Перехресні стежки

Pop-up «Їжа Лесі Українки» від «Інші», «Інші. Бар» та «Vidro» — смачні вихідні у Львові в компанії легендарної українки Леся Українка була феміністкою, подорожувальницею, поеткою, письменницею та жінкою, котра дуже любила життя. А ще вона любила цікаві страви. Улюблені наїдки Лесі Українки — ожинове морозиво, сало й устриці. З усіх кулінарних рецептів передавався з покоління в покоління й «Лизаветин» борщ, секрет якого полягав у прикисленні його яблуком-антонівкою. Відтак три дні — 31 травня, 1 та 2 червня у кафе «Інші» готуватимуть 3 страви, а в барі «Інші» — 2 коктейлі. Усе за вподобаннями Лесі. ❗️А ще на честь співпраці Vidro.ua та «Інші», бренд дарує знижку 20% за промокодом «Інші» на всі свої товари з Лесею. Знижка діятиме довше за pop-up — до 09.06. ✨Українське кафе «Інші», Львів, Соборна площа, 2А ✨Бар-ферма «Інші», Львів, вул. Федорова, 12 ✨Vidro, Львів, вул. Братів Рогатинців, 24

🖼👀 Коли клієнт каже «Все подобається, але я ще подумаю». Просто хотів вам показати цю шикарну картину. 👨‍🎨🎨 Модест Сосенко «Продавчиня поморанч», 1902

📔😍 Щойно був на презентації книжки «Хеві метал» від Фоззі у франківській книгарні-кав’ярні Старого лева. Як каже автор, всі його книжки задумувалися, як серіали, але продюсери серіалів завжди хочуть щось своє, тому книжку написати легше. Ідея цього роману народилася колись на музичному фестивалі у Олешках, коли Фоззі пішов послухати, як виступали учасники талант-шоу. Він раптом зрозумів, що життя учасника талант-шоу — це готова драма, готовий блюз («мається на увазі хороший хлопець у поганій ситуації, з репом — навпаки, не переплутайте»). В результаті, три типажі зліпилися в один образ і вийшла

книжка про залежність — наркотик, яким є шоу-бізнес і музика, бо це також різні речі. Детективна складова з шоубізним внутряком також є. Але якщо ви не цікавитесь темою, роман буде заважким.

✍️ А ще, у книзі багато ситуацій та фразочок з життя справжніх артистів, і навіть є привіт Жадану — циганський співак Василь Жадан, який є реальною людиною (і здавалося б, до чого тут знову Усик?) 😁 ✨ Фоззі розповів купу цікавезних історій з життя, а закінчив закликом: «Якщо побачите десь книжку Vivat – купіть краще її, а не мою, це зараз важливо».

Закони «біосу» однакові для всіх: народження, страждання, смерть. Що лишиться по мені: попіл слів моїх, що лишиться по нас: з кісток трава зросте. Лисиці, леви, ластівки і люди, зеленої зорі черва і листя матерії законам піддані незмінним, як небо понад нами синє і сріблисте! Я розумію вас, звірята і рослини, я чую, як шумлять комети і зростають трави. Антонич теж звіря сумне і кучеряве. ✍️📚 Богдан-Ігор Антонич «До істот з зеленої зорі», 1935 Чудернацько-філософський Антонич часом рятує, коли немає наснаги та натхнення. Поет народився у селі Новоселиця: це частина Лемківщини, яка нині належить Польщі. Освіту розпочав у польській гімназії, де також вчили й української мови. Але вже з юнацьких років він був львівським резидентом. Нижче поясню, чому це розписую. 👩‍🎨🎨 Збіґнєв Пронашко «Кульбабка», 1909 Польський художник Пронашко — навпаки, народився у селі Деребчин на Вінничині, закінчив Вінницьке реальне училище. Художню освіту розпочав у Київському художньому училищі, але з 1906 року вже був учнем Краківської академії мистецтв. У час навчання і написав цю картину, а згодом став одним зі стовпів польського авангардизму. Такі перехресні стежки.

😆😆

📘🔥 А це у нас спільночит, давно не було! І книжка така, як я люблю: жорсткий сучукрліт з серії "Альтернатива" від Видавництва Жупанського. Зі мною читають: Як сказав Гаролд Блум Dolliteraturne Хроніки Амбер Читай, krw, книжки Меланчине життя і книжки Книжковий дворф In book we trust Читання затягує, за один-два вечора проживається динамічний сюжет з відлунням поточних подій та мотивами альтернативної реальності. Я її, власне ,вже прочитав, тож відгук буде скоро! 📖 Книжка на сайті відивництва тут👉https://publisher.in.ua/product/krah-blakytnoyi-imperiyi/

📚❤️‍🩹 Щойно у франківському магазині Vivat на Труша: Інтеліґентна пара років 50 заходить до магазину і підходить до прилавку:

Співчуваємо, ми самі з Харкова, тож знаємо що це таке. Прийшли підтримати і сказати, як цінуємо вашу роботу.

А я, до речі, працювала у "Факторі" ще у 2001 році, коли видавництва ще не було — додає пані. — Діти у нас вже дорослі, а собі книжок зараз оберемо.

Накупили книжок, наговорили купу добрих слів і пішли.❤️ 💪 Підтримати видавництво Vivat можна також тут👉 https://vivat.com.ua/blog/udar-po-drukarni-faktor-druk-yak-dopomohty/#gs.9x6zd9

Київ, як то кажуть, славиться чи хоч був славився гарними жінками, тож він узявся перебирати досить байдужим поглядом жіночі постаті та обличчя перед собою. Так, так, жінки були тут загалом приємніші, ніж у Харкові, і не так великою наявністю вродливих, як меншим відсотком бридких. Вони були свіжі і вдягались виборніше, хоч засобів до цього мали видимо менше. Мимоволі Городовський пригадав несмак строїв столичного жіноцтва у фойє «Березоля», але зразу й покинув ці по-рівнення: з’явився трамвай. ✍️📚 Валер’ян Підмогильний «Повість без назви», 1934 Звісно, зрозуміло, наскільки несучасно зараз читається цей уривок, але я вирішив вам його показати. Мені здається, що він цікавий і яскраво демонструє творчу манеру Підмогильного: він вкладає у голови персонажів гострі, неотесані думки, і від цього вони є живими, при всій своїй різкості і неправильності. Сподіваюся, нікого це не образить, тим паче, що це не просто пласке порівняння, а і образ закоханості юного героя-харків’янина у незнайомку-киянку, яку він екстраполює на всіх киянок. 👩‍🎨🎨 Сергій Шишко «На Хрещатику», 1957 Ця картина з першого погляду здається звичайним нарисом для туристів з Андріївського узвозу. Можливо, так і є, але написав її Сергій Шишко, великий майстер і співець Києва, тож варто придивитися уважніше.

🍲👚 Звана вечеря «Білим по білому» з полтавськими стравами та показом особливих вишитих суконь. Шеф-кухар Євген Клопотенко разом із дизайнеркою Оксаною Полонець збирають звану вечерю під назвою «Білим по білому». Подія присвячена річниці подання до нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО технології вишивки білими нитками по білій тканині, що родом з Решетилівки на Полтавщині. Шеф-кухар підготує особливе меню з полтавським смаком у білому стилі, а вечеря буде супроводжуватися показом вишитих суконь від Оксани Полонець. Поєднання їжі, культури та моди в одному місці. Коли: 30 травня 19:00 Де: в закладі «Полтава» (вул. Князів Острозьких, 2) Ціна: 1750 грн (частину коштів з продажу квитків буде передано на підтримку ЗСУ) Квитки тут 👉 https://www.100rokiv.com.ua/whats-on/event

«Всесвіт – надзвичайно велике місце. У ньому вистачає простору, щоб вмістити силу-силенну людей, які будуть праві і однаково не доходитимуть згоди одні з одним». Курт Воннеґут «Сирени Титана», 1959 🙄 15 років тому я читав цю книжку і нічого не зрозумів. З тих пір, був впевнений, що фантастика і сатира – це не для мене, не тягну. Маючи максимально багато негативних упереджень, я тепер перечитав цю книжку, тому що спільнота обрала її на клуб і на мою скромну думку, це геніально. 📚На книжковому клубі книжка сподобалась не всім, але вона дуже багаторівнева і кожен читає там своє: хтось сюжет, хтось алюзії на класику, хтось філігранний сарказм, хтось метафоризм та гуманістичні ідеї, а хтось і недостатньо розкриту роль жінки. І все це – правда. Там є це і набагато більше. Там стільки всього, що на обговоренні всі можуть бути праві і однаково не доходитимуть згоди. ✨ Це ні на що не схоже, це нетипово для будь-якого жанру, і я щиро раджу спробувати. Вам може не сподобатись! Але я #раджу_почитати P.S. А у коментарях можна порадити мені щось з подібної фантастики — поменше наукових подробиць і побільше близького землянам підтексту.