Нове вино🍷

Не казати про Бога "Він", а казати Богу "Ти".

Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. Пс.50:9

Уже навіть не знаю - чи то голова болить від безсоння, чи то безсоння від того, що болить голова... Змусила себе прогулятись вечірнім містом без телефону і почитати книгу. Скажу наперед - ідея про книгу була невдала, бо ситуацію це тільки посилило. Вирішила ще трішки пройтися. Неподалік центру сидів безхатченко. Напевно вперше в житті я чула, щоб хтось таким радісним голосом просив милостині. Здається, що у нього радості і щастя було більше, ніж у тих, хто проходив повз. На благо, у мене з собою було трішки грошей. - Ой дяяяяякую! А я тут давно уже, але ненадовго. У мене рак легенів і я скоро помру (тут почав показувати якийсь папірець). Лікуватись немає за що, та й живу на вулиці. Сплю на ось тій лавочці. Проте нічого, тримаюсь. Це було сказано так бадьоро і щиро, ніби він розповідав найрадіснішу подію свого життя. Я була трохи розгубленою. - Ви щось їли сьогодні? - Так, зранку снідав, не буду обманювати. Але якщо можете, візьміть водички і булочку. Більше нічого не треба, мені складно їсти через хворобу. Пішла в найближчий магазин. Я ні про що не думала, бо коли думаєш, то голова болить ще дужче. Повернувшись до свого уже знайомого бездомного, я мовчки віддала йому пакетик. "Я завтра попрошу у Бога для тебе благословіння! Я кожного ранку хожу на службу сюди, - показав на собор навпроти через дорогу, - Будь щаслива! Дякую тобі!" Я не знала, що сказати людині, яка з щирою радістю чекає смерті. Для мене секрет - як будучи в такій ситуації не впасти у відчай? Проте тепер я знаю, скільки коштує Боже благословіння. Це пляшка води і булочка з вишнею. #архів

Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже! Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої. І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою. Пс 70:16-18 🥹🥹🥹

Відносно нещодавно мене «осінило», чому мені в дитинстві подобалось балакати з протестантами. Так-так, саме з тими, які ходять від хати до хати по двоє — в костюмах, з краватками і Біблією в руках. Зазвичай, коли господарі їх бачать, або закривають двері, навіть не відкривши, або одразу заявляють, що вони ультра-мега православні 99lvl і все знають, а якщо раптом не знають — то спитають у храмі в неділю. Взагалі, логіка чудова: вони погані, бо читають і тлумачать «по-своєму» (тобто неправильно, звісно ж), а я — ні-ні, ще не так зрозумію, то краще взагалі не читатиму. І все: вони — сектанти, а ми — правильні. По-правді, мені з ними було цікаво. Чи то азарт, чи то ще щось… Але отой вираз їхніх облич, коли підліток люб'язно відчиняє двері і каже: «Проходьте, сідайте, ви тут надовго» — був безцінним. І тільки зараз розумію, звідки та цікавість. Це були, мабуть, єдині люди, з ким можна було поговорити про Святе Письмо. Так, можливо, іноді дивним чином — але хоть щось. Бо в нас, у православних, якось не заведено читати Біблію. Акафісти — так, канони — звісно, якісь книжки сумнівної якості — дайте три, а от Святе Письмо… У нас навіть між друзями-(недо)теологами жарт ходить: — Ти що, Біблію читаєш? Протестант, чи що? Євангеліє ще більш-менш знаємо, з посланнями — уже біда, а про Старий Заповіт краще просто сумно промовчати. То що я взагалі хочу сказати? Хочу, щоб кожен чесно відповів собі на кілька простих питань: — Скільки часу я вважаю себе православним? — Скільки часу я регулярно в храмі? — І чи знаю я при цьому Святе Письмо? Можливо, нам є чому повчитися?

В безодні гріховній валяєшся?

Ірмос 5-ї пісні, глас 2: Хода‌тай Бо‌гу и челове‌ком был еси‌, Христе‌ Бо‌же: / Тобо‌ю бо, Влады‌ко, к Светонача‌льнику, Отцу‌ Твоему‌, / от но‌щи неве‌дения / приведе‌ние и‌мамы. Не знаю, як ви, але я в дитинстві це розуміла так: 👻

Тільки уяви: ти під Моїм наглядом 24/7, і ти все ще переживаєш? - каже Бог. Той, Хто тримає Всесвіт, тримає і твоє життя. Якщо Бог не відвертається ні на мить, навіщо тобі турбуватися? «Спокійно лягаю і сплю, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити у безпеці». Пс 4:9 «Око Господнє — на тих, хто боїться Його, на тих, що надіються на милість Його». Пс 33:18.

Ми: *називаємо цей піст Петровим або Петрівкою*. Ап.Павло: ну ок😐.

Страшність гріха в тому, що він закриває моє серце для Бога Любові. Не Бог перестає любити мене, коли я грішу, а я сам відвертаюся і більше не приймаю Його любові.

Всім тим, хто каже, що ЦСМ не має таких слів: ви просто погано шукаєте неуважно слухаєте... 🙈🙈🙈

Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру: суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно. Притч 30:7-9

Сам факт того, що моя душа попри все шукає Бога - це уже доказ, що Він є. Головне, щоб пошук не став самоціллю. Бо, все ж таки, віра в Бога і віра в існування Бога - речі різні.

Святий Ісаак Сирін казав: 'Краще повільно йти в смиренні, ніж швидко — у гордині'. А равлик — смиренний. Йде. Мовчить. І не нарікає 🐌📿

Happy birthday, Церква Христова!🥳🎂

Мем🫡

"Поржу Ти со гласом хваления, Господи..." #хорове

Цікава знахідка

30 років єпископства митрополита Макарія. Кенія.

Во двою сущеществу возлетівшого Жизнодавця Христа на небеса...

З 8-ї пісні канону Зі святом!