Farfalle 🦋

#моятворчість

Починаю нову історію..🎀 #читати

Нарештііііі я зібрала повну трилогію "Каравал" 😍 Бо була 1 і 3, і ось тепер у мене з'явилася друга 🥰🥰

Вайбіііік🍁😍🥰

Осіння картина за номерами по Гаррі Поттера готовааа 🍁😍🥰

У мене більше 2000 тисяч віршів.. я тупо в шоці..

Мої слова не мають значення, Якщо тримаю їх в собі, Мої слова не мають мови, Бо залишились неживі. А голос мій - він ще в мені, Чи загубився? Я шукала так себе і не знайшла, Й у відлуннях втратила.. А чи жива моя душа, Чи вже навіки скам'яніла, Чи промінь той один покаже, Чи голос зник і я із ним? Це не слова про правду чи життя, Це - про серця, про серце, Те одне, що досі б'ється, Крізь ті тривоги й відчуття.. А серце б'ється, не згасає, То може ще живі мої слова, Якщо сам я дам їм силу, І запишу про це одна.. #вірш

Крайнім часом ловила себе на думці, що читання все більше перетворилося на якийсь обов'язок, на статистику і гарну цифру.. відчула, що намагаюся прочитати більше, і все менше відчуваю задоволення від читання.. на жаль, таке буває - і це нормально, не читати, коли немає бажання, чи сил чи просто не хочеться.. а хочеться робити щось інше..🥺 Хобі - це в першу чергу задоволення, а не довести комусь, що я можу.. навіть не читати днями НОРМАЛЬНО.. Розумію, це зараз.. читання має приносити задоволення і якщо не хочеться - краще не читати, щоб не відбивати бажання ще більше.. #думаю

Відгук на "Мій +1 вампір" Моя оцінка 7,5/10 ⭐️ Сюжет дуже простий, передбачуваний.. було мало прикольних комічних моментів, як у попередній книжці.. не зачепила, було нудно читати трохи.. Я очікувала більшого, загалом емоцій від книги не так багато.. легка - так, просто - так.. вампіри тут, як на мене, якісь кумедні вийшли 😁😁 Але загалом було приємно зустріти старих героїв. Перша частина "Мій сусід вампір" розповідає про одну пару, а тут - інша, але вони пересікаються🔥 Присутній троп - фейкові стосунки. Але..мені не вистачило сюжету.. #читати #відгук

І тут вже теж наступила осінь🍁📚

*** Я пам'ятала усе. Мої дні минали на лікарняному ліжку. Після нашої розмови Лейл не приходив. Мої думки щодня залишали на мені слід. Остання слова чоловіка крутилися в моїй голові, і я все ніяк не могла зрозуміти, що він хотів сказати. Лейл застерігав мене про мою силу, але я хотіла знати свою правду. Я заслуговувала на неї, проте і сама боялася, що вона може зламати мене… Іноді до мене приходив Рігс, але він не був налаштований на розмову про моє колишнє життя. Але для себе я вирішила почати з доступнішої істини, про те, що сталося між Лейлом та Кайреном. Це могло пояснити багато чого про Лейла, і я могла дізнатися більше про того, з ким пов'язана моя доля. Кайрен мав розказати мені про все. Я мала побачити його і вибачитися. Певно, він думає, що зі мною щось сталося, бо я не прийшла. І відчуття того, як сильно я його образила давило на мене. Я мала пояснити все, що відчуваю. Моє тіло зміцніло, тож це був знак - сьогодні я мала навідати Кайрена. Я не знала, де він є, але точно в підвалах – там я буду вперше. Не знаю, що сказати Кайрену, щоб бути обачною з його почуттями, а я знала, як сильно це його зламає.. Як зазвичай медсестра принесла тарілку супу. Вона не казала багато, тож я не знаю скільки ще мені тут лежати. Зі мною нічого серйозного, але це стрес та паніка, і лікарі мають наглядати за моїм сином. Мені не подобалося бути тут. Моторошні стіни, хоч і в палаці - проте лікарня є лікарнею. Я відчувала себе самотньою тут, і я знову зосталася на самоті зі своїми думками. Суп був смачний, проте з’їла я його не багато. Кайрен чекав на мене, я мала бути поруч із ним. Скинувши ковдру зі своїх стегон, я встала з ліжка. На мені була біла сорочка, яка додавала мені блідого хворобливо вигляду. В ній я вигадала геть беззахисною. #врятувати_світ #розділ_13

🥹🥹🥹

Подаруночок до переможниці вже їдее😇

#читати

Осіііінь🍁📚

#черпаю_натхнення

Вітаю з початком осені! 🍁 це пора тепла, затишку, дощу та книг📚 а також знань та успіхів! Школярам та студентам бажаю наснаги та витримки..🙏 А от я вже давно не вчуся, проте викладаю😁📝

* – Ліанель, як ти? - голос Мірелії звучав десь наді мною. Я не пам'ятала, що сталося зі мною, і чому відчуття, ніби моє тіло скутали мотузками, і чому очі стали такими важкими. Я відчувала дотик Мірелії на моїй руці, її дихання. Проте не бачила її. Я не могла розплющити очей – втома огорнула моє тіло, моє дихання. Я мала поглянути на неї, я мала торкнутися її, сказати, як сильно скучила. Але моїх сил забракло, і я залишилася лежати в пустоті, лиш її голос був для мене світлом. Дихання ставало уривчастим - моє тіло реагувало на небезпеку. Я хотіла згадати, що зі мною було, але відчуття були надійно заховані за пеленою. Скільки я вже тут лежу? Мірелія може мене врятувати? Я загинула? – Ліанель, - моє ім'я гірко злетіло з вуст чоловіка. Його голос був мені знайомий, але я не могла згадати, хто це і що означає для мене. Однак після його голосу моє серце шалено забилося. Мені складно було відчути імпульси - можливо, я раділа, а може - боялася того чоловіка. – Ліанель, люба, я хвилююся за тебе, - холодний дотик до моєї руки. – Я поруч. Мої очі нарешті послухалися мене і світло освітило мене. Я замружилася, і сяйво на давало мені як слід розгледіти, де я. Біля мене сидів чоловік. Він був гарний, вбраний у костюм, ніби зійшов з обкладинки журналу, чи втік з власного весілля. Весілля. Це моє весілля і мій наречений. Лейл. Спогади ножем пронизали мене, а відчуття, емоції, розчарування хвилею накрили мене. Я захлиналася, і знову хотіла лежати в тиші, в своїх думках, і з надією, що поруч зі мною Мірелія. Її не було тут, як і її голосу. Вона не знає, де я, і я що я роблю, не знає, чи жива. І я не знаю, чи досі б'ється її серце… Паніку охопила мене, повітря стало критично мало. Побачивши, як я хапаю ротом повітря, як риба, Лейл різко взяв мене за руку. Це було сильно, боляче. Його дотик був неприємний, і зовсім не схожий на чоловіка, який боявся за свою дружину. В моїх очах пробіг страх. Тільки зараз я розуміла, що накоїла. – Мені шкода, що так сталося, - Лейл відпустив мене, і відвернувся, ніби справді шкодував. Але про що саме від шкодував? Про викрадення Лейла, про правду, про весілля, чи про те, як стиснув мою руку. – Ти не готова до правди, бо навіть такі прості рішення сприймаються для тебе гостро, - його голос звучав віддалено, замислено. Він дивився кудись крізь стіну, був не тут. – Я сказав, що не скривджу тебе, тому правда поки буде належати мені. – Що між нами відбувається? - мій голос прозвучав так хрипко і зламано. – Чому я маю грати роль твоєї дружини, а ти - люблячого чоловіка, якщо це не так! Ти не відчуваєш до мене нічого! Скажи це, визнай! Ти просто бавишся мною, бо хочеш зробити боляче Кайрену! - все, що я думала, що зберігала в собі, виплеснулося хвилею. Кімната затремтіла, я відчула цю вібрацію, цей рух. Це рух від мого голосу… В очах Лейла я побачила страх. Він глянув на мене, піднявся з лікарняного ліжка і налякано підійшов до дверей. – Ти..ти боїшся мене? - майже самими губами прошепотіла я. – Тому що через мене моїм батькам довелося починати нове життя. Я можу все зруйнувати.. Це все що тоді сталося..? Мої пальці нервово стисли коврду, а в очах застигли сльози. Я вже знала, що він скаже, знала, що це назавжди переверне моє життя. – Ліанель.., - голос Лейла тремтів. Він притиснувся спиною до дверей, але більше не збирався іти. – Я не лиходій в твоїй історії, і я дуже хочу, щоб ти зрозуміла мене, але перш за все тобі варто зрозуміти і прийняти себе. Дуже важко мати таку велику силу, і не знати, хто в твоїй історії пише правила. Неможливо зробити добре всім і при цьому залишитися цілою. Неможливо знищити все, і не постраждати самій. #розділ_12 #врятувати_світ

☀️Книжкові підсумки літа ☀️ Всього книг - 8 📚 Червень🍒 "Мова Драконів" 🐉 Липень 🕶 "Божественні супротивники" 💜 "Жорстокі обітниці" 💌 "Місяцеве дитя" 🌚 Серпень 🍇 "Захопити тринадцятого" ❤️‍🩹 "Врятувати тринадцятого" 💔 "Дика Вайлдер" 🏜 "Лавандові цілунки" 🍃 #читати

Я відчувала кожен його подих, кожен стукіт його серця, кожну хвилю емоцій. Мені хотілося зрозуміти його – кожен рух, ніби руйнував невидиму стіну між нами і я більше не вважала його злодієм. Так, він зробив багато поганого - викрав мене, тримає Кайрена.. Від згадки про нього моє серце стислося, і я відступила від Лейла. Юнак різко схопив мене за руку, сильно налякавши. – Ти сильніше, ніж думаєш, - тільки і сказав він, змірявши вивчальним поглядом. Щоб це могло означати.. Лейл знав мене дитиною, тож цілком логічно, що він знає те, ким я можу бути… Він відпустив мене, залишивши стояти на п'єдесталі. Лейл підійшов до гостей – вони усміхалися, кидали квіти та плескали хлопця по плечу. Я нікого тут не знала - всі вони були для мене чужими незнайомцями. Не хотілося підходити. Не хотілося бути тут. Хотілося стерти все з пам'яті і втекти звідти. Я мимоволі торкнулася пальцями своїх губ - я мала б опиратися. Я мала би бути сильною… В той момент я не думала ні про що, лише про мить, і я думала вона справжня. Я хотіла забути її, хотіла забути дотик Лейла на своїх губах, його голос на моїй шиї. Зараз це здавалося нестерпним, і я відчувала, як блідну. Мої ноги важчають, а зала йде обертом. Лейл віддаляється, голоса, ніби зникають. Я перестаю відчувати… – Ліанель, - задиханий голос Лейла наді мною. Він поруч. Підхопив мене на руки, ніжно поцілувавши в маківку. Чи це була гра на публіку чи він справжні злякався за мене я не знала, але моє серце пропустило удар. Світ втратив барви і мене поглинула темрява. #врятувати_світ #розділ_12