The Rolling Fonts

Дизайнер Jason Galea вже більше 10 років співпрацює з гуртом King Gizzard & The Lizard Wizard (неймінг 🤌) і створює для них обкладинки альбомів, постери, мерч та кліпи. Щоразу дивує неочікуваним підходом та психоделічною графікою. Рекомендований трек для початку: 🥤 Straws In The Wind Інші кліпи, варті перегляду: 🕯️ Hot Wax 🕳 Trapdoor 🤖 Robot Stop Альбом, вартий уваги та вух поціновувачів мікротональної музики: 🍌 Flying Microtonal Banana Це був привід розказати про класний гурт.

Коли величезна частина роботи та життя проходять у діджитальному світі, а штучний інтелект вже звично блимає у стрічці, відчуття штучності та одноманітності лише посилюється. Хочеться чогось справжнього. Роббі Шнайдер (Robbie Schneider) створює літерації та справедливо називає себе lettering sculptor. Адже він власноруч викрабовує та вирізає літери у камені та дереві. Та навіть використовує бронзу. "I think there's a certain humanity in handmade objects. I just love making things. I want the words to be really essential. I don't want to have unnecessary words." Півтори хвилини справжньості у відео наче ковток свіжого повітря.

Якби це була новина в українських медіа, її заголовок звучав би десь так: «Англо-американські дизайнери, екс-працівники Apple, розробили шрифт». На щастя, це не медіа. 🙂 Дизайнер Антоніо Каведоні та команда LoveFrom, (студія Джоні Айва та Марка Ньюсона) розробили шрифт LoveFrom, Serif. Його можна назвати ревайвалом та сучасною інтерпретацією Баскервіля. Цікавий підхід, сенси, увага до деталей — про процес розробки та як LoveFrom, Serif розкриває ідентичність студії, можна почитати тут. До речі, саме цей шрифт LoveFrom, використали при розробці дизайну печатки для Terra Carta та емблеми коронації короля Чарльза III. "It really is for the love of doing something and doing it well," Ive says. "That’s the reason we’re doing this." Ви теж давно помітили цю тенденцію? Serif is the new black (again). And I think it’s beautiful. 🖤

Продовжуючи тему конференцій — тримайте величезний список івентів у сфері дизайну на травень. Від графічного до продуктового. Від Кракова та Берліна до Торонто та Лос-Анджелеса. Дивитись тут. 👀

У приватних чатах, затишних барах, власних проєктах, онлайн, офлайн, уві сні та на конференціях — поширюємо українську культуру, говоримо про шрифтовий дизайн. Цього разу — троє (!) українців на AtypI Paris 2023. Скріншоти розкажуть більше. Лупаємо разом. ✊🇺🇦 *ATypI (Association Typographique Internationale) — міжнародна шрифтова організація, заснована у 1957 році. Відтоді її основною діяльністю є масштабна конференція, яка щороку відбувається у різних містах та країнах. Попередні три роки — онлайн. P.S. Сьогодні каналу The Rolling Fonts виповнюється рівно місяць. Тож якщо захочете поширити його серед друзів, української спільноти, у групах чи сторіс — не стримуйте себе. Мені буде приємно. :) 💌 І, звісно ж, you can get font satisfaction.

— Це гостра антиква, яку ви розробляли роками? — Так! Варіативний шрифт LTR Principia — нова робота нідерландського шрифтового дизайнера Еріка ван Блокланда (Erik van Blokland). Того самого, який є головою програми TypeMedia у Королівській академії мистецтв (KABK) у Гаазі. Проєкт розпочався як дослідження форми та контрасту і сильно видозмінився в процесі, адже нащо сперечатися з новими рішеннями та ідеями. На роботу також вплинули літерації Бертольда Вольпе (Berthold Wolpe). Проте шрифт не є ревайвалом — він скоріше запозичує та підсилює той життєрадісний характер, який відчувається у літерах. Офіційний реліз LTR Principia відбувся наприкінці вересня минулого року. Двома тижнями раніше мені пощастило побувати в студії Еріка в Гаазі та підгледіти у роздруківки ще не випущеного шрифта. Проте зараз кожен має змогу одним оком подивится, що відбувалося за лаштунками. Без сумніву, неймовірно красивий та впізнаваний шрифт, вартий усіх нагород, які у нього будуть. Незабаром. 🙂

Типографія потрібна в першу чергу для того, щоб виражати думки та сенси. Дизайнерка Гарріет Річардсон робить це влучно та з гумором. Особливо подобаються її дотепні меседжі на тему кліматичної кризи. Колись вона вийшла на протест у Лондоні з постерами “Leonardo DiCaprio’s girlfriends deserve a future” та “I don’t want to live on Mars with Elon Musk”, після чого потрапила в усі можливі фоторепортажі з події. Завдяки незвичному підходу та гумору їй вдалося привернути ще більше уваги до проблеми клімату. Дуже часто all you need is сенс. Сенс is all you need. А вже потім шрифт.

Не знаю, як у вас, а у мене всю стрічку Instagram захопив щорічний челендж 36 days of type. Тож три рекомендації, за ким варто слідкувати: 🔥 Marie Boulanger — дизайнерка з Франції, яка працює в Monotype, та просто приємна людина. Щороку Марі вигадує власну тему для цього челенджу. Колись поєднувала літери з поштовими марками, потім зі стікерами (тими, що на фруктах), а цього року це вінтажні сірникові коробки з відомими будівлями та пам’ятками архітектури. 💡 Kultura School — це креативні майстерні для дизайнерів від засновників студії Kultura та просто приємних людей — Льоші Сальникова та Саші Биченка. Спеціально до марафону вони розробили творчі вправи. На сторінці Школи публікують роботи учасників, а приєднатися можна у будь-який час. ✏️ Лондонський дизайнер Clément Cases (цілком можливо, також приємна людина) на сторінці Range Left Shop публікує анімації з намальованих вручну літер. Гіпнотичне дослідження руху та форми у крафті.

Скетчбук дизайнера — це щось особисте та непублічне. Завжди цікаво, що там відбувається, та хто ж покаже. Підглядати не дуже виховано, але якщо легально, то можна. 😉 У відомій книзі Typography Sketchbooks (by Steven Heller and Lita Talarico, Thames & Hudson, 2012) зібрано сторінки зі скетчбуків визначних дизайнерів — від легендарного Метью Картера та Еріка (на жаль, ватного) Шпікермана до не менш легендарного та фантастично цікавого Патріка Томаса. Можна роздивитися процес, підхід, пошуки, численні самоправки. А ще корисно побачити, що хаотичні скетчбуки з незрозумілими нікому окрім автора закарлючками — це окей. Вони справжні, а не зроблені для лайків в інстаграмі. Таке відчуття, що у мене з Віктором Коеном один скетчбук на двох. 👀

У сучасному міждисциплінарному просторі межі між візуальним і звуковим все більше розмиваються та стають єдиним цілим. Поєднання звуку та брендингу, звичайно, не нова річ. Проте технології продовжують розвиватися, бренди переважно живуть у цифровому середовищі, тож зараз відбувається нова хвиля сплеску генеративної графіки, яка реагує на звук або інтерпретує його. Reklamekollektivet розробили систему айдентики для норвезького культурно-музичного центру Kulturhuset, яка повністю базується на звуку. Як змінюється стан людей, коли вони чують музику, так само змінюється і стан літер під впливом звуку. Система айдентики без обмежень візуалізує різні жанри музики за допомогою адаптивної кінетичної типографії. Хіба може щось бути краще за поєднання літер та музики? 🙂♥

Завжди трохи сумно, що так мало дизайнерів використовують альтернейти, лігатури та інші можливості шрифтів у своїх роботах. Рішення є, тож ділюся крутим ресурсом. 🔥 Wakamai Fondue — чарівна паличка, яка за секунди покаже секрети купленого (сподіваюся) шрифта. Автор, ліцензія, фічі, гліфи, CSS, вотевер. З варіативними шрифтами теж працює. Нюанс: це бета-версія, тож сайт не покаже всі доступні мови в переліку. Проте можна протестувати, набравши будь-який текст. Дивна назва ресурсу — це іронія над тим, як нідерландці ковтають літери, розмовляючи англійською. Автор магії — Roel Nieskens, фронтенд девелопер та шрифтовий маніяк з Нідерландів.  Потрапити на сайт можна за обома лінками: https://wakamaifondue.com/ http://whatcanmyfontdo.com/ Більше альтернейтів та лігатур у дизайнах — більше щасливих посмішок шрифтових дизайнерів. 🖤

Як звучить шрифт? Як виглядає музика? Виявляється, у Slanted Publishers є видання TypoLyrics — The Sound of Fonts. Це збірка робіт, в яких дизайнери переосмислювали музичні композиції крізь призму типографії. З епіграфу: Lettering informs, shapes, and can change things. Typography is visual — does music also have a visual identity? What form does it take when it is put to paper? Видання out of stock, адже було випущено 13 років тому. На фото кілька сторінок з примірника Бібліотеки Університету Баугаузу. Але якщо тема викликає бажання зануритись більше, завжди можна відвідати іншу Бібліотеку — онлайн-бібліотеку Проджектора — та послухати лекцію «Відчуття, сприйняття та літери». Кажуть, що дуже цікаво ;) Приємних вихідних 🔆

Свіжий проєкт, який пройшов непоміченим професійними медіа. А дарма. Bureau Borsche розробили айдентику для Haus der Kunst — Будинку мистецтв у Мюнхені. При всій німецькій консервативності та неповороткості щодо впровадження змін, технологій тощо, захоплююсь відкритістю серйозних культурних інституцій до сміливої та нетрадиційної для галузі візуальної комунікації. Подобається, як завдяки простому, цікавому та впізнаваному прийому, типографія майже переходить на рівень графіки. Проте вона залишається читабельною та римується з додатковими лінійними елементами. Ще більше подобається, як характер візуальної комунікації руйнує очікування від традиційної інституції, що заснована у 1937 році та розташована у неокласичній будівлі.

Увірвемося в цей тиждень ритмічно 🎵 та типографічно — з культовими джазовими обкладинками Ріда Майлза. Цим роботам більше 60 років. Він був генієм, який випередив свій час та розробив близько 500 обкладинок протягом 12 років. За два роки до смерті він зізнався, що його улюбленою є обкладинка для альбому Monk Телоніуса Монка. Майлз ставився до шрифтів та літер як до візуальних елементів, які можна розібрати на частини та створити щось нове, тому його роботи досі виглядають свіжими та актуальними. При цьому є баланс — максимум три кольори, мінімум додаткових елементів, виразні контрасти та асиметрія. Дивлячись на ці роботи дивує, що він не був великим шанувальником джазу, а віддавав перевагу класичній музиці. Пізніше Майлз сфокусувався на креативній фотографії та створював рекламу для бренду Coca Cola, за що отримував 1 000 000 доларів на рік. Повний контраст із 50 баксами за обкладинку, які йому колись платив Blue Note Records. І культові роботи, і гідна оплата. Хоч і не одночасно. :)

Бачу, що долучаються нові підписники. Це чудово. Але не завжди. Тож маю зробити цей тимчасовий допис та зазначити те, що зрозуміло за замовчуванням: Підписникам з расєї та з расєянського інфопростору тут не раді. Усі будуть видалені. Слава Україні! 🇺🇦

Яким має бути неймінг? Ну, для початку ідейним, зрозумілим, вирізнятися серед інших, легко читатися, вимовлятися та запам'ятовуватись. Так зазвичай кажуть розумні лектори у своїх розумних лекціях. А що, якщо неймінг не відповідає деяким критеріям? Завжди можна підійти до питання з ноткою гумору та перетворити умовний недолік на безумовну перевагу, що і зробив Джеймс з OH No Type. Обов'язково подивіться цю презентацію шрифта зі звуком. До речі, батько Джеймса є вчителем англійської мови. 😉

Морська фортеця Patarei — це класична оборонна споруда 19-го століття в Таллінні, Естонія. З 1919 до 2005 року фортеця використовуалась як в’язниця, після чого була закрита. Нещодавно будівлю викупили, щоб реконструювати та відкрити там культурно-розважальний простір та музей. Талліннська студія Bond розробила брендинг для цього комплексу. У головній ролі — кастомний шрифт Patarei, натхненний архітектурою фортеці. Звичайна та вже звична для айдентики форма арки перетворилася на незвичний результат та впізнаваний шрифт, який цікаво роздивлятися. У презентації не показано всіх символів та альтернейтів, адже повного кейсу проєкту ще немає. Дуже часто all you need is шрифт. Шрифт is all you need. :)

Юрріан Шрофер (Jurriaan Schrofer) був визначним голландським графічним та шрифтовим дизайнером, але чомусь менш відомим, ніж його сучасники. Його експериментальна шрифтова спадщина вражає. Шрофер конструював свої шрифти та літерації з математичною точністю. Його підхід був геометричним, модульним та досить мінімалістичним. Проте цей мінімалізм компенсувався сміливістю та ефектністю використання. У самих літерах видно вплив конструктивізму, спадщини Баугаузу та De Stijl, а у оформленні відчувається натхнення роботами оп-арту Вазарелі та майстра ілюзій Ешера. Він характеризував свої роботи як гру, як розмивання меж між текстом та зображенням, між раціональним плануванням та емоційним ефектом. Звісно ж, роботи створювалися вручну — за допомогою міліметрового паперу, ручок і маркерів. Ознайомитись з підходом Шрофера ближче: 📔 почитати книгу Jurriaan Schrofer (1926–90) — Restless typographer; 👂 послухати лекцію Under construction: Jurriaan Schrofer’s letters with Maurice Meilleur.

Айдентика музичного фестивалю Down The Rabbit Hole, який відбудеться цього літа у парку, що прихований серед нідерландських гір та річок. Кастомний шрифт, гіпнотичний моушн та саунд дизайн, крафтові текстури та кольори айдентики — все працює злагоджено наче музичний бенд та занурює в особливу атмосферу фестивалю ще до того, як глядач перетворився на відвідувача цього сюрреалістичного всесвіту. Трейлер фестивалю дивитися тут. 💜 Custom type design: Studio Bas Koopmans Additional font: Ogg, Sharp Type Visual identity and motion design: Merijn Hos, Jurriaan Hos Sound design: Wilco Alkema

You can get font satisfaction. Про літери, шрифти, біти та ритми. Та про все, що захочу. Суб'єктивно, спонтанно і просто по фану. 🙂 Авторка каналу — Катерина Королевцева https://korolevtseva.com. Автор логотипу каналу — штучний інтелект з мінімальними правками.