ЦеГра в маркетинг| з Ганною Ліхман

Зіставлення можна використовувати по-різному. Наприклад, запакувати його у формат інструкції чи чек-листа. Збирається все доволі просто: спочатку виписуєте реальні чи звички, а потім перекладаєте їх мовою обраного формату. Тобто не «постійно дивиться в телефон», а «реакція на вхідний сигнал: миттєва». Не «все в ньому здається милим», а «показники округлюються в бік ідеального». Головне — вдало підібрати пару. Спробуйте. Прозвучало, наче слоган шлюбної агенції😃

ІНСТРУКЦІЯ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ: закохана жінка ✔️ Реакція на вхідний сигнал (дзвінок/повідомлення): миттєва. Усі поточні процеси можуть бути призупинені без попередження. ✔️ Мімічна активність: посмішка вмикається без видимого зовнішнього подразника. Технічну несправність не підтверджено. Колеги вже щось підозрюють. ✔️ Споживання палива: тимчасово знижено. Не через силу волі, просто метелики в животі теж рахуються за сніданок. ✔️ Обробка вхідних даних про об’єкт: усі показники округлюються в бік ідеального. Дивні звички тимчасово класифікуються як «милі особливості». ✔️ Музичні налаштування: плейліст автоматично переходить у режим романтичності. Кількість пісень, у яких «це буквально про нас», зростає експоненційно.

Понеділкова мотивація

А як ви розумієте, що десь вже прижилися? Я — коли вже невимушено перекидаюся з місцевими продавчинями: — Мій племінник взагалі не їсть мандарини з кісточками. Це я ПІН не згадаю, а таким знанням — будь ласка, заходьте, не роззувайтесь. — Щось сьогодні на голову сильно тисне. Буде дощ? — Вже падає. Чомусь у Львові опади поганенько тримаються на ногах. Обростаєш дивовижними історіями з домових чатиків про те, як лисиця того літа близько підійшла до шашличників, а в них уже тільки фанта й кабачки. Можу підказати будь-що: — А де тут «Розетка»? — Повертаєте наліво, он за тим зеленим будинком. — А чого Google Maps показує інше? — Цього не знаю. Зате можу сказати, де тут ремонтують тонометри. — А вони добре ремонтують? — Не знаю. Я просто знаю, де. — Уже немало. — От і я так думаю. Кладезь мудрості та секретних знань на районі.

Тут початок фрази намагається зберегти обличчя, але продовження, зараза, здає його з потрохами. Приходьте на вправу «СамоСпал» 🟡Як ГРАємось? Беремо будь-яке твердження й додаємо порівняння, яке одразу доводить протилежне. Наприклад: ▪️ Зовсім не боляче, ніби збила вантажівка. ▪️ Люблю свою роботу, наче шеф-кухар на шостій годині бенкету (тре контекст, але хай вже буде) ▪️ План був бездоганний, ніби пляжний відпочинок у сезон дощів. «Спалитись» можна і варто в коментарях✍️

Ух, несеться. Запросили мене написати персонажа для геймдеву. NDA там таке, наче я працюю на Пентагон. Але все справедливо: сюжет — частина комерційної цінності продукту. Тож подробиці поки тримаю при собі. Разом із бажанням похвалитися😸(ех, життя бентежне) З персонажами я працюю із 2019-го. І чого вже тільки не було: гейміфікації, онбординги, дитячі книжки для Amazon. Навіть дубляж кролиць та відьом. Я це до чого веду? Незабаром тут з’являться нові ніштячки з ігрової сценаристики: арки, конфлікти, мотивації. Подивимося, що станеться, якщо перетягнути їх із геймдеву та заселити у бізнесові історії. Треба таке?💜 P.S. Це, між іншим, Гракола. Ми з командою створили її наприкінці 2021 року. І всі ми часом наче та сова.

Як потрапити в рекомендації до ШІ (дожились), що він розповідає про ваш бізнес і кому. Йду на цю конфу партнерів й вам рекомендую😌— AI SEO Day 2026. Хто тут у нас: 🎤 Антон Воронюк — AI-first SEO 🎤 Сергій Кокшаров — семантика та ембеддінги в SEO 🎤 Ігор Рудник — GEO та ранжування в LLM 🎤 Богдан Бабяк (SE Ranking) — видимість бренду в AI-пошуку 🎤 Андрій Шум (SeoProfy) — трансформація SEO в еру AI 🎤 Анастасія Красюкова (UPCORN AGENCY) — AI Visibility та зовнішні джерела 🎤 Tim Soulo (Ahrefs) — нова ера SEO та маркетингу з AI Що забереш: 👉 як адаптувати SEO під AI Search 👉 що працює у 2026 році 👉 як не втрачати органічний трафік 📅 19 серпня | Онлайн | Безкоштовно | 9:00 Реєстрація 👇https://tinyurl.com/fzy2p2ya

Злаки, всюди злаки. Памʼятаєте, говорили про каламбур 2 дописи назад? Тредс їх полюбляє.

Заходжу сьогодні в «Чистенько». Це така «Єва» у підвалі для своїх з ЖК. Продавчиня, молода дівчина, сидить собі, тупить у телефон. Розрахувала мене — і знов у TikTok. Не піднімаючи очей: — А ще ж газетка, беріть. — А шо там? — питаю вже з чисто спортивного інтєрєсу. — Та звідки ж я знаю. Якась фігня. Не брехала.

З понеділком☕️

Щоб психолог не нудьгував Мені шість. Мама якось розповідає, що одна її знайома завагітніла після того, як попила зі стакана вже вагітної куми. Відтоді в гостях я дуже уважно стежила, де мій. Ковтнула компоту не з тої склянки — і все життя псяці під хвіст. Спочатку виросте живіт, потім пропустиш випускний з молодшої школи. Таблицю множення, виходить, зубрила дарма. А далі що — одразу на завод? З часом до посуду додалися ще й усілякі «щасливі» стільці. Он у дяді Вови, наприклад, уже третя секретарка посиділа на такому та й пішла в декрет. І всі три — ну просто викапана тьотя Люда. Тільки молода. Бейбіки явно передаються контактно-побутовим шляхом. Залишилося з’ясувати, до чого тут чоловіки. До «Сексу та міста» на «1+1» залишилося якихось років три… #ганнаівсеоце

Ніхто не любить каламбуристів🤷‍♀️Але часом у них виходять справді прикольні поєднання. Згадайте хоча б монобанківське «А моно?.. — Mono!» з далекого 2020-го. Мені подобається таке парасолькове визначення: каламбур — це гра, у якій одна мовна форма навмисно зіштовхує два різні значення, а комічний ефект виникає з розриву між ними. Створити їх можна по-різному. Тому сьогодні пропоную три маршрути. 1. Змініть знайому назву Беремо відоме ім’я чи назву й додаємо деталь, яка створює новий контекст. Тед ХаЛассо — новий сезон серіалу про дитячу футбольну лігу. 2. Схрестіть два слова З’єднуємо роль, предмет або явище з його справжньою функцією😀 Свекруха — синоменеджер. 3. Прочитайте сталий вислів буквально Беремо звичну фразу й поводимося так, ніби це точна інструкція. Вирішила зібратися з думками. Дві не прийшли, одна запізнилася. Ваша черга. Кидайте свої варіанти в коментарі. Легка мовна дичина всіляко заохочується.

І трохи чорного в колекцію

І саме в цей момент гід застає нас на місці злочину: порожні чашки, солодкі докази, термінал у комі. — Тут таке буває. А в очах читається: «Що, догралися, дівчата? А я ж казала — вмийтеся». Через 10 хвилин зібралися в автобусі. — Що в тебе з волоссям? — Видирала ріп’ях. Звідки він тільки взявся? Гроші повернулися на карту? — Нєа. Ще й пляму десь поставила. А туалет взагалі закрили на технічку. — Ну, ти перемогла. Марині тривожно. Пішла в ніс автобуса розвідати ситуацію. Повертається. — Чуєш, там Макс сидить ніжно-зеленого кольору. М’ятна жуйка є? Нє, ну всі в автобусі нормальні. Тільки наша коаліція клятих раціоналістів потроху тріщала по швах. І, мабуть, ця думка промайнула не лише в мене, бо подружка вже порпалася у своїй бездонній сумці, дістала стаканчик із «Львівських круасанів» (скільки ж він проїхав!) Попросила в сусідів трохи води з джерела, ковтнула першою і простягнула мені. — О, свята Галичина спішить на допомогу. — Просто пий. Що ж, наша коаліція трималась гідно, але недовго. Джерело таки взяло своє.

МОЩІ, ЯЙЦЯ ТА ІНШІ ДУХОВНІ ПРАКТИКИ — Дівчата, допивайте воду, бо за десять хвилин будемо біля джерела. Вмиєтесь, наберете із собою. На мощі — тридцять хвилин. Ага, ми у старому місті з мальовничим монастирем, цілющим джерелом і всіма шансами стати трохи кращими людьми. Духовне просвітлення чітко за графіком. Люблю таке. — Ну що, по сніданку? — Отже ж бездуховна особа. Ясно ж — їсти. Пішли. Так і почалося наше моральне падіння в бік яєць. Заходимо в кав’ярню. — Замовимо континентальний? — Трансгалактичний. Тут тільки кава і пахлава. За сусіднім столиком сидить Макс — неслухняні кучері та вільнодумство. Нове покоління не просить дозволу бути собою. Воно просто їсть листкове тісто, залите медом по самі права. Не ми одні тут бунтарі. Допили каву. Підходимо розрахуватися. Прикладаю картку. Термінал думає. Думає ще трохи. А потім видає щось середнє між «операцію виконано» і «розбирайтеся з цим самі». — Гроші зняло? — Ніби зняло. — А чек? — Ніби не дало. — Спробуйте ще раз. — А раптом зніме двічі? Такий собі девайс Шрьодінгера: гроші ніби ще наші, а ніби вже у продавця. Скинулися готівкою, а осадочок залишився. Чорна мітка чи що. Продовження? Буде!

Знаю, вам треба цей теплий фільмець на вихідні. «Орендована родина» / «Сім’я напрокат» (2026) Сюжет розгортається в сучасному Токіо. Головний герой — американський актор Філіп, якого грає Брендан Фрейзер (той О’Коннелл із «Мумії»). Він переживає творчу та особисту кризу. Прагнучи підзаробити грошенят, влаштовується в японську агенцію «родин напрокат». То він жених-американець на весіллі, то журналіст неіснуючої газети, то батько для дівчинки, яка його ніколи не бачила. До речі, Фрейзер у цій ролі якийсь неймовірно органічний. Несподівано. Проте з часом межа між грою і справжнім людським теплом розмивається. Коротше, Філіп прив’язується до клієнтів. Не можу сказати, що там прям немає прогалин у сюжеті. Ну, звісно ж, батьки нареченої ніколи не зіткнуться в ресторані чи на вулиці з фейковим зятем. Ясно ж, що сучасна дитина ніколи ні за яких обставин не обміняється з таким «татом» телефонами. Але післясмак все одно приємний. І ще раджу подивитися на цей фільм як на ілюстрацію роботи з нарисами. Це окремий вид мистецтва, коли з маленьких людських епізодів поступово складається велика історія.

А взагалі можна вічність дивитись, як мемороблять з цією жіночкою і як тредчани викливають дух Віталія Портнікова.

Викладаєш історію в Threads. Він такий: — Що, меми й короткі жарти закінчилися? Ну, тримай свої 700 переглядів. За пару днів робиш рівно те саме. У той самий час. Threads: — О, а от історія про Васила цікава. Добре, добре. Хай Instagram подивиться. Why? Ну хтозна🤷‍♀️

Ось вам соняхи для настрою і вправа, що розганяє скіл дотепного коментування😎 Беремо будь-яку красиву фразу з категорії «мудрість на фоні заходу сонця» і ставимо до неї питання. Не заперечуйте, допитуйтесь. — Хто це вирішив? — Як це працює? — Чи є винятки? — Хто за це відповідає? Якщо відчуваєте натхнення, з кожним наступним питанням потроху збільшуйте градус абсурду. 🌶️Наприклад «За межами вашої зони комфорту починається справжній розвиток». ✔️А якщо через 10 метрів я вступлю в калюжу чи собачі какулі — це вже духовне зростання чи ще ні? ✔️Звідки зона комфорту знає, де її межа? Хто це вирішує? ✔️На тій стороні перевіряють паспорт чи можна пройти по «Дії»? ✔️За перетин треба платити? ✔️І взагалі… чого розвиток так причепився до тієї межі? А зі сторони комфорту він не пробував зайти? Як вам вправа?❤️

Амінь, сестро😌