 | |||
| 16 December | 0 | |||
| 15 December | 0 | |||
| 14 December | 0 | |||
| 13 December | +1 | |||
| 12 December | 0 | |||
| 11 December | 0 | |||
| 10 December | 0 | |||
| 09 December | 0 | |||
| 08 December | 0 | |||
| 07 December | 0 | |||
| 06 December | 0 | |||
| 05 December | 0 | |||
| 04 December | 0 | |||
| 03 December | +1 | |||
| 02 December | 0 | |||
| 01 December | 0 |
Channel Posts
| 2 | Вайби пісні хейтспіча для трійки: мене булили в школі, я пішов з пту через булінг тому що я схожий на полупокєра, але тепер я тусуюсь з сильними старшаками, які можуть когось побити для мене, тому реально сила - єдиний аргумент... коли б'ють не мене | 163 |
| 3 | Війна осяює навіть середню поезію | 160 |
| 4 | По мейнстрімній agenda війна африканського корпусу проти українців дозволяє нам казати нворд в публічному просторі? | 246 |
| 5 | Там ще єменці доєдналися до глобальної утилізації блатних і ніщих. Здавалося, чому ми не створюємо щось аналогічного, по принципу не шкода, - де штурмові бригаді угорців, циган і євр..? | 224 |
| 6 | Можна написати, ще одне маленьке повідомлення, де ви очами пробіжите по найбільшій трагедії нації(якщо пробіжите), але замість цього, пропоную вам погрузитися в одне з перших досліджень Голодомору в Україні, на замовлення інституту вивчення Голодомору, щоб пройти якийсь... хоча б якийсь емоційний шлях цієї трагедії історії, що вартувала багато українських життів... І можливо щось сказати самим собі: ніколи знову! або Програш росії закінчиться тим самим! | 207 |
| 7 | Енн_Еплбом_Червоний_голод.fb2 | 192 |
| 8 |  No text... | 244 |
| 9 | 2_5336907378254174263.fb2 | 1 |
| 10 | Енн Епплбом. Червоний голод в Україні | 176 |
| 11 |  Внутрішні переживання поета, що відчуває гіркоту неспівмірності з своїм часом, місцем і обставинами передав у своєму вірші «Заспів» Агатангел Кримський. Нею відкривається збірка «Пальмове гілля» 1901 року.
«Поезіє! Супутнице моя!
Ти — теплий, животворний промінь сонця,
Ти — тихий місяць, що в тюрмі сія
З закуреного, темного віконця.
Як попадався я в буденний бруд,
Робила ти одно з великих чуд:
Ховала все під фантастичним флером,
Як під сріблястим, місячним етером.
В важкі хвилини скорби та недуг
Я тихо йшов, куди гляділи очі,
І слухав, як шумить діброва-луг,
А синє море піною клекоче.
Дивився я на низку диких гір,
Що їх боки обріс кудлатий бір;
На скелях, зверху, тріпотіли хмари… —
Ах, душу переймали ніжні чари!
Було і так: на провеснї колись
Я опинивсь на вільнім, чистім полі.
А там солодкі пахощі лились
Із бальзамистих пупяхів тополі.
На сонці плюскавсь польовий потік… —
Я до травиці плачучи приник,
Ридав од радощів, од аромата…
А хтось ізрік: „Дивись на психопата“.
Ви, люди, знов казали: „психопат“,
Коли мені пахучу, любу казку
Шептали вітри, квіти й тихий сад,
І туркотіли горлинки про ласку, —
Коли під гарну музику та спів
Я в чарівній задумі каменів
І раптом, не прощавшись із гостями,
Тїкав до моря граться камінцями.
«Причинний!», говорили ви й тоді,
Коли я в грошах не знавав принади
І, через сни таємні, золоті,
Я рвався геть од теплої посади.
Я був для вас причинний і тоді,
Коли, чийсь образ носячи в груді,
В нім бачив тільки те, що поетичне,
І одкидав усе, що прозаїчне.
Для мене голос серця — все святе,
А вам за психопатію здається…
Не стану ж думать, я́к ви назвете
Мої пісні, що виплили із серця!
Коли в поета щиро ллється спів,
Так що́ йому ваш сміх або ваш гнів?!
Не божевілля в тім! не неморальність!
Що з серця йде, то правда й ідеальність».
Якоюсь мірою, військове мистецтво теж перебуває над прірвою цього ж явища: солдат пише про побачене, однак у мережі найчастіше розійдеться те, що вдало розходилося у мережі і без війни. Знайомі сотням тисяч реалії і становища висловлені військовим поетом все ж лишаються криком юності, який перебуває сам на сам із нерозумінням суспільства, його надмірною побутовістю, захопленістю собою і одноденним циклом життя.
«Божевільний!» - один із вироків, який може бути кинутий услід військовому поету байдужим сучасником. Та мистецтво, що все більше схоже для його авторів на хворобу, якої неможливо позбутися, і є справжнім нервом часу в якому ми живемо. | 175 |
| 12 | Я лежала на землі
і була жива.
Дивилася на небо,
з нього долу опускався
густий сніг.
Очі мої були розплющені
і не закривалися навіть тоді,
коли колючі сніжинки падали
мені на рогівки.
Не так це вже й страшно,
не так вже і боляче.
Мені якось робили корекцію лазером -
тоді було дійсно страшно,
дійсно боляче,
тоді я ще хотіла жити.
Я лежала на землі
і була жива.
Спочатку сніг танув,
торкаючися мого тіла.
Тіла,
у якого нормальна людська температура -
це тридцять шість і шість градусів за Цельсієм.
Але моє людське тіло
вже не хотіло бути людським,
моє людське тіло хотіло бути небесним.
Відповідно ж до правил переходу
з людського в небесне
сніжинки, які спускаються долу
не можна нищити.
Не можна спрямовувати своє тепло на холод сніжинок.
Вони мають жити.
Я лежала на землі
і була жива.
Моє людське тіло якийсь час
опиралося правилам переходу.
Але недовго.
Надто воно хотіло стати небесним.
І тоді градуси мого тіла перестали перечити снігу.
Тіло повністю підкорилося правилам переходу з земного в небесне.
Сніг опускався з неба і більше не танув.
Очі мої були розплющені,
але цього не було видно.
Нічого не було видно,
лише сніг опускався долу з неба.
Я лежала на землі
і була нежива. | 160 |
| 13 | Мер, якого заслуговує Одеса, але який їй не потрібен | 173 |
| 14 | Мер, який потрібен Оттаві, але яка його не заслуговує | 147 |
| 15 | Акціонизм - в першу чергу, виклик для себе, розпорошування власного кордону, виведення межі сорому, розмова з собою про моральне і соціальне. Для прикладу, групи феміністок, що оголюються, де тільки можуть, або починають випорожнюватися в соціально-неприпустимих місцях.
В цьому плані, можна згадати сумнозвісного Візиря, який скоріше випробовував межі цензури, яка звісно має бути під час війни, але ось тут, де ступив Візирь в інформаційному полі - починається цензура. Мене трохи смішили люди, які говорили, що якщо Олександр - український акціонизм, то сумно за український акціонизм, такі люди скоріше за все ніколи в житті не бачили жодної художньої акції в принципі.
За межами художніх акції починаються акції політичні, межа де люди зазвичай стають серйозними, але є і виключення - згадати Дарта Вейдера, що балотувався в мери, або канадського блогера, який балотувався також в мери Оттави, розповідаючи, що потрібно відділити стіною Оттаву від Канади і зробити французькою республікою.
Акції Ольги Дубрівук скоріше направлені на соціальну пам'ять. Зрозуміло, найважливіше - що сама Ольга пам'ятає і є носієм цієї "народної" пам'яті. Народ говорить лише через свій нобілітет, так було завжди, і народні пісні ніколи не писалися народом (ото дива) й ніхто нічого не пам'ятає окрім пари людей, які нагадують в нагідний момент, кожен в своїй сфері.
Зрозуміло, що є ще політичні акції прямої дії - але це вже більше за межами художнього... чи прям на межі. Євген Карась допомогає церкві перейти від УПЦ, з іншого боку облити попа - дія не має користі, але є виявленням політичної позиції і нагадуванням, але з фізичними порушеннями чужих кордонів.
Чи припустимо в межах художньої акції насилля, навіть в такій формі? Я сперечався про це з одним музикантом, але для себе точної відповіді дати не можу. Не хочеться вдаватися до Ековського тлумачення будь-якої ініціативи, як насилля та фашизму.
Кожна художня акція - про межу, межу внутрішнього етичного, межу цензури, або, як в випадку Ольги, межу людської пам'яті. | 153 |
| 16 |  +1Вірші Миколи Леоновича, зниклого безвісти весною 2023-го, дуже важко шукаються в інтернетах(
Але сьогодні на акції "Порожні стільці" один з його віршів ось так красиво, попри дощ і попри все, звучав на Софіївський площі😍
15 листопада - День ув'язненого письменника
*мене так нафоткали, що себе теж покажу, ехех | 163 |
| 17 |  Біля вогнища
Як жити і куди би нам податись
Після Війни, після Війни?
Про це балакали ми часто,
Але пригадую з тієї я весни
Лише один квітневий вечір, запах диму
Від вогнища й розмову нашу дивну.
Я мовив так: «Будиночок в горах.
Північний Вельс, кімната, повна книг,
Картин і міді, зручне крісло - з тих,
Де просидиш хоч цілий день, немов монах,
Садок із квітами і сніжно-білі стіни.
Там я писатиму і житиму спокійно».
А Віллі мовив: «Ні, це не для мене:
Старенька Англія - паскудний був би дім.
Мене вже нудить від англійців клятих,
Лишився б тут, як був би молодим.
Та ваблять краю іншого принади,
Візьму дружину й переїду до Канади».
«Поїдеш з нами, Маку, старина?»,
Та мовив Мак: «Ні, я на острови!
Там тепло й зелено, десь у південнім морі,
Не треба гнути спину, так, як ви -
На півночі, де лише хижа й дрова,
Мені би пальми, пляж - і все чудово!»
Ось так у мріях ми побудували
Для Віллі - міцну хижу серед лісу,
Для Мака - тихе бунгало на пляжі,
І кожен з нас повірив, що це дійсність;
Але війна пройшлась по них, немов катком.
Чи встоїть мій будинок із садком?
— Роберт Ґрейвс
Зі збірки «Втрачене покоління». | 223 |
| 18 | https://youtu.be/q3gaG6gBRHI?si=l4iYvwzEeMQ7OlQl | 182 |
| 19 | Присвята одному моєму навічно молодому товаришу
Посміхнись безвусий тріарій
Дай руку їй під зелений вінець
Пішов до аїду ще один бієць
Потухли очі під завалами рясних сузір'
І майже жіночий голос видав останній хрип
Байдуже дитяче обличчя
Погляд, що втратив цноту смерті
Молодість зійшла холодом
Радість зійшла хохотом
Розкритої пащі нових сенсів
Запоріжжя посміхнулося | 215 |
| 20 |  No text... | 220 |
