Osypism

Ти летиш. Світ - пил. А попереду лиш шар води. На мосту, трохи вище, залишилися твої сліди. Я фільмую тебе. Страшно. Я не зміг би наважитись. Так хоробро, плечі ширше і назавжди полетіть, піти. Ти тремтиш, я відчуваю. Але як? В тебе є ще пів секунди, дай лиш знак. І я встигну пригнути услід, Забувши про слово "бувай". Поцілуй мене у щоки. Відчуй печаль на наших язиках. Тобі не байдуже на мене, так як байдуже на ці міста. Я грав на твоїх пальцях. Було байдуже, що пальці крижані. Не ховай від мене їх, я на холод йтиму у пітьмі. Ти дитиною тримала краплі поту на благому чолі. Був би поруч - теплий чай стояв би завжди на твоєму столі. Я від тебе дещо маю. І це варто ховати від всіх. Заберу його з собою і колись ляжу з ним під сніг. Ти не лишишся одна, Я давно розбив між нами стіну. Скоро ти торкнешся дна, А я слідом. Трохи довше тону. Вуста в вустах, Щезає страх. Вуста в вустах. Щезає страх.

🍃

Ти розчарував мене, хлопче. Ти підвів. Скільки раз я просив не показувати зубів? Скільки слів я просив не казати? Ти псував мені дату за датою. Все було до банального просто: Радій, коли дійсно радісно. Але видно не ті частоти В голові твоїй ловить радіо. Ти мовчав. Ти кричав. Ти злився. Ти нікчемно дивився в бездну. Без емоцій у сірих очах, У яких лиш хотілось щезнути. Ти один. Ти був і ти будеш. Як палата душевнохворого. З тобою одною людиною Бути морально дорого.

Шаріюсь. Шарами жару твої танці Проходять по моїм м'яким тканинам. Ти схожа на Каску З аніме про хлопця, якого озивали берсерком. Ти вродлива маленька людина, Спрагла молода дівчина. Смійся до мене своїми дрібними зубками, Своїми губами, тонкими і неширокими. Нехай пульсують твої груди, Нехай зриваються твої ноги. Зал тобою випадково просякнутий. Тебе на крису фотографує мерзенний скуф. Ти дозволила кожній крапці Насолодитись тобою і звуком. Мої касіо стали на 17:25, Я прямую баром, ти, тримаючи мою руку, позаду. Всі навколо безнадійно мовчать, Сьогодні ми успішно дали джазу.

Читайте гімн серпня, друзі! 🌊🌿🪨👙

Захід був поруч, Лягав на ключиці. Було майже темно І ледве видно. Мазались хмари-тумани на гори, Як мажуть на хліб повидло. Очам було дивно. Ого, Почуваюсь  Людиною. Трохи дорослою, трохи дитиною, Трохи із каменю, трохи з мережива. Я просто живу. Обережно, але необмежено. Я просто п'ю воду, я їм морозиво. Гори за мною стежать, я підозрюю. І навіть краще, якщо це так: Я не спатиму з ними досвіта. Десь на плаї затримав сльози, Бо вони тут бувають, повір. Як хватаєш руками простір Неосяжних Карпатських гір. А як раптом побачив квіти - Мов корали, навколо лиця, Я нарешті почав розуміти  Пісні пана Поповича. Нарешті.

Міг би наздогнати І задиханий: "Весь вечір на вас дивився. Знайомитесь? Як вам джем? З ким ви тут? У вас неймовірне каре! А, то це ваш друг? Високий, в тілі, брюнет. Мрія кожної Маргарет, звісно. Ми з ним не схожі. На щастя, я не збирався бути вашим другом. Ваш вигляд втомлено - спраглий, У ваших очах напруга. Не смію вас більше затримувати. Можна на ти? Залиш щось про себе на згадку! Скажи мені правду, Ми ще з тобою зустрінемось?" Наздогнати Міг би.

Звучали фанфари. Ти вийшла із храму. Довкола з тіл вийшли душі. Я спекою брасом плив через бульвари. Живий, лиш бо жити був змушений. Не вказаний пункт: За вісім секунд я вперше побачу тебе. Волосся, шлейфуюче хвоєю, Стегна, лікті, лице. І вилиці твої, Мов майстром вилиті Ювелірні вироби. Зійдешня милість, якої довго молили. Ще сотня метафор могла би бути, Могла би бути сотня синонімів. Все це одній людині, Все це одній агонії. Проте цього досить Їй.

Нова писанина

Я назву тебе сьогодні Кріс  Най твоя помада буде скрізь  Пробивайся стіни мої крізь  Проливай не стримуючи сліз  Я тримаю в грудях тепле bliss І йому між ребер дуже тісно  Пензлями малюй до мене міст  Тут обом нам буде місце сісти Тут станцюємо вітальний твіст  Тут не час для війн, не час для криз Я скажу тобі одне і дуже стисло Тут розкриється прихований наш зміст   Байдуже, що ягоди ще кислі Буде постріл, я тримаю піст Байдуже, що затремтіли кисті Є адреса, відправляю лист 24.06.2024

🛌 увага, несанкціоноване письмо в нічний час

Вперше на ваших екранах адмін каналу

Гармидер Чотири запилені шафи Покладу на одну диплом бакалавра Завтра Буду мислить Декілька раз про робочий чат Трохи більше про переїзд в центр Періодично про гарних дівчат І перманентно про нежить Не дає мені сука жить Підсів на евказолін Бог з ним Формула дихання дуже легка Ніяк не зрозумію чого я чекаю більше  Її вихідних  Чи новий роман Павлюка Ось до чого призводить мислення Мозок пострілом дробовика Розносить паралельні думки По дрібці на кожну запилену шафу На одну з них полетить і диплом бакалавра Якщо я змонтую відео на чотири хвилини і зроблю презентацію До завтра 16.06.2024

Хроніки, випадкові і навмисні думки, нічого серйозного, ще одна причина відписатися людям, які прийшли сюди не читати, а радіо слухать📚

Зарево поруч Тільки не бійся Слухайся грому й біжи Біжи й забувай Я твій антонім Фантомне дійство Пиши через кому й живи Живи й забувай (А забувши не згадуй) Я позаду Я бачу Тамуюсь тобою Мов спраглий Закінчую тобою речення Мов крапкою Була би нагода Причаївсь би Під гострим твоїм підборіддям Рахуючи стуки По ребрам моїм Твоїх нігтів Біжи Тобі час Зарево поруч Тільки не бійся Я ловитиму всі Що летітимуть вслід тобі вістря Правда це сюр Довірся 4.06.2024

Ок, шустрі.