2 044
Subscribers
No data24 hours
-27 days
-1930 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
October '25
October '25
+1
in 0 channels
September '25
+5
in 0 channels
Get PRO
August '25
+2
in 0 channels
Get PRO
July '25
+7
in 0 channels
Get PRO
June '25
+9
in 2 channels
Get PRO
May '25
+25
in 1 channels
Get PRO
April '25
+3
in 0 channels
Get PRO
March '25
+3
in 0 channels
Get PRO
February '25
+4
in 0 channels
Get PRO
January '25
+7
in 2 channels
Get PRO
December '24
+14
in 0 channels
Get PRO
November '24
+3
in 0 channels
Get PRO
October '24
+8
in 0 channels
Get PRO
September '24
+11
in 0 channels
Get PRO
August '24
+13
in 0 channels
Get PRO
July '24
+14
in 0 channels
Get PRO
June '24
+17
in 3 channels
Get PRO
May '24
+55
in 3 channels
Get PRO
April '24
+37
in 2 channels
Get PRO
March '24
+50
in 2 channels
Get PRO
February '24
+115
in 3 channels
Get PRO
January '24
+100
in 2 channels
Get PRO
December '23
+118
in 1 channels
Get PRO
November '23
+261
in 5 channels
Get PRO
October '23
+105
in 4 channels
Get PRO
September '23
+618
in 0 channels
Get PRO
August '23
+176
in 0 channels
Get PRO
July '23
+1 527
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 12 October | 0 | |||
| 11 October | 0 | |||
| 10 October | 0 | |||
| 09 October | +1 | |||
| 08 October | 0 | |||
| 07 October | 0 | |||
| 06 October | 0 | |||
| 05 October | 0 | |||
| 04 October | 0 | |||
| 03 October | 0 | |||
| 02 October | 0 | |||
| 01 October | 0 |
Channel Posts
Історія, яка сколихнула британських читачів.
Мемуари The Salt Path стали справжнім бестселером у Британії: зворушлива розповідь про подружжя, яке втратило дім, дізналося про невиліковну хворобу чоловіка — і вирушило у піший похід уздовж південно-західного узбережжя Англії.
Книга отримала численні нагороди, а нещодавно з’явилася і її екранізація. Авторка Рейнор Вінн готує до випуску нову книгу цього року.
Але розслідування The Observer виявило чимало невідповідностей у «реальних» подіях, описаних у мемуарах — від діагнозу до деталей біографії самої авторки. Ім’я, діагноз, обставини — усе викликає сумніви. Деякі читачі вже прямо називають Рейнор шахрайкою.
Цікаво, як це розслідування вплине на подальший успіх авторки та публікацію її нової книги. Слідкую за розвитком подій, бо ситуація стає дедалі інтригуючішою.
Посилання на розслідування The Observer: The real Salt Path: how a blockbuster book and film were ...
| 2 |  Three Days in June
Anne Tyler
⭐️⭐️⭐️
Дочитала вчора — а вже сьогодні не можу згадати ім’я головної героїні. І, здається, цим усе сказано.
Книга розповідає про жінку, яка переживає шквал емоцій і спогадів напередодні весілля своєї доньки. Це стандартна історія про шлюб, про те, як і чому він розпадається, і про те, як минуле здатне повторюватися у житті наступного покоління. Основна ідея книги прощення і як іноді важко пробачити себе.
З плюсів — книга написана легко, читається швидко і приємно.
З мінусів — історія абсолютно мене не зачепила. Головна героїня здалась прісною й не надто симпатичною. Усе читалося, як сценарій типового голлівудського фільму початку 2000-х — передбачувано, з ванільною кінцівкою.
Думаю, що через пару тижнів і сюжет не згадаю, тож особливо рекомендувати вам цю книгу не буду. | 637 |
| 3 |  Колись по пʼятницях були вечори в барі, тепер — шурхіт сторінок у парку.
Дочитую Three Days in June (Anne Tyler) перед завтрашнім обговоренням у книжковому клубі. | 678 |
| 4 |  Подруга надіслала відео й каже: це ти і твої книжкові смаки. Guilty as charged!😂 | 989 |
| 5 |  Atmosphere: A Love Story, Taylor Jenkins Reid
⭐️⭐️⭐️⭐️
Тверда четвірка цій романтичній історії від Тейлор Дженкінс Рід. Саме таку книгу я маю на увазі, коли кажу: «хочеться чогось легкого, щоб історія летіла, але з емоційними американськими гірками».
Події розгортаються влітку 1980 року, на тлі програми космічних шатлів. Головна героїня — Джоан Гудвін, професорка астрофізики, яка отримує шанс стати однією з перших жінок-астронавток.
Тейлор Дженкінс Рід залишилася вірною своєму стилю: персонажі живі, складні, психологічно достовірні. Джоан — не просто «жінка в космосі», вона — жінка, яка вчиться бути собою у світі, що не завжди був готовий її прийняти. Її стосунки з племінницею, нові зв'язки у середовищі NASA, відчуття приналежності й пошук власного голосу — усе це додає історії глибини. Особливо цікавою є лінія «обраної родини» — людей, які стають рідними не через кров, а через прийняття.
Окремо варто відзначити технічну сторону роману: авторка добре попрацювала з матеріалом, створивши переконливий, реалістичний образ підготовки астронавтів.
Це роман про мрію, про жіночу присутність у світах, куди жінок не пускали. Про любов, яка приходить несподівано, і про те, що ми можемо бути сильними й водночас вразливими.
Ця книга спонукає підняти голову до неба, пригадати, чого ми колись хотіли, і повірити, що надія — це не слабкість, а рушійна сила. Рід вкотре нагадує: кожен заслуговує на любов, навіть якщо довелося здобути її всупереч усьому. | 852 |
| 6 |  +5Ще не встигла показати всі книгарні, які відвідала в Португалії. Ось, наприклад, одна з них — розташована в містечку Обідуш, в приміщенні старої церкви. Дуже сподобалось, як простір поділили на два рівні — це створює відчуття затишку, без порожнечі, і додає особливої атмосфери.
📍 Livraria de São Tiago | Óbidos | 1 061 |
| 7 |  Короткий відгук на "Залізне полумʼя", бо після майже 700 сторінок у мене вже немає сил на довгий.
Друга книга залишила по собі змішані враження.
Почнемо з того, що, як на мене, вона занадто розтягнута. Виявилось, що Яррос спочатку задумувала зробити з цієї історії дві книги, але редактор наполіг на одному томі. І це справді відчувається: перша частина (а всередині книга умовно поділена на дві частини, навіщо — загадка) була настільки млявою, що я почала пропускати абзаци та ловити себе на позіханні.
Це романтичне фентезі, яке забуло про романтику. Стосунки між головними героями практично не розвивалися до самісінького кінця: або сварки про одне і те саме, або 🍆 — і нічого між цим.
Емоційного зв’язку з персонажами взагалі не виникло і мені було просто байдуже, що з ними відбувається.
Кінець першої частини і останні ~100 сторінок були хорошими. Але все інше — це боротьба з текстом.
Третю книгу читати я точно не планую, але тепер мені потрібен хтось, хто проспойлерить мені все, що там станеться — просто щоб перевірити, чи мої здогадки збіглися з реальністю 😂 | 814 |
| 8 |  +1Вчора у Британії вийшла друком нова книга українсько-канадської письменниці Марії Реви — Endling.
Дізналася про неї випадково: побачила серед анонсів, і одразу впало в око — події відбуваються в Україні, тож замовила і собі.
Хочу відзначити, що на обкладинці — хвалебні відгуки від переможця цьогорічної Пулітцерівської премії Персіваля Еверетта та однієї з моїх улюблених авторок Енн Патчетт.
Україна, 2022 рік. Єва — вчена, яка досліджує ліси, безуспішно намагаючись розводити рідкісних равликів. Родичі тиснуть, що вже час заводити власну сім’ю. Але вони не знають, що чоловіки в житті Єви є — вона зустрічається з іноземцями, які приїздять в Україну на "романтичні тури". Але робить вона це заради фінансування своїх досліджень.
Настя й Соломія — сестри, які теж втягнуті в індустрію шлюбних знайомств. Вони грають ролі "нареченої" та "перекладачки", насправді ж шукають зниклу матір — активістку, яка боролася з цим самим бізнесом.
Так починається шалена подорож країною на межі війни: троє розлючених жінок, вантажівка викрадених наречених і равлик Лефті.
Опис інтригує, тож планую читати найближчим часом. | 960 |
| 9 |  Вікторія Амеліна посмертно удостоєна престижної британської Премії Орвелла за політичну літературу — за книгу «Дивлячись на жінок, дивлячись на війну». Це надзвичайне визнання і ще одне свідчення сили українського голосу у світовій літературі.
Добре, що світ чує українських авторів. Але боляче, що чує часто після того, як їхні голоси обриває війна. | 1 753 |
| 10 |  На середині Залізного полум’я, і чим далі, тим більше відчуваю: якби деякі сцени й діалоги вирізали, книга б нічого не втратила. Такий об’єм — це вже не фентезі, а фітнес для рук 😅 | 1 006 |
| 11 |  Єдине, що поки що справді бісить у «Залізному полум’ї» — це не сюжет, а те, що вже на 30-й сторінці книга почала буквально розвалюватися 😤
Сторінки відпадають, а попереду ще понад 700... 🫠 | 1 017 |
| 12 |  Подивіться, яку неймовірну красу дівчина випалила на зрізі «Володаря перснів». Справжня майстерність! 😍 | 926 |
| 13 |  Я не планувала читати продовження Четвертого крила. Але всі книжки, які я взяла з собою до Португалії, виявились зовсім не «пляжного» формату. У результаті — три хвилини до посадки, паніка в аеропорту, і я хапаю Iron Flame😂 | 895 |
| 14 |  Поліція пам’яті, Йоко Оґава
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
“One morning you’ll simply wake up and it will be over, before you’ve even realised. Lying still, eyes closed, ears pricked, trying to sense the flow of the morning air, you’ll feel that something has changed from the night before, and you’ll know that you’ve lost something, that something has been disappeared from the island.”
Хоча роман був написаний ще в 1994 році, до англомовного читача він дістався лише в 2019-му. Під час читання я не раз згадувала «Я, та хто ніколи не знала чоловіків» Жаклін Гарпман — схожі відчуття ізоляції, відчуження і розпачу.
На безіменному острові поступово зникають речі — не просто фізично, а з пам’яті мешканців. Коли зникає троянда чи пташка, люди не просто перестають її бачити — вони забувають, що вона взагалі колись існувала. Примусове забуття контролює поліція пам’яті. Проте є ті, хто не можуть забути і це дуже небезпечно.
Читання цього роману змусило мене замислитися над тим, наскільки речі довкола формують нашу ідентичність. Що ми втрачаємо, коли зникає не об’єкт, а пам’ять про нього? Адже троянда — це не просто квітка. Для когось це запах маминих парфумів чи спогад про перше побачення. Пам’ять пов’язує нас із світом і коли ми її втрачаємо — чи залишаємось ми самими собою?
Книга не дає відповідей — лише запитання. Чому зникають саме ці речі? Хто цим керує? Ми, як і герої, змушені просто приймати реальність такою, як вона є — без пояснень і логіки. Так само як і в романі Гарпман.
Йоко Оґава зізнавалася, що надихалася щоденником Анни Франк: «Вона постійно була в моїх думках, поки я писала цей роман…» І це відчувається — тонка, болісна інтимність, беззахисність перед владою, невимовна туга.
Це одна з тих книжок, після яких ти залишаєшся з думкою: «Вона щось зі мною зробила. Але я ще не до кінця розумію — що саме.»
"What can the people on this island create?" I went on. "A few kinds of vegetables, cars that constantly break down, heavy, bulky stoves, some half-starved stock animals, oily cosmetics, babies, the occasional simple play, books no one reads ... Poor, unreliable things that will never make up for those that are disappearing and the energy that goes along with them."
P.S. Дякую одному з підписників за рекомендацію цієї книги. | 750 |
| 15 |  16 червня у Дубліні відзначають Bloomsday — день, присвячений роману «Улісс» Джеймса Джойса. Саме цього дня у 1904 році розгортаються події твору, а також відбулося перше побачення Джойса з Норою Барнакл — майбутньою дружиною і його головним джерелом натхнення.
Щороку шанувальники проходять маршрутом Леопольда Блума, відвідують ключові локації з книги — Martello Tower, Sweny’s Pharmacy, Davy Byrne’s Pub, — декламують уривки з роману та навіть снідають, як Блум: смаженою ниркою з хлібом і гірчицею. | 838 |
| 16 |  «Привиди Дому на пагорбі», Ширлі Джексон
Роман короткий, близько 250 сторінок, але кожна з них щільно насичена напругою. Надприродного тут зовсім небагато, але тривога буквально тремтить між рядками, поступово накриваючи читача, як туман, який повільно, але невідворотно огортає все навколо.
У центрі оповіді — Елінор Венс, молода жінка, яка не знала любові, уваги чи справжньої прив’язаності. Коли вона приїздить до Дому на пагорбі у складі невеликої дослідницької групи, що шукає сліди надприродного, то намагається знайти там щось більше, ніж просто пригоди. Але поступово дім починає проникати в її свідомість, стирати межі між уявним і реальним. Її самотність стає ще глибшою серед людей.
Особливо вражає майстерність Ширлі Джексон у зображенні психології. Коли не просто читаєш про страх, а відчуваєш його. Тонко прописані характери — Елінор, Тео, Люка, доктора Монтеґю. Спочатку вони здаються союзниками, друзями, майже родиною. Але з часом новизна стирається, і на поверхню виходять тріщини. Роздратування, недовіра, ревнощі — усе це живить атмосферу зловісної тривоги.
Дім на пагорбі — це не просто будинок. Це живий організм, який не відпускає. І найбільший жах не в тому, що дім може бути проклятим, а в тому, що Елінор справді не має куди повертатись. Можливо, дім обрав її. А можливо, вона єдина, хто щиро захотів залишитися.
Фінал залишає гіркий післясмак і безліч запитань.
Це готичний роман, у якому насіння страху проростає не лише в темних коридорах старого маєтку, а й у свідомості головної героїні та читача.
Якщо шукаєте «страшилку» з примарами на кожній сторінці, то книга може не сподобатись. Але якщо вам цікаві історії про внутрішній світ персонажів, емоційну ізоляцію, тривожність і тонке божевілля, то ця книга точно для вас. | 877 |
| 17 |  +8Привіт із найстарішої книгарні у світі!
Приїхала в Лісабон побачитись із батьками й вирушила гуляти містом. Найстаріша діюча книгарня у світі — це Livraria Bertrand, розташована в Португалії. Заснована у 1732 році, вона безперервно працює вже понад 293 роки і внесена до Книги рекордів Гіннеса як найстаріша книгарня, що досі функціонує.
Книгарня дуже затишна, і якщо купити там книжку, можна попросити спеціальний штамп — підтвердження, що вона придбана саме в цьому історичному місці.
Я обрала Жузе Сарамаґу — по-перше, тому що він португалець, а по-друге, вже давно хотіла прочитати Сліпоту.
У книгарні також є власна кавʼярня-бар, де можна розслабитись з келихом вина після насиченого книжкового шопінгу😁 | 1 464 |
| 18 |  +9Побачила на каналі @cynical_publisher що видавництво Faber & Faber облаштувало у себе в офісі найменшу книгарню Лондона — і одразу побігла туди з подружкою. Дуже хотілося на власні очі побачити, що ж вони там організували.
Книги для цієї маленької книгарні добирає редакційна команда видавництва, і до деяких додають рукописні рекомендації — короткі записки про те, чому обрали саме цю книжку. Ще мені сподобалося, що до кожної книги можна обрати закладку та стікер, а все це красиво пакують у паперовий пакетик — дрібничка, але дуже приємно.
Я просто обожнюю офіс Faber & Faber — там завжди атмосфера творчості та книжкового натхнення. Вони часто проводять воркшопи та курси з письменництва. Минулого року я проходила в них тримісячний курс, і дуже сумую за тими вечорами, наповненими розмовами про літературу.
І, звісно, не пішла з порожніми руками. Придбала дві книги:
📖 The Book of the Most Precious Substance — Sara Gran
Мікс історії, містики, філософії, магії й еротики. Дуже інтригує!
📖 Kitchen — Banana Yoshimoto
Книга про матерів, любов, втрати і силу дому та кухні. Давно не читала японських авторів — треба виправляти. | 951 |
| 19 |  📚 Everything Is Tuberculosis — Джон Грін
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
«Туберкульоз став хворобою бідності — недугою, що йде слідом за несправедливістю й нерівністю, які ми самі й створили.»
Здивувалася, коли побачила ім’я Джона Гріна на обкладинці цієї книги. Адже він у мене асоціюється насамперед з «Провиною зірок» і «У пошуках Аляски». Спочатку подумала, що це — дослідження для нового художнього твору, яке просто вийшло з-під контролю. Але виявилось, що Грін не просто цікавиться туберкульозом — він активно бореться з його наслідками.
У 2024 році він разом зі спільнотою своїх фанів Nerdfighter здійснив справжній тиск на фармацевтичні компанії, аби ті знизили ціни на ліки від туберкульозу. Зокрема, завдяки кампанії Гріна компанія Johnson & Johnson погодилась не захищати вторинний патент на препарат бедаквілін у 134 країнах з низьким і середнім рівнем доходу, що дозволило випускати дешевші дженерики. Діагностична компанія Cepheid також знизила ціну на один із тест-картриджів після ще однієї хвилі онлайн-протестів. До того ж родина Гріна пожертвувала $4 мільйони на тестування та лікування туберкульозу на Філіппінах.
Для мене ця тема близька. Однією з причин нашого переїзду за кордон була саме медицина. Так, вона неідеальна, але доступ до високотехнологічного обладнання та дорогих ліків — це життєво важливо, особливо у випадку складних хвороб. Ця книга болісно нагадує, що в більшості країн світу такого доступу просто немає.
Я вже давно відчуваю огиду до фармацевтичних компаній, які наживаються на хворобах людей. У книзі Джон дуже чітко пояснює, як вони маніпулюють патентами й цінами, роблячи життєво необхідні препарати недоступними для тих, хто потребує їх найбільше. І це при тому, що туберкульоз виліковний — ми маємо всі необхідні засоби, але дозволяємо грошам диктувати, хто житиме, а хто помре.
Грін уміло переплітає наукові, історичні та культурні аспекти: від впливу туберкульозу на моду й літературу до соціально-економічних нерівностей, які підтримують епідемію. Він також згадує дивне романтизування цієї хвороби в минулому, коли її пов’язували з поетами, творчістю й «делікатною жіночністю».
Everything Is Tuberculosis — це не просто книга про медицину. Це потужне нагадування про людяність, байдужість системи і силу небайдужих. Навіть якщо вам здається, що туберкульоз — не ваша тема, раджу прочитати. Вона змінює оптику. | 651 |
| 20 |  Нарешті інстаграм не розчарував — замість чергового рецепта яєчні, підкинув інструкцію по самозахисту з… книгою😅
Добре, що в мене вона завжди під рукою. Залишилось тільки знайти добровольця для тренувань 😂 | 809 |
