UNUS CONTRA OMNES

І саме тому, я можу додати, такі люди як Трамп та інші, ні в яку не можуть зрозуміти НАВІЩО ми воюємо, якщо для РФ це невигідно, а для нас - завідомо песимістично. Тому що Трампоподібні міркують категоріями вигоди, бізнесу, потенційного результату та ризику. А сторони нашого конфлікту оперують категоріями культурними, екзистенційними.

Знаєте, сам Ніцше писав натхненнями. Він хапав музу та інтерпретував її своїм відчуттям людських типів, зневагою до лицемірства і так далі. Континентальна філософія взагалі така і є. В цій же книзі Ніцше пише, що філософ - це трагічний віслюк, адже свого тягаря він не здатен ані донести, ані скинути. І я до того, що осмислення та переживання такої думки може відбуватись лише таким же чином. Навряд чи ви спроможетесь аналітично розкласти Хайдеггера. Ви або вхопили буття, або в полоні сущого. Коли читаєш такі тексти, іноді хочеться спитати: «і що це означає?». Але при аналітичному розкладанні, поясненні, поетичний фактор істини губиться, це по-перше. По-друге, Ніцше писав: «не мацайте Бога брудними руками», маючи на увазі, що занадто вульгарний не має право турбувати істину, ба навіть і не здатен навіть трошки сягнути її. Те, що означає текст вище, я сподіваюсь, достатньо зрозуміло. Але взагалі раджу вам речі конспіровані не намагатись «прочитати», але намагатись відчути. Ну а потім прожити. Адже, я переконаний, що філософствувати можливо ТІЛЬКИ молотом.

«Розчарований каже - я шукав великих людей, а знаходив лише мавп їх іделу» Ніцше Ми всі є лише мавпуванням власного ідеального майбутнього (минулого?). Жодному не вистачає сил стати таким, яким він себе уявляє. Ми всі носимо в собі секрет, секрет великого самозванця. Але за Ніцше, ми всі актори театру, то можливо світ і є грою самозванців?

Це фрагмент із фільму Коріолан, знятий по пʼєсі Шекспіра, але адаптований до нашого часу. Пʼєса розповідає історію Гая Марция, римлянина, патріція, воїна з його трагічною долею. Але нам тут показова саме взаємодія з плебсом. Плебеї є раби не за походженням та не через те, що їм не дають владу. Їх рабство суцільно психологічне, ресентиментарне. Вони непослідовні, емоційні, боягузливі, брехливі та інфантильні. Проте, цей фрагмент вже яскраво описав це. Відлуння співчуття до подій фільму відчує будь-яка людина, що робить ризикові та величні речі НЕ заради суспільного схвалення, але ВИМУШЕНА взаємодіяти із нікчемами. І така людина має памʼятати: плебс НІКОЛИ не обере її президентом консулом. Плебс бажає не величі, плебс бажає комфорту. А який саме пан його надасть плебс не дуже турбує.

Две украины, одна срет картонками, другая порядок наводит. Обратите внимание на номер машины.

Щодо поляків, які пресують українців. Будь-яка шовіністична ворожнеча в рамках європейських націй - є зло. В Польщі цьому підіграють проросійські політики. В Україні, принаймні раніше, деякі дурнуваті націоналістичні кола. Хоча у поляків було аналогічно. Але складно назвати ці спільноти усім населенням, але ж саме широке населення все частіше тисне на біженців. Ми тут з вами в моєму обличчі женемо нахєр усіх мігрантів. Звісно, це не стосується європейських мігрантів, але важко із такою риторикою когось звинувачувати у аналогічній діяльності. Можна, звісно, виходити із україноцентризму, але не сьогодні. Сьогодні я скажу інакше. Українці в Польщі знизили середню зарплату полякам за рахунок своєї дешевої робочої сили. Багато заможніх українців по Варшавах схожі не на біженців, а на олігархів. Часто молодих і на мерсах. Як наслідок, хоча і не тільки в наслідок, поляки вимагають зробити Польщу для поляків. І я тут не лізу в історичну хроніку нашої ворожнечі, лише сьогоднішній день та здоровий глузд. Так хто ж адекватний в цьому світі може полякам щось протиставити на їх вимоги у своїй країні? А от інша сторона медалі: сотні тисяч ухилянтів, якщо не мільйоні, кинули свою країну у біді та живуть, горя не знають, по Європах. Багато жінок полиши чоловіків та знайшли місцевих. Багато заможніх дітей стабільно порушують ПДД провокуючи на бажання розбити кабіну навіть мене, не те що поляків. Біженці готові розчинитися серед своїх «нових Батьківщин» та перетворитися на космополітів. Навіть дітей своїх вчать іноземним мовам, забуваючи українську. Але не забуваючи розповідати російськомовних військовим в інтернетах, які вони боти та колаборанти. Отже я питаю, а за що мені ненавидіти поляків? Що вони роблять не так?

Трохи скажу про цю історію з Федоровим, Сирським та іншими. Федоров наче вмілий менеджер. Свіжа голова, орієнтована на цифровізацію. Дійсно ефективні реформи. Але гадки не має про реальну війну, отже часто його лінія будувалась на тому, що замість ухилянта будуть воювати дрони, а ЦЕ НЕМОЖЛИВО. Звідси нерозуміння того, що воювати люди йдуть не за нові контракти, а за ідеї, адже людина не стане вмирати за гроші. Ну і топлять за нього ухилянти з картонками, які не збираються підписувати його ж контракти та зовсім не розуміють війну. Також, начеб-то кажуть, що погано тримає субординацію. Сирський. Багато чого про нього кажуть. Я памʼятаю коли він був командувачем ОТУ Соледар і його звинувачували у мʼясництві. Залужний тоді був хорошим у головах населення. Потім Сирський став главкомом, але репутація чомусь не передалась новому очільнику Соледару, а мігрувала вслід за Сирським. І це мені ще тоді здалося непослідовним. Сирський також симпатизує до моделі управління Скелі та інших ОШП, але як я вже казав, ЦЕ ДІЙСНО ПРАЦЮЄ, хоча мабуть десь вони зовсім ігнорують пряник в перевагу батогу, що погано. Менше з тим. Мабуть, він робив і погане, але для повної оцінки ми з вами маємо бути хочаб комбригами, а краще в ГШ. Інакше, наше розуміння недостатнє. Зеленський ідіот тому, що слухає дебілів з картонками. Вони буквально маніпулюють рішеннями, які повинні приймати кваліфіковані люди. Ці зумери не розуміються у війні, в політиці, вони не воюють, багатьом, я переконаний, заплатили. Зараз, начеб-то, Сирського зняли і виявилось, що НІХТО НЕ ХОЧЕ НА ЙОГО ПОСАДУ. Відмовились вже Драпатий та цей головний мусор. І я гадаю, не тільки вони відмовились. Коротше, посил такий. Не поспішайте засуджувати; не марте уявленнями щодо свого глибокого розуміння, його немає; не вірте думці плебсу с картоном, які не воюють. Але, будемо сподіватись, що все ж таки нові зміни будуть на краще.

Про дисципліну побуту. Вже близько двох місяців я тестив наступний образ життя: 6 днів на тиждень (!) я займався спортом близько 2х годин кожного тренування. Тренування чергувалися бокс/залізо. Зазначаю, що це не був легкий фітнес. Також, кожного дня я витрачав на читання (не художньої) літератури близько години. Паралельно стабілізував сон для прийнятного часу підйому. Адже я трохи жертва ГЕЙмер індустрії, отже сплю, іноді, в специфічному графіку. Ну і звісно робота кожного дня; іноді легші дні, іноді важчі. Висновок такий: 1) якщо у вас не вистачає часу - це відмазка. 100% вам даю. Я багато людей затягнув у спорт і багато не спромоглося. Ніколи дефіцит часу не впливав на результат. Радше їх бажання та моя переконливість. Також, поєднувати це з роботою цілком можливо, за умови що у вас гідна команда та більш творча спеціальність, яка повʼязана не з годинами праці, а з результатом. 2) потреба організму у відновленні значно перебільшена інтернетом. Здорового сну та нормального харчування тричі на добу - що не легко особисто мені, адже я доволі просто можу не їсти дуже довго, і як наслідок худати - вистачає цілком. Тіло саме адаптується разом із нервовою системою. І звідси третій пункт: 3) почати справу - половина успіху. Буде важко. Тут треба памʼятати головне, на мою думку, правило прогресу: якщо легко - тоді марно. Вам буде важко спочатку, але по-перше - важко буде лише перший час, до адаптації організму; по-друге - важко бути ПОВИННО. Це і є ріст. У такому графіку життя вільного часу дійсно не так багато, але якщо спитати себе, куди ж ми діваємо той самий вільний час, ми зʼясуємо що витрачаємо його на гортання стрічок та іншу маячню. Більше того, вільний час все ж таки є, і з таким режимом ви завжди можете звільнити день-другий, адже в цілому доволі ефективно йдете. Отже годі себе обманювати, просто робіть. Бо одного дня ви прокинетесь із думкою, що завжди були зарано, а стало вже запізно.

Прочитайте обовʼязково пост-посилання в повідомленні вище як пояснення до цього явища. В двох словах думка така - порнуха робить з тебе овоча. Будь-які сексуальні надлишки приводять до слабкості та збочень. Не будьте свинями. Ну а верховна рада, як завжди, в бажанні догодити ліберальним підорасам на заході готові продавати хоч рідну матір.

«❗️Рада поддержала в первом чтении законопроект о декриминализации порнографии. Документ предусматривает отмену уголовной ответственности за добровольный контент для взрослых, одновременно усиливая наказание за материалы, связанные с сексуальным насилием над детьми.»

Треба розуміти дві речі: 1) суспільний порядок та безпека - це соціальний конструкт, який існує доволі хитко. Насправді, ми не далекі від «початкового стану» по Гобсу, а саме: belum omnium contra omnes (війни всіх проти всіх), і це добре видно на прикладі країн із менш «цивілізованим» етнічним субстратом, як то Гана, ЮАР або Венесуела (звідки ті самі відоси з відрубанням кінцівок картелями). 2) ми підкоряємось соціальній машині через багато складних соціальних звʼязків, взаємовигідних обовʼязків, альтруїзм, страхів та упереджень. Але якщо розбирати та деконструювати кожен, ми в решті-решт приймемо розуміння того, що основна мотивація соціальної покори - страх перед покаранням. Лише це в кінцевому результаті змушує нас щось робити, а щось не робити. Тому сміливі та сильні в цій грі мають більше. І я тут навіть не про військо. До прикладу Коломойський, Кернес, Міндіч та інші жиди-олігархи, які через свою фінансову силу та наглість прожили дуже солодке життя, і чхали вони на всі закони та соціальні норми.

В мене питання: навіщо потрібен сурдоперекладач в новинах або в будь-яких інших відео трансляціях або записах, якщо можна тупо писати текстом. Тобто, замість цієї людина яка махає руками буквально вставляти текст сказаного. Чи глухі не вміють читати? Пояснюйте

Я багато чого хотів написати, але в мене немає слів. Не передати просто як я ненавиджу ухилянтів, сзчшників та пораженців. Якщо (коли?) я буду ТЦКшником, то буде дві новини: перша - я буду кришталево чистим від коррупції; друга - я буду антигуманним.

Побачив не щирі вибачення за вчорашню ситуацію у Львові і вирішив, що потрібні щирі. Вони виглядають так) Виховну бесіду проведено, зрадник переданий у відповідні органи. Дякую небайдужим невідомим патріотам)

Огидний Львів — місце початку української поразки. Поліс безтурботної нірвани тилового підарь'я, реберень і секс-туризму. Місто, в якому не відчувається війна, в наш час тхне тріпером. Так і сталося. На сихові відбувся бунт урогенітальних трихомонад. Охуївші тилові бляді віддячили оборонцям України за захист. Честь і гідність Львова закопана на Марсовому полі. Тому порочність, ублюдочність, безпринципність і бруд з-під нігтів, поєдналися в подобі антропоморфоного голєма, котрий учора виповз на поверхню вулиці. Точніше вистрибнув на дах автівки військових в пориві біснування. Макабричний танок сихівського виблядка на автівці ТЦК — це танок на кістках Хаммера, Руфа, Ідеаліста, Чеки і Да Вінчі. Це біснування русского міра, який пиздить галицьким діалектом, а в неділю вдяга вишиванку до церкви; якому байдуже на кольори прапору, котрий майорітиме над адмінбудівлями. Так, сьогодні назву галицької столиці хочеться писати з маленької літери. Бо відучора — це столиця ганьби і бунту бидла. Єдине місце, яке заслуговує на повагу — Марсове Поле. Кожен підар і свиноблядь, яка була задіяна у цьому сеансі — відповість кров'ю. Бажаємо сихівській тиловій челяді — букетів КАБів та оптоволокна на заправках АЗС.

Важливі та показові події відбувались на фронті Другої Світової влітку 1942. Радянська армія терпіла значні поразки, мала декілька катастрофічних оточень та втрат, після чого (і лише після цього) було прийнято певні міри, які я наведу нижче. І звісно, я вболіваю за протилежну команду, але що працює - те працює. Наказ народного комісара оборони Союзу РСР № 227 від 28 липня 1942 року (отримав неофіційну назву «Ні кроку назад!»). Виданий у зв’язку з різким загостренням стратегічної обстановки на радянсько-німецькому фронті, коли війська Червоної армії після поразки в Харківській операції 1942 року, невдалих боїв у районі Воронежа, на Дону та на Донбасі з величезними втратами відступали до Волги і Північного Кавказу. Німці захопили густонаселені й найбільш розвинені промислові і сільськогосподарські райони СРСР. У документі констатувалося: на окупованій території залишилися 70 млн радянських людей і величезні стратегічні ресурси, СРСР втратив перевагу над Німеччиною в людських резервах і запасах хліба, подальший відступ загрожував державі загибеллю. Наказ мав на меті ліквідувати пораженські настрої у військах, підвищити рівень дисципліни й відповідальності командного складу. Йосип Сталін вимагав наведення в армії «найсуворішого порядку і залізної дисципліни», знімати з посад і судити командирів будь-якого рангу, які допустили відступ військ без наказу вищого командира. Для кожного військовослужбовця оголошувалася вимога — ні кроку назад без наказу командування. Панікерів і боягузів наказувалося знищувати на місці. Передбачалося сформувати в межах фронту 1—3 штрафні батальйони по 800 осіб, а в межах армії — 5—10 штрафних рот по 150—200 осіб у кожній; 3—5 загороджувальних загонів (до 200 осіб у кожному), що мали не допустити несанкціонованого відходу частин із займаних позицій. Командування фронтів зобов’язувалося «ліквідувати відступальні настрої у військах», а також знімати з постів і направляти в Ставку Верховного головнокомандування для притягнення до військового суду командирів, які дозволили самовільний відступ з позицій без наказу командуючого фронту. Аналогічні дії армійського командування передбачалися стосовно командирів та комісарів корпусів, полків і батальйонів. На відміну від радянських військ, 3 Рейх обʼявив «тотальну війну» лише в 1943, коли вже важливий економіст Рейху зазначав, що легкі перемоги 1939-1941 склали їм ілюзію щодо легкості перемоги. Як висновок хочу зробити наступне твердження: щоб ти не робив, якщо ти хочеш досягти успіху, закрий двері для сумнівів та використовуй усі наявні способи для досягнення своєї мети. Бажано, звісно, в рамках кримінального кодексу честі.

Одного разу скорпіон підповзає до річки та думає як її перетнути, аж раптом бачить жабу. Скорпіон звертається до неї і каже, що вона може переплисти річку із скорпіоном на спині. Проте, жаба боїться що скорпіон вжалить її та вона вмре. Але ж скорпіон переконує, що якщо б він так зробив, вони обидва потонули б. Тоді жаба погоджується і вони починають перепливати річку. Але посередині скорпіон все ж таки жалить жабу, після чого вона питає його: «але навіщо?», на що він відповідає: «тому що я скорпіон і така моя природа».

1984. Саме так виглядає диктатура. Отже, GxBar звільнив Юліану за те, що та публічно критикувала ЛГБТ. Для ліваків це черговий етап у становленні власної диктатури. Якщо ти публічно виступаєш проти ЛГБТ, - тебе звільняють з роботи, до тебе влаштовують практику «нонплатформінгу», обмежуючи в майданчиках для просування ідей. Наступним етапом будуть кримінальні справи за публічну критику лівацьких ідей. Такий собі «бан на Фейсбуці», який відтворився у реальному житті. Механізмів для обмеження життя існує безліч, і вони намагатимуться поступово просувати їх усі. Наша відповідь на це має бути швидкою і рішучою. 1. GxBar має дуже сумнівну репутацію, й уже було кілька гучних скандалів. Особливо цікавим є той факт, що мережу було створено на вкрадені з корупційних схем кошти, - по суті, відмивання грошей. Думаю, через власні ресурси нам варто максимально розкрити ці скандали. 2. Керівництво мережі постійно погрожує судами за «репутаційну шкоду» різним блогерам та журналістам. Було б непогано натиснути на них у відповідь, у тому числі й у суді. 3. І найголовніше. У Києві достатньо адекватної молоді, яка здатна завдати цій канторці відчутних фінансових і репутаційних втрат. Ви розумієте, про що я. Методи й інструментарій знайдете самі. Головне, - не попадіться. Але вже зараз ми можемо обвалити їм рейтинги. Ставте 1 зірку й додавайте коментар у стилі: «жахливі послуги, бруд та антисанітарія». Це те, що потребує від вас мінімум зусиль, а при масовому використанні дасть відчутний результат. 1 GxBar Big Київ, вул. Казимира Малевича, 86П https://maps.app.goo.gl/hHAYapjEES8AidP88?g_st=ic 2 GxBar Special Київ, бул. Лесі Українки, 13 https://maps.app.goo.gl/1ycnrSZNebTX4ntx7?g_st=ic 3 GxBar EASY Київ, вул. Мечникова, 6 https://maps.app.goo.gl/zKcYCQwhWC5VjCvH7?g_st=ic 4 GxBar Babe Київ, вул. Зарічна, 1-В https://maps.app.goo.gl/C17mg2iBXDc5bb6j6?g_st=ic 5 GxBar Brave вул.Князів Острозьких 8 https://maps.app.goo.gl/t52LzKZZ1ViuzFb79?g_st=ic PS: Репост)